Конспект лекцій МЕ

11

Таблиця 1.1

Порівняльна оцінка правових систем з позицій контрактної діяльності

2.4. Особливості економічного середовища в різних країнах

Економічне середовище формується економічними системами, характерними для конкретних країн. Відомо, що економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими споживачами і пов’язана як з регулюванням та координацією ресурсів, так і з власністю на будь-яке майно.

Економічні системи класифікуються за різними ознаками, з яких найбільш важливими є такі.

За методом розподілу ресурсів та конторолю за їх використанням:

-ринкова економіка (market economy);

-командна економіка (command economy);

-змішана економіка (mixed economy).

За типом власності:

-приватна власність (private ownership);

-суспільна (громадська) власність (public ovnership);

-змішана власність (mixed ownership).

12

В сучасному економічному середовищі практично у всіх країнах

переважають змішані економічні системи як за методом розподілу (контролю)

ресурсів, так і за типом власності на майно.

2.5. Класифікація національних економік

Наявність у світовій економіці великої кількості країн, які відрізняються між собою розмірами, обсягами виробництва, чисельністю населення, темпами зростання ВВП, обсягами зовнішньої заборгованості, розмірами експортноімпортних операцій тощо, обумовлює необхідність класифікувати країни для потреб аналізу стану і перспектив їх розвитку. Нині існує декілька класифікацій в залежності від різних класифікаційних ознак, зокрема, найбільш розповсюджені такі:

-за географічними ознаками;

-за експортними характеристиками;

-за рівнем зовнішнього боргу;

-за рівнем економічного розвитку, який визначається на основі

- за рівнем доходів на душу населення, який визначається діленням річного обсягу ВВП на чисельність населення в країні (класифікація за підходом СБ).

Для всіх класифікацій характерна їх змінність, пов’язана із швидкоплинністю розвитку світової економіки. Тому єдиної класифікації країн, в тому числі за рівнем економічного розвитку не існує. В останні роки вважається, що за підходом ООН виділяють три групи країн:

промислово розвинуті країни (ПРК), до яких відносять 24 країни

(в тому числі країни «великої сімки»), сумарний обсяг ВВП цих країн складає приблизно 55% світового обсягу ВВП;

країни з перехідною економікою, до яких відносять 28 країн

(східноєвропейські та пострадянські країни);

 країни, що розвиваються, до них відносять приблизно 133135 країн, враховуючи постійні структурні зміни в деяких країнах африканського регіону.

За підходом Світового Банку розрізняють:

країни з низькими доходами, в яких частка ВВП на душу населення менше, ніж 935 доларів США;

країни з середніми доходами, які поділяються на дві підгрупи: країни з нижчими середніми доходами (936 – 3 705 доларів США) та країни з вищими середніми доходами (3 706 – 11 455 доларів США);

країни з високими доходами, в яких частка ВВП на душу населення більше ніж 11 455 доларів США.

Такі класифікації щороку друкуються у «Доповіді про світовий розвиток»

(World Development Report) Світового Банку.

13

2.6. Оцінка відкритості економіки

Характер і рівень відкритості економіки тісно пов’язані зі ступенем міжнародного поділу праці, притаманного певній країні. Як відомо, різновидами МПП є міжнародна спеціалізація праці (МСП) та міжнародна кооперація праці (МКП). МСВ розвивається в двох напрямах – виробничому (спеціалізація окремих підприємств та корпорацій) і територіальному (спеціалізація окремих країн, груп країн та регіонів).

З розвитком МПП в МСВ особливого значення набули такі поняття, як «міжнародно спеціалізована галузь» (МСГ) та «міжнародно спеціалізована продукція» (МСП).

Для визначення МСГ і МСП використовують такі показники:

1) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (КЕС ); 2) коефіцієнт експортної квоти у виробництві галузі (КЕК ). Розраховуються ці показники за формулами:

КЕС ЕК ,

ЕС

де ЕК - питома вага товару в експорті країни; ЕС - питома вага товару у світовому експорті.

Якщо КЕС 1, то галузь або товар вважаються міжнародно спеціалізованими.

КЕК ОЕ , ОВН

де ОЕ - обсяг еспорту товару за певний період; ОВН - обсяг внутрішнього виробництва цього товару за такий же період.

Чим вищий КЕК , тим більш експортно орієнтованою (міжнародно спеціалізованою) вважається економіка країни.

Більш узагальненим є показник, який характеризує ступінь відкритості всієї економіки держави в цілому – індекс товарності (Ітов ):

Е І Ітов ВВП ,

де Е - річний обсяг експорту продукції країни; І - річний обсяг імпорту продукції країни;

ВВП - річний обсяг валового внутрішнього продукту країни.

