Ефект екстерналітетів - сучасна необхідність.

Теорії федералізму розглядаються сьогодні дуже поважно тому, що вони мають не лише пряме відношення до владних структур даної держави, але також до структурних змін однієї держави відносно її найближчих сусідів (наприклад, сучасний ЄС). Таких змін, що викликають створення наддержави ("Supermacht"), яка правиться наддержавними інститутами, що є макроструктурами оцієї "супермахт". Отже прийняття нових членів ЄС (наприклад, Чехії, Польщі тощо) є нічим іншим, як поширенням федеративних відносин із сучасних 15-ти держав - учасниць ЄС на 17, 18 чи навіть 20 членів з початку ХХI століття.Хоч Вільям Райкер визначає федералізм як вигідну угоду ("bargain") між лідерами держав для сукупного з'єднання територій з метою збору податків і творення армій, оцей "баргейн" мусить спиратися на добровільність, коли владні структури контрагентів докладно ознайомлені, що федералізація змушує їх поважати недоторканність територій їх держав, а також утворює спільність території, на якій вільний перехід і вільна торгівля за визначеними ГАТТ-Сот принципами сприймаються "як є".

Якщо Україна планує увійти колись до структур ЄС, спочатку як асоційований член, маючи вже один автономний район - Кримську Ар, з можливістю приєднання ще Придністровської Ар*, вона буде зобов'язаною перебудувати своє місцеве самоврядування більш-менш за моделлю Німеччини-Австрії. Для прикладу, В.К.Симоненко виділяє в Україні дев'ять таких регіонів-земель, включаючи Кримську Ар. (Див.: "Регионы Украины: проблемы развития". К., "Наукова думка", 1997, с.37-40).

Погляди функціоналістів на федералізм і глобалізацію.

Черговою причиною переходу на федеративну основу є постійно зростаюча роль глобалізації відносин у співзалежному світі. Сучасна структура міждержавних відносин набагато розвинутіша від тієї, що постала після Першої світової війни (Ліга Націй). На сьогодні політичні й економічні концепції кінця ХIХ - початку ХХ століття стали наскрізь застарілими. Нечуване зростання технологічних засобів і комп'ютеризація суспільства породили нові сили, що їх називають "функціоналізмом".

Теоретики функціоналізму твердять, що в сучасному світі запримічуються такі тенденції:

а) надшвидке зростання техноструктури,

б) інтенсифікація добробуту, особливо в розвинутих капіталістичних державах,

в) швидке зростання алієнації, особливо в слаборозвинутих державах і

г) культурний неоімперіалізм.

Зростання технологічних засобів мало додатний вплив на розвиток РКД, одначе воно створило явище так званих "розгорнутих ножиць", тобто прогалину або вилім між рівнем розвитку РКД і держав "третього світу" (СРД), які становлять близько 70% світового співтовариства. Якщо в 1930-1940 роках різниця між РКД і СРД компенсувалася певною стабільністю, то технологічна революція не створила відповідного ефекту в СРД. Вони до 1960 рр. залишалися у своїй більшості колоніями "матірних держав" чи васалітетами США і СРСР, зростання СРД ішло по статичній схемі, тоді як РКД зростали динамічно.Поряд із технологічним зростанням збільшувалися національний доход і добробут. У 1993 році найвищий доход на душу населення мали США - 24,5 тисяч доларів, найнижчий Мозамбік (500 доларів). Оцей вилім припадає на левову частку населення Африки, як і багатьох держав Латинської Америки й Південно-Східної Азії.

Внаслідок поширеного техніцизму виробничих відносин швидко почала зростати алієнація, і не лише в СРД, але і в РКД. Алієнація є непрямим виявом спаду робочої етики й дисципліни. Отже сучасна "техноструктура" - це ефект деперсоніфікованого раціоналітету, опертого на консюмеристську ідеологію. Бо орієнтація на комп'ютерну структуру є інтелектуальною орієнтацією, що має здатність інтегрувати аморфні класи в одновимірне соціальне тіло (наприклад, середній клас у США). Ця аморфність витворюватиме поверхові культурні цінності, одначе створюватиме чимраз більш оригінальні товари.

Саме так можна тлумачити твердження функціоналістів, які вважають, що державні структури не є виокремленими акторами, а стають агентствами відомств і осіб, які часто керуються суперечливими інтересами, спрямованими проти централізму. З тієї причини прихильники функціоналізму на доповнення до міжнародних державних організацій (IGOs) стимулювали появу міжнародних недержавних організацій (INGOs), бо сучасний клас "техноструктурної" інтелігенції, що замінив колишні аграрні еліти й буржуазію, почувається безпечніше, коли поряд із глобалізацією створюються передумови контролю над війнами, економічними кризами, торговою поведінкою через ГАТТ і міжнародні договори. Отож сучасний світовий лад забезпечується спільними інститутами. Бо світ правиться різними "федераціями", а такий світ, безумовно, вимагатиме від держав-учасниць, щоб і їх домашній лад відповідав форматові міжнародних структур. Водночас поряд із алієнаційними тенденціями можна помітити й нарощування тенденції т. зв. "неоімперіалізму", який виявляється нині у шаленому наступі американських і, частково, російських мас-медіа і засобів розваг (фільми, порнографічна література, дешеві "бойовики", детективні оповідання тощо). Від Римської до Радянської імперій, від володарів Тоскани до Дарвіна, від Адама Сміта до фільмарів Голівуда концепція індивідуальної свободи завжди пробувала знаходити знак рівняння поміж комерціоналізмом і культурою.

Комерційна боротьба між партнерами, США і ЄС, між США і Латинською Америкою, навіть всередині самого ГАТТ і його торгових "рунд" ("rounds"), зазвичай виправдовується захистом культурної спадщини "старих народів" проти новизни, яку несе із собою фінансовий лібералізм. Вибухи антиросіанізму серед членів СНД спрямовані також проти російськомовної літератури, що ображає національну гідність народів СНД.