IV Чистий доход – це доход після оподаткування, що залишається у розпорядженні підприємства. Корпорації, як правило, сплачують прибутковий податок, як зазначено вище. Ставки оподаткування приймаються Конгресом США і періодично переглядаються. Особи, зареєстровані як підприємці та товариства не підлягають оподаткуванню прибутковим податком: власник або власники складають податкові декларації, де наводяться і прибутки, одержані з підприємства, тож оподатковуються на всю суму одержаного доходу як фізичні особи на загальних підставах.

V Доход на акцію (ДНА) – ця величина розраховується шляхом розподілу суми чистого доходу на кількість акцій, випущених в обіг. В даній компанії ДНА = $16600(ЧД):3000 (кількість акцій) = $5,53 за рік.

Величині ДНА приділяють велику увагу при аналізі ринку цінних паперів та інвестицій. Звіт про прибутки та збитки вважається найважливішим з обов'язкових звітів, які

складаються підприємством, оскільки в цьому звіті наводиться сума доходу та відображається, як його було отримано підприємством.

2.5. Бухгалтерський баланс

Бухгалтерський баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан – це сума ресурсів (тобто активів) та зобов'язань (пасивів) підприємства.

Тому бухгалтерський баланс часто називають звітом про фінансовий стан. Облікова формула

Облікова формула – це алгебраїчне рівняння, же підлягає загальним алгебраїчним правилам. Складові частики рівняння можна переносити з однієї частини в іншу з відповідною

Активи – це ресурси, які належать підприємству; пасиви – це сума, що належить власникам підприємства.

Капітал власників у корпорації має назву акціонерного капіталу.

Графічно бухгалтерський баланс представляє таблицю з двох сторін: зліва – активи, а з права – зобов'язання та акціонерний капітал. Внаслідок цього існує рівність між лівою та правою сторонами, що відповідає обліковій формулі, яка є наріжним каменем усього облікового процесу. Баланс складається на певну дату, а не за період. Бухгалтерський баланс нашої компанії буде мати наступний вигляд (табл. 2.3.).

24

Продовження таблиці 2.3.

Активи, як ресурси, можуть мати матеріальний характер (тобто фізично існувати) наприклад: земельні володіння, будівлі, обладнання тощо. Активи також можуть бути нематеріального характеру, наприклад, суми, які підприємству заборгували покупці (юридичні права, відомі як рахунки до отримання), або патенти (права, що захищаються законом).

У балансі наводиться вартість кожного з активів – це сума всіх витрат, пов'язаних з їх придбанням. Наприклад, у бухгалтерському балансі “Business Aids, Inc.” відображено $20000 – суму, яку свого часу було сплачено, щоб придбати певну земельну ділянку. Може виявитися, що дійсна ринкова вартість цієї землі змінилася і на час складання балансу (31.12.20хх року) значно збільшилася чи зменшилася порівняно з $20000. Проте, незалежно від цього, у бухгалтерському балансі ця земля буде відображатися згідно з первинною вартістю придбання.

Тобто бухгалтерський баланс не відображає поточну ринкову вартість наведених у ньому активів. Так, офісне обладнання теж відображається у балансі згідно з первинною вартістю придбання ($6000). Нарахований знос ($600) віднімається від первинної вартості, тому що він був використаний на отримання прибутку. Сума зносу накопичується, тобто наприкінці наступного року (20х1) сума нарахованого зносу вже буде дорівнювати $1200 ($600 х 2).

Може виникнути питання, чому бухгалтер не відображає зміни дійсної ринкової вартості активів? Цю переоцінку не роблять тому, що первинна вартість придбання – це об'єктивна величина (а не чиясь оцінка), яка дійсно існувала. Тим часом як ринкова вартість активів, які належать підприємству, – це лише міркування про те, якою ця вартість може бути. З будь-яких обставин оцінка дійсної ринкової вартості активів буде мати суб'єктивний характер (активи ж бо не продаються фактично наприкінці кожного року). Така суб'єктивність може зменшити достовірність фінансових звітів.

Зобов'язання – це борги чи інші зобов'язання підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, чи кредитів, які отримує підприємство для свого фінансування. Перші операції призводять до виникнення заборгованості, відомої як кредиторська. В балансі вона відображається як рахунки до сплати. Ще один вид зобов'язань, який виникає у підприємства – це зобов'язання щодо сплати податку на прибуток (стаття “Прибутковий податок до сплати”). Це зобов'язання виникає тому, що як правило, податок сплачується через декілька місяців після закінчення фінансового року. Тому його треба відображати в балансі до того часу, поки його не буде фактично сплачено.

Наступний розділ балансу – це “Капітал власників”. Облікова модель показує, що капітал власників дорівнює активам підприємства за вирахуванням його зобов'язань (пасивів). Оскільки зобов'язання перед кредиторами мають за законом виконуватися в першу чергу, капітал власників (або права власника) – це залишкова частка прав на активи підприємства. Отже, капітал власників – це фактично чиста вартість підприємства.