Під час розрахунку наведених показників слід враховувати необхідність приведення одиниць вимірювання обсягу експорту, імпорту та ВВП до однієї валюти, оскільки обсяг експорту та імпорту, як правило, вимірюється у іноземній валюті, а обсяг ВВП – у національній валюті.

Основною формою МКП є міжнародне кооперування виробництва, яке охоплює різні сфери міжнародного співробітництва, зокрема:

-виробничо-технічне співробітництво, яке включає крім безпосередньо виробництва, розробку проектно-конструкторської, технологічної, ліцензійної та іншої документації; передачу ліцензій та прав власності; удосконалення організації виробництва;

-співробітництво у сфері реалізації продукції, виготовленої на засадах кооперації;

14

-співробітництво у післяпродажному обслуговуванні продукції, виготовленої на засадах кооперації.

У міжнародній практиці виділяють три організаційні види виробничого кооперування, зокрема: 1) здійснення спільних програм (підрядне кооперування; організація спільного виробництва об’єднанням різних видів ресурсів); 2) договірна спеціалізація (запобігання дублювання та прямої конкуренції на ринку між учасниками виробництва); 3)створення спільних підприємств (об’єднання на паях власності партнерів, спільне управління підприємством, розподіл прибутку згідно з умовами договору).

Висновки. Під час вивчення теми «Середовище міжнародних економічних відносин» особливу увагу слід звернути на особливості політичного та економічного середовищ країн, класифікацію національних економік та методи оцінювання відкритості економіки.

ТЕМА 3. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ПЛ А Н

3.1.Види теорій зовнішньоторгової політики

3.2.Теорії абсолютних переваг (ТАП) та порівняльних переваг (ТПП)

3.3.Інші теорії та моделі зовнішньоторгової політики

3.4.Види,об’єкти, суб’єкти та інфраструктура міжнародної торгівлі

3.5.Показники міжнародної торгівлі (МТ)

3.6.Види сучасної зовнішньоторгової політики

3.7.Методи регулювання зовнішньої торгівлі

3.8.Україна на світовому ринку товарів та послуг

Вивчення цієї теми дозволить засвоїти такі поняття: еволюція теорій міжнародної торгівлі; припущення, на яких базується розуміння ТАП та ТПП; сутність ТАП та ТПП; поняття та використання альтернативних витрат (АВ); модель Хекшера-Оліна (МХО); парадокс Леонтьєва; модель міжнародної конкурентоспроможності (МКС) – «ромб детермінантів» М. Портера; теорія життєвого (технологічного) циклу товару; теорія ефекту масштабу; поняття експорту, імпорту, реекспорту, реімпорту; торгові і неторгові товари; інфраструктура та показники міжнародної торгівлі; політика вільної торгівлі (ПВТ) і політика протекціонізму (ПП), переваги та недоліки ПП; неекономічні методи регулювання МТ (торгові угоди, режими торгівлі); економічні методи регулювання (тарифні, кількісні, приховані, фінансові методи); поняття, функції та види мита.

3.1. Види теорій зовнішньоторгової політики

Розвиток торгівлі між країнами, який став наслідком інтенсифікації міжнародного поділу праці, обумовив необхідність теоретичного обгрунтування доцільності зовнішньоторгових операцій, пошуку відповіді на головні питання:

як торгувати (вивозити чи ввозити товари);

чим торгувати;

з ким торгувати;

за якою ціно торгувати.

15

Перші теоретичні обгрунтування міжнародної торгівлі з’явилися в ХVІ – ХVІІ століттях (меркантилізм, модель «ціни-золото-потоки» тощо). Як ці теорії, так і наступні, які розроблялись у ХVІІІ, ХІХ, ХХ століттях, детально розглядаються в спеціальній дисципліні «Історія економічних вчень», тому з позицій міжнародної торгівлі доцільно зупинитися на деяких з них, зокрема, на тих, які сформували основу ефективності сучасних зовнішньоторгових операцій: теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг, модель Хекшера-Оліна, парадокс Леонтьєва, «ромб детермінантів» М. Портера та деякі інші.

3.2. Теорії абсолютних переваг та порівняльних переваг

Сутність і порівняльна характеристика теорій абсолютних та порівняльних переваг представлена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Сутність і порівняльна характеристика теорій абсолютних і порівняльних переваг

Основна публікація:

Сутність теорії

автор, рік видання

ПРИПУЩЕННЯ, необхідні для розуміння теоріі абсолютних переваг та теорії порівняльних переваг:

1)єдиним фактором виробництва є праця, причому зайнятість є повною, тобто всі наявні ресурси використовуються у виробництві товарів;

2)світове господарство складається з двох країн, тобто у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують товари та торгують ними між собою;

17

забезпечує збільшення обсягів виробництва цього товару і у світовому господарстві в цілому. Так, обсяг виробництва олії зростає з 15 тонн до 25 тонн, а обсяг виробництва цукру – з 15 тонн до 20 тонн.

