0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

звітів, які публікують газети, с кориговано на сезонні коливання. Методики, які використовують для коригування економічних змінних на сезонні коливання, надто складні, щоб їх тут розглядати. Але їх суть полягає в тому, що економічні змінні "очищають" від сезонних чинників. Тому якщо простежується зміна реального ВВП — відбувається Його падіння чи зростання, — то пояснення цьому треба шукати поза сезонними коливаннями.

__________________________________________________________________________________________________________________

2-2. Вимірювання вартості життя:

індекс споживчих цін

Сьогодні за долар уже не можна купити стільки, скільки двадцять років тому. Ціни майже всіх товарів зросли. Зростання загального рівня цін називають інфляцією. Це одна з найскладніших проблем для економістів та державних мужів. У наступних розділах ми детальніше проаналізуємо причини та наслідки інфляції. У цьому ж розділі з'ясуємо, як економісти вимірюють зміни у вартості життя.

Ціна кошика товарів

Найчастіше використовуваним показником рівня цін є індекс споживчих цін (ІСЦ). У США його обчислює Бюро статистики праці, що є підрозділом Міністерства праці. Для обчислення цього індексу потрібно зібрати формацію про ціни на тисячі товарів і послуг. Як ВВП в одному показникові відображає вартість усіх вироблених товарів і послуг, так і ІСЦ відображає ціни багатьох товарів і послуг в одному показникові, який вимірює загальний рівень цін.

Як економісти об'єднують величезну кількість цін в економіці в один показник, який надійно вимірює рівень цін? Можна було б просто обчислити середнє значення усіх цін. Проте така методика надає усім товарам і послугам однакову вагу. Оскільки люди споживають курчат більше, ніж ікри, ціна курчат повинна б мати в ІСЦ більшу вагу. Бюро статистики праці визначає економічну вагу усіх товарів і послуг, які купує типовий споживач. ІСЦ — це відношення вартості споживчого кошика товарів і послуг у розрахунковому році до вартості аналогічного кошика у деякому базовому році.

Наприклад, припустімо, що типовий споживач купує щомісяця 5 яблук і 2 апельсини. Тоді кошик товарів складається з 5 яблук та 2 апельсинів, а ІСЦ дорівнює:

(5 х поточна ціна яблук) + (2 х поточна ціна апельсинів)

ІСЦ = ________________________________________________________________

(5 х ціна яблук у 1992 р.) + (2 х ціна апельсинів у 1992 р.)

У цьому розрахунку базовим є 1992 р. ІСЦ показує співвідношення між вартістю споживчого кошика, який складається із 5 яблук і 2 апельсинів у розрахунковому році і вартістю аналогічного кошика фруктів у 1992 р.

Індекс споживчих цін привертає до себе найбільшу увагу громадськості і фахівців, але це не єдиний показник динаміки загального рівня цін. Ще одним показником є індекс цін виробника (нерідко його називають індексом оптових цін), який вимірює співвідношення вартості типового кошика товарів і послуг, що їх купують

не споживачі, а фірми. Окрім цих загальних індексів цін, Бюро статистики праці обчислює індекси цін для певних груп товарів і послуг, таких як продукти харчування, житло та енергія.

ІСЦ та дефлятор ВВП

Раніше у цьому розділі ми розглянули інший показник рівня цін — дефлятор ВВП, що виражає відношення номінального ВВП до реального. Дефлятор ВВП та ІСЦ подають дещо відмінну інформацію про динаміку загального рівня цін в економіці. Між цими двома показниками є три основні відмінності.

Перша з них полягає у тому, що у дефлятор ВВП відображаються ціни усіх вироблених товарів і послуг,тоді як в ІСЦ - лише ціни товарів і послуг, які купують Споживачі. Отже, зростання цін товарів і послуг, що їх купують фірми або уряд відобразиться у дефляторі ВВП, але не в індексі споживчих цін.

Друга відмінність полягає у тому, що у дефляторі ВВП враховують лише товари і послуги, вироблені у вітчизняній економіці. Імпортні товари не є частиною ВВП і не відображаються у дефляторі ВВП. Так, зростання ціни «Тойоти», складеної в , Японії і проданої в США, впливає на ІСЦ, оскільки автомобіль купують американські споживачі, але не впливає на дефлятор ВВП.

