8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Кафедра географії та краєзнавства

Цивілізаційна і політична географія

Плани практичних занять і методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи

для студентів ІІІ курсу (5 семестр)

Напрям підготовки: 6.0401 Природничі науки

Спеціальність: 6.040104 Географія

Освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр

Розробник:

Шуканова А.А.

ПОЛТАВА

2011

Вступ

Об'єктом цивілізаційної і політичної географії є система політичних відносин у світі, окремих країнах, районах та місцевостях. Політико-географічні дослідження проводиться на трьох рівнях: 1) глобальному і регіональному; 2) окремих країн; 3) окремих ареалів і міст.

Мета навчальної дисципліни — на основі цивілізаційного підходу до вивчення міжнародних відносин сформувати у студентів знання про просторову організацію політичного життя суспільства, територіальне розміщення та територіальне поєднання основних політичних сил та їх зумовленість і взаємодію географічного простору і політичного процесу.

Завдання навчальної дисципліни:

1. проаналізувати вплив політико-географічного положення на проблеми та перспективи розвитку окремих країн та історико-географічних регіонів світу;

2. сформувати знання про політичну та соціально-економічну диференціацію країн світу, про територіальне розміщення політичних сил у світі та в регіонах і залежність зовнішньої політики держави і міжнародних відносин від системи політичних, економічних, екологічних, воєнно-стратегічних та інших взаємозв'язків;

3. розкрити понятійно-термінологічний апарат політичної географії, цивілізаційний підхід до розуміння політичних процесів.

Предметна область політичної географії на глобальному рівні охоплює політичну карту світу, проблеми політико-географічної типології країн, політичних устроїв та систем, політико-географічного районування, регіоналізації світу, політико-географічного розмежування та поділу Світового океану.

Програмний матеріал дисципліни поділений на 2 змістових модуля. Кожний модуль складається із теоретичної, практичної, самостійної та індивідуальної роботи студентів.

І. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Семестр	Кількість модулів	Поточний контроль за змістовий модуль	Індивідуальне завдання	Підсумковий контроль,	Сума
П’ятий	два	50	20	30 (залік)	100

Розподіл балів за опрацювання різних видів занять у складі навчальних модулів:

Для усних відповідей:

– Поточний контроль по темам – від 0 до 5 балів;

– Участь в обговоренні питання – від 0 до 5 балів;

– Доповідь з питань для самостійного вивчення або реферат – до 10 балів.

Для письмових робіт:

– Виконання практичного завдання у повному обсязі – від 0 до 3 балів;

– Перевірка конспектів (перевіряється за один модуль) – від 0 до 3 балів;

– Перевірка практичних робіт на контурній карті – від 0 до 5 балів;

– Написання контрольної роботи, тестування – від 0 до 10 балів.

Набрана кількість балів із дисципліни переводиться в традиційну оцінку за такою шкалою:

Бали	Національна шкала	Шкала ECTS
90-100	5 – відмінно	А – відмінно – відмінне виконання роботи з незначною кількістю помилок.
75-89	4 – добре	В – дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками. С – добре – загалом правильна робота з кількома грубими помилками.
60-74	3 – задовільно	D – задовільно – посередньо, зі значною кількістю недоліків. Е – достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії оцінки.
1-59	2 – незадовільно	FX – незадовільно – для одержання кредиту потрібне певне доопрацювання. F – незадовільно – необхідна серйозна подальша робота.