Теорія абсолютнх переваг має певні переваги і недоліки. До переваг порівняно з попередніми теоріями міжнародної торгівлі відноситься те, що вона базується на трудовій теорії вартості, а також пояснює ефективність міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі. Недоліком цієї теорії є те, що вона не дає відповіді на питання, чому країни успішно торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютних переваг. Відповідь на це питання дає теорія порівняльних переваг.

ПРИКЛАД розрахунку на основі теорії порівняльних переваг

Припустимо, що в світі є дві країни (Україна та Японія), які виготовляють цукор та телевізори. Кожна з країн має по 120 одиниць ресурсів, які можна використати на виробництво будь-якого з цих товарів, але фактичний розподіл ресурсів в країнах наведений у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Обсяг доступної праці та затрати на виробництво товарів

Коефіцієнт обміну товарів після спеціалізації: 1 телевізор = 2 т цукру

Обсяг продажу газу при міжнародній торгівлі = 4 телевізори

Аналіз витрат на одиницю товару свідчить, що Україна не має абсолютної переваги з виробництва ні одного товару, оскільки за цукром 6>5, а за телевізорами 24>5. Розрахуємо альтернативні витрати (АВ) за кожним товаром:

Японія:

Україна:

1телевізор=4 тонни цукру (24/6).

Зрозрахунку АВ видно, що Україна має порівняльну перевагу у виробництві цукру, оскільки 0,25<1, а Японія має порівняльну перевагу у виробництві телевізорів, оскільки 1<4.

Виробничі можливості цих країн з врахуванням спеціалізації на товарах, за якими є порівняльна перевага, наведено в таблиці 3.5.

18

Таблиця 3.5

Розрахунок виграшу країн внаслідок спеціалізації та міжнародної торгівлі

До спеціалізації і міжнародної торгівлі

З результатів розрахунку, наведеного в таблиці, можна зробити висновок, що спеціалізація країни на виробництві товару, за яким є порівняльна перевага, забезпечує збільшення обсягів виробництва цього товару і у світовому господарстві в цілому. Так, обсяг виробництва цукру зростає з 10 тонн до 20 тонн, а обсяг виробництва телевізорів – з 22 штук до 24 штук.

Кожна з країн при наявності такої спеціалізації виграє, обмінюючи товар, на якому вона спеціалізується, на товар іншої країни. Після спеціалізації Японія продає Україні 4 телевізори за ціною: 1 телевізор за 2 тонни цукру, тобто в Україні залишається 12 тонн цукру, а в Японії 20 телевізорів. Внаслідок цієї торгової операції в Україні з’явиться (за рахунок придбання) 4 телевізори, а в Японії 8 тонн цукру. Таким чином, обидві країни отримають виграш від зовнішньої торгівлі, зокрема, в Україні буде на 8 тонн цукру більше, ніж до спеціалізації, а телевізорів стільки ж, як і до спеціалізації; в Японії, відповідно, на два телевізори більше та на дві тонни цукру більше, ніж до спеціалізації.

Окремого аналізу вимагає питання, як визначити ціну, за якою доцільно продавати товари на світовому ринку, який умовно складається з двох країн.

За теорією Джона Стюарта Мілля (1806 – 1873) товарами доцільно обмінюватись за цінами, які встановлююься у діапазоні між альтернативними витратами, що склалися всередині кожної з країн на товари, якими вони торгують. Конкретний рівень цін буде залежати від співвідношення обсягів світового попиту та пропозиції на ці товари.

За теорією взаємного попиту ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який необхідно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому остаточно ціна буде залежати від внутрішнього попиту на товари у кожній з країн, що торгують між собою.

Таким чином, розмір ціни в кожному конкретному випадку міжнародної торгівлі обумовлюється як рівнем альтернативних (відносних) витрат (цін) на товари всередині країн, так і обсягами внутрішнього та зовнішнього попиту на ці товари.

19

Так, при взаємній торгівлі між Україною та Японією телевізорами і цукром ціни на ці товари, обумовлені розрахунком альтернативних витрат згідно з вихідними даними, будуть відповідати таким умовам:

1 тонна цукру < 1 телевізор < 4 тонни цукру 0,25 телевізора < 1тонна цукру < 1 телевізор

Теорія порівняльних переваг, так само, як і теорія абсолютних переваг має певні переваги і недоліки. Переваги:

доведене існування ефекту від спеціалізації та міжнародної торгівлі для всіх учасників торгових відносин, а не тільки для країн, які мають абсолютну перевагу;

вперше описано значення співвідношення сукупних попиту та пропозиції на внутрішніх та зовнішніх ринках;

сформовано базу для наукового обгрунтування зовнішньоекономічних відносин.

Недоліки: не пояснюються причини ефективної торгівлі між однаково економічно розвиненими країнами; відсутність характеристики відмінності між альтернативними витратами на однакові товари в різних країнах.

