- •Покликання філософії
- •I. Смисловий простір філософського знання
- •1.1. Мудрість і філософія
- •1.2. Філософія як світогляд. Історичні форми світогляду
- •1.3. Взаємовідношення філософії і науки
- •1.4. Функції філософії
- •1.5. Особливості філософського освоєння дійсності
- •1.6. Призначення філософії
- •1.7. Розвиток філософії як філософська проблема
- •1.8. Філософський плюралізм
- •1.9. Основні типи самовизначення сучасної філософії
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •II. Філософська мудрість стародавнього сходу
- •Ключові слова
- •Ключові слова
- •Спорідненість рис і умов виникнення філософії сходу і заходу
- •2.1. Філософія Давньої Індії
- •2.1.1. Ведичні джерела давньоіндійської філософії
- •2.1.2. Філософські вчення джайнізму та буддизму
- •2.1.3. Релігійно-філософські системи індуїзму
- •2.2. Філософія Стародавнього Китаю
- •2.2.1. Витоки філософського мислення
- •2.2.2. Філософія даосизму
- •2.2.3. Конфуціанство
- •2.2.4. Моїзм і легізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемні завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •III. Філософія античності
- •Ключові слова
- •Ключові слова
- •3.1. Давня Греція
- •3.1.1. Витоки античного космоцентризму
- •3.1.2. Натурфілософія Мілетської школи. «Логос» Геракліта
- •3.1.3. Вчення Піфагора
- •3.1.4. Онтологізм і атомізм досократиків
- •3.1.5. Давньогрецька філософія класичного періоду: софісти, Сократ, Платон
- •3.1.6. Філософська система Арістотеля
- •3.2. Елліністичний та римський періоди античної філософії
- •3.2.1. Перипатетики і академічна філософія
- •3.2.2. Цінності буття епікуреїзму
- •3.2.3. Сенс життя в стоїцизмі і скептицизмі
- •3.2.4. Світоглядні ідеали римських мислителів
- •3.2.5. Неоплатонізм
- •Висновки
- •Проблемні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Література для самостійного опрацювання
- •IV. Філософія середніх віків
- •Ключові слова
- •4.1. Філософські джерела християнської апологетики
- •4.2. Основні постулати теоцентризму
- •4.3. Патристика: вчення Августина Блаженного
- •4.4. Схоластика: реалізм, номіналізм, концептуалізм у схоластичній філософії
- •4.5. Проблема віри і розуму в пізній схоластиці
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •V. Філософія епохи відродження
- •Ключові слова
- •5.1. Основні риси антропоцентризму Ренесансу
- •5.2. Натурфілософія і пантеїзм
- •5.3. Проблема індивідуальності в гуманізмі Відродження
- •5.4. Ренесансний скептицизм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VI. Європейська філософія XVII-XVIII ст.