ІІ. СТРУКТУРА МОДУЛІВ

Назва модуля, № теми	Кількість годин за видами занять
	Разом	У тому числі
		Лекції	Практ. заняття	Самост. робота	Інд. робота
Модуль 1. Політична географія	60	10	10	20	20
1. Вступ. Об’єкт і предмет науки, методи політико-географічних досліджень.	2	2
2. Держава як основний об’єкт політичної географії	9	2	2	5
3. Зміни на політичній карті світу	13	1	2	5	5
4. Політичні та економічні системи країн	8	1	2	5
5. Економічна диференціація країн світу.	9	2	2	5
6. Міжнародні організації та їх політико-географічне значення.	14	2	2		10
Модуль 2. Геополітика. Цивілізаційна диференціація світу	48	4	4	20	20
1. Геополітика як складова частина політичної географії. Напрями геополітики	6	1		5
2. Класична геополітика.	17	1	1	5	10
3. Сучасна геополітика.	17	1	1	5	10
4. Вітчизняна геополітика, сучасні геополітичні проблеми та доктрини України	8	1	2	5
Всього	108	14	14	40	40

ІІІ. ПАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ.

МОДУЛЬ 1. Політична географія

Практичне заняття №1

Тема: Політична карта світу.

Мета: охарактеризувати головні об’єкти сучасної політичної карти світу та їх географічний розподіл.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Головні об’єкти сучасної політичної карти світу: держава, країна, несуверенні політико-територіальні утворення.

2. Політичний статус Західної Сахари, Косово, Гренландії, Антарктиди, Придністровської молдавської республіки, Південної Осетії.

Завдання 1. Використовуючи карти атласу ЗАТ «Інститут передових технологій» («Державний лад» і «Політична напруженість») та матеріали додатків А і Б, заповніть таблицю «Політико-територіальна організація регіонів світу»:

Регіони	Європа	Азія	Америка	Африка	Австралія і Океанія
Кількість суверенних держав
Кількість несуверенних територій
Основні несуверенні (з особливим статусом) території
Самопроголошені держави (кількість)
Перелік самопроголошених держав

Завдання 2. Використовуючи матеріали додатка А. позначте на контурній карті основні несуверенні території (території з особливим статусом). Для кожної метрополії використовуйте один колір. Проаналізуйте географічний розподіл залежних країн за державами-суверенами.

Завдання для самостійної роботи: Законспектуйте питання «Особливий політичний статус Антарктиди».

Література:

а) основна: 1, 9, 10, 14;

б) додаткова:

Проблемні політико-географічні утворення // Краєзнавство. Географія. Туризм. – № 31 (612). – 2009. – С. 17-23.

Практичне заняття №2

Тема: Зрушення на політичній карті світу.

Мета: охарактеризувати якісні та кількісні зміни політичної карти світу.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Етапи формування політичної карти світу.

2. Проблема територіальних претензій на сучасній політичній карті.

3. Географія «гарячих точок» планети.

Завдання 1. Доповніть сучасними даними і проаналізуйте зміст таблиці:

Динаміка зростання суверенних держав

Регіон	Кількість держав
	1900 р.	1947 р.	1989 р.	2000 р.	2004 р.	2011 р.
Європа	24	31	33	43	43
Азія	9	18	40	47	48
Африка	4	3	51	53	53
Америка	20	22	35	35	35
Австралія і Океанія	0	2	13	14	14
ВЕСЬ СВІТ	57	76	172	192	193

Завдання 2. На основі даних додатку Г та карти атласу ЗАТ «Інститут передових технологій» «Політична напруженість» розробити карту територіальних конфліктів та претензій країн однієї з частин світу. Варіанти завдань: 1) Європа; 2) Африка південніше Сахари; 3) Америки; 4) Азія і Океанія; 5) Близький Схід і Магриб.

Завдання 3. На основі даних додатку Б та карти атласу ЗАТ «Інститут передових технологій» «Політична напруженість» побудувати карту поширення сепаратиських рухів та «гарячих точок» однієї з частин світу. Варіанти завдань: 1) Європа; 2) Африка південніше Сахари; 3) Америки; 4) Азія і Океанія; 5) Близький Схід і Магриб..

Самост. робота: Вивчити розташування країн світу, вміти знаходити їх на контурній карті.

