1.Своєрідність українських народних балад.

Балада належить до найскладніших фольклорних жанрів. Появу балади відносять до Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею, французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці - як сюжетні поеми ліро-епічного характеру. У ХІХ ст. в Росії, Україні, за визначенням М.Максимовича, М.Костомарова, таким словом називали літературні та народнопісенні твори.

Балади - невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний ліро-епічний твір, в якомувідображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті.Корені балади - в календарно- і родинно-обрядовій пісенності.Найдавніший запис балади знаходимо в рукописній книзі чеського фольклориста Яна Благослава „ДунаДунаю, чомусмутентечеш".Найпродуктивнішим періодом баладотворення вважають ХV-ХVІІ ст. З ХІХ ст. балади публікуються у багатьох збірниках українського фольклору.Ґрунтовно досліджував балади І.Франко („Жіноча неволя в руських піснях народних", 1883), наукові розвідки цьому жанру усної народної творчості присвятили О.Потебня, Ф.Колесса, К.Квітка та ін. Національні сюжети, символи й образи балад знайшли відображення у творчості Т.Г.Шевченка („Тополя", „Причинна", „Утоплена", „Катерина" тощо).Широко використовували баладну традицію поети початку ХХ ст. (П.Карманський „Українська балада", М.Вороний „Бондарівна", В.Еллан „Балада про любов" тощо. Найповніше видання „Балади" у серії „Народна творчість" було здійснено у 1987 році. Фольклорист О.Дей опублікував „Каталог українських народних балад".Жанрові особливості баллад. У фольклористиці виділяють такі жанрові ознаки балади: зачин - звертання до персонажа, раптове повідомлення про незвичайні пригоди, драматичні колізії, трагічні випадки, що справляють сильне емоційне враження на читача. Ліричний елемент подається у поєднанні з епічним. Наявні естетичне відображення дійсності, романтична піднесеність, елементи фантастики, метаморфози-перетворення, персоніфікація рослин і явищ природи, моралізаторство - повчальний потенціал у вигляді кари або запізнілого каяття злочинців. Розповідь ведеться переважно про виняткові, трагічні випадки, які справляють сильне емоційне враження на читача, відсутні детальні описи, повтори, характерні для героїчного епосу, швидкий і напружений розвиток дії. Як правило, за сюжет балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин (М.Драгоманов), для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує (В.Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно.Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми,метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети,символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика.

У баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба дочка повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.