Полякова Л.М., Мохняк В.С. Конспект лекцій з дисципліни “Облік в зарубіжних країнах” для студентів напряму підготовки “Облік і аудит”. - 2009 – 88 с.

Розглядаються концептуальні положення бухгалтерського обліку у зарубіжних країнах та особливості організації обліку окремих об’єктів обліку в різних країнах.

Конспект лекцій призначений в якості додаткового інформаційного джерела підготовки з вказаної дисципліни для студентів як стаціонарної , так і заочної форми навчання, а також для екстернів, викладачів та широкого кола користувачів, які цікавляться обліком у зарубіжних країнах.

2

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується значними змінами в її економіці, які вимагають серйозного вивчення і використання багатьох фундаментальних положень, що використовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою. Наші студенти – майбутні бухгалтери, аудитори, економісти повинні бути знайомі з ними, бо на превеликий жаль, наша теоретична думка тривалий час була штучно відірвана від еволюції світових ідей, які конче потрібні нам при створенні нової та незалежної ринкової економіки в державі.

Викладання дисципліни “Облік в зарубіжних країнах” студентам спеціальностей “Міжнародна економіка” та “Облік і аудит” має за мету навчити їх розуміти суть, роль і значення багато системних варіантів організації та ведення бухгалтерського обліку в країнах з розвинутою економікою як з теоретичного, так і з прикладного аспекту.

Курс “Облік в зарубіжних країнах” є важливою ланкою в системі виховання нового покоління бухгалтерів та аудиторів, вивчення якого дозволить їм в певній мірі з розумінням підійти до питання максимального наближення вітчизняного обліку до зарубіжного і приведення його у відповідність з міжнародними бухгалтерськими стандартами. При цьому студенти повинні виходити з пророчих слів професора Я.В.Соколова: “Ми повинні застерегти тих молодих обломових, які за нестачею часу не вивчили багатовікових традицій своєї країни і ще менш уявляють принципи обліку і прагнення відмінити вітчизняну літературу, заборонити діючі нормативні документи...”

Цей конспект лекцій містить матеріал про загальну характеристику і порядок створення міжнародної системи обліку і звітності, концептуальні положення бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах, особливості обліку необоротних активів, запасів, розрахунків з дебіторами і кредиторами, капіталу та фінансових результатів в різних країнах. В кінці конспекту наведений перелік питань для самоконтролю та рекомендована література, яка дозволить глибше вивчити цю дисципліну.

Конспект лекцій з дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” складений відповідно до галузевого стандарту вищої освіти “Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 – “Економіка і підприємництво”, Київ – 2002 р.”

3

Тема 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Необхідність переходу підприємств України у 2000-2001 рр. на НСБО була зумовлена рамками реалізації стратегічного курсу країни на інтеграцію зі світовим економічним простором, який передбачає адаптацію законодавства України, зокрема щодо обліку до законодавств розвинутих країн і спрямований на подальшу розбудову в нас ринкових відносин. Як відомо НСБО були розроблені на основі вимог МСБО з урахуванням специфіки економіки України. Облік, як будь яка інша наука, знаходиться у постійному русі і потребує з часом удосконалень, які вимагають серйозного вивчення і використання багатьох фундаментальних положень не тільки МСБО, але й НСБО окремих зарубіжних країн. Отже, актуальність вивчення дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” є незаперечною.

Метою вивчення даної дисципліни є з’ясування суті, ролі і значення багатосистемного обліку в країнах з розвинутою економікою як в теоретичному, так і в прикладному аспектах, а також усвідомлення процесу взаємодії положень НСБО у різних країнах з положеннями МСБО.

1.1. Характеристика бухгалтерських систем на міжнаціональному і національному рівнях

Системою бухгалтерського обліку є відповідний логічний комплекс етапів вимірювання, обробки і передачі фінансової інформації про певного господарюючого суб’єкта, сформований на основі плану рахунків заданої бази (виробничої, дохідної, прибуткової, затратної), який узагальнює процеси виробництва, постачання і реалізації, розв’язує чітко визначену мету на мікро- і макрорівні і забезпечує управління підприємством та його центрами відповідальності на основі реалізації тактичних і стратегічних рішень.