Індивід. робота: Скласти хронологічну таблицю «Зміни на політичній карті світу» за формою:

Назва етапу	Період часу	Регіон, дата	Зміни на політичній карти світу (кількісні та якісні)

Література:

а) основна: 1, 9, 10, 14;

б) додаткова:

Проблемні політико-географічні утворення // Краєзнавство. Географія. Туризм. – № 31 (612). – 2009. – С. 17-23.

Практичне заняття №3

Тема: Політичні та економічні системи країн. Політико-географічне положення.

Мета: охарактеризувати географію політичних та економічних систем країн світу, навчитись характеризувати політико-географічне положення країни.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Географія політичних систем країн.

2. Географія економічних систем країн.

3. Поняття «політико-географічне положення» та план його характеристики. Основні риси політико-географічного положення України.

Завдання 1. Використовуючи карти атласу «Державний устрій» заповніть таблицю, вписавши у відповідні колонки кількість і приклади країн:

Класифікація країн за політико-територіальною організацією

Регіони світу/ кількість країн	Форми правління				Форми адміністративно-територіального устрою
	Республіки	Монархії		Держави у складі Співдружн. (Брит.)	Унітарні країни	Федератив-ні країни
		консти-туційні	абсолютні
Європа ?	?	?	?	‑‑		?
Азія ?	?	?	?	‑‑		?
Африка ?	?	?	‑‑	‑‑		?
Англо- Америка ?	?	‑‑	‑‑	?		?
Латинська Америка ?	?	‑‑	‑‑	?		?
Австралія й Океанія ?	?	?	‑‑	?		?
Усього 194	?	?	?	15		?

Завдання 2. Користуючись картами атласу та наведеним нижче списком, позначте на контурній карті федеративні держави та монархії, в т.ч. королівства (16): Бельгія, Велика Британія, Данія, Тонга, Марокко, Лесото, Бутан, Нідерланди, Іспанія, Норвегія, Свазіленд, Йорданія, Камбоджа, Саудівська Аравія, Таїланд, Швеція. Емірати (4): ОАЕ, Катар, Бахрейн, Кувейт; султанати (3): Бруней, Оман, Малайзія; князівства (3): Андорра, Монако, Ліхтенштейн; імперія (1): Японія; папська держава: Ватикан.

Країни світу з федеративним адміністративно-територіальним устроєм:

Європа

1. Російська Федерація

2. Австрійська Республіка

3. Королівство Бельгія

4. Федеративна Республіка Німеччина

5. Швейцарська Конфедерація

6. Федерація Боснії і Герцеговини

Азія

7. Республіка Індія

8. Малайзія

9. Союз М'янма

10. Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ)

11. Ісламська Республіка Пакистан

12. Республіка Ірак

13. Федеративна демократична республіка Непал

Африка

14. Федеративна Ісламська Республіка Коморські острови

15. Федеративна Республіка Нігерія

16. Федеративна Демократична Республіка Ефіопія

17. Республіка Судан

Америка

18. Аргентинська Республіка

19. Федеративна Республіка Бразилія

20. Боліварська Республіка Венесуела

21. Канада

22. Сполучені Штати Мексики

23. Сполучені Штати Америки

24. Федерація Сент-Кітс і Невіс

Австралія та Океанія

25. Австралійський Союз

26. Федеративні Штати Мікронезії

27. Палау

Завдання 3. Використовуючи типовий план характеристики політико-географічного положення, що наведений в додатку Г, наведіть по одному прикладу країни з найбільш і найменш сприятливим політико-географічним положенням. Аргументуйте свій вибір.

Самост. робота: Вивчити розташування монархій і країн з федеративним адміністративно-територіальним устроєм, вміти знаходити їх на контурній карті

Література:

а) основна: 1, 9, 10, 14;

б) додаткова:

Дністрянський М.С. Типологія держав світу за структурно-територіальними параметрами як метод політико-географічного аналізу // Acta Beregsasiensis : науковий вісник Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ. – 2010. – Том IX, № 1. – С. 221-231. http://www.kmf.uz.ua/hun114/letoltes/acta/acta10_1.pdf

Практичне заняття №4

Тема: Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.