Третя і найсуттєвіша відмінність випливає з неоднакових способів агрегування цін в економіці цими показниками. Обчислення ІСЦ передбачає встановлення постійних ваг для різних товарів і послуг, тоді як для обчислення дефлятора ВВП застосовують змінні ваги. Інакше кажучи, ІСЦ обчислюють для незмінного набору товарів і послуг, тоді як дефлятор ВВП передбачає зміну кошика відповідно до^^^и зміни структури ВВП. Проілюструємо відмінності між двома, індексами на такому прикладі. Припустімо, що сильні морози знищили врожай апельсинів у країні. Кількість вироблених апельсинів впала до нуля, а ціна тих небагатьох апельсинів, які ще залишились на полицях крамниці, неймовірно зросла. Оскільки апельсини вже не є частиною ВВП, зростання їх ціни не позначиться на дефляторі ВВП. Проте оскільки ІСЦ обчислюють для незмінного кошика благ, який містить апельсини, зростання їх ціни спричинить значне зростання ІСЦ.

Економісти називають індекси цін, обчислені для незмінного кошика благ, індексами Ласпейреса, а індекси для змінного кошика — індексами Пааше. В економічній науці розглядались переваги і недоліки кожного із цінових індексів для визначення того, який з них є ліпшим показником зміни вартості життя. Проте жодному з них не було віддано переваги. Коли_ціни різних товарів змінюються на різну величину, індекс Ласпейреса (незмінний кошик) здебільшого завищує зростання вартості. життя, бо не враховує можливості споживачів замінювати дорожчі блага дешевшими. І навпаки, індекс Пааше (змінний кошик), як правило, занижує зростання вартості життя. У цьому індексі враховується можливість взаємної заміни благ, але він не відображає зниження добробуту споживачів унаслідок цієї заміни.

Приклад із врожаєм апельсинів ілюструє недоліки індексів Ласпейреса та Пааше. Оскільки ІСЦ є індексом Ласпейреса, то в ньому перебільшується значення зростання ціни апельсинів для споживачів: використовуючи незмінний кошик товарів, ІСЦ не враховує можливостей заміни апельсинів на яблука. І навпаки, дефлятор ВВП є індексом Пааше, тому в ньому неповно відображаються наслідки цього зростання цін для споживачів: у цьому разі дефлятор ВВП не показує зрос-

64 Частина 1. Вступ

тання цін, хоч, безперечно, вищі ціни на апельсини погіршать становище споживачів.

На щастя, на практиці відмінності між дефлятором ВВП та ІСЦ зазвичай не є значними. На графіку 2-3 показано щорічні зміни дефлятора ВВП та ІСЦ у відсотках починаючи з 1948 р. Обидва показники здебільшого однаково відображають динаміку зростання загального рівня цін.

Графік 2-3. Дефлятор ВВП та ІСЦ. На графіку показано щорічні зміни дефлятора ВВП та ІСЦ у відсотках, починаючи з 1948 р. Хоч іноді значення цих двох показників загального рівня цін і відрізняються, здебільшого вони створюють однакову картину темпів зростання цін. І ІСЦ, і дефлятор ВВП свідчать, що упродовж більшої частини 1950-х і 1960-х рр. ціни зростали повільно, відтак у 1970-х роках їх зростання прискорилося, а у 1980-х та на початку 1990-х рр. знову уповільнилося.

Джерело: U.S. Department of Commerce, U.S. Department of Labor.

ПРИКЛАД

Чи не завищує інфляцію індекс споживчих цін?

Індекс споживчих цін Привертає до себе найбільшу увагу громадськості та фахівців. Відповідальні працівники з Федеральної резервної системи простежують його динаміку для проведення правильної монетарної політики. Крім того, чимало законодавчих актів і приватних угод містять пункти про коригування на вартість зростання життя і використовують ІСЦ з метою пристосування до зміни рівня цін. Наприклад, у США виплати за програмами соціаль-

ного страхування автоматично коригуються щороку, щоб не допустити зниження життєвого рівня людей похилого віку внаслідок інфляції.

Оскільки ІСЦ має таке важливе значення для суспільства, то доцільно знати, чи він точно вимірює зміну загального рівня цін. Багато економістів вважає, що через низку причин ІСЦ здебільшого завищує інфляцію.

