Висновки

Постмодернізм сьогодні є новою тенденцією в культурному само­усвідомленні розвинених західних суспільств, яка містить недовіру до описовості (наративів), вихід з обігу «наративного механізму легіти­мації» попередньої доби, який тримався на звернених у майбутнє ідеях прогресу, послідовного розвитку свободи, емансипації особистості, вели­кої мети та великого героя, універсальності знань, індустріально-техніч­ного розвитку, звільнення людства від тягаря повсякденної праці. Глоба­лізація останніх десятиріч породила нескінченну кількість невизначеностей, які дають розуміння, що ми маємо справу не з новим світовим порядком, а з неспокійною, «зсунутою» планетою. У соціальній теорії пост­модернізм означає новий напрямок, який ставить за мету пояснити про­цеси навколишньої дійсності, стимулює розробку багатовимірних уявлень про пріоритети, цілі й завдання людства, ініціює виникнення поліва-ріантних способів, засобів, стратегій їх здійснення.

Ситуація постмодернуорієнтує на подолання етики антропоцентриз­му з його ставленням до навколишнього світу як до засобу самоствер­дження в ньому людини-господаря, абсолютного володаря та повелителя. За нових обставин стає зрозумілим, що загадка людини полягає не в то­му, в який бік вона змінюється, а в тому, що вона взагалі не зміню­ється. І саме внаслідок цієї незмінності загальний стан світу стає дедалі гіршим. Разом з тим постмодернізм дає сучасній людині шанс полиши­ти універсум і нарешті знайти спокій для себе, інтуїтивно орієнтуючись у подальшому на «ієрархію припустимого» як на найменше зло: «На що піде зрубане дерево: на будівництво храму чи на побудову шибениці?» Ієрархія припустимого пояснить різницю миттєво, хоча загубленого де­рева буде шкода в обох випадках. Саме в цьому полягає морально-духовний вимір постмодерної ситуації та постмодерногосвітосприйняття.

Постмодернізм переносить центр уваги з логоцентризму на «тіло-центризм». Заслуга останнього в тому, що він зафіксував важливий мо­мент — відхід свободи і відповідальності за межі психосоматичної ціліс­ності особистості. Мова йде не стільки про дегуманізацію, скільки про перспективи нового гуманізму. Постмодерністські рефлексії не створю­ють і не відтворюють гармонії. В них подвоюються, потроюються і помножуються без потреби сутності, забиваючи свідомість відтворенням уже відомих шаблонів і штампів. Але розум дано людині для усвідомлення ' глибини буття. Адже зло є більшим добром, тому що вказує на наявність шляху і необхідності його пошуку. Так і постмодернізм вказує на хибні думки і необхідність відповідальної роботи розуму і душі. Значення постмодернізму полягає насамперед у новій постановці проблеми свободи і відповідальності. Деконструкція як деперсоналізація стає передумовою нової філософії моральності особистості.

Питання для самоконтролю

• В чому полягає сутність «проекту постмодерну»і яка його відмінність від «проекту модерну»?

• Чи відповідає постмодернізм вимогам і запитам сучасності, чи є тільки «інтелектуальною оманою» його представників?

• Які найважливіші фактори формування і становлення феномена постмодер­нізму?

• Охарактеризуйте ціннісні орієнтації постмодернізму на відміну від модер­нізму стосовно ставлення до дійсності.

• Визначте ключові поняття постмодернізму. В чому полягає їх відмінність від традиційних філософських категорій?

• Що таке деконструкція і яке її місце у формуванні гносеологічних орієнта­цій людини?

• Дайте характеристику «тілоцентризму»як головної антропологічної риси постмодернізму.

• Чи відповідає,на вашу думку, філософія постмодернізму духовним запитам сучасної людини?