7.3 Черговість задоволення претензій кредиторів
Кошти від продажу майна підприємства спрямовані на задоволення претензій кредиторів, але проблема полягає в тому, що ліквідаційної маси може не вистачити на задоволення всіх претензій. Тому необхідно законодавчо врегулювати черговість задоволення кредиторів:
У першу чергу покриваються витрати, пов'язані з веденням справи про банкрутство у суді й з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів що забезпеченні заставою.
Задовільняються зобов'язання перед працівниками підприємства за винятком повернення внесків, членам трудового колективу в статутний капітал і виплат по акціях трудового колективу.
Задовільняються вимоги по сплаті державних і місцевих податкових платежів, інших платежів у бюджет, а також вимоги органів страхування й соціального забезпечення.
Задовільняються вимоги кредиторів, що незабезпечені заставою.
Задовільняються вимоги членів трудового колективу по внесках у УК.
Задовільняються інші вимоги.
Вимога останньої черги задовільняється після повного погашення вимоги попередньої черги.
Якщо майна не вистачає для повного задоволення однієї черги, то претензії задовільняються пропорційно сумам, що належать кожному кредиторові .
Претензії, що не погашені у зв'язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення всіх претензій, залишається у власника, що вважається вільним від боргів і може надалі здійснювати підприємницьку діяльність.
Тема 8. Реалізація концепції антикризової діяльності підприємства.
8.1 Розробка моделі прийняття управлінських рішень при загрозі банкрутства.
8.2 Схема реалізації моделі та інструменти впровадження.
8.1 У вітчизняній і зарубіжній літературі широко представлені різні методики антикризового управління, покликані недопустити банкрутство й забезпечити ліквідацію кризових ситуацій у діяльності підприємств. Дані методи й механізми покликані вирішувати окремі конкретні проблеми в тій або іншій сфері діяльності суб'єкта господарювання, але не дозволяють фахівцям охопити все коло виникаючих питань та комплексно підійти до вирішення проблем, а, отже, і прийняти грамотні адекватні і, найголовніше, оптимальні управлінські рішення по виведенню підприємства з кризового стану в цілому.
Необхідним та актуальним стає узагальнення й систематизація існуючих теоретико-методологічних та прикладних аспектів антикризового управління з метою отримання нових наукових результатів для виробітки єдиного комплексного підходу до створення ефективного інструменту антикризового управління, що враховує специфіку господарської діяльності й особливості функціонування суб'єкта підприємництва в зовнішньому середовищі.
Саме тому, пропонується розробити загальну модель прийняття управлінських рішень для забезпечення безкризової діяльності вітчизняних підприємств в умовах нестабільності господарювання (рис. 10.1).
Дана модель являє собою поетапний процес, де проводиться оцінка реального положення підприємства й пропонуються залежно від результатів діагностики напрямки дій фахівців на шляху до досягнення позитивних результатів.
Перший етап пропонуємої моделі передбачає проведення фундаментальної діагностики банкрутства підприємства. Проводиться діагностика реального стану суб'єкта господарювання з використанням коефіцієнтного аналізу, SWOT-аналізу й факторного аналізу прогнозу банкрутства. Метою даного етапу є отримання даних про наявність або відсутність в підприємства внутрішніх резервів для забезпечення фінансової стабілізації його діяльності.
Другий етап передбачає два напрямки дій в залежності від результатів, отриманих на першому етапі. При виявленні в підприємства можливостей забезпечення фінансової стійкості за рахунок внутрішнього потенціалу проводиться вибір механізму фінансової стабілізації (оперативний, тактичний або стратегічний). Якщо застосування того чи іншого механізму дозволило вийти з кризової ситуації, підприємство розробляє комплекс процедур щодо нормалізації своєї діяльності. Якщо ж підприємство не володіє достатнім внутрішнім потенціалом для вирішення своїх проблем самостійно і, поряд з цим, застосування механізмів фінансової стабілізації не дало позитивних результатів, необхідним стає пошук додаткових джерел фінансування з
використанням механізму санації.
