Література для самостійного опрацювання

1. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. -К., 2001.

2. Гадамер Х.-Г.Истина иметод. -М., 1988.

3. Гірц К. Інтерпретація культур. -К., 2001.

4. Левінас Е. Між нами. Дослідження думки-про-іншого. -К., 1999.

5. Після філософії: кінець чи трансформація? -К., 2000.

6. Рікер П. Сам як інший. -К., 2000.

7. Рикер П. Время и рассказ. - Т. 1. - М., 1998.

8. Современная западная философия: Словарь. - М., 1991.

9. Гайдеггер М.Положение об основании. - СПб., 1999.

10. Хюбшер А.Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада XX века. - М., 1994.

XIII. Прагматизм

13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса

13.2. Радикальний емпіризм у. Джемса

13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї

Прагматизм як філософська течія вважається ві­зитною карткою насамперед американської філософії. Живильним ґрунтом цього напрямку стало американське підприємництво. Прагматизм - своєрідна реакція на тривалий розвиток західної філософії, котра наприкін­ці XIX ст. в англосаксонському світі найбільш явно ре­презентується неокантіанцями, неогегельянцями, неотомістами. Критично ставлячись як до скептицизму, так і до діалектики, основоположник прагматизму Ч. Пірс шукав його тверду опору в доцільній поведінці. Оста­точною інстанцією пізнання визнаються вчинки людей, котрі здійснюються з певною метою. Пізнавальна якість досягається не за враженнями, не в думках і навіть не у практичних діях, а лише в тому, в чому ставлять певну мету. Потрібно прагнути досягнення мети і пев­ним чином ставитися до цієї діяльності. З кінця XIX cm. ідеї прагматизму почав розробляти і популяризувати У. Джемс, і в цій новій формі вони постали в центрі уваги широкої філософської спільноти, викликавши масштабні дискусії. Створений прагматизмом Дж. Дьюї інструмен­талізм справив найсильніший вплив на духовне життя США, поширився на всі сфери життя, від освіти до мистецтва, від етики до суспільної науки.

Ключові слова

прагматизм, семіотика, знак, знакова система, радикальний емпіризм, інструменталізм, творчий випадок, «прагматична істина», операціоналізм, семіотична логіка

«Всі люди від природи праг­нуть до знання. Вони почали фі­лософствувати, втікаючи від незнання ».

Арістотель

13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса

Значний авторитет у західній філософії здобув прагматизм (від гр. pragma - діло, дія). Ця течія виникає наприкінці XIX ст.у СШАі найбільшого поширення досягає в середині XX ст. Основоположник прагматизму -американський філософ, логік і математик Чарлз Пірс (1839-1914pp.).Його філософські погляди поєднують дві протилежні тенденції: позитивістську (емпіричну) та об'єктивістську. Заперечу­ючи вроджені ідеї та інтуїтивне пізнання, Пірс вважав, що поняття про об'єкт можна досягнути лише шляхом розгляду всіх практичних наслід­ків, які випливають із дій з цим об'єктом. Наше знання про об'єкт завжди залишається не­завершеним, гіпотетичним. Навіть математичні та логічні судження можна заперечити контрприкладними. У розвитку пізнання сущого велика роль належить «творчому випадку».

Звинувативши всю поперед­ню філософію у відірваності від життя, абстрактності й споглядальнос­ті, Пірс висунув програму «реконструкції у філософії»: вона повинна бути не роздумами про основи буття і пізнання, а загальним методом вирішення проблем, що постають перед людьми в різних життєвих («проблематичних») ситуаціях у процесі їхньої практичної діяльнос­ті, яка відбувається у світі, що постійно змінюється.

Прагнучи реалізувати програму прагматизму, Ч. Пірс розвивав учен­ня про знаки -семіотику, котру вперше було піднято на висоту філо­софських узагальнень. Без уяв­лення про знаки, вважав Пірс, не можна зрозуміти жодну з наук. На місце діалектичної ло­гіки Г. Гегеля Ч. Пірс ставить семіотичну логіку - логіку зна­ків або знакову логіку. Всі сучас­ні дослідники визнають знакову природу логіки.

Знак -це те, що собою щось заміщає. Він щось представляє, репрезентує. Цей знак утворює в голові тієї людини, якій він адресується, еквівалентний знак - інтерпретант. Почуття і думки виступають як породження одних знаків іншими. При характеристиці знаків потрібно розрізняти Первинність, Вторинність і Третинність. Первинність -це факт сам по собі, його присутність можлива в досвіді. Вторинність -дійсність факту, його включеність у відношення. Третинність -загальне правило, закон, якому відповіда­ють і прогноз, і поведінка.

У рамках семіотики виділяється синтатика, семантика і прагма­тика. Специфіка прагматизму полягає в тому, що на перший план висувається прагматика. Вона вивчає відношення суб'єкта до знакової системи. Саме у прагматиці обов'язково ведеться мова про цілі і цін­ності.

Основну увагу Пірс звертає на проблему істини. Він визначає її як ясне, виразне, незаперечуване знання на даній стадії пізнання. Істин­ність -умова практичної придатності, результативності у практиці. Значення істини, Ті надійність визначаються корисністю. Практич­ний інтерес є причиною нашої зацікавленості в пошуках істини, тобто наші вольові прагнення попереджують дії розуму, одночасно стимулю­ючи його. Сама по собі істина може бути тільки відносною, оскільки практика вимагає її безперервного оновлення, перетворення.