Рис. 1.1. Обіг економічної інформації в системі обліку

Рис. 1.3. Обіг облікової інформації в процесі прийняття та здійснення рішень.

Звідси можна зробити такі висновки: 1) облік дає інформацію, яка допомагає прийняти рішення; 2) облік розкриває економічні наслідки раніше прийнятих рішень, оскільки рішення впливають на справи підприємства; 3) облік – це необхідний кожному підприємству запобіжний засіб контролю.

Особи, які приймають рішення називаються користувачами даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік та облікові дані використовуються значно ширше ніж прийнято вважати. Користувачі облікових даних можуть бути умовно поділені на три групи:

•ті суб'єкти, які управляють бізнесом:

•ті суб'єкти, що знаходяться поза підприємством, але мають до нього прямі фінансові інтереси; •ті особи, групи і органи, які мають непрямі фінансові інтереси до даного бізнесу.

Користувачі даних бухгалтерського обліку представлені більш детально на рис. 1.4.

Ділова активність

Бухгалтерський облік

Фактори ділової активності

Рис. 1.4. Користувачі даних бухгалтерського обліку

1.5. Організаційні форми бізнесу за кордоном

За кордоном, зокрема в США бухгалтерам слід засвоїти три основні організаційні форми бізнесу: індивідуальне підприємство, компанії і корпорації. Власне діло (одноосібне володіння), не

15

потребує для створення, реєстрації дозволу жодної державної установи. Бухгалтери розглядають кожну форму як економічну одиницю, відокремлену від своїх власників, хоча офіційно тільки корпорації відокремлена від своїх власників. Найпростіша форма бухгалтерського обліку для індивідуального підприємництва. Але слід мати на увазі його суттєву відмінність від бухгалтерського обліку у компаніях і корпораціях.

Індивідуальне підприємництво – це бізнес, утворений однією людиною. Ця форма бізнесу дає індивідуальній особі засіб контролювати бізнес поза незалежністю від особистих інтересів. Але юридично індивідуальна фірма така ж економічна одиниця, як і особиста власність. Індивідуал отримує всі прибутки або несе збитки і являється боржником по всіх зобов'язаннях свого підприємства.

Велика кількість фірм у США відноситься до індивідуального бізнесу, для них притаманний невеликий розмір. Життя індивідуального підприємства закінчується за бажанням власника, у зв'язку з його смертю або нездатністю.

Компанія багато у чому схожа з індивідуальним підприємництвом, крім того, що має більше одного власника. Компанія є не економічною одиницею, юридично відокремленою від власника, а некорпоративним об'єднанням здібностей і ресурсів двох і більше людей. Партнери розділяють прибутки і збитки компанії. Будь-який компаньйон може заснувати компанію з іншою групою, і якщо це необхідно, персональні ресурси кожного компаньйона можуть бути залучені для погашення зобов'язань компанії. У деяких випадках один або декілька партнерів можуть обмежити власні зобов'язання, але по крайній мірі в одного з них вони повинні бути не обмежені. Компанія повинна розпастися, якщо змінюється право власності, коли компаньйон уходить або вмирає. Якщо бізнес продовжується, повинна утворитися нова фірма.

Корпорації – це фірми, які юридично відокремлені від її власників. Власники корпорації звертаються до відповідних установ штату з проханням про реєстрацію. Штат затверджує статут корпорації. Власники, чия власність виражена частками акціонерного капіталу корпорації, безпосередньо не контролюють операції корпорації. Замість цього вони вибирають раду директорів, які управляють корпорацією для вигоди акціонерів. За обмежену участь у діяльності корпорації акціонери користуються обмеженими зобов'язаннями. Тобто їх ризик збитку обмежений їх паєм. Якщо акціонери хочуть, вони можуть продати свої акції іншим особам, не впливаючи на діяльність корпорації. Передача права власності може бути здійснена без розпуску корпорації, тому час її існування не обмежений і не залежить від бажання або здоров'я власника чи компаньйона.