На третьому етапі, після прийняття керівництвом рішення про
необхідність звертання по зовнішню допомогу, розглядаються питання санації підприємства-банкрута. Здійснюється визначення концепції санації, яка представлена в двох аспектах: захисна і наступальна. Далі проводиться санаційний аудит з метою виявлення наявності або відсутності в підприємства санаційної спроможності.
У випадку коли підприємство характеризується як санаційно неспроможне приймається рішення про його ліквідацію. В іншому випадку, при наявності достатнього рівня санаційної спроможності, фахівці визначаються напрямки та форму санації. Далі відбувається підбір санаторій, розробка бізнес-плану санації, де визначаються всі сфери діяльності підприємства, які потребують оздоровлення. Проводиться моніторинг реалізації основних положень бізнес-плану санації. По закінченні строку реалізації концепції санації необхідне проведення незалежної експертно-аудиторської діагностики, яка повинна визначити чи відновлена платоспроможність підприємства й ліквідована загроза банкрутства, тобто чи досягнутий позитивний результат від проведення санаційних процедур.
У випадку досягнення позитивного результату підприємство нормалізує свою діяльність. Якщо в результаті проведення санації платоспроможність підприємства не була відновлена і присутня загроза банкрутства, слід перейти до ліквідаційних процедур.
Таким чином, застосування пропонованої моделі прийняття управлінських рішень в антикризовій діяльності підприємства, яка представляє собою набір логічних взаємопов'язаних послідовних процедур, в практиці вітчизняних підприємств дозволить менеджерам сконцентрувати свої зусилля на всіх напрямках фінансово-господарської діяльності підприємства.
8.2 Модель прийняття управлінських рішень задля забезпечення виводу підприємства з кризи представлена на рис.8.1 у авторській розробці.
Рис. 8.1- Модель прийняття управлінських рішень, що забезпечує вихід підприємства із кризи.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ПО КУРСУ
« АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»
Антикризове управління і його роль у розвитку організації. Міждисциплінарні зв'язки.
Охарактеризувати поняття «криза», розкрити причини виникнення кризових явищ.
Передумови фінансової кризи. Роль людського фактору в прояві кризових явищ.
Банкрутство й причини його виникнення.
Охарактеризувати тенденції циклічного розвитку організації.
Розкрити фактори розвитку й кризи фіирми-експлерента.
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-патієнта
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-віолента.
Розкрити фактори розвитку й кризи фірми-комутанта.
Правове забезпечення антикризової діяльності в Україні.
Діагностика криз. Поняття, завдання, етапи діагностики.
Експрес-діагностика банкрутства. Поняття, мети, етапи проведення.
Розкрити параметри раннього розпізнавання погрози банкрутства.
Фундаментальна діагностика банкрутства. Поняття, мети, етапи проведення.
Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішніх факторів розвитку.
Основні етапи фінансової стабілізації і їхня характеристика.
Розкрити принципи й особливості оперативного механізму фінансової стабілізації.
Розкрити принципи й особливості тактичного механізму фінансової стабілізації.
Розкрити принципи й особливості стратегічного механізму фінансової стабілізації.
Санація в системі антикризового розвитку, Етапи управління санацією.
Санаційний аудит. Поняття й критерії санаційної здатності.
Характеристика оборонної й наступальної концепції санації.
Основні напрямки здійснення санації.
Розкрити форми санації, спрямованої на рефінансування боргу.
Розкрити форми санації, спрямованої на реструктуризацію підприємства.
Бізнес-план санації. Вимоги щодо його розробки.
Навмисне й фіктивне банкрутство і їхня правова оцінка.
Ліквідаційні процедури при банкрутстві. Етапи ліквідації підприємств.
Черговість задоволення претензій кредиторів.
Ліквідаційна комісія. Склад і функції. Складання ліквідаційного балансу.