38.Зовнішньополітична діяльність князів Олега та Ігоря.Порівняльна характеристика.

Олег княжив 33 роки: з 879 по 912 роки. З його ім'ям і походження пов'язано багато легенд, переказів. Він, будучи воєводою або родичем Рюрика, почав правити як регент при його малолітнього сина Ігоря. Три роки Олег залишався в Новгороді. Потім, набравши військо із варягів і підвладних йому племен чуді, ільменських слов'ян, мері, весі, кривичів, рушив на південь. Спочатку він зайняв Смоленськ і посадив там «свого чоловіка», потім перейшов в землю сіверян і тут, у Любечі, також «посадив чоловіка». Потім Олегу підкорилися дуліби, тиверці та хорвати на лівобережжі Дніпра. У Києві княжили Аскольд і Дір. За переказами, Олег хитрістю виманив їх з міста і вбив. Він не тільки поширив свою владу на Києві, але і зробив його офіційною столицею складається Давньоруської держави.

Першим ділом Олега в Києві була побудова міст, острожков, скільки для утвердження своєї влади в нових областях, стільки ж і для захисту з боку степів. Потім треба було визначити відношення до старих областям, до племен, що жили на північному кінці водного шляху.Побудувавши міста і встановивши данини у племен північних, Олег, за переказами, починає підкоряти собі інші племена слов'янські, що жили на схід і захід від Дніпра. Перш за все Олег йде на древлян, у яких давно йшла ворожнеча з полянами; древляни не піддалися добровільно російського князя, їх потрібно було примучили, щоб змусити платити данину, яка полягала в чорній куниці з житла. У 907 році Олег почав похід на греків, залишивши в Києві Ігоря. На чолі величезного об'єднаного війська майже всіх слов'янських племен: ільменських слов'ян, чуді, кривичів, мері, полян, сіверян, древлян, радимичів, хорватів, дулібів і тиверців, а також варягів - Олег здійснив вдалий похід на Царгород (Константинополь).

У 911 році Олег послав «своїх мужів» у Константинополь затвердити договір, укладений після походу. Договір встановив, що при розборі справ про злочин потрібно грунтуватися на точних показаннях; якщо хто поставить під сумнів достовірність свідчень, то повинен поклястися за правом своєї віри, що воно помилково; за помилкову клятву покладалася страта. Мудрий Олег пропустив через свої землі племена угрів (венров), які під тиском печегенов з південно-східних степів на території Східно-Європейської рівнини переселилися на територію Молдавії, Бессабаріі, Валахії.

Можна тільки припустити, що легендарний засновник Давньоруської держави Рюрик став батьком в останні роки свого життя. Опікуном при малолітньому Ігорі став Олег. Син Рюрика Ігор не менш ніж тридцять років мав можливість набиратися державного досвіду у свого старшого товариша.

Існує версія, що Ігор був не сином, а онуком чи навіть правнуком Рюрика і реально правил нетривалий час у першій половині 40-х років Х століття. Після «віщого» Олега, на думку ряду авторів, правил «неврахований» і не дуже вдалий Олег II, син Олега I. Наближення Ігоря до Рюрика здійснено для того, щоб забезпечити єдність правління і чітке успадкування від батька до сина в династії Рюриковичів.

Ігор - перший російський князь, про який повідомляють іноземні письменники (Симеон Логофет, Лев У 944 році Ігор за сприяння варягів і печенігів відновив напад на Грецію, але грецькі посли перехопили його до переходу через Дунай. Вони запропонували викуп. Був відновлений мир з греками, а в 945 році обидві сторони уклали мирний договір «на всі літа». Серйозною проблемою залишалося збереження контролю над племенами, які були підпорядковані Олегом. У племінних союзах зберігалися досить міцні внутрішні зв'язки, і місцеві вожді прагнули зберегти максимум самостійності в розпорядженні місцевими ресурсами. А місцеві ресурси вже були «на замітці» у головного князя, що сидів у Києві.

Важливим механізмом збереження контролю над державною територією на початку X ст. стало «полюддя» - об'їзд князем разом з дружиною підвладних земель з глибокої осені до ранньої весни. Полюддя - це не тільки збір данини-податку, але і спосіб управління країною .У 913-914 роках Ігор придушив бунт древлян і збільшив данина, що стягується з їхніх земель. Крім племен, що жили по обидва боки Верхнього і Середнього Дніпра, володіння Русі при Ігоря поширювалися на південний схід до Кавказу і Таврійських гір. Невдала боротьба з Візантією спонукала князя звернути свої погляд на древлян. Двічі дружина Ігоря навідувалася з полюддям в Іскоростень. Але й цього здалося мало. Ігор втретє відправився в древлянську землю, щоб знайти тут свою погибель. Коли ті дізналися, що Ігор повертається за повторної даниною, зібрали віче і разом зі своїм князем Малом вирішили покарати жадібного Ігоря.

Дружину перебили, самого Ігоря прив'язали до двох наколінний дерев і розірвали надвоє.