В різних випадках краще використовувати різні терміни: а) “капітал власника” – для власного діла; б) “капітал власників (або партнерів)” – для товариства;

25

в) “акціонерний капітал” – для корпорації.

Капітал власників підприємство отримує двома шляхами:

1)капітал (гроші або інші активи), який вносять (сплачують) власники підприємства – внесений капітал;

2)нерозподілений дохід – тобто накопичена сума доходу, яка залишається на підприємстві. Термін “нерозподілений дохід” використовується, як правило, у корпораціях. У разі, коли ми маємо справу з власним ділом чи товариством, нерозподілений дохід включається в капітал власників, тому цей термін не використовується.

В нашому прикладі “Капітал власників” (“Акціонерний капітал”) складається з таких статей:

1)Внесений (сплачений) капітал.

Троє акціонерів разом внесли в підприємство $30000. Кожний отримав 1000 акцій номінальною вартістю $10 кожна. Акціонери заплатили в середньому $11 за акцію, або $1 у надлишок номінальної вартості акцій. 3000 акцій, що були випущені в обіг, відображаються за їх номінальною вартістю (3000 х $10) як “Внесений акціонерний капітал за номіналом”. Суму, отриману при первісній реалізацій (продажу) акцій у перевищення їх номінальної вартості (3000 акцій х $1 = $3000), називають “прибуток засновників” і відображають як “Внесений капітал у надлишок номіналу”.

2)Нерозподілений дохід – це накопичена сума доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам. Це підсумкова величина за всі року існування підприємства. За перший рік існування “Business Aids, Inc.” отримала чистого доходу $16600 (див. Звіт про прибутки і збитки). Цю ж суму відображено як нерозподілений дохід у балансі на кінець цього року. Згадані суми дорівнюють одна одній, тому що за перший рік існування корпорації дивіденди акціонерам не сплачувались і не нараховувались.

Отже, акціонерний капітал – це сума інвестицій, зроблених акціонерами ($33000), та нерозподіленого доходу ($16600), яка дорівнює $49600. Ця величина може бути перевірена за допомогою базисної облікової формули.

Активи ($52000) – Зобов'язання ($2400) = Капітал власників ($49600)

2.6. Звіт про зміни у фінансовому стані (ЗЗФС)

Підприємство потребує багато грошей для фінансування своїх операцій та подальшого розвитку. Гроші можуть надходити, головним чином, із чотирьох джерел:

1)інвестиції власників підприємства;

2)кредити та інші гроші, одержані в борг;

3)зароблені гроші (прибуток);

4)продаж активів, які перебувають у негрошовій формі.

Інформація про джерела надходження та напрямки використання грошей дуже важлива для осіб, які використовують дані фінансових звітів, тому що це допомагає прогнозувати майбутні грошові потоки. Іншими словами, потрібен звіт саме про зміни у фінансовому стані підприємства. Мета цього звіту – донести до зацікавлених осіб інформацію про джерела (надходження) грошей та напрямки їх використання. Облікова формула для ЗЗФС має такий вигляд:

Джерела (надходження) грошей – Використання (виплата) грошей = Зміни у сумі наявних грошей (збільшення чи зменшення (2.4.)

Розглянемо структуру ЗЗФС нашої компанії (див. табл. 2.4).

26

Інформація в ЗЗФС буде корисною для інвесторів та кредиторів при прогнозуванні грошових потоків підприємства в майбутньому.

Таблиця 2.4.

“Business Aids, Inc.”

Звіт про зміни у фінансовому стані (рух грошових коштів) за рік, що закінчується 31 грудня 20хх р.

ЗЗФС складається на основі даних балансу та звіту про прибутки та збитки. Наприклад, вся сума виручки (звіт про прибутки та збитки) становить $63000 за вирахуванням $13000 – вартості послуг, наданих у кредит (поштові послуги), що дорівнює $50000. Це сума готівкових грошових надходжень від реалізації товарів та послуг за рік (ЗЗФС). Всю суму витрат, включаючи витрати на сплату прибуткового податку, взято зі звіту про прибутки та збитки [$46400 = 43000 (витрати) + 3400 (податок)], за вирахуванням витрат негрошового характеру – $2000 ($600 (витрати на знос) + $900 (рахунки до сплати) + $500 (прибутковий податок)) – з балансу. Вона становить $44400, що відображається у ЗЗФС, як грошові видатки сплачені. Таким чином, $16600 отриманого чистого доходу (зі звіту про прибутки і збитки) призвели до надходження $ 5600 (ЗЗФС). Продаж акцій дав надходження ще $33000. Також було отримано кредит в $1000, що теж входить до грошових надходжень підприємства. Разом сума грошових надходжень підприємства за рік становить, таким чином $39600. На протязі року $26000 було витрачено на придбання офісного обладнання та землі. Отже, за звітом ми маємо, що грошові надходження підприємства за рік на $13600 більші, ніж грошові витрати.