Корпорації мають декілька важливих переваг перед індивідуалами і компаньйонами, що робить їх досить ефективними у накопиченні капіталу для утворення і розвитку досить великих компаній. Навіть у меншості у порівнянні з іншими формами бізнесу вони вносять до економіки США значно більший внесок.

До основних переваг відносяться: •обмежена відповідальність акціонерів; •безперервність існування; •простота передачі права власності (акції);

•можливість залучення потрібного капіталу шляхом випуску та продажу великої кількості акцій.

До вад корпорації відносяться:

а)вона втрачає безпосередній зв'язок з власниками; б) прибуток корпорації підлягає подвійному оподаткуванню (спочатку оподатковується

прибуток корпорації, а потім дивіденди, одержані акціонерами).

16

Бухгалтерський облік за рубежем є приватногосподарською справою, тому його організація

іметодологія регламентовані лише в межах компетенції окремого підприємства. Загальним для всіх підприємств є тільки методологічні прийоми бухгалтерською обліку, що стосується лише техніки бухгалтерських записів, які полягають у грошовій оцінці господарських явищ; в записі господарських операцій (методом подвійного запису) і балансовому узагальненні поточних звітних даних в кінці звітного періоду. Кожне зарубіжне підприємство – самостійна господарська одиниця, яка сама спостерігає, відображає і контролює рух свого капіталу, господарські процеси

ірозрахунково-кредитні відносини з іншими підприємствами.

Тема 2. ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ТА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ЗА КОРДОНОМ

2.1. Об'єктивна необхідність поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський

За кордоном бухгалтерський облік прийнято поділяти на дві частини: фінансовий облік і управлінський облік. Цей поділ не є самоціллю, а випливає з необхідності інформаційного забезпечення зовнішніх та внутрішніх споживачів в умовах ринку.

Турбота про збереження таємниці секретів виробництва, технології, формування собівартості та прибутковості окремого виду продукції, яка виробляється - примусила підприємців створити два автономні підрозділи бухгалтерії.

Перший підрозділ – фінансова бухгалтерія обліковує засоби підприємства за їх видами і джерелами, поточні витрати і доходи підприємства, розрахунки з дебіторами і кредиторами, банками, з державою по податках, з акціонерами чи іншими третіми особами. За даними цієї бухгалтерії в кінці року складається обов'язкова для публікації звітність, яка дає загальну уяву про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний рік.

Другий підрозділ - експлуатаційна (калькуляційна) бухгалтерія обліковує виробничі витрати у місцях їх виникнення і по видах виробів, виявляє та відображає на рахунках відхилення витрат виробничих ресурсів від стандартних норм і кошторисів, визначає (калькулює) собівартість окремих видів продукції, підсумовує результати від реалізації продукції за видами виробів і способами продажу, здійснює облік і контроль залишків і руху ТМЦ в натуральних чи вартісних вимірниках.

За зведеними даними цієї бухгалтерії визначають прибуток від виробництва продукції та її реалізації. Разом із цим працівники бухгалтерії сприяють здійсненню оперативного контролю за процесом виробництва, раціональними витратами виробничих ресурсів, формуванням прибутку. Таким чином, керівники виробництва, знаючи дійсну картину справ на підприємстві мають змогу приймати необхідні управлінські рішення відповідно до змін зовнішніх умов збутку продукції та закупки сировини і матеріалів.

Однак до облікових даних виробничої (управлінської) бухгалтерії доступ закритий для бухгалтерів-аудиторів, а також представників податкових органів держави.

Облік двох підрозділів бухгалтерії ведеться в повній ізоляції один від одного, що виключає пряму кореспонденцію між рахунками обох бухгалтерій у записах господарських операцій. У таких умовах діяльності виникла проблема регламентації обліку і звітності підприємства. Останнє зумовило необхідність законодавчого введення єдиних правил складання і публікації головних показників звітності.

17