Перша проблема, про яку вже згадувалося, полягає в тому, що ІСЦ не враховує можливостей заміни дорожчих благ дешевшими. Оскільки ІСЦ виходить із вартості незмінного кошика благ, в якому не відображається здатність споживачів купувати більше тих товарів і послуг, відносні ціни яких знизилися. Отже, зі зміною відносних цін реальна вартість життя зростає повільніше, ніж це показує ІСЦ

Друга проблема пов'язана з новими продуктами. Коли на ринку з'являється новий продукт, становище споживачів внаслідок розширення можливостей вибору поліпшується. Запровадження нових продуктів по суті підвищує реальну вартість грошової одиниці. Проте це збільшення купівельної спроможності грошей не позначається на ІСЦ.

Третя проблема стосується зміни якості товарів і послуг, рівень підвищення якої неможливо виміряти. Коли фірма поліпшує якість свого продукту і підвищує ціну на нього, то ця зміна ціни не означає зростання вартості життя. Бюро економічного аналізу докладає максимум зусиль для врахування змін у якості продуктів. Наприклад, якщо компанія "Форд" збільшує потужність мотора в одній із своїх моделей порівняно з попереднім роком, то в ІСЦ буде враховано цю зміну: ціна автомобіля з поправкою на якість зростатиме не так швидко, як нескориґована ціна. Проте чимало напрямів поліпшення якісних характеристик товарів і послуг, пов'язаних, зокрема, з їх зручністю чи безпекою, виміряти важко. Якщо поліпшення якості благ не враховують, то обчислений ІСЦ завищує інфляцію.

Внаслідок проблем із обчисленням ІСЦ окремі економісти пропонують уточнити законодавство про індексацію. Наприклад, виплати за програмами соціального страхування індексувати на рівень інфляції, виміряної через ІСЦ, мінус 1%. Така зміна законодавства нейтралізувала б проблеми, пов'язані з обчисленням цінових індексів. Водночас видатки зростали б повільніше.

У 1995 р. Фінансовий комітет Сенату США створив групу з п'яти відомих економістів — Майкл Боскін, Елен Далберґер, Роберт Ґордон, Цві Ірашгічс та Дейл Йорґенсен — для дослідження величини завищення інфляції, яку дає ІСЦ. Згідно з доповіддю цієї групи, ІСЦ щорічно завищує рівень інфляції на 0,8-1,6%, в середньому на 1,1%. Цей висновок міг би мати важливі наслідки для суспільства. Зокрема, врахування цього завищення зменшило б борг федерального уряду більш ніж на 1 трлн. дол. за 12 років. Однак ця доповідь досі не призвела до серйозних змін ні в методиці обчислення ІСЦ, ні у його використанні в законодавстві3 .

________________________________________________________________________________________________________________________

2-3. Вимірювання незайнятості: рівень безробіття

Результативність національної економіки передовсім залежить від того, як використовуються наявні ресурси. Оскільки основним ресурсом економіки є робоча сила, то підтримання зайнятості є першорядним завданням державних мужів. Рівень безробіття — це статистичний показник, який визначає відсоток тих людей, що хочуть працювати, але не мають роботи.

Щомісяця Бюро статистики праці США обчислює рівень безробіття і низку інших статистичних показників, які дають змогу економістам і урядовцям відстежу

_______________

3Для глибшого аналізу цих проблем див.: Matthew Shapiro and David Wilcox, "Mismeasurcment in the Consumer Price Index: An Evaluation", NBER Macroeconomics Annual, 1996, і матеріали симпозіуму "Measuring the СРГ in the Winter 1998 issue of TheJournalofEconomicPerspectives.

66 Частина 1. Вступ

роботу. Особи, які не потрапляють в перші дві групи: наприклад студенти чи пенсіонери, не входять до робочої сили. Особи, які хочуть працювати, але припинили пошук роботи, бо втратили віру в можливість знайти роботу (зневірені працівники), не входять, до робочої сили.

Робоча сила — це зайняті та безробітні, а рівень безробіття — це відсоток безробітних у робочій силі. Тобто:

робоча сила = кількість зайнятих + кількість безробітних,

рівень безробіття = кількість безробітних / робоча сила х 100.

Ще одним статистичним показником, який характеризує стан ринку праці, є коефіцієнт участі у робочій силі. Цей показник відображає відсоток робочої сили в чисельності дорослого населення:

коефіцієнт участі в робочій силі - робоча сила / доросле населення х 100.

Бюро статистики праці США обчислює ці показники для населення в цілому і для окремих його груп: чоловіків та жінок, білих і афроамериканців, підлітків та осіб зрілого віку.

