12.5. Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції

Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва — це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.

Процес об’ємно-календарного планування підготовки виготовлення нового виробу передбачає виконання менеджерами підприємства таких етапів діяльності: вибір стратегії розвитку підприємства (з концентрацією уваги на задоволенні потреб ринку новими високоякісними товарами); обґрунтування форми організації підготовки виробництва; визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків; розроблення основних календарно-планових нормативів; оперативне планування роботи виробничих підрозділів; організаційна підготовка виробництва; безпосередня організація оперативної роботи; поточний контроль та регулювання процесу підготовки виробництва нового продукту. Головне завдання об’ємно-календарного планування підготовки виробництва нової продукції полягає в забезпеченні на підприємстві ритмічного руху всіх виробничих процесів з метою як найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціо­нального використання наявних економічних ресурсів і макси­мізації прибутку.

Технічна підготовка виробництва — комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції [50]. Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва слугують: завдання плану технічного розвитку підприємства; нормативи для визначення складу й обсягу робіт; їх тривалості по всіх етапах технічної підготовки. За відсутності нормативів використовують аналоги за вже впровадженими заходами подібного профілю робіт.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки для прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт і своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

З метою скорочення термінів підготовки використовують метод паралельного й паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.

На основі встановленої за нормативами трудомісткості робіт можна розрахувати цикл кожної стадії, кожного етапу технічної підготовки виробництва в календарних днях. Обчислення проводять за формулою (12.1).

Організація робіт з технічної підготовки виробництва ґрунтується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні стадій і етапів.

Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) розпочинається тільки після повного завершен- ня попередньої. У цьому разі загальний цикл технічної під­готовки виробництва в календарних днях визначають за форму- лою [52]:

(12.18)

де n — кількість стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції;  — трудомісткість стадії (етапу), людино-год.

Цикл технічної підготовки можна скоротити зменшенням цик­лу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) триваліша, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу стосовно до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.

Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції за поєднання за часом стадій (етапів) визначають за такою форму- лою [52]:

(12.19)

де k₄ — середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва залежно від конкретних умов виробництва (k₄ = 0,3  0,7).

З метою координації в часі стадій і етапів підготовки ви- робництва складають з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання графіки підготовки виробництва, що дають змогу відобразити календарні терміни початку й завершення, цикли стадій та етапів, а також усю підготовку виробництва. Приклад такого графіка показано на рис. 12.10. Графік складають від кінцевого, заданого терміну завершення підготов- ки [50].

Стадії підготовки (етапи) виробництва

Виконавці та терміни

Терміни підготовки

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Розроблення технічного завдання Ескізний проект Технічний проект Робочий проект Виготовлення дослідного зразка Проектування технологічних процесів Проектування технологічного оснащення Виготовлення технологічного оснащення Налагодження та тестування технологічних процесів Випуск першої партії нової продукції

Відділ головного конструктора (12 міс.) – – (12 міс.) – – (12 міс.) – – (12 міс.) Експериментальний цех (10 міс.) Відділ головного технолога (19 міс.) – – (15 міс.) Інструменталь­ний цех (14 міс.) Цехи підприємства; відділ голов­ного технолога (15 міс.) Усі відділи й цехи підприємства (6 міс.)

Рис. 12.10. Графік технічної підготовки виробництва нової продукції

Математичне моделювання в об’ємно-календарному плануванні

Об’ємно-календарне планування є важливим важелем повсякденного керівництва підготовкою виробництва нового продукту. При цьому підготовка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання, поточного регулювання та використанням різних альтернативних науково-техніч­них рішень у процесі підготовки виробництва нової продукції. Наявність різних альтернатив розв’язання проблем дає змогу побудувати морфологічну карту — список усіх існуючих варіантів рішення проблем, які ще не існують, але їх використання можливо, а також варіантів, що з’являться в майбутньому.

Отримані на основі морфологічної карти альтернативні варіан­ти можуть стати основою для побудови економіко-математичної моделі створення нової продукції (техніки).

Залежно від наявності інформації економіко-математичні моделі можуть описувати процеси, в яких вибір рішення здійснюється: за визначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини можливих окремих результатів, кожен з яких має відому ймовірність появи); за невизначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини окремих результатів, імовірності яких невідомі чи навіть не мають сенсу). При створенні нової продукції типовим є вибір рішення, що здійснюється за умов ризику.

Найпростіша економіко-математична модель створення нової продукції має такий вигляд [70]:

(12.20)

(12.21)

; (12.22)

де K_rs — капіталовкладення у r-й елемент за використання s-ї альтернативи його створення залежно від p_rs, причому K_rs > 0; Р — імовірність безвідмовної роботи техніки; p_rs — ймовірність безвідмовної роботи r-го елемента за s-ї альтернативи його створення; x_rs — змінна, що показує, чи використовується для r-го елементу (складової частини, деталі і т. д.) s-та альтернатива його створення.

У наведених формулах цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нової продукції (техніки); вони мають бути мінімальними. Обмеження (формула (12.21)) стосується надійності роботи нової техніки за умови, що всі елементи, які розглядаються, є незалежними. Якщо дані елементи залежні, то ймовірність безвідмовної роботи визначатиметься ймовірні- стю відмови найменш надійного елемента.