Мета: перевірити знання географічної номенклатури політичної карти світу; сформувати знання про сучасну типологію країн світу.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Суть і критерії типології країн за рівнем соц.-економічного розвитку.

2. Варіанти типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Завдання 1. Порівняйте підходи до типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку. Визначте, до якого типу відносяться наведені в таблиці країни.

Самост. робота: Розробіть карту, на якій позначте один із варіантів типології країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.

Варіанти завдань: 1) за В.В. Вольським; 2) за Ю.П. Грицаком; 3) за Б. Яценком (або шкільним підручником інших авторів); 4) за матеріалами ПРООН; 5) за підходом Світового банку; 6) за методикою МВФ; 7) за В.П. Максаковським; 8) за класиф. П. Масляка, Я. Олійника, А. Степаненка.

Індивід. робота: Запропонуйте власний варіант класифікації країн світу за одним із показників (у формі таблиці). Приклади показників: особливості географічного положення, темпи економ. розвитку, розміри економіки, структура експорту, рівень освіченості, ступінь відкритості економіки, розміри зовнішнього боргу, типи політичних режимів, тощо)

Література.

Сучасна типологія країн світу // Соціально-економічна географія світу: Навч. посібник / За ред. С.П. Кузика – Львів: Світ, 2003. – С. 47-66.

Классификации стран мира по уровню экономического развития и основные модели экономического развития // Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира: Общий обзор. Уч. пособ. — М.: «Гардарики», 2002 – С.35-46.

Экономико-географическая типология стран и территорий мира // Социально-экономическая география зарубежных стран мира ⁄ Под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2002.

Экономико-географическая типология стран и территорий мира // Максаковский В.П. Общая экономическая и социальная география. Курс лекций. Часть 1. - М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2009.

Типи країн за рівнем соціально-економічного розвитку // Булава Л.М. Соціальна і економічна географія світу: Навч. посібник для учнів 10 кл. Полтава: ПОІПОПП, 1999. – С. 9; 71.

www.wolrdbank.org – DATA – COUNTRIES CLASSIFICATION –таблиці – класифікації країн за рівнем ВВП і зовнішнім боргом)

www.imf.org – сайт Міжнародного Валютного фонду

www.cia.gov; World Fact Book – Definitions – сайт ЦРУ США

www.undp.org – Програма развитку ООН

Сучасні підходи до типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку

Країна	ВВП дол./л ранг за ІРЛП	Тип (а) і підтип (б) країни
		за Ю.П.Грицаком	за Б.П.Яценком (або шкільним підручником)	за С.П. Кузиком	за В.В.Вольським
ФРН		а) б)
Канада		а) б)
Норвегія		а) б)
Португа-лія		а) б)
Польща		а) б)
Україна		а) б)
Росія		а) б)
Венесуе-ла		а) б)
Сінгапур		а) б)
Алжир		а) б)
Туреччи-на		а) б)
Саудівська Аравія		а) б)
Індонезія		а) б)
Китай		а) б)
Нігерія		а) б)
Чад		а) б)
Таджики-стан		а) б)
Австра-лія		а) б)
Соломо-нові о-ви		а) б)

Практичне заняття №5

Тема: Міжнародні організації та їх політико-географічне значення.

Мета: сформувати знання про функціональний і територіальний розподіл міжнародних організацій.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Функціональна та територіальна класифікації міжнародних організацій.

2. Цілі регіональних і галузевих об’єднань на прикладі діяльності ЄС і ОПЕК.

Перевірка знань географічної номенклатури по темі «Політична карта світу» на контурній карті.

Завдання 1. На контурну карту нанести основні інтеграційні об’єднання світу (ЄС, ЄАВТ, НАФТА, АСЕАН, СНД, МЕРКОСУР, СААРК, ОПЕК). Використовуючи карти атласу, позначити штаб-квартири і склад організацій. Визначити на якому етапі інтеграції знаходяться дані угрупування.

