3. Ранній залізний вік на території у. (VIII в. До н. E. – IV в. Н. E)

Освоєння виробництва заліза на поч. І тис. до н.е. сприяло дальшому розвиткові суспільства.

Завдяки поширенню різних ремесел та успіхам землеробства відбувся другий великий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (третій — пов'язаний з відокремленням торгівлі).

Посилилася майнова та соціальна диференціація суспільства, створивши необхідні передумови для виникнення станово-класових відносин та держави.

Ранній залізний вік в Україні пов'язаний з кіммерійською, скіфо-сармато-античною та ранньослов'янською культурами.

Основою господарства залишалося землеробство. Широко застосовувалися залізні знаряддя праці.

Тваринництво стало свійським, виникло птахівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство.

Великого значення набуло залізоробне ремесло. Широко використовувався гончарний круг.

У ранній залізний період в Україні виділяється декілька культур, серед яких важливе значення мали пшеворська, зарубинецька і черняхівська. Вони охоплювали І ст. до до н.е. — VII ст. після н.е.

Удосконалювалися знаряддя праці, розвивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін. Черняхівська культура У ПІ—IV ст. нашої ери зумовила появу одного з перших могутніх праукраїнських утворень — Антського державного об'єднання.

Саме початок раннього залізного віку на території Украї­ни був пов’язаний з виникненням найдавніших вели­ких племінних союзів та рабовласницьких держав, по­явою перших писемних відомостей про південну части­ну українських земель.

4. Кіммерійці.

Першим народом Східної Європи, ім'я якого зафіксоване в писаних джерелах і дійшло до сьогоднішніх часів, були кіммерійці. На рубежі 2—1 тис. до н.е. вони населяли все степове Причорномор'я від Дону до Дністра.

Їх етнічність остаточно не з'ясована , проте більшість істориків сходяться на думці, що це були іраномовні племена.

Провідною галуззю в господарстві кіммерійського суспільства було кочове скотарство, насамперед конярство, яке давало змогу максимально використовувати природні ресурси займаних територій.

Кіммерійці одними з перших опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. їхні майстри навчилися кувати залізо й виготовляти високоякісну сталь.

Значну роль у житті кіммерійців відігравала війна. Озброєні залізними мечами, луками, бойовими сокирами вони не мали собі рівних у битвах, наводячи жах на своїх супротивників. Походи в країни Передньої й Малої Азії ( Ассирію, Фригію, Лідію) відкривали перед ними широкі можливості для здобуття нових продуктів землеробства й ремесла. Постійного тиску з боку північно-причорноморських кочовиків зазнавало й осіле населення українського лісостепу.

Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не мали довготривалих поселень і жили в тимчасових таборах і зимівниках. їхнє суспільство складалося з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Панівне становище тут посідали кінні воїни.

Військово-політичне об'єднання кіммерійців проіснувало до VII ст. до н.е. і розпалося під натиском скіфських племен, які мали чисельну перевагу, були краще військово-вишколені та зорганізовані, адже їх очолювали царі з необмеженою владою, на відміну від кіммерійських розрізнених племен з багатьма вождями.

Внаслідок агресії частина кіммерійців покинула свою територію(країну) і, відійшовши через Кавказ вздовж Чорноморського узбережжя, оселилася у Південному Причорномор'ї, продовжуючи воєнні походи. Основна ж маса кіммерійського суспільства поступово асимілювалася у скіфському етнічному середовищі.