Лекція №5: Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. План

1. Проблема походження та виникнення козацтва.

2. Виникнення Запорізької Січі. Д.Вишневецький.

3. Господарство та устрій Січі.

4. Реєстрове козацтво. Боротьба з турками і татарами.

1. Слово “козак” тюркського походження, вперше зафіксоване у половецькому словнику 1303 р. і в урядових документах. Воно означає степовий здобичник, а також людина, яка бореться за свободу.

Вперше на центральних українських землях козаки згадуються під 1489 р., коли вони допомагали синові польського короля Яна Ольбрехта наздогнати татарський загін на Брацлавщині. У 1492 р. козаки захопили татарський корабель під Тяги нею, а в 1499 р. мали віддати київському воєводі десятину зі своєї здобичі, взятої під Черкасами. Ареал поширення козацтва наприкінці ХV ст. Сягав Середнього Подніпров’я.

Поява козацтва мала під собою два взаємопов’язаних чинники: 1) природне прагнення людей до особистої, політичної, господарської, духовної свободи; 2) та необхідність захисту краю від татар. Найсміливіші і найпідприємливіші селяни і міщани Волині, Поділля, Київщини почали тікати на прикордонні зі степом українські землі. На уходах, так називались промисли, ватаги промисловців добували ще й мед, сіль, селітру. На зиму більшість угодників поверталися в рідні оселі, збували в містах свою здобич. Деякі залишалися у степу на постійно, влаштовуючи зимівники.

З часом степові козаки перейняли від татар всі методи степової партизанської війни і від активного захисту почали й собі переходити до нападів на менші татарські загони й на купецькі каравани.

Слідом за козаками ішло й панство. Деякі з них знайшли спільну мову з козаками й використовували їх у боротьбі зі степовиками. Особливої слави набули намісник канівський і черкаський Остап Дашкевич (1514-1535) і хмельницький староста Предраг Лянцкоронський (1506-1512). Вони займалися обороною краю, в окремі роки були гетьманами козацтва.

2. Для захисту від ворожих нападів козаки будували “городці”, робили засіки або “січі” з повалених дерев.

Перша велика січ з кам’яним замком з’явилася на острові Хортиця між 1552-1556 рр. ЇЇ спорудили козаки з ініціативи Дмитра Вишневецького, який походив з великокнязівського роду Гедиміновичів, обіймав високу адміністративну посаду. Він захищав Волинь і Поділля від татарських набігів.

Посварившись з великим князем литовським, який не підтримував його планів експансії на південь, Д.Вишневецький вирішив перейти до турків і навіть якийсь час жив у Стамбулі, але повернувся на Дніпро.

У 1556 р. Байда перейшов до Москви, і його козаки разом з московським військом здійснили похід під Аслам-Кермен і Очаків. У відповідь хан вирішив знищити козацьке гніздо на Хортиці. Влітку 1557 р. Хортицю оточили татари. Не отримавши допомогу, Д.Вишневецький змушений був покинути свій Хортицький замокі відступити в Черкаси. Згодом він разом з московським військом здійснив ще один похід на Крим. Але потім Москва посварилася з Литвою за Лівонію, і Д.Вишневецький, не дочекавшись від неї підтримки, повернувся в Україну. У 1563 р. він втрутився в молдавські усобиці, плануючи стати господарем Молдавії, але потрапив у полон і загинув у Царгороді 1563 р. мученицькою смертю на гаках. Турки назвали його “найвеличнішим ворогом Блискучої Порти”.

З діяльністю Д.Вишневецького Запорізька Січ виходить на міжнародну арену й перетворюється лідера боротьби східного слов’янства проти Кримського ханства і султанської Туреччини. Козаки відмовлялися визнавати владу центральних властей, а замість призначуваних старшин обирали власних отаманів.