На графіку 2-4 показано розподіл населення США між названими вище трьома групами у 1997 р. У цьому році розподіл був таким:

робоча сила = 129,6 + 6,7 = 13(3,3 млн., рівень безробіття = (6,7/136,3) х 100 = 4,9 %.,

коефіцієнт участі в робочій силі = (136,3/203,1) х 100 = 67,1 %.

Отже, близько двох третин дорослого населення США входило до робочої сили, і майже 5% її учасників не мали роботи.

Графік 2-4. Три групи

населення.

За даними обстеження Бюро ста-

тистики праці США відносить

доросле населення країни до

однієї з трьох груп: зайняті,

безробітні й ті, що не входять до

робочої сили. На графіку

показано кількість людей, що

належали до кожної з цих груп у

1997 р.

Джерело: U.S. Department of Zabor.

П Р И К Л А Д

Безробіття, ВВП і закон Оукена

Яка залежність може існувати між безробіттям і реальним ВВП? Оскільки зайняті виробляють товари і послуги, а безробітні — ні, то зростання рівня безробіття мало б супроводжуватися зниженням темпів зростання реального ВВП. Цю обернену залежність між рівнем безробіття і ВВП називають законом Оукена, на честь відомого економіста Артура Оукена, який вперше дослідив цю залежність4.

На графіку 2-5 закон Оукена ілюструють дані по США. На цьому графіку подано розсіяну діаграму — сукупність точок, кожна з яких відповідає одному спостереженню (у нашому випадку це дані за конкретний рік). По горизонтальній осі відкладено зміну рівня безробіття порівняно з попереднім роком, по вертикальній — ланцюгові темпи приросту ВВП у відсотках. З графіка чітко видно, що зміни рівня безробіття тісно пов'язані із змінами реального ВВП.

Ми можемо точніше визначити кількісні параметри залежності, яку виражає закон Оукена. Пряма лінія, проведена через сукупність точок (визначені за допомогою статистичного методу, так званого методу найменших квадратів), свідчить, що:

темпи приросту реального ВВП у відсотках = 3% — 2 х зміна рівня безробіття

Якщо рівень безробіття не змінюється, реальний ВВП зростає приблизно на 3%; це зростання зумовлене збільшеним зростанням трудових ресурсів, нагромадженням капіталу і науковотехнічним прогресом. Збільшення рівня безробіття на 1% спричиняє зниження темпів зростання реального ВВП приблизно на 2%. Отже, якщо рівень безробіття зросте з 6 до 8%, темпи приросту реального ВВП становитимуть:

4Arthur M.Okun, "Potential GNP: Its Measurement and Significance", in Proceedings of the Business and Economics Statistics Section, American Statistical Association (Washington, p. C: American Statistical Association, 1962), 98—103; reprinted in Arthur M. Okun, Economics for Policymaking (Cambridge, MA: MIT Press, 1983): 145-158.

5*

темпи приросту реального ВВП = 3% — 2 х (8% — 6%) = — 1%.

У цьому прикладі, згідно із законом Оукена, ВВП зменшиться на 1%, тобто економіка перебуває у фазі спаду.

Графік 2-5. Закон Оукена. На графіку подано розсіяну діаграму: по горизонтальній осі гра фіка відкладено зміну рівня безробіття, а по вертикальній — ланцюговий темп приросту реального ВВП. Статистичні дані стосуються економіки США. Кожна точка відповідає певному рокові. Наявність оберненої залежності між цими змінними свідчить про те, що збільшення безробіття здебільшого пов'язане зі зниженням темпів зростання реального ВВП.

Джерело: U.S. Department of Commerce, U.S. Department of Labor.

2-4. Висновок:

відекономічноїстатистикидо економічнихмоделей

Три статистичні показники, проаналізовані у цьому розділі, — валовий внутрішній продукт, індекс споживчих цін і рівень безробіття — дають змогу кількісно оцінити результати функціонування національної економіки. Ці показники використовують у процесі ухвалення рішень як приватні особи, так і державні мужі — для відстежування стану економіки і розроблення відповідних заходів економічної політики. Економісти використовують їх для створення і перевірки теорій розвитку економіки.

ЗАВД АННЯ І ПРИКЛАДИ

1. Перегляньте газети за декілька останніх

4.До якої з чотирьох груп видатків (споживання, інвестиції, державні закупівлі, чис-