Єдиної універсальної міжнародної системи обліку та статистики як такої не існує. Для цього у багатьох країнах використовують різні системи обліку (табл. 1.1.).

Кожна з цих систем має єдину взаємопов’язану структуру побудови:

–первинної документації;

–класифікації й кодування техніко-економічної інформації;

–статистичної звітності;

–бухгалтерського обліку;

–електронної обробки інформації.

Разом з тим системи відрізняються одна від одної системами класифікації. Так, система обліку колишнього СРСР включає Класифікатор галузей народного господарства (КГНГ) та Класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції (ОКП). Система обліку ООН містить Міжнародну стандартну класифікацію видів економічної діяльності (ISIC) та

4

Класифікатор основних продуктів (СРС), а система обліку Європейського Союзу – Загальну класифікацію економічної діяльності (NAC) і Класифікатор товарів за видами діяльності (CPH).

Класифікації останньої з перерахованих систем є найприйнятнішими для України. Загальна характеристика основних національних і міжнаціональних систем

бухгалтерського обліку може бути представлена даними табл 1.2.

Таблиця 1.2. Порівняльний аналіз національних і міжнаціональних бухгалтерських систем

1За винятком Угорщини, Чехії та Словакії.

В цілому облікова система на національному і міжнаціональному рівнях характеризується відповідним комплексом показників, головним з яких є:

1)Наявність та використання розвинутої системи національних бухгалтерських стандартів, які забезпечують отримання і використання достатньо повної інформації для прийняття рішень на мікрота макрорівнях.

Національні бухгалтерські стандарти включають національний план рахунків, урядові накази та директиви, податкове законодавство та кодекси капітальних вкладень.

2)Національний план рахунків бухгалтерського обліку, який побудований на відповідній базі (прибутковій, продуктивно-виробничій, маржево-доходній, затратній).

3)Система організації бухгалтерського обліку в масштабі підприємства. При цьому для більшості облікових систем характерна наявність двох бухгалтерій: фінансової або загальної бухгалтерії та управлінської, аналітичної або допоміжної бухгалтерії. Перша розв'язує проблеми взаємовідносин фірми з державою, банками, акціонерами, постачальниками і покупцями, тобто має взаємовідносини зовнішнього характеру. Організація зовнішньої бухгалтерії, яка відповідає національній обліковій системі, у тій або іншій мірі регламентується державою, а у більшості випадків і групою держав у особі відповідних міжурядових організацій.

Управлінська, аналітична або допоміжна бухгалтерія скерована на розв'язання внутрішніх проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності роботи в розрізі центрів відповідальності, центрів аналізу, сегментів діяльності.

5

Аналітична або допоміжна бухгалтерія організує синтетичний і аналітичний облік руху ТМЦ, готової продукції, розрахунків з робітниками і службовцями. Управлінська бухгалтерія, як правило, не регламентується державними і професійними органами, лише в окремих національних і міжнаціональних системах передбачається один або два класи рахунків в плані рахунків (французька облікова система, німецька облікова система та ін.).

Основна мета управлінської або аналітичної бухгалтерії зводиться до надання інформації та її аналізу по центрах відповідальності, сегментам діяльності та ін. В результаті на крупних фірмах і корпораціях управлінська бухгалтерія забезпечує облік і аналіз доходів (маржі), затрат і прибутку по декількох десятках і сотнях центрів відповідальності. При цьому в різних облікових системах взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, яка входить в управлінську бухгалтерію: відображаючих, паралельних, збірнорозподільчих тощо.

