Перелік робіт з науково-технічної підготовки виробництва нового виробу на підприємстві

Найменування робіт	Безпосередньо попередня робота	Тривалість роботи, днів
1. Проведення маркетингових досліджень	—	25
2. Аналіз результатів дослідження та при- йняття рішення про випуск нової продукції	1	10
3. Формування команди розробників нового продукту	—	5
4. Аналіз наявного обладнання та висновок про доцільність придбання нового обладнання, інструментів, приладів тощо	2	4
5. Придбання та тестування нового обладнання чи пристроїв (приладів, інструментів)	4	26
6. Науково-дослідні роботи з метою отримання вихідних даних для створення нової продукції	2,3	40
7. Розроблення технічних завдань і докумен­тації	6	20
8. Ескізне, технічне та робоче проектування	7	15
9. Виготовлення й тестування дослідного зразка	8	10
10. Проектування та виготовлення техноло- гічного оснащення	9	12
11. Закупівля необхідних ресурсів для першої партії нової продукції	5,1	3
12. Налагодження й перевірка технологічного процесу та оснащення	11	10
13. Випуск першої партії нової продукції	12	20

Далі будують первинні сіткові графіки, перевіряють їх та об’єднують окремі сітки у зведену модель.

Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно насамперед користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А в разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт можна встановити різними методами, у тому числі й за допомогою експертних оцінок. Щодо кожної роботи, як правило, дають кілька оцінок часу: мінімальну, максимальну й найвірогіднішу. Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята як нормативний показник часу виконання кожної роботи, оскільки в більшості випадків ця оцінка є суб’єктивною й багато в чому залежить від досвіду відповідального виконавця. Тому для визначення часу виконання кожної роботи експертні оцінки підлягають статистичному обробленню. За припущення, що вірогідність тривалості будь-якої роботи відповідає закону нормального розподілу, очікуваний час її виконання можна розрахувати за формулою [1]:

Т = (t_min + 4t_нв + t_max) / 6, (12.23)

де t_min — мінімальний час на виконання роботи; t_нв — найвірогідніший час виконання роботи; t_max — максимальний час виконання роботи з урахуванням ризиків та зовнішніх обставин.

Тривалість часу за умови допущення помилки, що не перевищує 1 , можна обчислити й за двома оцінками [1]:

Т = (3t_min + 2t_max) / 5, (12.24)

Розраховані за цими формулами усереднені значення тривалос­ті робіт дають змогу розглядати ймовірнісну модель сіткового графіка як детерміновану. Знайдені середні значення тривалості виконання робіт необхідно відображати на сітковому графіку (рис. 12.10) чи в таблиці вихідних даних (табл. 12.1). На їхній основі виконують подальший розрахунок найважливіших параметрів сіткового графіка.

Основними параметрами сіткових моделей є планові вартісні та часові показники виконання робіт. Часові та вартісні характеристики сіткових моделей є найважливішими узагальнюючими показниками використання економічних ресурсів, необхідних для виконання всього комплексу робіт.

До основних планових параметрів у сіткових моделях належать такі часові показники, як тривалість виконання робіт, критичний шлях, резерви часу здійснення подій тощо. На наведеному сітковому графіку освоєння та підготовки виробництва нового виробу (рис. 12.11) критичний шлях проходить через ланцюг робіт, позначених номерами 1-2-6-7-8-9-10-11-12-13, і дорівнює 165 днів.

Рис. 12.11. Сітковий графік науково-технічної підготовки випуску нового виробу

У сіткових графіках є ще інші повні шляхи, які можуть або ціл­ком, або частково співпадати з критичним. Тому в сітковому плануванні вирізняють напружені та ненапружені шляхи. Напружений шлях — це критичний шлях. Ненапружений шлях — це повний шлях сіткового графіка, який за своєю тривалістю мен­ше критичного шляху. Ненапружені шляхи мають на ділянках, що не співпадають з критичними роботами, резерви часу настання подій. Резерв часу настання подій визначають за формулою [2]:

(12.25)

де R_i — резерв часу настання і-ї події; — пізній термін здій- сненняі-ї події; — ранній термін настанняі-ї події.