- •Ключові слова
- •6.1. Емпіризм ф. Бекона
- •6.2. Філософія т. Гоббса і Дж. Локка
- •6.3. Раціоналізм р. Декарта і б. Спінози
- •6.4. «Розум» і «серце» у філософії б. Паскаля
- •6.5. Монадологія г.В. Лейбніца
- •6.6. Суб'єктивна гносеологія Дж. Берклі і д. Юма
- •6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VII. Німецька класична філософія
- •Ключові слова
- •7.2. Філософська система і. Канта
- •7.3. Проблема суб'єкта у «філософії діяльності» й. Г. Фіхте
- •7.4. «Філософія тотожності» ф. В. Шеллінга
- •7.5. «Абсолютний дух» і діалектика г.В. Ф. Гегеля
- •7.6. Антропологічне вчення л. Фейєрбаха
- •7.7. Філософські ідеї марксизму
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VIII. "філософія життя"
- •Ключові слова
- •8.1. Смислові орієнтації некласичної філософії
- •8.2. Специфіка і сутність ірраціоналізму
- •8.3. «Воля до життя» а. Шопенгауера
- •8.4. Апологія «надлюдини» у філософії ф. Ніцше
- •8.5. Психоаналіз з. Фрейда
- •8.6. «Творча» Інтуїція а. Бергсона
- •8.7. Концепт «життя» у філософських дискурсах в. Дільтея і г. Зіммеля
- •Висновки
- •Питання дая самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •Іх. Філософія науки: еволюція позитивізму
- •Ключові слова
- •9.1. «Перший» позитивізм: феноменалізм, утилітаризм, еволюціонізм
- •9.2. Емпіріокритицизм е. Маха і р. Авенаріуса
- •9.3. Неопозитивізм
- •9.4. Постпозитивізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •X. Феноменологія
- •10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології
- •10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
- •10..3. Вшив феноменології на філософію XX століття
- •Ключові слова
- •10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології
- •10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
- •10.3. Вплив феноменології на філософію XX століття
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XI. Екзистенціалізм
- •Ключові слова
- •11.1. Становлення екзистенціального мислення
- •11.2. «Дійсне» і «недійсне» буття м. Гайдеггера
- •11.3. «Філософія існування» к. Ясперса
- •11.4. Проблема «свободи» у філософії ж.-п. Сартра
- •11.5. «Філософія абсурду» а. Камю
- •11.6. Християнський екзистенціалізм м. Бердяєва
- •1) Первинна ірраціональна свобода або невимушеність;
- •2) Раціональна свобода, тобто виконання морального обов'язку;
- •11.7. Інтерпретація буття людини в персоналізмі
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XII. Герменевтика
- •12.1. Формування філософської герменевтики
- •12.2. Методи герменевтики пояснення та розуміння дійсності
- •Ключові слова
- •12.1. Формування філософської герменевтики
- •12.2. Методи герменевтики пояснення та розуміння дійсності
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIII. Прагматизм
- •13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса
- •13.2. Радикальний емпіризм у. Джемса
- •13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї
- •Ключові слова
- •13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса
- •13.2. Радикальний емпіризм у. Джемса
- •13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIV. Філософська антропологія
- •14.1. Цінності буття в антропології м.Шелера
- •14.2. Форми прояву сутності людини
- •Ключові слова
- •14.1. Цінності буття в антропології м. Шелера
- •14.2. Форми прояву сутності людини
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XV. Релігійна філософія
- •Ключові слова
- •15.1. Єдність віри і знання в неотомізмі
- •15.2. Християнський еволюціонізм п. Тейяра де Шардена
- •15.3. Теоцентризм екзистенціалізму г. Марселя
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVI. Неогуманізм
- •16.1. Людина і суспільство у філософії Франкфуртської школи
- •16.2. "Одномірне суспільство" г. Маркузе
- •16.3. Е. Фромм: бути людиною
- •Ключові слова
- •16.1. Людина і суспільство у філософії франкфуртської школи
- •16.2. «Одномірне суспільство» г. Маркузе
- •16.3. Е. Фромм: бути людиною
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVII. Структуралізм
- •17.1. Мова і знак у структуралізмі
- •17.2. "Конкретно-науковий" структуралізм
- •Ключові слова
- •17.1. Мова і знак у структуралізмі
- •17.2. «Конкретно-науковий» структуралізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVIII. Постмодернізм
- •Ключові слова
- •18.1. Модернізм і постмодернізм
- •18.2. Принцип деконструкції
- •18.3. Антропологія постмодернізму
- •18.4. «Тілоцентризм»
- •18.5. Концепція соціуму в постмодернізмі
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIX. Філософська думка росії
- •19.1. Філософські орієнтації "слов'янофілів" і "західників"
- •19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів
- •19.3. Інтуїтивізм
- •Ключові слова
- •19.1. Філософські орієнтації «слов'янофілів» і «західників»
- •19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів
- •19.3. Інтуїтивізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XX. Філософія україни
- •Ключові слова
- •20.1. Філософська думка Київської Русі
- •20.2. Розвиток філософії в духовній культурі України XIV-XVII ст.