4)Методологія визначення кінцевого фінансового результату роботи підприємства. Кількість рівнозначних способів визначення прибутку (від 1 до 4) визначається розмірами фірми, наявністю однієї або двох бухгалтерій, фіскальними або управлінськими потребами, терміновістю отримання показників прибутку.

В результаті створюється і функціонує відповідна система, яка дозволяє:

а) визначати прибуток (збиток) в цілому по сумі, виходячи із елементів затрат і доходів; б) по центрах відповідальності на основі статей затрат і доходів;

в) по даних бухгалтерських балансів шляхом співставлення підсумків статей активу і пасиву.

У дрібних індивідуальних виробництвах і фермерських господарствах прибуток (збиток) визначається:

г) по зміні чистих активів на протязі періоду із коректуванням отриманих результатів на витрати по власному споживанню господарства за звітний період.

5)Мета облікової системи скерована на визначення результатів діяльності підприємства та його внутрішніх підрозділів по відповідному показнику або системі показників: збільшення прибутку або доходу, максимізація прибутку, доходу або маржі, зниження собівартості, визначення створених резервів, накопиченого амортизаційного фонду.

Досягнення даної мети відбувається за допомогою відповідної системи рахунків, методів оцінки засобів і ресурсів, характерними для різних систем.

Крім наведеної вище класифікації облікових систем, виділяють також національні і міжнаціональні системи.

Поняття національної системи бухгалтерського обліку випливає з визначення облікової системи, наведеного раніше, і конкретизується рядом принципів:

•історичне місце облікової системи (торгова стадія, підприємницька, організаційна, оптимізаційна, стратегічна); •використовувані методи обліку і оцінки виробничих запасів (вартість придбання,

реалізаційна і середньозважена вартості, планова собівартість, методи першого поступлення–першого списання і останнього поступлення–першого списання); •методи відображення іноземної валюти в обліку і звітності фірми;

•методи, що використовуються для нарахування амортизації та її відображення в обліку; •звітні форми і показники та їх регламентація; •зовнішні способи контролю за діяльністю фірм.

6

Відповідні відмінності у національних облікових системах мають місце практично по всіх ознаках, які визначають національну систему в розвинутих зарубіжних країнах і тих, що розвиваються.

Національна система бухгалтерського обліку дозволяє розв’язувати відповідні тактичні та стратегічні задачі розвитку економіки країни з врахуванням використання пріоритетного напрямку.

Міжнаціональні системи бухгалтерського обліку базуються на загальних принципах облікової системи із розповсюдженням основних принципів однієї або декількох національних систем на групу держав із диференційованим рівнем регламентації обліку.

Формування міжнаціональних систем займало в економічному розвитку значний період часу і характеризувалося появою у кінці XIX століття Англосаксонської і Французької систем, які переросли після ІІ світової війни у міжрегіональні облікові системи: Європейського економічного співтовариства, Організації африканської єдності, США і Канади, ІІівденноАмериканських держав.

Паралельно із цим процесом проходив процес створення міжнародної системи бухгалтерського обліку та інтегрування вказаних міжнаціональних і регіональних облікових систем у Єдину міжнародну систему обліку і звітності.

1.2. Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку

Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності сформувалася на початку 80-х років внаслідок впровадження в практику міжнародних норм і стандартів в області бухгалтерського обліку і звітності і переходу організації управлінського обліку на стратегічний етап.

Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку характеризується такими даними (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3. Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку

7

Історія становлення системи бухгалтерського обліку включає такі етапи:

І Торговий етап зайняв в історичному розвитку майже 6 століть і характеризується появою подвійного запису, хронологічного і систематичного запасів в обліку, балансу, Головної книги, методів контролю і привів до створення національних торгових систем.

II Підприємницький етап характеризується появою промислової бухгалтерії, яка визначає собівартість окремих видів продукції, методів розподілення накладних витрат, десяткової системи класифікації рахунків. Завершення цього етапу охарактеризовано створенням планів рахунків підприємств.