Розрахунок ранніх термінів здійснення подій проводять від початкової до кінцевої в такий спосіб [1]:

(12.26)

де max t_0-i — максимальний час виконання всіх робіт, що приводять до даної події.

Значення ранніх термінів здійснення подій вказуються у правому верхньому секторі кола, яке позначає певну подію. Для описаного вище прикладу отримаємо такі дані ранніх термінів здійснення подій:

Т_р1 = 0;

Т_р2 = 25 + 0 = 25;

Т_р3 = 0;

Т_р4 = 25 + 10 = 35;

Т_р5 = 35 + 4 = 39;

Т_р6 = 35;

Т_р7 = 35 + 40 = 75;

Т_р8 = 75 + 20 = 95;

Т_р9 = 95 + 15 = 110;

Т_р10 = 110 +10 = 120;

Т_р11 = 120 + 12 = 132;

Т_р12 = 132 + 3 = 135;

Т_р13 = 135 + 10 = 145.

Пізній термін здійснення події — це період допустимого часу, перевищення якого викликає відповідну затримку настання завершальної події. Якщо встановлено плановий термін закінчення всього комплексу робіт, то кожна подія має наставати не пізніше розрахованого критичного терміну. Цей період і є гранично допустимим терміном виконання робіт. Розрахунок пізнього терміну здійснення подій проводять від кінцевого до початкового. Піз­ній час настання кінцевої події беруть рівним критичному шляху. Пізній термін здійснення подій визначається різницею між тривалістю робіт критичного шляху й максимальною тривалістю наступних за даною (і-ю) подією робіт до завершальної за формулою [1]:

(12.27)

де L_кр — тривалість критичного шляху; max t_i–c — максимальна тривалість шляху від даної події до завершальної.

Значення пізніх термінів здійснення подій вказують у пра­вому нижньому секторі кола, яке позначає ту чи іншу подію. Для наведеного прикладу значення пізніх термінів здійснення подій такі:

Т_п13 = 165;

Т_п12 = 165 – 20 = 145;

Т_п11 = 145 – 10 = 135;

Т_п10 = 135 – 3 = 132;

Т_п9 = 132 – 12 = 120;

Т_п8 = 120 – 10 = 110;

Т_п7 = 110 – 15 = 95;

Т_п6 = 95 – 20 = 75;

Т_п5 = 132;

Т_п4 = 132 – 26 = 106;

Т_п3 = 35;

Т_п2 = 75 – 40 = 35;

Т_п1 = 35 – 10 = 25.

Визначимо резерви часу настання подій за формулою

(12.28)

R₁ = 25 – 25 = 0;

R₂ = 35 – 35 = 0;

R₃ = 35 – 35 =0;

R₄ = 106 – 39 = 67;

R₅ = 132 – 132 = 0;

R₆ = 75 – 75 = 0;

R₇ = 95 – 95 = 0;

R₈ = 110 – 110 = 0;

R₉ = 120 – 120 = 0;

R₁₀ = 132 – 132 = 0;

R₁₁ = 135 – 135 = 0;

R₁₂ = 145 – 145 = 0;

R₁₃ = 165 – 165 = 0.

Скористаємося даними табл. 12.1 та побудуємо графік передування для науково-технічної підготовки виробництва нового виробу на підприємстві (рис. 12.13). Ключ умовних позначень ілюструє рис. 12.12.