3. На початковому етапі існування господарство Запоріжжя мало здобичницький характер. Козаки займалися мисливством, рибальством, бджільництвом, скотарством, видобутком солі і селітри. Вони виступали постійними посередниками в торгівлі з Кримом і Туреччиною.

Запорізьке козацтво виробило власну суспільну організацію. Вона мала форму демократичної республіки з найширшою участю в управлінні козацьких мас. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, яка вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя й зовнішніх відносин. Рада обирала кошового отамана. Йому належала вся повнота влади.

Г.Л. де Боплан у І пол. ХVІІ ст. говорив: “Гетьмани дуже строгі, але нічого не чинять без військової ради. Неласка, якої може зазнати гетьман, примушує його бути надзвичайно розважливим у військовому поході, аби не трапилась якась невдача, а при зустрічі з ворогом чи в непередбачених ситуаціях виявляти увесь свій хист і сміливість”.

Поступово формувався командно-управлінський апарат Запорізької Січі. З’явилися різні військові посади. Суддя чинив суд над порушниками козацьких загонів, відав кошторисом і міг виконувати обов’язки кошового отамана. Писар очолював військову канцелярію й письмово оформлював найголовніші січові справи. Осавул відав організацією військових загонів та їхнім вишколом. Обозний командував артилерією, дбав про її розташування й забезпечення усім необхідним. Нижчу ланку командного апарату становили курінні отамани. Всі командні посади були виборними, що забезпечувало високу військову вправність командного складу козацтва.

Столицею дніпровської вольниці була Січ у різні часи вона розташовувалася у різних добре захищених природних місцях. Кожна Січ обов’язково мала церкву, а навколо неї великий майдан.

Запорізьке військо формувалося на принципах добровільності. Основу війська становила запорізька піхота. Кіннота була менш чисельною. Часто козаки ходили морськими походами на Туреччину своїми чайками. Внутрішній устрій козацтва став зародком нової Української козацької держави.

4. Литовський, а згодом і польський уряд спочатку намагався за допомогою своєї прикордонної адміністрації втримати козаків під своїм контролем. Другим способом підпорядкувати собі козацтво були спроби організувати з-посеред козаків окремі частини, які б перебували на державній службі, отримували б платню зі скарбниці й підлягали начальству.

Першим таку пропозицію висунув черкаський староста О.Дашкевич ще в 1533 р. – проект створення на Дніпрі 2-тис. відділу козаків для охорони кордону від татар. За Сигізмунда І в 1541 р. було наказано зробити перепис козаків Київщини, Канівщини і Черкащини.

І тільки в 1572 . король Сигізмунд ІІ видав універсал про формування найманого загону з 300 чол, які мали перебувати на державному утриманні. Зараховані на службу козаки вписувались до реєстру (списку). Правда загін проіснував недовго й незабаром розпався. У 1578 р. польський король Стефан Баторій взяв на державну службу 600 козаків і надав їм певні права і привілеї. Реєстровці звільнялися від поборів і податків. Осередком реєстрових військ стало місто Трахтемирів, нижче Києва.

Зазнаючи утисків від державців, реєстровці мали утримувати в покорі запорожців і широкі селянські маси. З цією метою уряд у 1590 р. збільшив реєстр до тисячу чоловік.

З початку свого існування Запорізька Січ перебрала на себе державну захисту України. Інколи це було всупереч волі Речі Посполитої. З другої половин 70-х років ХVІ ст.. активізуються морські походи козаків проти Кримського ханства й Туреччини. Запорізька Січ створила власний чорноморський флот – чайки, які складались з 10-12 веселі вміщували 50-70 чоловік.

Козацький ватажок Богдан Ружинський у жовтні 1575 р. завдав нищівного удару Кримському ханству, з козаками прорвався за Перекоп, потім дістався малоазійського узбережжя Чорного моря. Взято Трапезунд, Синоп. Пізніше зруйнували фортецю Аслам-Керкен, але там загинув Б.Ружинський. у 1586 р. козаки знищили татар біля Очакова.