3.3. Інші теорії і моделі зовнішньоторгової політики (модель Хекшера-

Оліна; підхід П.Самуельсона, В.Столпера; парадокс В.Леонтьева; теорія життєвого (технологічного) циклу товару; теорія ефекту масштабу; теорія конкурентних переваг (міжнародної конкурентоспроможності) М. Портера)

Відповісти на питання, не вирішенні теорією порівняльних переваг, спробували в 20—30-х роках ХХ століття шведські економісти Елі Хекшер та Бертіль Олін. Вони сформулювали нову теорію, яка отримала назву модель

Хекшера-Оліна (МХО).

Сутність МХО: Відмінність альтернативних витрат між країнами обумовлена, по-перше, різними співвідношеннями факторів виробництва при виготовленні різних товарів; по-друге, неоднаковим відносним забезпеченням країн факторами виробництва. Тому країни прагнуть експортувати ті товари, які вимагають для свого виробництва значних затрат тих виробничих факторів, які в цій країні є в надлишку, і незначних затрат дефіцитних факторів, а імпортувати товари, які характеризуються

зворотньою пропорцією.

В1948 році американські економісти П.Самуельсон і В.Столпер удосконалили доведення моделі Хекшера-Оліна: у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалості конкуренції та повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва.

В50-х роках ХХ століття відомий економіст В.Леонтьєв виконав емпіричну перевірку головних висновків МХО з використанням фактичних даних з економіки США, зокрема, структури експорто-імпортних операцій. Ця перевірка показала, що в американському експорті переважали відносно більш трудомісткі товари, а в імпорті – капіталомісткі, хоча в США на той час капітал був надлишковим, а оплата праці висока, тобто трудові ресурси відносно дефіцитні. Цей результат суперечив висновкам МХО і отримав назву

«Парадокс Леонтьєва».

20

Подальші дослідження дозволили пояснити цей парадокс і обгрунтувати, які чинники впливають на невідповідність реальної ситуації висновкам МХО, а саме:

якісна неоднорідність виробничих факторів, насамперед, різна кваліфікація робочої сили, що обумовлює можливості високорозвинених країн експортувати продукцію, в якій врахована дефіцитна висококваліфікована робоча сила;

наявність природних ресурсів, які можуть брати участь у виробництві тільки в поєднанні з великим капіталом (добувна промисловість);

регулювання державою експортно-імпортної політики для досягнення соціально-політичних цілей.

ПРИКЛАД розрахунку з урахуванням парадоксу В.Леонтьєва

Вихідні дані:

В Мексиці та США продукують магнітофони і авокадо.

Магнітофон є відносно трудомістким товаром, він вимагає для виробництва 30 годин праці та 6 гектарів землі, а авокадо – землемісткий товар: на одиницю виміру авокадо потрібно 1,5 годин праці та 6 гектарів землі. Ціни продажу цих товарів, обумовлені ринковою кон’юнктурою, склалися таким чином: магнітофон продається за 90 $, а авокадо за 6 $. Країни по-різному забезпечені факторами виробництва: в США є 180 млн. працівників та 300 млн. гектарів землі, а в Мексиці – 60 млн. працівників та 75 гектарів землі.

Визначити:

1.На якому товарі повинна спеціалізуватися кожна країна, виходячи з моделі Хекшера-Оліна?

2.В якому співвідношенні буде здійснюватись торгівля цими товарами за умови спеціалізації?

3.Чому спеціалізація в реальній торгівлі може бути цілком іншою, ніж випливає з моделі Хекшера-Оліна?

Рішення:

1.Відповідно до МХО США краще наділені землею, ніж Мексика (300/180>75/60), і мають продукувати та експортувати авокадо, оскільки цей товар потребує відносного надлишку землі (6/1,5>6/30), тоді як Мексика краще, ніж США, забезпечена трудовими ресурсами (60/75>180/300) і має експортувати магнітофони – трудомісткий товар (30/6>1,5/6).

2.Умови торгівлі між Мексикою і США: 1 магнітофон=15 од. авокадо

(90/6).

3.У реальному житті має місце протилежна ситуація – відповідно до парадоксу В.Леонтьєва: США продукує та експортує магнітофони, а Мексика – авокадо. Причина – помилкове поєднання в одну категорію кваліфікованої та некваліфікованої праці. Виробництво магнітофонів потребує більше кваліфікованої праці, якої нема в Мексиці, а для авокадо достатньо некваліфікованої праці.

В другій половині ХХ століття у зв’язку з інтенсифікацією науковотехнічного розвитку з’явилась потреба в обгрунтуванні впливу НТР на прийняття рішень щодо напрямів та доцільності зовнішньоекономічної торгівлі. Економісти різних країн (М.Познер, Р.Вернон та інші) проводили дослідження