Ранній початок	Тривалість роботи	Раннє завершення
Код і назва роботи
Пізній початок	Запас часу	Пізнє завершення

Рис. 12.12. Розміщення параметрів сіткового графіка

1	25	25		26	10	35		36	4	39		40	26	65
	1				2				4				5
1	0	25		26	0	35		102	66	106		107	67	132
1	5	5		36	40	75		76	20	95		96	15	110		111	10	120		121	12	132		133	3	135
	3				6				7				8				9				10				11
31	30	35		36	0	75		76	0	95		96	0	110		111	0	120		121	0	132		133	0	135
																								136	10	145
																									12
																								136	0	145
					Рис. 12.13. Сітковий графік (передування) науково-технічної підготовки випуску нового виробу																			146	20	165
																									133
																								146	0	165

Критичний шлях на графіку позначено жирними лініями.

На основі проведених розрахунків можна також побудувати календарний план — перелік планових робіт та календарних дат їх виконання. Планові параметри проекту робіт порівнюють із фактичними термінами їх виконання. Існує два прийнятних способи подання календарного графіка виконання робіт:

1. табличний (перелік робіт із зазначенням тривалості їх виконання);

2. діаграмний (діаграми Гантта).

Відмінною рисою діаграми Гантта є паралельно-послідовний порядок проведення робіт, що дає змогу скоротити загальну тривалість підготовки й терміни освоєння нового виробу у виробниц­тві. На рис. 12.14 показано просту лінійну діаграму для підготовки виробництва нового продукту. (Примітка: для побудови графіка Гантта використано інформацію табл. 12.1 та рис. 12.11.)

Виконані розрахунки основних параметрів сіткових графіків має бути використано під час аналізу й оптимізації сіткових стратегічних планів.

Оптимізація сіткових графіків полягає в поліпшенні процесів планування, організації та управління комплексом робіт з метою скорочення витрат економічних ресурсів та підвищення фінансових результатів за заданих планових обмежень.

Розглянемо спосіб оптимізації сіткових графіків за критерієм мінімізації затрат часу на виконання окремих робіт. Загальний термін здійснення всіх робіт у сітковій моделі потрібно скорочувати насамперед завдяки зменшенню критичного шляху. Аналіз сітки проводять з метою вирівнювання тривалості найбільш напружених шляхів. У загальному вигляді коефіцієнт напруженості (К_н) будь-якого шляху розраховують за формулою:

К_н = L_i / L_кр, (12.29)

де L_i — тривалість будь-якого повного шляху; L_кр — тривалість критичного шляху.

Досить поширеним є спосіб оптимізації сіткових графіків за рахунок мінімізації витрат матеріальних ресурсів. У загальному вигляді завдання планування різних виробничих ресурсів можна звести до визначення оптимальних норм їх використання на одиницю виконаної роботи чи розподілу наявних ресурсів на весь комплекс робіт. Одним із можливих способів скорочення критич­ного шляху може слугувати перерозподіл різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

Робота №	Дні (декади)
	10		20	30		40		50	60	70		80		90	100		110		120	130	140		150		160	170
1
2
3
4
5																		R
6
7
8
9
10
11
12
13

R — резерв часу; — роботи критичного шляху; — роботи некритичного шляху.

Рис. 12.14. Проста лінійна діаграма з резервом часу

Цінним для оптимізації сіткових графіків є спосіб мінімізації вартості, що характеризується найменшими сумарними витратами на здійснення всього комплексу запланованих робіт з освоєння та підготовки виробництва нового виробу. За цим методом виходять із такого економічного припущення, що величина витрат на виконання будь-якої роботи перебуває за інших рівних умов в оберненій залежності від затрат робочого часу на її виконання. Якщо всі заплановані роботи виконуватимуться з розрахованою у сітковому графіку точністю, то загальна вартість розроб­леного плану-проекту буде мінімальною. Із прискоренням робіт витрати зростають, а з їх уповільненням — знижуються. До того ж за мінімальної тривалості робіт їхня вартість стає максимальною, і навпаки — за максимальної тривалості витрати будуть мінімальними.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дає змогу скоротити шлях від початкової її стадії — наукових досліджень до кінцевого результату — отримання нової продукції. Поряд з цим мають скорочуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.