2.7. Звіт про зміни у власному капіталі

Оскільки чистий прибуток (дохід), наведений у "Звіті про прибутки та збитки", не відтворює частини змін у власному капіталі (дооцінка активів, результат змін в обліковій політиці тощо), то виникає потреба складання звіту про зміни у власному капіталі (ЗЗВК). У ньому є потреба ще й тому, що останніми роками значно зросла потреба користувачів в отриманні інформації про всеохоплюючий прибуток. Всеохоплюючий прибуток відображає усі зміни у власному капіталі внаслідок операцій та інших подій, що мали місце у звітному періоді, окрім інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними.

27

Основне призначення звіту про зміни у власному капіталі – відобразити прибутки (збитки), які визнаються як зміни в капіталі. До них належать прибутки (збитки), що виникають

врезультаті:

–переоцінки основних засобів, інвестицій;

–виникнення курсових різниць від перерахунку фінансової звітності іноземних підрозділів, дочірніх підприємств.

Відповідно до МСБО 1 підприємство має подавати ЗЗВК, в якому наводяться:

–чистий прибуток або збиток за певний період;

–кожна стаття доходів та витрат (прибутку або збитку), яка згідно з вимогами інших стандартів визнається безпосередньо у складі власного капіталу, і загальна сума за цими статтями;

–кумулятивний вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок, розглянутих згідно з базовими підходами в МСБО 8 “Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці”;

–капітальні операції з власниками та виплати дивідендів власникам;

–сальдо накопиченого прибутку (збитку) на початок певного періоду та на дату балансу, а також зміни за період;

–узгодження балансової вартості кожного класу власного капіталу, премії за акціями та всі забезпечення на початок і на кінець періоду, розкриваючи кожну зміну окремо.

Облікова формула цього звіту має наступний вигляд:

Звіт про зміни у власному капіталі – фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджується сальдо кожної статті власного капіталу на початок та кінець періоду (табл. 2.5.). При цьому кожна зміна у складі власного капіталу подається у звіті про зміни у власному капіталі за вищенаведеними статтями окремим рядком. Інформацію про зміни у власному капіталі можна отримати одним з двох варіантів:

•шляхом аналізу "Звіту про зміни у власному капіталі"; •шляхом аналізу "Звіту про прибутки і збитки", а також приміток до фінансових звітів.

Таблиця 2.5.

Звіт про зміни у власному капіталі Корпорації “Merkurij” за рік, що завершився 21.12.200хр.

28

Продовження таблиці 2.5.

Методика складання "Звіту про власний капітал" за першим варіантом передбачає: власний капітал на початок звітного періоду, який коригується на зміни в обліковій політиці та на суттєві помилки, а також на отриманий протягом звітного періоду прибуток (збиток) або додатково внесений чи вилучений капітал.

Другий варіант передбачає подання Звіту про визнані прибутки та збитки, в якому наводяться:

•чисті прибутки або збитки за певний період; •кожна стаття доходу (прибутків) та витрат (збитків), яка згідно з вимогами МСБО

відображається безпосередньо у складі власного капіталу; •сукупний вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок, передбачених МСБО 8.

Такий звіт показує тільки всеохоплюючий прибуток, а усі інші зміни у власному капіталі (інвестиції власників, розподіл прибутку між ними тощо) розкриваються у примітках до фінансових звітів.

Згідно МСБО 8 Звіт ЗВК індивідуальних приватних підприємств повинен висвітлювати загальну суму прибутків і збитків підприємства, включаючи ті, які визнаються безпосередньо у розділі власного капіталу. У ЗЗВК товариств необхідно подавати інформацію про капітал кожного власника; відсотки, що нараховуються на капітал та його вилучення, та про заробітну плату власників (якщо всі ці моменти передбачені угодою про партнерство). Для корпорацій в цьому звіті необхідно розкривати інформацію по кількість дозволених до випуску, випущених та таких, що знаходяться в обігу акцій; викуплені акції, додатковий капітал; накопичений нерозподілений прибуток тощо. Така інформація може подаватися не у формі окремого звіту, а у примітках до фінансової звітності.

Тема 3. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

3.1.Склад грошових коштів, рахунки для обліку, порядок відображення коштів у звітності

До грошових коштів належать:

∙готівка, яка зберігається на підприємстві; ∙гроші в банках (на рахунках); ∙банківські векселі; ∙грошові чеки; ∙перекази від клієнтів.

29

ВСША всі ці складові об’єднуються на одному рахунку “Грошові кошти” (в поточному обліку виділяють “Фонд дрібних сум”).

