Кривенченко Аліни
Групи ПН-415
Самостійна робота №6
Катего́рія (з франц. catégorie, з лат. categoria - обвинувачення; основна ознака предмета, з гр. κατηγορία пов'язаного з κατηγορέω - дорікаю, обвинувачую, стверджую) -
філос. Основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Категорія часу. Категорія причини.
наук. Родове поняття, що означає розряд предметів, явищ і т. ін. або їхню важливу спільну ознаку. Граматична категорія.
Група, розряд однорідних предметів, осіб чи явищ, що відрізняється від інших певними ознаками. Альпініст першої категорії.
"Категорія" перекладається із давньогрецької мови як твердження, ознака, визначеність. В звичайному слововживанні цим словом позначають розряди або класи якихось речей чи явищ: наприклад, досить часто вживаються вирази "категорії працівників", "категорії товарів" та ін. Проте в пізнанні та науці цей термін має дещо інше значення: кожна наука має свій категоріальний апарат, тобто сукупність тих найперших та загальних понять, які фіксують та виражають найбільш якісні характеристики предмету пізнання та осмислення, або суттєві зв’язки, відношення того «зрізу» речі або частини реальності, яку вивчає дана наука. Тому повинно бути ясним, що не можна міркувати в межах певної галузі знання, не використовуючи її категорій без ризику втратити визначеність. З іншої сторони, самий лише перелік певних категорій дає нам можливість зорієнтуватись, про яку науку йде мова (наприклад, якщо ми кажемо "лінія", "фігура", "площина", "кут", то йдеться про геометрію).
Добро — благо, стверджуюче, позитивний початок, те що бажається, хочеться, корисне, пожиточне. Вигода, прибуток, перевага. Протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному початку.
Гі́дність — це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність всякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається у законодавствах численних країн та у міжнародному праві.
Совість. Слово “совість” означає “со-відати”, від старослов’янського “відати” (знати). Совість є самооцінка особою своїх помислів, відчуттів, вчинків через призму вищих моральних цінностей. Суд совісті вважається одним з найсуворіших. Про це ж свідчать і численні прислів’я: “Від людини втаїш, а від совісті не втаїш”, “Нечиста совість спати не дає”, “Совість без зубів, а гризе”, “Зла совість коштує ката” тощо. Давньоримське прислів’я свідчить: “Совість – це тисяча свідків”
Благо (у етиці і філософії), те, що містить в собі певний позитивний сенс. Питання о Б. ставився у філософії у зв'язку із з'ясуванням сенсу буття і людського існування як питання про вищий Би. (термін введений Арістотелем, лат.(латинський) summum bonum), залежно від якого визначалася співвідносна цінність всіх інших Б. Антічная філософія убачала вище Б. у блаженстві — «евдемонії», вміст якої трактувався різно представниками різних напрямів: як насолода (киренаїки, Епікур) або утримується від пристрастей (киникі), як чеснота в сенсі панування вищої, розумнішої природи над нижчою (Арістотель, стоїки) і т.д. Платон називає «благом» «єдине» як основу всякого буття. Арістотель розрізняє блага трьох пологів: тілесні (здоров'я, сила і т.п.), зовнішні (багатство, честь, слава і т.п.) і душевні (гострота розуму, етична чеснота і т.п.). У середньовічною схоластиці, переробляючої ідеї античної філософії на основі принципів християнського теїзму, як вищий Би. виступає бог, що є джерелом всіх Би. і кінцевою метою людських устремлінь.
(Некрасов. Благодійність / / Соціальна енциклопедія .- М., 2000 .- С.45).
Благоді́йництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство. Це діяльність, завдяки якій громадські та приватні ресурси та майно добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних проблем, а також поліпшення умов громадського життя. Така підтримка надається не тільки біднякам, які живуть у злиднях, а й тим людям (громадським активістам, фахівцям, представникам творчих професій, учням і студентам) та некомерційним і неполітичним організаціям, котрі відчувають нестачу в коштах для вирішення індивідуальних, професійних, культурних, суспільних завдань та життя суспільства.
Зло — погане, протилежність добру. Все, що викликає в нас незадоволення, огиду, або взагалі оцінюється нами негативно і протиставляється благу.
Справедливість - моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном справедливість це - найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість і мудрість в повній рівновазі і гармонії ("кожному своє"). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує у нього "однодушність" (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.
Рівність — це єдина і міцна основа для суспільного устрою, для порядку, законності, добрих звичаїв і відбору на високі посади людей, які справді для них придатні.
Честь — поняття моральної свідомості й категорія етики, що включає в себе моменти усвідомлення індивідом свого суспільного значення й визнання цього значення з боку суспільства.
Моральна свідомість — ідеальним відображенням і впорядкуванням реальності власне моральної, тобто моральної практики й моральних відносин.
Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.
Ща́стя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність; благословенність.
Любов — це стан вищого. Це коли тобі хочеться літати і дарувати. Це не підвид рабства, це не правовласність на когось. Любов — це не дія. Любов — це стан.
Любо́в — почуття приязності одного суб'єкта стосовно іншого.
Моральний ідеал відображає як наявне – об’єктивно існуючі моральні відносини, так і майбутнє – об’єктивну необхідність їх подальшого розвитку. В цьому плані моральний ідеал – це санкціоноване суспільством або іншим об’єктом моралі уявлення про найдосконаліші моральні відносини, яке відображає прогресивні тенденції морального розвитку в їх спрямованості в майбутнє.
Моральний ідеал є конкретизацією ідеї добра. Як уособлення всезагального він відображає діалектичну єдність реально наявного і перспективи стосунків. Ідеал виявляє себе у двох основних формах. По-перше, у вигляді логічно визначених всезагальних моральних ідей, що укладені в систему понять про добро і зло, честь, совість тощо. Як такі, вони відображають сутність моралі — всезагальність принципу добра. По-друге, в чуттєво даних образах носіїв абсолютної Моральної доброчесності, що покликані виконувати функцію взірців доброчесності. Пояснюючи, чому необхідне уособлення моральної досконалості в конкретному, чуттєво даному образі, Геґель говорить: "Якщо сам бог має з´являтися у належному втіленні, то цим втіленням може бути лише людська форма, оскільки крізь неї сяє духовне начало".
Моральний ідеал – не ілюзія, хоча ми говоримо: «хибний ідеал», «утопічний ідеал». Він має об'єктивний характер. Існують різні типи морального ідеалу, що відповідають конкретній суспільній практиці, інтересам людей, історичній ситуації. Об'єктивний зміст міститься в самій структурі морального ідеалу, яка має такий вигляд: смисл моральних понять; смисл моральних норм; реальні моральні відносини і практичні дії. Зміст, вкладений у поняття «моральний ідеал», – це ще і спосіб розуміння його смислу. Цей зміст особистісно значимий, хоча і не зводиться до констатації практики соціального життя. Виникає своєрідний діалог між тим, що можна мислити в ідеалі, і реальними особистими уявленнями.
Кривенченко Аліни
групи ПН-415