Ефективність управління ланцюгами постачання

Напрямок підвищення	Джерела підвищення економічної ефективності
Збільшення кількості замовлень і підвищення стабільності попиту	Підвищення точності планування за рахунок єдиних інформаційних каналів, синхронізації бізнес-процесів, спільного прогнозування попиту, скорочення терміну виходу нових виробів на ринок.
Зниження страхових запасів («заміна запасів точною інформацією»)	Підвищення якості оперативного управління за рахунок неперервного моніторингу усього ланцюга постачання, своєчасного виявлення відхилень і порушень у ланцюгу постачання.
Зниження ризиків і підвищення надійності планів і поставок	Скорочення частини витрат на маркетинг і логістику за рахунок ліквідації бізнес-процесів, пов’язаних з невизначеністю у закупівлях, складу.
Зниження накладних і трансакційних витрат

До кількісних показників оцінки ефективності управління ланцюгами постачання відносять точність поставок, термін поставок, час виробничого циклу, логістичні витрати, запаси, надійність поставок, вартість бізнесу; до якісних – рівень сервісу, об’єм продажів, швидкість реакції, конкурентоспроможність, гнучкість та транспарентність бізнесу, якість управління [17].

Процес постачання на підприємстві тісно взаємопов’язаний із логістикою закупівель, так як остання є однією з основних ланок ефективного процесу постачання.

Закупівельна логістика – це діяльність підприємства, що здійснюється на оперативному рівні та спрямована на оптимізацію матеріальних, інформаційних і фінансових потоків у процесі постачання, складування закуплених чи вироблених самостійно товарів та (або) їх підготовки до виробничого використання за оптимальних логістичних витрат.

Метою закупівельної логістики є забезпечення виробництва матеріалами з максимальною економічною ефективністю, якістю і в найкоротші терміни [14].

При виконанні закупівлі головна увага приділяється зменшенню загальних логістичних витрат, пов'язаних із цим видом діяльності, оскільки управління закупівлею за різними галузями становить 40—60 % у структурі собівартості виробництва готової продукції.

Виходячи із визначення закупівельної логістики, місце обліку в логістиці закупівель полягає в тому щоб обліковувати всі понесені підприємством витрати під час транспортування матеріалів від постачальника на виробництво (склад) [14].

Розділ 2. Документування господарських операцій пов’язаних з процесом постачання

2.1. Дослідження впливу договірних відносин підприємства з постачальниками на відображення в обліку процесу постачання.(Бескід н.А.)

Практично у всіх сферах виробничо-господарської, комерційної та фінансової діяльності основною формою встановлення та здійснення відносин між суб'єктами підприємництва є договірні відносини.

Договір (контракт, угода) — це форма документального закрі­плення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов'язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосеред­ковує взаємини в процесі праці, виробництва ,реалізації та поставки продукції чи надання різноманітних послуг [18, 84].

В умовах договірних відносин договір є основним юридичним актом, з якого випливають зобов’язальні правовідносини. Він є головним засобом регулювання товарно-грошових зв’язків, що визначають зміст правовідносин та обов’язки їх учасників. Загальні положення договорів, умови і порядок укладання, внесення змін та розірвання передбачені в Цивільному та Господарському кодексах України.

Договори можуть укладатись в усній, простій письмовій або у нотаріальній формі. Для деяких видів договорів форма договору встановлюється законодавчо. Проте недотримання необхідної за законом форми договору спричинює недійсність угоди лише у випадку, якщо це прямо зазначено в законі [19,с.72-73].

Підприємство здійснює постачання своєї продукції, інших матеріальних цінностей на підставі прямих угод (контрактів) державного замовлення. Державні замовлення виражають потреби держави в поставках продукції для задоволення суспільних потреб на прискорення науково-технічного прогресу. Обсяг і склад державних замовлень визначають відповідні міністерства і відомства, вони ж несуть відповідальність за поставку підприємствам важливих матеріально-технічних ресурсів вирішують питання збуту виготовленої на держзамовлення продукції.