Індивід. робота: Письмово охарактеризуйте діяльність однієї з міжнародних організацій за планом:

1. Офіційна назва, причини та історія заснування. Виділити хронологічні періоди її кількісного та якісного розвитку та скласти карту територіального розвитку організації.

2. Цілі і масштаб діяльності, кількість функцій, характер компетенцій, структура організації.

3. Сучасний склад учасників, обсяг їх повноважень.

Варіанти завдань:

1. МВФ (Міжнародний валютний фонд)

2. МБРР (Міжнародний банк реконструкції і розвитку)

3. СОТ (Світова організація торгівлі)

4. ЄС (Європейський Союз)

5. АС (Африканський Союз)

6. НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю)

7. МЕРКОСУР (Загальний ринок країн південного конуса)

8. СНД (Співдружність незалежних держав)

9. АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство)

10. СААРК (Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії)

11. КАРІКОМ (Карибська співдружність)

12. АСЕАН (Асоціація держав Південно-східної Азії)

13. ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти)

14. ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі)

15. НАТО (Організація Північноатлантичного договору)

16. СІПЕК (Міжурядова рада країн-експортерів міді)

17. Британська співдружність.

Література:

а) основна: 1, 9, 10, 14;

б) додаткова:

МОДУЛЬ 2. Геополітика. Цивілізаційна диференціація світу

Практичне заняття №6

Тема: Геополітичні моделі світу.

Мета: охарактеризувати головні геополітичні моделі світу.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Розвиток ідей Ф.Ратцеля і Р.Челлена в концепції Серединної Європи..

2. Англо-американська геополітика. Неоатлантизм.

3. Нова геополітика в Європі. Неомондіалізм.

Завдання 1. Використовуючи тексти лекцій та навчальну літературу скласти хронологічну таблицю:

Хронологія розвитку геополітичних концепцій

Часові етапи розвитку геополітики, напрям	Геополітична концепція
	Автор, країна	Назва	Праця автора, рік	Стислий зміст
	Ф. Ратцель
	Р. Челлен,
	К. Гаусгофер
	Г. Маккіндер
	А. Мехен
	Н. Спайкмен
	С.Хантінгтон
	З.Бжезинський
	Г. Киссинджер
	Ф. Фукуяма
	Фелофей
	М.Данилевський		«Россия и Европа», 1888
Сучасне російське неоєвразійство	О. Дугін
	С. Рудницький
	Ю. Липа
	В. Дергачов

Індивід. робота. Написання реферату на тему: «Впив на розвиток геополітики праць….». Варіанти завдань: Ф. Ратцель, Р. Челлен, К. Гаусгофер, Г. Маккіндер, А. Мехен, Н. Спайкмен, С. Хантінгтон, З. Бжезинський, Г. Киссинджер, Ф. Фукуяма, Фелофей, М. Данилевський,О. Дугін, С. Рудницький, Ю. Липа, В. Дергачов.

Література:

а) основна: 2, 3, 5, 6, 7, 11.

б) додаткова:

1. Орленко В. Сучасна геополітика: характеристика основних напрямків // Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій. — К., 2003. — С.188–193.

2. Яремко Л.А. Геополітика та геоекономіка в системі сучасних міжнародних економічних відносин // Вісник. — Львів, 2006. — Вип.22: Серія економічна. — С.199–202.

3. Тихомиров О. Д. Порівняльна політологія, геополітика, політична географія: еволюція і сучасний стан // Актуальні проблеми політики. — О., 2006. — Вип.29. — С.561–569.

4. Шульга М.А. Деякі підходи до визначення поняття «геополітика» в геополітичній думці сучасної Росії // Нова парадигма. — К., 2007. — Вип.64. — С.154–164.

5. Черник П. Геополітика як інструмент аналізу зовнішньополітичної діяльності держави // Історико-політичні проблеми сучасного світу. — Чернівці, 2010. — Т. 21–22. — С.147–152.