III Організаційний етап розвитку і удосконалення бухгалтерського обліку в цілому характеризується державною стандартизацією бухгалтерського обліку, яка привела до появи і розвитку національних планів рахунків (Німеччина –1937 р; Франція – 1947 р. та ін.).

Основним вкладом у розвиток обліку на цьому етані є поділ бухгалтерії на дві: фінансову і аналітичну та появлення принципів управлінської бухгалтерії, яка розв'язує тактичні проблеми управління на основі визначення та аналізу результатів по центрах відповідальності, широкого використання в фінансовій та управлінській бухгалтерії планових показників: стандартів, норм, кошторисів, прогнозних даних та інше.

Внаслідок в бухгалтерії органічно використовується система планових показників, яка характеризує як загальні результати роботи підприємства, так і діяльність центрів відповідальності.

Бухгалтерія, яка акумулювала планові показники, отримала найменування бюджетної і представляла інформацію, яка характеризувала баланс, прибутки і збитки, самофінансування, постачання, виробництво, реалізацію, діяльність центрів відповідальності.

Бухгалтерія на цьому етапі інтегрувала функції обліку і планування і в її надрах народилася нова спеціальність "Управлінський контроль".

IV Оптимізаційний етап характеризується тим, що бухгалтерія поряд із рішенням тактичних завдань стала розв'язувати стратегічні задачі управління на основі використання в обліку ЕОМ і чіткою поділу затрат на змінні, пропорційні обсягу виробництва, і постійні або структурні, незалежні від обсягу виробництва, що є основою використання в обліку метода "директ-костинг".

Основною "дирекг-костинга", відомого в Європі, як маржинальної бухгалтерії є відображення в обліку декілька категорій марж і полумарж і віднесенням постійних витрат на фінансовий результат, тобто компенсування їх за рахунок маржі або вкладу, визначених

8

відніманням з випуску (реалізації) змінних витрат. Звідси широке використання в обліку та аналізі поняття мертвої точки (критичного обсягу виробництва), тобто обсягу реалізації, компенсуючого постійні затрати і даючого нульовий фінансовий результат.

На цьому етапі міжурядові та професійні бухгалтерські організації провели аналіз національних і регіональних облікових систем і приступили до створення міжнародної системи бухгалтерського обліку.

V Стратегічний етап. На цьому завершилося в цілому створення міжнародної системи бухгалтерського обліку і з'явилось поняття стратегічної бухгалтерії, яка забезпечує прийняття стратегічних рішень та їх аналіз по даних стратегічного планування та обліку.

1.3. Міжнародні стандарти і принципи обліку

Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, створення та функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів обумовило необхідність стандартизації обліку у світовому масштабі та гармонізацію національних облікових систем.

Облік, як мова бізнесу повинен будуватись на загальноприйнятій методології. Тільки в цьому разі можна говорити про співмірність облікової інформації, що подається у звітності, про інформаційне взаєморозуміння в бізнесі, про довіру з боку інвесторів.

На міжнародному рівні методологія обліку визначається:

–міжнародними стандартами;

–міжнародними принципами бухгалтерського обліку.

Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій. Серед них насамперед слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створений 29 червня 1973 року в Лондоні на основі угоди, укладеної організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Ірландії, Мексики, Нідерландів та США. КМСБО в даний час об’єднує 143 професійні бухгалтерські організації із 104 країн світу. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Основні завдання КМСБО:

–розробляти, видавати та вдосконалювати МСБО;

–сприяти прийняттю та додержанню їх в усіх країнах;

–надавати допомогу щодо вдосконалення та гармонізації національних законодавств в

аспекті бухгалтерського обліку.

Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), яка була створена в Мюнхені у 1977 році. Працює в тісному контакті з КМСБО. Сферою діяльності МФБ є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку.

Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній у 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Метою цієї групи є вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації, а також дослідження стану організації обліку та сприяння запровадженню МСБО у світовому масштабі.

