62. Несприятливі умови соціалізації як соціально-педагогічна проблема.

Соціалізація відбувається під впливом найрізноманітніших факторів і в умовах, що інколи здійснюють негативний вплив на людину.

Тому об’єктивно з’являються люди, які можуть стати або стають жертвами негативних умов соціалізації.

Несприятливі умови, в свою чергу, поділяють на групи:

1. За способом виникнення:а) постійні (інвалідність, сирітство);б) набуті (алкоголізм, соціальна дезадаптація).

2. За наслідками: а) незворотні (інвалідність); б) ті, які можна змінити (різноманітні соціальні відхилення, правопорушення, злочинність).

В соціальній педагогіці розрізняють наступні поняття, пов’язані із жертвами несприятливих умов соціалізації:

1) віктимогенність – наявність в об’єктивних умовах негативних рис, характеристик, небезпек, вплив яких може зробити людину жертвою цих умов (наприклад: визнання, слава серед товаришів викликає заздрість, з точки зору самої людини – зазнайство, що призводить до краху стосунків);

2) віктимність – це здатність людини стати жертвою тих чи інших обставин (цьому сприяє слабкий характер, а також перевага почуттів і емоцій над розумом);

3) віктимізація – це процес перетворення людини чи групи людей, в той чи інший тип жертви під впливом негативних умов соціалізації;

4) віктимологія – наука яка вивчає умови та їх негативний вплив на процес соціалізації.

Для того, щоб запобігти формуванню жертви або допомогти людині вийти з цього стану використовуються:

а) корекційне виховання (за умови створення всіх умов для пристосування індивіда до нормального життя в соціумі, послаблення дії або подолання усіх тих недоліків або дефектів розвитку які сприяли перетворенню індивіда в жертву). Завдання і зміст корекційного виховання залежить від характеру і ступеня складності конкретної аномалії в розвитку.

б) соціальна адаптація – це процес відновлення (формування) активної взаємодії індивіда з соціальним середовищем і використання потенціалу цього середовища для власного розвитку індивіда.

Виходячи з вищесказаного можна сформулювати такі основні завдання віктимології з точки зору соціальної педагогіки:

1. Вивчення людей з фізичними, психічними, соціальними чи особистими проблемами (відхиленнями), а також людей, чий соціальний статус створює передумови для формування жертви.

2. Розробка та впровадження загальних та спеціальних форм і методів профілактики формування жертв, а також компенсації чи корекції для вже сформованих жертв.

3. Визначення можливостей суспільства і держави, інститутів та окремих людей впливати на жертви несприятливих умов.

4. З’ясувати, вивчати і (при можливості) послаблювати причини для самовизначення особистості як жертви несприятливих умов соціалізації.

63.Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.

Людина як жертва процесу соціалізації - в процесі соціалізації закладений внутрішній, до кінця не розв'язано конфлікт між ступенем адаптації людини в суспільстві і ступенем відособлення її в суспільстві (не досягнутий певний баланс між адаптацією в суспільстві і відокремленням в ньому: людина, повністю адаптований у суспільстві і не здатний в якійсь мірі протистояти йому - конформіст; людина, не адаптований у суспільстві, також стає жертвою соціалізації - дисидентом (інакомислячим), правопорушником або ще якось відхиляється від прийнятого в цьому суспільстві способу життя).  ^ Людина як жертва несприятливих умов соціалізації - з оціалізація конкретних людей в будь-якому суспільстві протікає в різних умовах, для яких характерна наявність тих чи інших небезпек, що впливають на розвиток людини. Чи відбудеться зіткнення з будь-якої з цих небезпек конкретної людини, багато в чому залежить не тільки від об'єктивних обставин, але й від його індивідуальних особливостей. Звичайно, є небезпеки, жертвою яких може стати будь-яка людина незалежно від його індивідуальних особливостей, але і в цьому випадку наслідки зіткнення з ними можуть бути пов'язані з індивідуальними особливостями людини.  Розрізняють наступні типи жертв негативних умов соціалізації:

1. Потенційні жертви: діти, підлітки і молодь з граничними психічними станами та акцентуацією характеру; діти мігрантів (міграції типу місто-місто, місто-село, регіон-регіон, держав-держава); діти, що народилися в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем.

2. Реальні жертви: інваліди; діти, підлітки та молодь з психосоматичними вадами та відхиленнями; сироти та інші категорії, що утримуються державою чи державною організацією

3. Латентні жертви: це особи які не змогли в силу тих чи інших причин реалізувати закладені в них задатки. Для них необхідно допомогти, насамперед, зрозуміти своє призначення в житті і відчути власні потенційні можливості.