Практичне заняття №7

Тема: Вітчизняна геополітика, сучасні геополітичні проблеми та доктрини України

Мета: розглянути особливості геополітичного положення України.

Обладнання: контурні карти, атласи

Питання для обговорення:

1. Сучасні геополітичні проблеми кордонів як геополітичної реальності, мети, геополітичного засобу.

2. Геополітичні проблеми контролю над морями та океанами, суходолом, сировинними ресурсами, аерокосмічним простором.

3. Геополітичні доктрини України.

4. Україна на перехресті геополітичних інтересів сусідніх держав

Завдання 1. Наведіть аргументи «за» і «проти» реалізації європейської та євроатлантичної парадигми української політики.

Завдання 2. Охарактеризуйте політико-географічне та геоекономічне положення України. Для цього проаналізуйте: положення України щодо країн-“друзів”, партнерів, “ворогів”, “гарячих точок”, конфліктуючих сторін, зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації; положення щодо економічних центрів, важливих джерел сировини, енергії, трудових ресурсів, транспортних комунікацій; історичні зміни в положенні країни. Сформулюйте висновки про зручність та можливий вплив положення країни на її соціально-економічний розвиток.

Індивід. робота. Написання есе на тему «Погляди вченого ………. на геополітику України та їх актуальність в сучасних геополітичних умовах». Варіанти завдань: М.Грушевський, Ю.Липа, С.Рудницький, М.Міхновський.

Література:

а) основна: 2, 3, 5, 6, 7, 11.

б) додаткова:

1. Василенко С. Геополітичні концепції і українська геополітика // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. — К., 2000. — Вип.2. — С.63–73.

2. Масляк П. О. Геополітика України, як органічна складова частина українознавства // Українознавство — наука самопізнання українського народу. — К., 2001. — С.252–254.

3. Василенко С.Д. Геополітика України в контексті її європейської інтеграції // Українознавство — наука самопізнання українського народу. — К., 2001. — С.254–257.

4. Буздуган Ю. Геополітика та національні інтереси України // Матеріяли наукової конференції «Національна ідея — відповідь на виклик часу». — К., 2001. — С.154–158.

5. Квіт С. М. Українська геополітика: неприєднаність до життя? // Вісник/Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Сер. Журналістика. — К., 2001. — Вип.9. — С.12–15.

6. Черник П.П. Геополітика як чинник формування зовнішньополітичного курсу України: історико-методологічні аспекти // Військово-науковий вісник. — Львів, 2002. — Вип.4. — С.211–225.

7. Масляк П. Геополітика України як органічна складова українознавства // Наука самопізнання народу. — К., 2002. — С.115–118.

8. Шкляр Л. Геополітика і національні інтереси України // Этничность и власть: национальное и региональное измерение новой архитектуры безопасности в Европе. — Севастополь, 2010. — С. 383–393.

Додаток А.

Перелік залежних країн і територій світу

Офіційна назва

Статус

Адміністративний центр

1

2

3

Велика Британія (Сполучене Королівство)

Ангілья (Ангуілла) 9

Заморська територія (володіння)

Валлі

Бермуда Острови 9

Гамільтон

Британська Територія в Індійському Океані 1

Дієго-Гарсіа

Британська Антарктична Територія 2

Кінг-Едвард-Пойнт

Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови

Британські Віргінські Острови 9

Род-Таун

Гібралтар 9

Гібралтар

Кайман Острови 9

Джорджтаун

Монтсеррат 9

Плімут, тимчас. – Брейдс, будується як адміністрати-вний центр м. Порт-Діана

Піткерн Острів 9

Адамстаун

Сент-Гелен (Святої Олени) 9

Джеймстаун

Фолклендські (Мальвінські) Острови 9

Стенлі / Порт-Стенлі / Пуерто-Аргентино

Теркс і Кайкос Острови 9

Володіння із внутрішньою автономією

Кокберн-Таун / Гранд-Терк

Гернсі (Сарнія) 3

Залежна територія («Коронна Земля»)