Питаннями стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах ЄС займається Європейська спілка експертів по економічному і фінансовому обліку. Радою ЄС було прийнято дві директиви стосовно сфери бухгалтерського обліку та фінансової звітності: четверта

9

Директива – “Форма та зміст річного фінансового звіту” від 25 липня 1978р., та сьома Директива

– “Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки”, яка була прийнята 13 червня 1983р.

За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 32 стандарти. Процес розробки міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним. Окремі раніше випущені стандарти уточнюються або замінюються новоствореними з урахуванням досвіду їхнього застосування та вимог сьогоднішнього дня. Слід також додати, що міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження.

Слід сказати, що міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики обліку. Вона була і буде різною в різних країнах світу. Міжнародними стандартами регулюються лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.

Деякі стандарти мають загально-методологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт № 1 – “Розкриття облікової політики”, № 5 – “Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах”, № 10 – “Ймовірність події та подій після дати складання балансу”, № 21 –“Вплив зміни валютних курсів”, № 29 – “Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках” та інші.

Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт № 22 – “Об’єднання компаній”, № 24 – “Розкриття інформації про партнерів”, №27 – “Консолідовані фінансові звіти”, № 28 – “Облік інвестицій в асоціації”, № 31 – “Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах” та інші.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти: № 2 – “Запаси”, № 4 – “Облік амортизаційних відрахувань”, № 13 – “Подання поточних активів і поточних пасивів”, № 16 – “Основні засоби”, № 17 – “Облік орендованого майна”, № 18 – “Доход”, № 25 – “Облік інвестицій” та інше.

Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, № 9 – “Облік витрат на дослідження і розробки”, № 11 – “Облік будівельних контрактів”, № 30 – “Розкриття в фінансових звітах банків і подібних фінансових інститутів”.

Нарешті існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них № 19 – “Витрати на пенсійне забезпечення”, № 26 “Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення” тощо.

Кожна країна з розвинутою ринковою економікою відповідно до МСБО і принципів розробила і застосовує свої національні стандарти з бухгалтерського обліку, які мають певну орієнтацію.

Німецька модель стандартів спрямована на захист кредиторів. Вона дає змогу мати приховані резерви, добиватись поліпшення показників. Ця модель ґрунтується на методах консервативного мислення, осереднення прибутку.

Американська модель спрямована на захист інвестора. Сьогодні у США налічується понад 250 стандартів, які були прийняті протягом 230 років.

Між стандартами різних країн існують відмінності, пов'язані з різноманітністю діяльності різних країн, грошовими потоками, оцінкою запасів, оцінкою цінних паперів

Необхідно пам'ятати, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є домінуючими

10

над законодавчими актами, які регулюють складання фінансової звітності у певній країні. Міжнародні стандарти є основою для вимог до бухгалтерського обліку в різних країнах світу; вони є базовими для національних систем обліку, які перебувають у стадії становлення. Дослідження свідчать, що 56 з 67 країн або безпосередньо застосовують МСБО, або їхні стандарти ґрунтуються на МСБО (табл. 1.4.). Більшість положень національних стандартів провідних розвинених країн (США, Великої Британії. Канади, Німеччини, Японії), що мають автономні стандарти, збігаються з МСБО.

Таблиця 1.4.

Результати дослідження щодо застосування МСБО в різних країнах

*Україну необхідно віднести до третьої групи країн.

Основою методології бухгалтерського обліку є його концептуальні принципи, у відповідності з якими і розробляються МСБО.

Принцип – це базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат та фінансових результатів.

Світова практика виробила загальноприйняті для всіх країн принципи бухгалтерського обліку, найважливіші з яких це:

1.Принципи подвійного запису, або двосторонності (double entry). Він обумовлює запис кожної операції двічі: в дебет одного і в кредит другого рахунку при цьому підсумки записів по дебету та кредиту рахунків повинні бути рівними.

