1. Рання історія України:палеоліт,мезоліт,неоліт.

У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці, можна виділити декілька значних періодів, які за традицією називають віками: кам'яний (його складають палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам'яний, бронзовий та залізний .

• Палеоліт (1 млн. – 11 тис. Р. тому)

=На території України найдавніші люди з'явилися ще в період ст. кам'яного віку (палеоліту) понад 1 млн років тому (з Передньої Азії через Балкани і Цн Європу.)

=Первісні люди жили невел.групами, що утворюв.т. зв. первіснелюдське стадо,

=Вони вміли користув.вогнем, застосовуватикамінняідерев'яніпалиці, а також виготовлялипримітивні знаряддя праці(гостроконечники, рубила, скребла тощо).

=Основним заняттям : полювання на диких тварин та збиральництво.

=Бл. 40-35 тис. р.тому на зміну пітек. й неанд., прийшов кроманьйонець.

=Мисл. зброя стала доск. -дротики, гарпуни, списо-кидалки.

=Соц відносин. На зміну первіс. стаду прийшла родова община. Рід стає основною сусп. ланкою і об'єднує родичів по матер. лінії, що свідчить про виник. матріархату..

=Виникли давні фор. Рел. вірувань: анімізм; магія ; тотемізм ; фетишизм .

=Будую. житла на зразок чуму чи яранги, а також землянки і напівз. В Україні їх залишки виявлені поблизу сіл Мізина на Чернігівщині й Межиріччя на Канівщині. с.Корольово на Закарпатті, пещера Киїк-Коба в Криму

• Мезоліт (10-6 тис. р.тому) .

У рез-ті потепліннясклландшафтно-географ. зони, близькі досучасних.

Були створені інструментидляобробки дерева— долото, сокира, тесло; нові вироби з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами.

Важл.досяг винах лука і стріл— першої "мех." зброї дистанційної дії.

Крім мисливства, одним із основних занять стаєрибальство..

Прирученнядиких тварин, насампередсобаки, потім —свині.

Великі родові об'єднання мисливцівна мамонтів та бізонів змінилися порівняноневеликими групамимисливців на дрібнішу дичину.

Відбувається масове переселеннялюдей з однієї місцевості в іншу.

У межах країни виявлено сотні мезолітичних поселень і стійбищ — біля сіл Білолісся, Гиржеве, Мирне на Одещині, Осокорівка в Надпоріжжі, в Криму.

• Неоліт (6-4 тис. Р.Тому ).

=Виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і зарод. відтворюючого господарства. який сучасні вчені називають "неолі револю".

=Поряд із мисл, рибальством і збиральництвом —скотарство і землеробство.

=З'являються нові методи обробки камінь, кістка, ріг, дерево. — крім простого оббивання, ще й пиляння, шліфування та примітивне свердління.

Одним із важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина.

У соціальному аспекті неолітична епоха була часом розквіту родового ладу. Спільна власність роду на знаряддя та продукти праці. На сьогодні в Україні в долинах Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Десни, Прип'яті та інших рік виявлено бл. 600 неолітичних поселень.

2.Трипільська культура

Трипільська культура(за назвою розкопаного поселення поблизу с. Трипілля на Київщині) проіснувала два тисячоліття (4–3 тис. до н. е.) і була поширена на території сучасноїПравобережної України, Румунії, Молдови.

Завдяки відомому археологу Вікентію Хвойці,який у 1896р. виявив перші пам’ятки цієї культури , зараз ми знаємо про існування трипільців.

Трипільські селища розташовувалися на високих рівних місцях поблизу рік та мали чітке планування.

Житла були наземні, мазались глиною. Всередині були піч, лежанка і вівтар-жертовник.

Основним заняттям трипільців було землеробство (вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові).

Трипільські племена розводили худобу, свиней, овець, кіз, коней.

Ремеслами трипільців були кушнірство, прядіння і ткацтво.

Високого художнього та технічного рівня у трипільців досягло керамічне виробництво.

Лад трипільського суспільства був близький до військової демократії (виникали військові загони).

Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів, і в основі суспільного устрою лежали матріархальні, а згодом патріархальні відносини.

Таким чином, трипільська культура – багатогранна і самобутня. Її характерними ознаками

в економічній сфері були зернове землеробство, тваринництво;

у сфері суспільних відносин – перехід від матріархату до патріархату, зародження міжплемінних об’єднань та елементів приватної власності;

у сфері побуту – побудова великих глиняних будівель, утворення протоміст з населенням майже 15–20 тис. жителів;

у духовній сфері – домінування символів родючості, матеріалізації їх у символи добробуту (жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води та ін.)

Але у всякої культури є початок і кінець. Були вони і в Трипілля. З приводу цього є кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства, і певне похолодання, і внутрішні протиріччя, і наслідок експансії агресивних племен, які прийшли з північного заходу і сходу, та інші причини привели до зникнення трипільської культури.

Сучасні археологічні дослідження підтверджують, що окремі елементи трипільської культури (система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту і кераміки та інше) стали невід’ємною частиною сучасної української культури.