У західноєвропейських країнах грошові кошти обліковуються на так званих фінансових рахунках :

“Каса”;

“Рахунки в банках” - в національній і іноземній валюті.

Вбухгалтерському балансі грошові кошти відображаються по статті – грошові кошти (США), а в європейських країнах – внизу балансу : “ Каса ” і “Рахунки в банках”.

Крім балансу більшість фірм складають звіт про рух грошових коштів за звітний період (рік). Рух коштів переважно показують по трьох групах:

1.основна діяльність;

2.інвестиційна діяльність;

3.діяльність по фінансових операціях.

3.2.Облік та контроль касових операцій і грошей у касі

Уфірмах розробляються системи контролю надходжень і витрат готівки. Готівку здебільшого намагаються зводити до мінімуму, особливо на промислових підприємствах. Але в торгівельних підприємствах у касі можуть бути значні суми.

Система внутрішнього контролю включає в себе план організації, а також заходи, спрямовані на збереження грошових коштів, досягнення точної обробки даних та складання бухгалтерської звітності. Важливими елементами системи внутрішнього контролю є :

1) розподіл відповідальності між службовцями;

2) розподіл обов’язків;

3) ротація службовців в середині компанії;

4) використання автоматичних приладів контролю.

Методи захисту готівки та контролю за її збереженням можуть бути різноманітні, однак завжди слід дотримуватись таких чотирьох принципів:

1)облік готівки повинен здійснюватися в момент її надходження;

2)всю готівку, що надійшла необхідно здавати в той самий день або не пізніше наступного;

3)працівник, який одержує готівку не повинен займатися її обліком в бухгалтерії;

4)працівник відповідальний за одержання готівки не повинен займатися її розподілом. Серед найважливіших контрольних заходів за виплатою готівки можна зазначити такі:

∙для виплати необхідно одержати попередній дозвіл; ∙усі чеки повинні мати серійний номер; ∙доступ до них має бути обмежений;

∙бажано, щоб кожний чек підписували дві особи; ∙бажано, щоб працівник, кого уповноважено оплачувати рахунки не мав права підписувати

чеки;

∙при оплаті зобов’язань на первинних документах слід проставляти дату, номер чека і штамп “Оплачено”;

∙особи, які підписують чеки не повинні мати доступу до чеків чи займатися вивіркою рахунків;

∙інвентаризація готівки в касі та на банківських рахунках повинна здійснюватися не рідше одного разу на місяць.

30

Контроль грошових надходжень від продажу в торговельних залах здійснюється двома способами:

1)через використання касових апаратів;

2)через систему м’яких чеків.

Касовий апарат має контрольну касову стрічку, на якій віддруковуються надходження за день. Покупець повинен бачити суми, що їх набирає касир.

Наприкінці кожного дня касир підраховує гроші в касовому апараті і передає суму старшому касирові.

Бухгалтер бере касову стрічку і записує суму виручки в журналі грошових надходжень. Сума грошей переданих касиром і сума на контрольно-касовій стрічці повинні бути

однакові. В разі розходжень адміністрація з’ясовує причину.

У великих фірмах касові апарати приєднано до комп’ютерів. У такому разі операції відразу реєструють в обліку (на комп’ютері).

Система м’яких чеків полягає в тому, що продавці мають завчасно пронумеровані чеки (квитанції). В момент продажу продавець заповнює чек у двох примірниках – один покупцеві, другий залишає собі. Наприкінці дня суми м’яких чеків підраховуються – загальна сума продажу має відповідати сумі касового апарату.

По касі може бути виявлено нестачі або надлишки грошей. Вони відносяться на рахунок “Нестачі або надлишки грошей по касі”, який є активно-пасивним. Цей рахунок дебетується на величину нестачі і кредитується на величину надлишку.

Приклад. Касовий апарат показує, що виручка магазину за день становить 4546 $. У наявності в касира грошей було 4537. Нестача складає 9 $. Оприбуткування готівки з врахуванням нестачі грошей та відображення доходу від реалізації здійснюється так:

Дебет “ Грошові кошти” – 4537 $ Дебет “Нестачі або надлишки по касі” – 9$ Кредит “Дохід від реалізації” – 4546 $.

Наприкінці звітного періоду дебетове сальдо по рахунку “Нестачі або надлишки по касі” відображається у “Звіті про прибутки та збитки” як операційні (торговельні) витрати . Відповідно кредитове сальдо по статті “Інші доходи”.

Операції по касі відображаються і групуються в касовому журналі надходжень та видатків, підсумки переносяться в Журнали реєстрації операцій, а потім на рахунки бухгалтерського обліку в Головній книзі. Форма журналів надходжень і видатків грошей здебільшого довільна, пристосована до умов підприємства.

Рух грошей в касі відображається в обліку такими записами: Надходження: Дт “Каса”

31