9.2. Планування діяльності інструментальних цехів
План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поквартальним розподілом та щомісячним уточненням.
Основними розділами плану на рік є:
обсяг випуску продукції (виробнича програма);
чисельність і заробітна плата;
собівартість.
Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:
виробнича програма підприємства з випуску продукції;
графік підготовки виготовлення нових виробів;
розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;
дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);
замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.
Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:
випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);
обсяг товарної продукції.
Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:
потреби підприємства в оснащенні;
обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;
обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;
обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.
До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натуральному вираженні належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенклатуру виготовлюваної продукції визначає інструментальний відділ, а затверджує головний інженер. Планові завдання з випуску оснащення обґрунтовують розрахунками виробничої потужності ІЦ згідно з діючою методикою.
Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:
трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;
вартісному, грош. од.
Потрібно мати на увазі, що нормативна трудомісткість виготов- лення технологічного оснащення визначається інструментальним відділом збільшено, залежно від конструктивно-технологічних пара- метрів оснащення, на підставі нормативів, які діють на підприємстві. Варто звернути увагу на те, що планові нормо-години, на відміну від технологічних, установлюються за станом на початок планового пе- ріоду й залишаються незмінними до кінця цього періоду. Ця одиниця обсягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормо-години. Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює заінтересовано- сті цеху в зниженні трудомісткості виготовлення оснащення.
Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розділів: плану випуску та плану запуску.
Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, доцільно застосовувати систему планування, яка передбачає три номенклатурні плани: 1) за заготівельною дільницею; 2) запуском; 3) випуском інструменту.
З огляду на це потрібно розв’язувати три завдання оперативного управління:
1) формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;
2) формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;
3) формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту.
План ІЦ за чисельністю та заробітною платою розробляють за аналогічними показниками основних цехів.
Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, — за трудомісткістю, нормами обслуговування.
План собівартості містить:
собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;
кошторис витрат на виробництво.
Об’єктами калькулювання собівартості в ІЦ є собівартість основних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.
Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального оснащення — одиниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник — один виріб; інструмент одного типороз- міру — 10, 100 од.; для сторонніх організацій — замовлення.
Кошторис витрат цеху на виробництво складається зі статей, аналогічних основним цехам.
Методика визначення планово-розрахункових цін на продукцію ІЦ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами технологічного оснащення для визначення собівартості та планово-розрахункових цін застосовують типовий виріб-представник. Для цього технологічне оснащення залежно від призначення, матеріалу, форми, габаритних розмірів та інших ознак класифікують за групами й типами. Від кожної групи вибирають найхарактерніший (типовий) представник.
Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію ІЦ формують на підставі виробничої (цехової) собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного представника цього оснащення, тобто оснащення будь-яких з таких типових представників може бути об’єктом калькулювання.
В умовах упровадження внутрішньогосподарського розрахунку доцільно до планово-розрахункової ціни включати прибуток. Для розрахунку нормативу прибутку в ціні визначають загальну суму прибутку для цеху на плановий рік, а потім розподіляють за виробами пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників (Ззп.о).
Норматив прибутку
, (9.1)
де Рп — прибуток у % основної заробітної плати виробничих робітників, який визначають так:
(9.2)
де П — загальна сума прибутку цеху за планом на рік, грошова одиниця; Зф.з.ц — фонд основної заробітної плати основних виробничих робітників цеху за планом на рік, грошова одиниця.
Обчислена в такий спосіб планово-розрахункова ціна типового представника оснащення є підставою для визначення ціни грош. од. кожного типорозміру оснащення (Ці):
(9.3)
де Ц т.п — планово-розрахункова ціна оснащення і-го типорозміру, грош. од.; Кі — коефіцієнт приведення і-го виробу оснащення до її типового представника. Коефіцієнт приведення характеризує ступінь відхилення конструкторсько-технологічних параметрів типового представника оснащення від конкретного представника певної групи оснащення, які значною мірою відображені в трудомісткості виготовлення оснащення, а саме:
(9.4)
де Ті, Тт.п — планова (технологічна) трудомісткість виготовлення оснащення відповідно і-го й типового представника, нормо-год.
Щоб спростити розрахунки та мати змогу автоматизувати обчислення планово-розрахункових цін на технологічне оснащення, розглянутий метод розрахунку можна визначити по-іншому. За типовими представниками обчислюють питому ціну в розрахунку на одиницю трудомісткості (1 нормо-год), тобто вартість 1 нормо-год виготовлення типового представника оснащення, грошова одиниця:
(9.5)
Планово-розрахункова ціна і-го представника
(9.6)
Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка виготовляється (надаються послуги виробничого характеру) для сторонніх організацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на підставі цехової собіварто- сті, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив прибутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.
Користуючись планово-розрахунковою ціною ІЦ, можна затвердити план-замовлення на виготовлення оснащення на певний місяць за поданою далі формою (табл. 9.1).
Таблиця 9.1