51. Зовнішня політика б. Хмельницького

1.Кримське Ханство(Необхідність мати допомогу у війні з РП та недопущення переходу татар на бік Польщі)

2. Австрія (Підтримка РП. Спроба використати Україну в боротьбі з Туреччиною і схилити Б.Хмельницького до миру з Польщею )

3. Османська імперія (дипломатичні зв’язки, котрі необхідні для боротьби з Польщею. Б.Хмельницький шукав підтримку султана. Туреччина наполягала на підданстві України)

4. україно-російські зв’язки (пошук допомоги від польської держави на першому етапі війни та економічна підтримка Росією України. Переяславська рада. Спільні дії укр. Та рос військ проти Польщі)

5. Молдавія, Валахія, трансільванія (Спроба Б.Хмельницького утворити антипольську коаліцію, що завершилася невдачею. 1653 р. – утвор Молдавією, Валахією і Трансільванією антиукр політ союзу)

6. Швеція (спроба створити спільну коаліцію проти Польщі, в умовах припинення Росією військових дій проти РП на завершальному етапі визвольної війни)

7. Англія(міжнародні зв’язки О.Кромвеля та Б.Хм –антикатолицька направленість відносин).

Гетьман і старшина все більше переконуються в тому, що без надійної допомоги ззовні неможливо забезпечити І перемогу над поляками і зберегти козацьку державу.

Таку допомогу можна було отримати від Туреччини або Москви. Старшина більше схилялася до союзу з Москвою, ідея такого союзу підтримувалася і широкими масами населення. Зумовлювалося це приналежністю росіян і українців до православної віри, близькістю їх мов, культур.

Українська сторона, починаючи з 1648 р. неодноразово зверталася до Москви з проханням про допомогу. Москва реагувала надзвичайно обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.

У 1653 р. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною.

Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 2 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорізького під протекторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.

52. Корсунська битва(травень 1648)

Дізнавшись про поразку під Жовтими Водами, геть­манМ.Потоцькийпочаввідступати, надіючись на об'єднанняз 6-тисячним військом Я.Вишневецького.

Щоб не допустити цього, Б.Хмельницькийне гаючи часукинувся за ним.

26 травняполкиПотоцького потрапилинеподалік відКорсуняв зазделегідь підготовлену пастку. Значна роль у цьому належала козаковіМи­киті Галагану(Бутоні), який, попередньодомовив­шись з Б.Хмельницьким, під виглядомрозвідникана­вмисно потрапив уполон до поляків, щоб їхдезінфор­мувати, і цимдобровільно прирік себе на муки та смерть. Витримавши жорстокі катування, він примусивполь­ських керманичів повірити у вигадку, що слідом за Запо­різьким Військом наступає кримський хан з усією ордою, та завів їх узавчасно підготовлену засідку.

Польський жовнір, учасник бою, писав: «Увійшов табір у цю діброву, як в якусь матню: не міг далі посуватися через зако­пані і стиснуті дороги. На тил табору всією силою напи­рали татари, спереду і з боків козаки із пристосованих шанців завдавали великої шкоди».

У результаті поль­ське військо зазнало нищівної поразки.Близько 8,5 тис. жовнірів, у т.ч. коронний і польний гетьмани— М.ПотоцькийіМ.Калиновський—потрапили в полон. По­лякивтратилитакож усюартилерію,обозіпрапори;

З КорсуняБ.Хмельницькийвирушивдо Білої Цер­кви. Він розсилавуніверсалидоукраїнськогонароду, в яких закликав довсенародного повстання. Цей кличрознісся по всій Україні. Народ-численними гуртами потягнувся підгетьманські корогви, бо сподівався знай­ти правду,здобутиволюінезалежність. Хвилявисту­пів охопила всю Україну. Ще ніколи повстання не мало такоговсенародного характеру. На сер.вереснябули звільненіЛівобережжя,Брацлавське,Київське,Поділь­ськевоєводства,південнайцентральначастинаВолин­ського.