Сент-Пітер-Порт / Сен-П’єр-Порт

Джерсі 3

Сент-Гельєр

Острів Мен (Еллан Ваннін) 3

Автономна частина («Коронна Земля»)

Дуглас / Доолиш

Суверенні території Баз (Акротірі та Декелія)

Суверенні військові бази

Епіскопі

С Ш А

Володіння США в Карибському морі (бухта Гуантанамо. о. Навасса)

Орендована територія

Дієго-Гарсія Острів 1

Зовнішні малі острови США (Вейк, Гауленд і Бейкер, Джарвіс, Атол Джонсон, Мідвей, Риф Кінгмен і Атол Пальміра)

Володіння

Співдружність Пуерто-Рико

Держава, що вільно приєдналася

Сан-Хуан

Співдружність Північних Маріанських Островів

Офіційно відсутній. Рези-денція губернатора –Кепітол-Гіллі, окремі за-конодавчі та урядові орга-ни – в Гарапані, Сусупі, Чалан-Каноа (всі – на о. Сайпан)

Віргінські Острови Сполучених Штатів 9

Володіння (неінкорпорована територія)

Шарлотта-Амалія

Територія Американське Самоа 9

Паго-Паго (резиденція гу-бернатора – Утулеї, уряду – Фагатого)

Територія Гуам 9

Аганья / Хагатна

Франція

Гваделупа

Заморський департа-мент (регіон)

Бас-Тер

Гвіана Французька

Каєнна

Мартиніка

Фор-де-Франс

Реюньйон

Сен-Дені

Французька Полінезія

Заморська община (співтовариство)

Папеете

Волліс і Футуна

Мата-Уту / Матауту

Майотта – Маоре 4

Резиденція французької адміністрації– Дзаудзі, місцевої адміністрації – Мамудзу

Сен-П’єр і Мікелон

Сен-П’єр

Сен-Бартельмі

Густавія

Сен-Мартен

Мариго / Марігот

Острів Кліппертон

Заморська територія

Французькі Південні та Антарктичні Території 2 (в т.ч. територія Дрібних островів Індійського океану)

Адміністративне управління здійснюється з м. Сен-Дені (Реюньйон), колишній адміністративний центр – Мартен-де-Вів’є

Нова Каледонія (Канак)

Заморська особлива територія (асоційована)

Нумеа

Князівство Монако 5

Конституційна монархія під протекторатом

Монако / Монако-Вілль

Австралія

Маккуорі Острів

Володіння (офіційно – в складі штату Тасманія)

Австралійська Антарктична Територія 2

Територія Островів Ашмор і Картьє

Володіння (зовнішня територія)

Територія Островів Герд і Макдональд

Територія Островів Коралового Моря

Територія Кокосових (Кілінг) Островів

Вест-Айленд (за іншими даними – Бантам-Вілледж)

Територія Острова Крістмас (Різдва)

Сетлемент (за іншими да-ними – Флаїнг-Фіш-Коув)

Територія Острова Норфолк

Кінгстон, резиденція гу-бернатора – Бьйорнт-Пайн

Нова Зеландія

Токелау / Юніон

Володіння (несамоуправна територія)

Офіційно відсутній, кожна громада має свій адміністративний центр (часто зазначають м. Факаофо)

Залежна Територія Росса 2

Вільно асоційована територія

Кука Острови

Вільно асоційована держава

Аваруа

Ніуе

Алофі

Нідерланди

Аруба

Володіння (автономна частина)

Ораньєстад

Нідерландські Антильські Острови 6

Віллемстад

Норвегія

Територія Свальбар (арх. Шпіцберген, о. Ведмежий / Бйорноя) 7

Особлива адміністративна одиниця

Лонг’єбуен / Лонгйєрбюен / Лонг’їр

Антарктичні території Норвегії (Земля Королеви Мод, о. Буве, о. Петра І) 2

Володіння

Територія Ян-Маєн

Олонкінбуен

Іспанія

Іспанська Північна Африка

Автономні міста

Сеута / Сабта, Мелілья / Ма-Аліль

Острови Канарські

Автономна область

Почергово Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія і Санта-Крус-де-Тенерифе

