Перелік основних калькуляційних одиниць

Об’єкт калькулювання	Калькуляційна одиниця
Виробниче призначення	група однорідних виробів типовий представник групи об’єкт робіт, послуг виріб вузол деталь умовна одиниця
Вибір	представник групи однорідних виробів група однорідних виробів комплект вузол деталь типорозмір артикул марка
Продукт (напівпродукт)	вагова одиниця в перерахунку: на стандарт продукту на прийнятий умовний стандарт на інші натуральні одиниці вагова одиниця в натурі: кілограм тонна тисяча кілограмів тисяча тонн натуральні одиниці:
	штука метр комплект погонний метр умовна одиниця квадратний метр кубічний метр тисяча метрів тисяча комплектів тисяча погонних метрів	тисяча квадратних метрів тисяча кубічних метрів тисяча умовних одиниць літр декалітр рулон пачка артикули умовні одиниці інші
Переділ	стадія технологічного процесу фаза технологічного процесу напівпродукт продукт

Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, які використовують на технологіч­ні цілі, визначають на основі технічно обґрунтованих нормах їх витрат на виробництво одиниці продукції, установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих ринкових цін.

Розглянемо методику розрахунку витрат окремих статей калькуляції прямих витрат, які включають безпосередньо в окремі види продукції.

Витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати» включають безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень і визначають так:

(10.2)

де t_тр — коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,05 ÷ 1,1); n, p, z — номенклатура основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів; ,— норма витрат основного матеріалу на одиницю продукції та відходів, натуральна одиниця;,,— ціна основного матеріалу, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів, грошова одиниця.

В окремих галузях промисловості ця стаття калькуляції може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.

Зокрема, у машинобудівній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.

У суднобудівній промисловості в окрему статтю калькуляції виділяють контрагентські поставки й роботи. У цій статті відображають вартість механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом та готових до монтажу на суднах. Ці витрати безпосередньо включають до собівартості окремих виробів і замовлень.

До статті «Прямі матеріальні витрати» належать також вартість палива й енергії, що витрачаються відповідно до установлених технологічних процесів для плавильних агрегатів у ливарних цехах, нагрівання металу в ковальсько-пресових цехах, для електропечей, для загартовування струменями високої частоти, сушіння деревини тощо.

Вартість палива й енергії під час роботи інших верстатів та устаткування, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, включають у собівартість до статті «Загальновиробничі витрати».

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до виробничої собівартості продукції, вираховують вартість зворотних відходів.

Відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції, цілком або частково втратили споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не застосовуються за прямим призначенням.

Витрати за статтею «Прямі витрати на оплату праці» (ЗП_в) відносять безпосередньо на собівартість окремих виробів. Для робітників, зайнятих на відрядних роботах, її розраховують так:

(10.3)

де m — кількість операцій у технологічному процесі; — годин­на тарифна ставка за розрядом робіті-ї операції, грн; — штуч­на норма часу поі-й операції, хв.

Заробітну плату основних виробничих робітників за погодинної оплати праці розподіляють пропорційно трудомісткості окремих виробів.

До цієї статті належать також витрати на виплату основним робітникам додаткової зарплати, нарахованої за працю понад установлену норму, трудові успіхи, особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відрахування на соціальне страхування здійснюють згідно із законодавством.

У статтю калькуляції «Відрахування на соціальне страхування» включають:

• відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції, яке здійснюють за ставками до фактичної заробітної плати — як основної, так і додаткової, та в порядку, установленому Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 р.;

• відрахування на обов’язкове соціальне страхування робітни­ків, зайнятих виробництвом продукції, яке здійснюють за ставками і в порядку, визначеному Законом України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» № 402/97-ВР від 26 червня 1997 р.;

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції, яке здійснюють відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 2 березня 2000 р. Розміри страхових внесків на випадок безробіття установлює щороку Верховна Рада України відповідно до роботодавців у відсотках суми фактичних витрат на оплату праці та застрахованих осіб (найманих робітників) у відсотках суми оплати праці;

• відрахування на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції (медичне страхування, страхування від нещасних випадків). Розміри страхових внесків установлюються законами України щодо кожного окремого виду страхування.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування включають у собівартість окремих видів продукції згідно з плановими кошторисними ставками цих витрат. Номенклатуру статей витрат на утримання й експлуатацію устаткування наведено в табл. 10.2.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування, які неможливо розподілити між окремими видами продукції за прямою ознакою або якщо вони не виділяються в окрему статтю калькуляції, включають у загальновиробничі витрати й поділяють на постійні та змінні, а потім розподіляють між видами продукції в загальному порядку.

Загальновиробничі витрати включають у планову (нормативну) собівартість окремих видів продукції та розподіляються так:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або кіль­ка років визначають нормальний і фактичний рівні виробничої потужності та суми змінних і постійних загальновиробничих витрат. При цьому змінні й постійні загальновиробничі витрати визначають за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо таких даних немає або їх важко отримати, то для визначення змінних можна розрахувати питому вагу цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, втрати на електроенергію за незмінних тарифів зростатимуть прямо пропорційно збільшенню обсягу виробництва. У цих умовах суми змінних витрат можна визначити множенням обсягу виробництва на суму змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції;

Таблиця 10.2