2.Принцип автономності підприємства, або принцип одиниці обліку (accounting entity). Відповідно до цього принципу господарська одиниця, яка ідентифікується в обліку та звітності, відділяється від її власників або інших одиниць, тобто рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його власників, співвласників, інших підприємств чи працівників. Одиниця обліку - це кожне окреме підприємство, відносно якого ведеться бухгалтерський облік і

11

складається фінансова звітність. При ньому обсяг та характер інформації, яку представляють, повинні відображати відносні розміри підприємства.

3.Принцип грошового виміру, або грошової оцінки (mоney measurement). Він передбачає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, та грошова оцінка є відповідною базою для оцінки й аналізу у бухгалтерському обліку.

4.Принцип безперервності, або принцип триваючої діяльності (goingcocem concept).

Він означає, що бухгалтерські працівники впевнені у продовженні діяльності господарської одиниці протягом розумного періоду, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також що господарська одиниця не буде ліквідована у найближчому майбутньому. Цей принцип є основою для включення у баланс статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів та зобов'язань, які будуть реалізовані у разі ліквідації.

5.Принцип собівартості (сost concept). У бухгалтерському обліку оперують із собівартістю засобів, а не з їх ринковою вартістю.

6.Принцип матеріальності (materiality conсерt) полягає в тому, що в бухгалтерському

обліку нехтують незначними обставинами і в той же час враховують всі суттєві. Наприклад облік використання олівців у роботі компанії: а саме, облік їх денного витрачення, зносу, визначення залишку – вважається нерозумним з практичної точки зору. Тому на основі принципу матеріальності в бухгалтерському обліку визначають, що олівці як засоби компанії повністю використовуються в момент їх придбання. Будь-який інший підхід пов'язаний з невиправданою витратою часу на проведення громіздких розрахунків. Таке рішення є простим та ефективним, хоча воно і буде менш точним, ніж теоретичний підхід. Розділення операцій чи подій на суттєві та не суттєві є суб'єктивним. До суттєвих відносять ті ділові операції, в результаті яких змінюється фінансовий стан підприємства. Формальних правил з цього приводу не існує.

7.Принцип періодичності (реrіоdisity). Господарська діяльність підприємства штучно може бути розділена на періоди. З огляду на це найважливішим у бухгалтерському обліку є факт віднесення кожної ділової операції чи події до певного звітного періоду.

8.Принцип нарахувань – це принцип запису бухгалтерських операцій в момент їх здійснення (ассrual bаsіs). Це означає, що доходи записують тоді, коли вони нараховані і коли готівкові гроші ще можуть бути не одержані; витрати записують тоді, коли вони нараховані та коли готівкові гроші ще можуть бути не сплачені. Для того, щоби представити корисну інформацію загального характеру для різних користувачів, метод нарахувань вважається найкращим порівняно з методом витоку грошових коштів (саsh bаsіs), коли запис доходів та витрат проводять тільки в момент надходження чи виплати грошей незалежно від періоду, до якого вони відносяться.

9.Принцип реєстрації доходу, або принцип реалізації (realization concept). Він визначає особливості реєстрації (запису) доходу. Його сутність полягає в тому, що відповідно до методу нарахування передбачається запис доходу тоді, коли він зароблений або отриманий чи явно може бути отриманий. Дохід вважається одержаним у тому разі, якщо одержано готівкові гроші за товари чи послуги або виставлено вимогу про сплату готівкою. Якщо управлінська ланка не впевнена в тому, що вся заборгованість по сплаті проданих товарів буде погашена, у звіті про прибуток нараховують резерв для цих безнадійних боргів у тому ж звітному періоді, в якому одержано валову виручку від реалізації продукції та послуг. Хоча більша частина доходів реєструється в момент реалізації, існують винятки, наприклад, метод поетапного виконання контракту (percentage of complektion method) та метод продажу в розстрочку (installment method).

10.Принцип відповідності (matching concept). Він визначає вибір періоду для реєстрації

12