15. Сучасна демографічна ситуація

Депопуляцiя (Biд лат. de - видалення, знищення, populus - на­род, населення) - процес скорочення чисельностi тієї або iнщоi краiни внаслiдок стiйкого перевищення смертності над народжуванiстю. Перевищения кiлькостi померлих над кiлькiстю народжених характерно для багатьох кpaїн-свiту. Зокрема, у 2001 р. в €вропi депопуляцiєю було охоплено 17 країн, нyльовий piвeнь природного приросту населения мали 5 кpaїн. Багато кршн перебувають на межi переходу до «нyльового приросту.. В Укpaїнi впродовж 9О-х рр. спостерiraлося перевищения смерт­нocтi над народжуванiстю. Внаcлiдок цього чисельнiсть населения скоро­тилася на 2880,7 тис. осiб. Iнтенсивнiсть природного зменшення сiльськогонаселения значно вища, нiж міського. У 2001 р. при загальному природ­ному зменшеннi населения Укрaїни на 7,6 % у мicтax воно становило 6,5, а в селах - 9,8 %. У Micтax бiльшi масштаби природного скорочення xapaктepнi для чоловiкiв, а в селах - для жiнок. Загальна чисельнiсть народжених зменшилася з 691,0 ТИС. У 1989 р. ДО 390,7 тис. у 2002 р. (у Micтax вiдповiдно з 471,1 тис. до 248,9 тис., у селах - з 219,9 тис. до 141,8 тис.). Загальний коефіцієнт народжуваностi знизився з 13,3 % у 1989 р. до 8,1 % у 2002 р. (у Micтax з 13,6 % до 7,7, в селах - з .12,9 % до 9,0). Переважна бiльшiсть дiтей (82,6 % у 2001 роцi) народжуються жiнками віком до 30 poкiв. Зростає частка дiтей, народжених жiнками, якi не перебувають у зареєстрованому шлюбi. У 1989-2001 рр. вона зросла на 66,7 % i становила 18 %, причому якщо в 1989-1992 рр. ця частка була вищою в селах, то з 1993 р. - у мicтax.

Сумарний коефiцiєнт народжуванocтi (кiлькiстьдiтей, народжених однiєю жiнкою впродовж всього життя) зменшився з 1,9 в 1989 р. до 1,1 у 2001 р. (у тому числi в мiських поселениях - з 1,8 ДО 0,9, тобто удвiчi, усiльських - з 2,4 до 1,4). Бiльшiсть шлюбних пар обмежуються однією дитиною. за сумарним коефiцiєнтом народжуванocтi облаcтi Укрaїни чітко розподiляються на 3 групи: cxiднi - з найниж:чими показниками (коефiцiєнт - менше 1 дитини: Донецька, Луганська, Xapкiвcькa, Днiпро­петровська та Запорiзька областi), захiднi - з відносно високими показ­никами (1,3-1,6) та iншi областi - з коефiцiєнтом вiд 1 до 1,3. Лише в селах Волинськоi i Piвненської областей рівень народжуваностi ще близь­кий до зазначеної межi й становить 2-2,1. При цьому спостерiгається майже зворотна залежнiсть мiж сумарними коефiцiєнтами народжуванocтi та показниками поширения абортiв.

Причини падiння народжуваностi не можна зводити лише до економiчних негараздiв, хоча вони, безумовно, вiдiграють помітну роль. Середчинникiв знижения народжуванocтi видiляють економiчнi, соцiальнi, пси­хологiчнi, фiзiологiчнi. Задоволення потреби в дiтях, у материнствi табатькiвствi конкурує з низкою iнших потреб, тим простiших, чим нижчий piвeнь життя. Якщо заможнi верстви населения так чи iнакще оцiнюютьвитрати часу та грошей на забезпечення майбутнім дiтям необxiдного фiзич­ного, розумового розвитку та професiйноi пiдготовки i порiвнюють ix iззадоволениям власних потреб у розвитку та дозвiллi, то незаможнi врахо­вують майже елементарнi потреби в одязi, житлi. Не слiд очiкyвaти, що з пiдвищениям рiвня життя автоматично зросте i народжуванiсть. Якби зв'язок був таким простим, не відбулося б істотного скорочення народ­жуваностi в економiчно розвинених країнах.

