Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка ”
Інститут прикладної математики і фундаментальних наук
Кафедра фінансів
Контрольна робота з дисципліни «Основи теорії фінансів»
Варіант № 38
Виконала:
ст. гр. ІФ-31, ІМФН
Кондратович Христина
Прийняла:
Ст. викл.
Урікова О.М.
Львів 2014
Анотація
В даній контрольній роботі розглянуто грошово-кредитний мультиплікатор, свопи та операції зі свопами. Проводиться аналіз макроекономічного показника протягом останніх п’яти років, порівнюється його значення в Україні та двох інших країнах світу і проводиться аналіз фінансового стану підприємства протягом останніх трьох років.
Зміст
Вступ……………………………………………………………4
Розділ І. Грошово-кредитний мультиплікатор……………...5
Розділ ІІ.Своп та операції зі свопами...……………………13
4. Розділ ІІІ. Аналіз макроекономічного показника. Валова додана вартість у будівництві в поточних цінах………………………..25
5.Розділ ІV. Аналіз фінансового стану підприємства……..…..29
6.Висновки…………………………………………………….....35
7.Список літератури………………………………………...……36
Вступ
Фінанси – одне із найдавніших економічних явищ, яке виявляє найсуттєвіший
вплив на усі сторони людського життя. Ще стародавні римляни говорили, що
«фінанси рухають світом». Тому теоретичний аналіз економічної категорії
завжди посідав чільне місце у системі наукових сліджень практично усіх
шкіл і течій економічної науки.
Незважаючи на широку палітру поглядів на виникнення і суть фінансів, майже усі економісти сходяться на тому, що їх поява пов'язана із обміном
товарів. Багато вчених вважає, що велику роль у виникненні фінансів відіграли
функції, які вони виконують на сучасному етапі розвитку.
Становлення та розвиток фінансової системи в Україні, здійснюється в
умовах розвитку і поглиблення інфляційних процесів, що супроводжується
зростанням рівня сукупних ринкових цін, знеціненням національної
грошової одиниці, посиленням соціальної нерівності у розподілі грошових
доходів. Це пов'язано насамперед із тим, що гроші не виконують свої
функції. Вміння оперувати фінансами та оцінювати фінансовий стан держави, підприємства є дуже важливим та потребує знання багатьох нюансів та понять. Впродовж цієї роботи я розкрию як теоретичну сторону фінансів, так і практичну, що є важливим у веденні підприємницької та фінансової діяльності.
Розділ і Грошо́во-креди́тний мультиплікатор
Законодавством України передбачено, що змінювати масу грошей в обігу можна лише на основі функціонування банківської системи і, насамперед, шляхом емісії Національного банку України та комерційних банків з метою кредитування реального руху товарної маси. При цьому НБУ емітує готівку і безготівкові кошти, продаючи їх комерційним банкам, а комерційні банки через свої депозитно-кредитні операції здатні творити безготівкові форми грошових коштів на основі використання грошово-кредитного мультиплікатора.
Грошово-кредитний мультиплікатор- це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових вільних резервів, що надійшли до банку ззовні. Коефіцієнт взаємозв´язку між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити, ґрунтується на принципі: втрачені кредитні ресурси одним комерційним банком внаслідок надання кредитів своїм клієнтам стають надбанням іншого і використовуються ним вже як власні кошти для надання у безготівковій формі своїм клієнтам. І так далі. Тобто кожна грошова одиниця, яка випускається одним комерційним банком створює кредитні резерви іншим банкам: другому, третьому і т.д.
Ефект дії мультиплікатора постійно відтворюється тому, що втрачені резерви для одного банку створюють вільні кредитні ресурси іншого комерційного банку, тому банківська система загалом не втрачає їх, а створює надлишкові резерви. У підсумку, така спроможність банківської системи існує не завжди і не безмежна. Вона обмежується необхідністю формувати комерційними банками обов´язкових резервів, розміри яких визначаються резервною нормою, що регулюється законодавчо.
Вона визначається НБУ у відсотках до банківських пасивів, забезпечує банківській системі достатню ліквідність у періоди несприятливої кон´юнктури і дозволяє державі регулювати масу грошей в обігу:
де
- резервна норма.
Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, розраховується грошово-кредитний мультиплікатор:
(M
)
де MM- грошово-кредитний
мультиплікатор на певний момент;
-
маса грошей в обігу поза банками; D - маса
грошей у депозитах комерційних банків;
R - сума резервів комерційних банків
(гроші на кореспондентських рахунках
і в касах банків).
Приміром, на 1.01.2000 р. в Україні рівень мультиплікації становив 1,18, тобто, він був дуже низьким. Але і надто великий коефіцієнт мультиплікації може порушити рівновагу на грошовому ринку і спровокувати інфляцію.
