47. Причини національно-визвольного повстання під проводом бх

Найголовнішими причинами національно-визволь­них змаганьукраїнців протипольсько-шляхетського режимув Україні були такі.

1.«Ординація» 1638 р.,у результаті якої правлячі - колаРечі Посполитоїобраликурс на обмеження прав, а в перспективі — наліквідацію козацтваяк стану ук­раїнського суспільства.Реєстрове військо втратило давню самоуправу: на його чолі мав стоятине виборний геть­ман, апольський комісар; так само полковники мали бути зішляхтиі для їх охорони служила прибічна гвардія з найманців. Реєстр зменшенодо 6 тис. чол., а решта малаповернутися в підданство до своїх панів.Міщанаміселянамзабороненозватися козакамиі віддавати своїхдоньок заміж за козаків. НаЗапоріжжяможливо булопереходитилише за окремимдозволом. Таккозаччинадійшла докритичного моменту—бути чи не бути.

2. Зростання експлуатаціїукраїнськогоселянствавнаслідок стрімкого поширенняфільварково-панщин­ної системи господарства, особливо впівденнихісхіднихрегіонахУкраїни. Сучасник зазначав: «Селяни тутнадзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбува­ти панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відпо­відну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. ТІ Те вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, — а щотри роки — й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише зама­неться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все:панимаютьбезмежну владуне тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою вели­кою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селя­ни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжани на галері...»

3. Посилення національно-релігійного гнобленняукраїнського народу.Польські магнати, особливо післяБерестейськоїунії, силою насаджували в Українікато­лицизм і уніатство,утискувалиправославнихі їхню віру,захоплювалий руйнувалицерквитамонастирі, проводилидискримінаційну політику у сфері мови,освіти,культури. Православні українці послідовно усу­валися від участі вміському самоуправлінні, їм чини­лися постійніперешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею. В умовах загострення національно-визвольної боротьбипольські каральні органивдавалися до елементіветнічнихчисток, винищу­ючиукраїнцівтільки тому, що вони булиукраїнцями.

Отже, антиукраїнська політикапольських правлячих кіл призвела до загальногонезадоволенняусіх верств українського суспільства.Головною рушійною та керівною силоюреволюції виступилокозацтво. Активну участь у боротьбі взялиселянство,міське населення, значначасти­на української шляхтийправославногодуховенства.

48.Політичний портрет б.Хмельницького

Визвольну боротьбу українського народу очолив Богдан Хмельницький(1595—1657). Він походив ізсім'їдрібної української шляхти. Був освіченою людиною, закінчивЛьвівський єзуїтський колегіум. Знавкілька мов,історію,юриспруденцію,військовусправутощо. Деякий час служив уреєстровому козацькому війську,воював з турецько-татарськими ордамиі післябитви під Цецорою(1620 р.) два роки перебував уполоні в Туреччині. Повернувшись,Хмельницькийзаймав поса­дувійськового писаря, потімсотника Чигиринськогополку. Він володівневеликим маєтком — хутором СуботовимпоблизуЧигирина. Буводружений з донькоюзаможногопереяславськогокупцяГанною Сомко, мавчетверо дітей:Катерину,ОленучиСтепаниду,ТимошатаЮрка.

У 1646 р. Хмельницький на запрошення французь­кого уряду разом зІваном Сірком і запорізькими ко­заками брав участь увоєнних діяхнабоці ФранціїпротиГабсбургів.

Безпосереднім приводомдо виступуХмельницькогопротиПольщібулаособиста образа, якої йому завдавчигиринський підстароста Данило Чаплінський. Він захопивродинний хутірХмельницькоговСуботові, майже до смертіпобив йогонаймолодшого сината ви­кравкохану жінку Богдана Олену, з якою той збирався одружитися (на цей часпершадружинаХмельницько­гоГаннаСомкопомерла). Намагання Хмельницькогознайти управунаЧаплінськогов польському судінедалиніякихрезультатів. Король також нічимне до-по|міг Богданові, але принагідневказавна рольшаблі при самообороні.

На думку дослідників, вже починаючи з 1646р.гру­па козаків, очолюваначигиринськимсотникомБ.Хмель­ницьким, розпочалапідготовку повстання. Протягом1646—1647рр. до керівного центру входили сотникиВешняк,Бурляй, Гиря, Топига,колишні полковникиНестеренкоіКлиша,Кривоніс, братиНечаїта ін. Для реалізації задумуБ.Хмельницькийта його соратники • намагалися скористатисянамірами короля Владислава IVзалучити козаків до війни зТуреччиноютаКримом. Усерпні—вересні 1647 р.проводятьсятаємні радидля обговоренняпланів повстання. Приймається рішення розпочати його влистопаді, коли короннийхорунжий А. Конєцпольськиймав вирушити упониз­зя Дніпра проти татар. Однак раптова появаОчаків­ської Ордита зрада з бокучигиринськогоосавулаПештизірваливиступ. Хмельницькогобулоув'язнено. Вир­вавшись за сприяння свого кумаМихайла Кричевськогона волю, він у кінці грудня з кількома десятками осіб негайно подався наЗапорізьку Січ. В історії Украї­ни розпочиналасянова доба.

Прибувши на Запоріжжя,Б. Хмельницький, зважаю­чи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о.Томаківка, де відразу ж розпочавформування збройних силі встановив зв'язки із запо­рожцями. Заручившись підтримкою останніх, у лютому1648р. оволодівСіччюі був обраний гетьманом Війська Запорізького.Саме ці події й ознаменували початок Національної революції, їїперший етап(лютий 1648 — серпень 1657) характеризувався найбільшимрозмахом національно-визвольноїта соціальної боротьби і про­ходив під безпосереднім керівництвом Б. Хмельни­цького.