- •20.3. Філософія Григорія Сковороди
- •20.4. Українська філософія XIX ст.
- •20.5. Філософські течії в Україні другої половини XIX - початку XX ст.
- •20.6. Філософія та світогляд українського романтизму
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •Сенс життя і доля людини
- •Філософія в сучасному світі
- •Теми для авторського курсу
- •Тема 1. Філософський смисл проблеми буття
- •Тема 2. Духовні виміри буття і проблема свідомості у філософії
- •Тема 3. Філософське вчення про розвиток
- •Тема 4. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Тема 5. Філософське розуміння суспільства та його будови
- •Тема 6. Філософія людини
- •Тема 7. Аксіологія. Філософія цінностей
- •Тема 8. Філософія культури
- •Тема 9. Філософія науки. Наукове пізнання
- •Тема 10. Філософія релігії
- •Тема 11. Філософія економіки
- •Тема 12. Філософія історії
- •Тема 13. Філософія цивілізації
- •Тема 14. Глобальні проблеми сучасності. Суспільство і природа
- •Тема 15. Філософія техніки
- •Тема 16. Філософія майбутнього
- •Тема 17. Філософія краси
- •Тема 18. Рівні і методи наукового дослідження
- •Тема 19. Філософія добра
- •Тема 20. Синергетика
- •Тема 21. Філософія символічного світу людини
- •Словник персоналій
- •Словник філософських термінів а
Література для самостійного опрацювання
1. Бердяев Н. Новое религиозное сознание и общественность. - М., 1994.
2. Бубер М.Проблема человека. - К., 1998.
3. Булгаков С.Два града. Исследования о природе общественных идеалов. - СПб., 1997.
4. Жильсон Э.Томизм. - Избранное. - Т. 1. - СПб., 1999.
5. Маритен Р.Философ в мире. - М., 1994.
6. Марсель Г.Трагическая мудрость философии. - М., 1995.
7. Нибур Р.Христос и культура. - М., 1996.
8. Сведенборг Э.Мудрость ангельская о Божественной любви. - К., 1997.
9. Унамуно М.О трагическом чувстве жизни. - М., 1996.
10. Чичерин Б.Наука и религия. - М., 1999.
XVI. Неогуманізм
16.1. Людина і суспільство у філософії Франкфуртської школи
16.2. "Одномірне суспільство" г. Маркузе
16.3. Е. Фромм: бути людиною
Філософія прагне до виокремлення помежових основ будь-якого знання, враховуючи і знання про суспільство. Сучасна філософія намагається з'ясувати основні шляхи розвитку соціуму, нові орієнтації та екзистенціальне самовизначення людини в ньому. Головна увага сьогодні акцентується на гуманістичному принципі: людина —завжди людина, а суспільство —тимчасове. Усвідомлення цього повинно позбавити соціального теоретика від захоплення методами проектування і моделювання, що було і залишається принципом абстрактного підходу й міркувань. Найвищим і кінцевим об'єктом соціальних ідеалізацій є індивід, цілісність і неповторність якого не підлягає ніякій критиці, але індивід ідеалізаціями не вичерпується. Завжди є гуманітарний залишок, який не може бути розчленований і перетворений на догматичну конструкцію. В процесі ідеалізації не можна губити індивіда, тому в сучасних соціофілософських концепціях передбачається ряд гуманістичних пропозицій і передбачень, які фіксують реальне багатство особистісних інтенцій, бажань, волевиявлень. Вони й складають канву життєвого самоздійснення індивіда в суспільстві. Аналіз і осмислення соціальних теорій, що реалізуються в досвіді творчих ініціатив, підводить до поняття можливих дій: що може, що не може і що не повинна робити людина в суспільстві.