Необхідність формувати обов´язкові резерви робить джерелом кредитування лише вільні банківські резерви, тобто ту сукупність грошових коштів комерційних банків, яка є у розпорядженні комерційного банку в даний момент і може використовуватися ними для активних операцій. Вільний резерв банку визначається як різниця між загальним резервом і обов´язковим резервом. Чим більший розмір вільного резерву, тим вищою є кредитоздатність банку.
Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:
а) норми обов´язкового резервування (ч): mm = 1/ч;
б) використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень;
в) зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках;
г) зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.
Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси важливо усвідомити сам механізм такої зміни - збільшення чи зменшення маси грошей в обороті.
Змінювати масу грошей в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційні банки - тільки безготівкові.
Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку.
Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ вимушений здійснювати емісію. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.
Комерційні банки, як вже зазначалося, беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.
Таким чином грошово-кредитним мультиплікатором–можна назвати процес створення нових банківських безготівкових грошей при кредитуванні клієнтури на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.
Коротко розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.
Вільний резерв - це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.
Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ. Різниця між загальним і обов'язковим резервами становить вільний резерв банку.
У результаті мультиплікації додаткова маса грошей, що надійшла в банківську систему, істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих комерційних банках, через які пройшла мультиплікаційна "хвиля". Висота і довжина цієї "хвилі" залежить від обсягу додатково введених у систему резервів та норми обов'язкового резервування.
В цілому система банків створює депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні.
Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Наприклад, використання клієнтами банків позиченних коштів для готівкових платежів, зниження попиту на позички та зростання позичкового процента перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Водночас чимало чинників прискорює процес мультиплікації.
Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов'язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо.
На прикладі цей механізм спрощено виглядає так.
Якщо банк, що одержав депозити(внески), повинен мати обов'язкові резерви, рівні 10% від суми депозитів, то 90% отриманої готівки він може витрачати на позички. Якщо клієнти, що одержали позички, використовують отримані гроші для оплати своїх боргів або покупки товарів, то ці гроші перейдуть у руки інших осіб, що збільшать свої внески в банках. Банки, у свою чергу, отримавши 10% у вигляді резервів витрачають отримані кошти на нові активи, що приносять прибуток.
Таким чином, хоча кожний банк дав у борг тільки 90% грошей, отриманих від клієнтів, усі банки, зрештою, розширили свої позички на суму, що у 9 разів перевищує суму вихідного депозитуі додали до своїх резервів 10% від отриманої суми депозиту. Процес грошового мультиплікатора або депозитної експансії не мав би меж зростання грошової маси, якби не було об'єктивних і суб'єктивних обмежень його зростання.
Об'єктивні обмеження
вимоги до банків дотримувати у своїй діяльності принцип ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів у якості ліквідних резервів;
рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильність суб'єктів економічно підтримувати визначений рівень коштів у вигляді готівки.
Суб'єктивні обмеження
Грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов'язкових резервів, необхідних для дотримання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки.
Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання інфляції на довгостроковий період.
Стабільне економічне зростання на основі розширеного відтворення потребує активізації кредитної діяльності банків, нарощування ресурсів, покращання їх структури та залучення різних видів депозитів.
На сьогодні актуальною залишається необхідність розробки нових ефективних інструментів для управління ліквідністю банківської системи, підвищення її ділової активності на депозитному та кредитному ринках.
Різні фінансові аналітики можуть дійти неоднакових висновків щодо використання тих чи інших індикаторів, тому що їх вплив по-різному відображається на економічних процесах та на фінансовій системі.
Аналіз останніх джерел. У науковій економічній літературі значна увага приділяється теоретичним та практичним проблемам грошово-кредитної політики в цілому. Вітчизняні та зарубіжні фінансисти та економісти прагнуть знайти шляхи стабілізації фінансово-економічної ситуації в післякризовий період. Результати цих досліджень знайшли своє відображення в працях В.І. Міщенка, С.В. Міщенко, В.С. Стельмаха, Т.С. Смовженко та ін., але окремо кредитний і депозитний ринок як об’єкти, на які спрямовується грошово-кредитна політика центрального банку вивчені не достатньо. Більш активно дослідженням грошово-кредитної політики займаються науковці Росії, зокрема С.Р. Моисеев, С.А. Андрюшин, В.В. Кузнецова: автори зосереджують свою увагу на причинах фінансової кризи та особливостях післякризової політики центральних банків. Разом з тим у розглянутих роботах недостатньо висвітлені питання впливу центрального банку на депозитний та кредитний ринок.