Хоча з 2000 р. вiдбувся певний элам тенденцiй смертності, кiлькiсть померлих у 2002 р. була все ще вища, нiж У 1989. Вирiшальний вплив на цi процеси мала динамiка смертностi чоловiкiв (52,3 % загальних змiн), у тому числi городя н - 33,8 % i селян - 18,5 %. Вплив змiн смертності жiнок виявився значно меншим - 28,4 %. Структурні зрушения, голов­ним чином старiння населения, обумовили 19,3 % загальних змiн. Аналiзвпливу процесу урбанiзацii на динамiку кiлькостi померлих свiдчить пробiльш помiтнy роль коливань cмepтнocтi міського населения (вони обумо­вили 50 % загальних змiн).

За причинами cмepтi структура cмepтнocтi мaє такий вигляд: головнi втрати пов'язанi з хворобами системи кровообiгу, новоутворениями, зов­нiшнiми причинами, хворобами opгaнiв дихания; проте вiд кожної з цихпричин населения України вмирає на кiлька poкiв ранiше, нiж населения векономiчно розвинених крашах. Своєрiдним iндикатором адаптацii насе­лення до нових соцiально-економiчних умов життя є смертність вiд зовнiшнix дiй. Її показники збiльшилися майже в 1;5 раза, у тому числi вiд самогубств - на 1/3, а Biд убивств - на 3/4. Haтoмicть спостерiгається помітне зниження кiлькостi летальних випадкiв, пов'язаних з транспор­том - майже вдвiчi, i пов'язаних з виробництвом - на 3/4. Передусiм жертвами зовнiшнix дiй стають чоловiки (ixня смертність вiд зазначенихпричин майже вп'ятеро вища порiвияно з жiнками) та мешканцi мiських поселень. Труднощi процесу адаптацiї вiдбилися i на зростаннi так званоi соцiально детермiнованоi cмepтнocтi, пов'язаної зi зловживаниям алкого­лю та тютюну, туберкульозом, ВІЛ СНIДом та самогубствами. Динамiка вікової смертностi певною мiрою вiдбиває реакцiю населения рiзних віко­вих груп на посилення тиску економiчних, соцiальних та iнших нега­раздiв, пов'язаних iз трансформацiйними перетвореннями. Смертність немовлят упродовж другої половини 90-х рр. систематично зменшувала­ся, у 2002 р. вона була на 18 % нижчою, нiж у 1990 р. Основною причиною позитивних змiн стало полinшення охорони здоров'я дитинства.

Нзйгострiшою демографiчною проблемою України є неухильне i поки що неподолане зростания смертності населения працездатного вiкy. Протягом 1989-2001 рр. імовірність прожити повнiстю весь працездатний вік скоротилася з 81 % до 74 %, у тому числi для чоловiкiв з 73 % до 63 %. Спостерiгaється майже подвiйне зростання нэдлишкових смертей 4О-рiчних чоловiкiв вiд нещасних випадкiв, отруєнь i травм, вiд хвороб системи кровообiry, органів дихания i травления, якi зазвичай асоцiюються з фiзiологiчним старiнням. Показники смертності цього контингенту є найрухли­вiшими i саме вони визначають динамiку середньої тривалостi життя насе­ления. Для України xapaктepнi icтoтнi розбiжностi cмepтнocтi населения, заякими регiони країни можна об'єднати у три групи. До першоi (з найспри­ятливiшими показниками) належать Закaрпатська, Iвано-Франкiвська, Львiвська, Тернопiльська, Хмельницька, Чернiвецька областi та м. Київ. Друга група складається переважно з областей центральної частини Укpaїни: Вiнницької, Волинської, Житомирської, Запорiзької, Київської, Пол­тaвcькoї, Piвнeнськoї, Cyмcькoї, Xapкiвської, Черкаської. Сюди ж належить також Автономна Ресnyблiка Крим. Для другої групи характернi се­реднi показники смертності та тривалостi життя населения. У бiльшостi областей пiвдня i сходу України (третя група - Днiпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Чернiгiвська областi) параметри режиму смертностi є вкрай несприятли­вими. Тут середия очiкyвaна тривалiстьжиття при народженнi на 1,47 рокунижча, нiж загалом в Україні. Biдмiннocтi цього показника за статтю най­вiдчyтнiшi; а частка тих, хто доживає до cтapocтi - найменша. Kpiм того, у 6 областях третьої групи, за вииятком Днiпропетровськоi та Одеськоi, зберiгa€ТЬCя тенденцiядо зниження тривалості житгя при народженнi. Особ­ливiстю сучасної просторової динамiки тривалостi життя в Україні є пере­розподiл меж традицiйних демографiчних зон у широтному напрямку: по­ступове нiвелювання вiдмiнностей у напрямку «схiд~захiд, та їхнє збiльшення у напрямку «пiвнiч-пiвдень».