Португалія

Острови Азори

Автономна область

Понта-Делгада, резиденція парламенту – Орта

Острови Мадейра

Фуншал

Данія

Гренландія – Калаалліт-Нунаат

Самоврядна частина

Нук / Нуук (Готгоб)

Фарери

Внутрішня автономія

Торсгавн

Китай

Аомень / Аоминь (Макао) 7

Спеціальний адміні-стративний район КНР

Аоминь

Сянган (Гонконг) 7

Сянган (Вікторія-Сіті)

Південна Африка

Маріон і Принс-Едуард Острови

Частина округи муніципалітету Кейптауна

Фінляндія

Аландські Острови 7

Автономна територія

Маріегамн / Маріангаміна

Чилі

Пасхи Острів (Рапа-Нуї)

Особлива територія

Ханга-Роа

Хуан-Фернандес Архіпелаг

Сан-Хуан-Баутиста

Магеллан і Чилійська Антарктика 2

Регіон

Пунта-Аренас

Аргентина

Вогняна Земля, Антарктида і острови Південної Атлантики2

Провінція

Ушуайа

Кондомініум (Франція й Іспанія)

Князівство Андорра 5

Князівство під сумісним протекторатом

Андорра-ла-Велья

Греція

Айон-Орос (Свята Гора / Афон)

Автономна теократична (монастирська) республіка під протекторатом

Каріес / Карея

Окуповані території

Магрібська Сахара (Марокканська, Західна Сахара) 8, 9

Марокко

Ель-Аюн / Лааюн

Палестинські території (Зах. беріг р. Йордан і Сектор Газа)8

Ізраїль

Ель-Кудс (Східний Єруса-лим), фактично – Рамалла

Примітки: 1. В 1982 р. парламент Республіки Маврикій прийняв закон про проголошення архіпелагу Ча-гос (включаючи о. Дієго-Гарсія) невід’ємною складовою Маврикію. Велика Британія всу-переч рішенням ООН відторгла архіпелаг і створила на ньому власне володіння, а о. Дієго-Гарсія передала в оренду США на 50 років. 2. Територіальні претензії на Антарктиду та території, що розташовані південніше від широ-ти 600, не визнаються світовим співтовариством. Міжнародно-правовий режим цих тери-торій регулюється Угодою «Про Антарктику» від 1 грудня 1959 р. 3. Острови Мен та Нормандські – Гернсі й Джерсі – «Коронні землі» Сполученого Королів-ства, але не є його складовою частиною й не входять в Європейський Союз. 4. Генеральна Асамблея ООН визнає право Федеральної Ісламської Республіки Коморські Острови на територію. 5. Держава має обмежений суверенітет; вважається такою, що перебуває «під протекцією». 6. Внаслідок сильних сепаратистських рухів території загрожує розпад на 2 самоврядні коло-нії – Кюрасао й Сінт-Маартен (південна частина) і 3 несамокеровані колонії – Бонайре, Са-ба й Сінт-Еустатіус. Розпуск території запланований на 15 грудня 2008 року. 7. Існування територій з особливим статусом регламентоване спеціальними міжнародними угодами. 8. Майбутнє окупованих територій належить врегулюванню в межах ООН. 9. Країни, на які поширюється Декларація про Надання Незалежності Колоніальним Країнам і Народам («Декларація Деколонізації»), що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1960 (тобто країни, що офіційно визнані ООН колоніями). 10. ООН вважає ці території такими, що від часу прийняття Декларації про Надання Незалежності Колоніальним Країнам і Народам (на яких цей документ раніше поширювався) приєдналися до інших незалежних держав.

Додаток Б.