Прямі угоди поставки – це найпродуктивніша форма поставки продукції споживачам підприємствами-виробниками. До них належать договори між виробничими об’єднаннями, підприємствами, організаціями- виробниками та споживачами [20,116]. Загальна класифікація договорів зображена на рис. 2.1. :

Договори

Односторонні

Майнові

Реальні

Трудові

Внутрішньо-економічні

Двосторонні

Немайнові

Ф’ючерсні

Цивільно-

правові

Багатосторонні

Зовнішньо-економічні

Рис.2.1 Загальна класифікація договорів

Тип договору - це група однорідних договорів, що характеризується єдністю об'єкта правового регулювання та єдністю правового змісту. Виділення того чи іншого типу договору з урахуванням його особливостей має велике практичне значення. Це дає змогу застосовувати певні норми права до однорідних відносин. Натомість Цивільний кодекс України передбачає типи договорів що зображені на (рис.2.2) [18].

Торгівля, що здійснюється на підставі договорів поставки, є одним з найбільш поширених видів господарської діяльності, що забезпечує зв’язок між виробництвом і споживачем.

Поставка як форма оплатно-грошової реалізації товару за юридичною сутністю походить із купівлі-продажу, але має свої відмінності.

Рис. 2.2 Типи договорів згідно Цивільного Кодексу України

Саме тому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, однак закон може передбачати особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки [21].

Ознакою, яка суттєво вирізняє договір поставки від договору купівлі-продажу, є цільове використання набутого в результаті таких відносин майна. Постачання, яке здійснюється за цим договором, має плановий характер, відбувається у строки, що часто не притаманно процесу купівлі-продажу (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Порівняння договорів купівлі-продажу та поставки

Ознаки	Процес купівлі-продажу	Процес поставки
Підстава,виникнення відносин	Договір купівлі-продажу	Договір поставки
Сторони економічних відносин	Продавець, покупець1	Продавець (постачальник), покупець
Предмет відносин	Товар (майно), майнові права, право вимоги	Товар
Призначення отрима-ного товару	Не визначається	Лише на господарські потреби суб’єкта господарювання
Виконання зобов’язань2	Визначається договором

¹ Суб’єкти договірних відносин не обов’язково мають займатися господарською діяльністю.

² Якщо у договорі не визначено чітких строків, або зазначеного посилання на подію, виконання зобов’язання має відбутися одразу після здійснення цієї події. У разі, якщо така умова відсутня, кредитор має право вимагати в будь-який строк виконання боржником своїх зобов’язань. Боржник, у свою чергу,

після одержання вимоги в 7-денний строк має виконати своє зобов’язання, якщо законодавством не передбачено негайного виконання.

Процеси купівлі-продажу й поставки мають відмінності, які відображаються в договорах, якими оформлюють ці процеси (рис. 2.3) [25].

Договори

Договір купівлі-продажу

Договір поставки

Сфера застосування

Може застосовуватися в будь-якій сфері, незабороненій законом, зокрема для задоволення особистих потреб; як правило, носить неплановий характер

Може використовуватися лише в господарській діяльності або в інших цілях, не пов’язаних зособистим використанням; має,як правило, плановий характер

Ознаки

Сторони договору

Можуть бути всі учасникицивільних відносин (громадяни юридичні особи, держава) за наявності у них повної дієздатності

Суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно дочинного законодавства

Різновиди майна, зокрема

майнові права, право вимоги

(якщо ця вимога не має

особистого характеру)

Визначений родовими або інди-

відуально визначеними ознаками продукції, вироби з

найменуванням

Предмет договору

Рис.2.3 Ознаки договорів купівлі-продажу та поставки

У будь-яких договірних відносинах особливе значення має момент переходу права власності, що є необхідною умовою процесу купівлі-продажу. При переході права власності мають дотримуватися такі умови :

• наявність права на майно, що передається, у його відчужувача;

• наявність договору;

• здійснення факту реалізації такого наміру.

• Важливим питанням процессу постачання за укладеними договорами є

терміни й порядок постачання. Якщо договором передбачене постачання окремими партіями протягом терміну дії договору, але періоди поставок не визначені, постачання має здійснюватися рівномірними партіями помісячно, якщо інше не передбачено чинним законодавством, випливає із сутності зобов’язань чи звичаїв ділового обігу [22].

Окрім розглянутих особливостей договорів купівлі-продажу й поставки в процесі постачання можуть використовуватися й інші види договорів, пов’язані з надходженням на підприємство активів (рис.2.4 ).

Види договорів