Ключові слова
неомарксизм, «негативна діалектика», самовідчуження, інтелектуальна технологія, «одномірна людина», ієрархія цінностей
«Кожна людина відрізняється від іншої і з кожним днем відрізняється сама від себе». |
А. Поп
16.1. Людина і суспільство у філософії франкфуртської школи
У 30-х роках XX ст. група німецьких філософів - М. Горкгаймер (1895-1973 pp.), Т. Адорно (1903-1969 pp.), Г. Маркузе (1898-1979 pp.) у пошуках відповідей на питання, пов'язані з глибокою кризою суспільства того періоду, звернулась до вчення К. Маркса. Назвавши своє вчення неомарксизмом,вони водночас заявили про необхідність розроблення нового марксизму. З 60-х років XX ст. виникає друге покоління франкфуртців - Ю. Габермас, К. Оффе та ін. Основні погляди представників Франкфуртської школи репрезентовано в ряді популярних теорій.
В основі вчення Франкфуртської школи лежить концепція «негативної діалектики». Її головний теоретик Т. Адорно висловив своє ставлення до філософських поглядів Гегеля, К'єркегора, Ніцше, Гайдеггера, Маркса. Він поділяє категорії на діалектичні та «антидіалектичні». Вихідним пунктом побудови «негативної діалектики» стала критика категорії «тотожності». Адорно вважає, що гегелівське розуміння тотожності буття та мислення як «примирення протилежностей» неправильне, оскільки між ними є відмінність, «нетотожність».
Тільки «нетотожність» допомагає зрозуміти «негативність» цілого, його конкретність. Він критикує Маркса за його розуміння «заперечення заперечення» як збереження, утримання в бутті (пізнанні) старого. Революція — не перетворення, а загибель (ці поняття - синоніми), тому Адорно висуває шлях реформ і просвітництва для тотального вирішення всіх суперечностей. Для врятування людської цивілізації від екологічної катастрофи потрібно примиритися з природою на основі усвідомлення цієї катастрофи.
На противагу Марксу, який виводив відчуження із соціально-економічних умов розвитку суспільства, представники Франкфуртської школи шукали його в самій людині. Адорно вважав, що відчуження випливає із самовідчуження, а воно споконвічне. Відчуження проявляється в різних життєвих відношеннях суб'єкта зі світом, в яких він стає спустошеним, відстороненим від посідання влади та володіння іншими індивідами. Цінності, норми, установки цих індивідів він усвідомлює як протилежні його інтересам (від несхожості до несприйняття та ворожості).
Центральне місце в системі соціальних ідей Франкфуртської школи займає «критична теорія суспільства». її ініціатор М. Горкгаймер ставить два основних завдання: відмовитись від ідеалістичного розуміння історії і відмовитись від «економічного детермінізму» історичного матеріалізму; орієнтуючись на антропологічну філософію, завершити розроблення концепції передісторії людства.
Автори «критичної теорії суспільства» вбачають вихід із суспільних суперечностей у соціально-технологічному реформуванні суспільства, заснованому на «інтелектуальній технології». Відмежовуючись від екстремізму, Ю. Габермас розробляє ідеї свободи особистості та комунікативної діяльності. Умова звільнення людини — досягнення раціонального співвідношення науково-технічних можливостей суспільства і ціннісних орієнтацій особистості, відродження єдності знання та інтересу, інтелекту та дії.
У «Діалектиці Просвітництва» М. Горкгаймер і Т. Адорно виявляють апорію: розум епохи Просвітництва несе свободу, але разом з тим поневолює людей і приносить нову форму міфічного осліплення, регресію мас. Науковий розум лише на перший погляд життєвий, а насправді він є лише інструментом.
Пізніше М. Горкгаймер побачив звільнення людини від усіх лих у релігії, аТ. Адорно -в мистецтві. Традиційні діалектика і філософські теорії розглядають тотожне й ідентичне. Негативна діалектика і критична теорія є досвідом осягнення індивідуального, нетотожного, неідентичного. В цьому відношенні показовим є твір мистецтва: він створюється за законами раціонального конструювання, але в естетичному досвіді немовби переступає свої матеріальні межі і стає неспівмірним з ним. Неспівмірність твору мистецтва долає («поїдає») його власну раціональність.