62Поняття міжнародних відносин

Міжнародні відносини – це комплекс дво- і багатосторонніх політичних, економічних, правових, військових, наукових,

культурних та інших відносин, які склались між діючими на міжнародній арені суб’єктами.

Розкриваючи зміст міжнародних відносин, необхідно виділити коло

їхніх суб’єктів.

1. Суверенні держави є головними суб’єктами. Вони незалежні у зовнішніх

відносинах. Над ними немає вищих організацій влади. Тому їхня міжнародна

правосуб’єктність практично необмежена.

61

2. Міжнародні міждержавні організації склались, як окремі суб’єкти значною

мірою у період розвитку світової інтеграції. Вони складаються з держав, які

уклали угоду про їх створення. Їхня міжнародна правосуб’єктність визначається

установчими документами.

3. Народи (нації), які борються за незалежність (реалізують право на

самовизначення) визнаються суб’єктами міжнародних відносин, якщо вони мають

свою організаційну структуру.

4. Міжнародні недержавні організації є суб’єктами неполітичних відносин.

Вони не створюються міждержавними угодами. Їх членами можуть бути

національні громадські організації, окремі особи.

5. Транснаціональні корпорації в нинішніх умовах здійснюють вагомий вплив на

розвиток міжнародних відносин, особливо в економічній сфері. І цей вплив часто

перевищує роль деяких держав.

6. Фізичні особи, громадяни держав.

Міжнародні відносини як складна система потребують чіткого

регулювання. І тому наукою і практикою міжнародних відносин сформовані

джерела, які виконують ці функції.

1. Міжнародні договори – угоди, укладені між двома чи більше державами і

регламентують їхні права і обов’язки. Договори відображають і формулюють

узгоджену позицію сторін.

2. Міжнародні звичаї – правила поведінки, які склались історично внаслідок

постійної повторюваності.

3. Рішення міжнародних судових і арбітражних органів (Міжнародний суд

ООН, Європейський суд з прав людини, міжнародні військові трибунали).

4. Рішення міжнародних організацій поширюють вплив на систему міжнародних

відносин у межах своєї компетенції, встановлених в установчих документах.

5. Рішення міжнародних конференцій.

6. Загальні принципи міжнародного права як спільні правові поняття, керівні

правила, які використовуються при застосуванні норм міжнародного права.

Міжнародні відносини складаються між великою кількістю суб’єктів, кожен

з яких має свою специфіку. Тому саме життя потребує окремого визначення

загальних принципів міжнародних відносин, яких зобов’язані дотримуватись усі

їх учасники. Вони зазначені у Статуті ООН, Заключному Акті НБСЄ (Хельсінкі

1975 р.), Хартії для нової Європи (Париж 1990 р.).

1. Суверенна рівність держав (кожна держава має рівні юридичні права,

повага до правосуб’єктності держав, вільний вибір державами своїх політичної,

економічної, соціальної, культурної систем).

2. Незастосування сили чи погрози силою.

3. Переважно мирні форми розв’язання спорів.

4. Непорушність державних кордонів (визнання існуючих кордонів як юридично

дійсних, установлених згідно норм міжнародного права, відмова від

територіальних посягань, навіть погрози їх здійснення).

5. Територіальна цілісність держав.

6. Невтручання у внутрішні справи держав, (крім тих, які стосуються

міжнародної безпеки і прав людини).

62

7. Загальна повага до прав людини.

8. Самовизначення народів.

9. Співробітництво.

10. Добросовісне виконання міжнародних зобов’язань.

Форми міжнародних відносин поділяються на дві великі групи.

1. Силові: протистояння у незбройних формах; конфлікти; війни; економічні,

торгівельні обмеження.

2. Мирні: участь у міжнародному поділі праці і пов’язаний з нею обмін

технологіями, інформацією; розвиток культурних взаємин і сприяння

культурному взаємозбагаченню; спільне вирішення глобальних проблем і питань

глобальної безпеки; забезпечення прав людини у світовому масштабі.__