46 .Політичне функціонування

Політичне функціонування - професійне заняття політикою.

У підручнику за редакцією А. Колодій політичне функціонування визначається як елітарний рівень політичної участі, здійснення регулювальної діяльності щодо самих себе, суспільних груп, суспільних відносин.

Ще Макс Вебер говорив, що політика як професія може приносити внутрішню насолоду. Професійне заняття політикою, на думку цього автора, дає почуття влади: «Відчуття того, що ти тримаєш в руках нерв історично важливого процесу, здатні підняти професійного політика над повсякденністю» [Вебер, 173]. Політичне функціонування як вид політичної діяльності пов'язане з тим, що особи, які його здійснюють, роблять це свідомо, повинні володіти певними особливими якостями та мотивацією.

Політичне функціонування виконує ряд функцій: задовольняє потребу людини у спілкуванні, компенсує особисті чи творчі невдачі, є засобом контролю за суспільним життям. Політичне функціонування є іманентне для політичної системи. Адже саме завдяки професійній діяльності окремих осіб політична система може виконувати свої функції, артикулювати потреби громадян, приймати адекватні політичні рішення, забезпечувати зв'язок між елементами системи, здійснювати управління суспільством.

Політичне функціонування - це вид політичної діяльності, що здійснюється постійно і є головним видом зайнятості для її суб'єктів. Суб'єктами політичного функціонування є особи, для яких політика стала професією і задовольняє потребу в самореалізації.

Політична функціонування як професійна праця у політиці має ряд особливостей. По-перше, ця діяльність стає можливою, коли суб'єкт володіє політичною владою. Діяльність зможе бути результативною тоді, коди суб'єкт бути володіти необхідними ресурсами, найважливішим серед яких влада. Політичне функціонування передбачає також, що суб'єкт займає високу позицію у політичній ієрархії, тобто особи повинні займати керівні посади у політичних структурах, володіти впливом на прийняття політичних рішень або ж брати участь у підготовці проектів політичних рішень. З позицій політичного менеджменту особи, що є політичними функціонерами, мають бути обізнані з вимогами суспільства та мати вплив на формулювання вимог та підтримки для політичної системи. В умовах ХХ-ХХІ ст. важливим стає тлумачення реальності та подій, потреб та проблем. Адже політика - це формулювання домовленостей, саме тому в політиці на сьогодні важливі не лише шляхи вирішення проблеми, а й способи формулювання проблеми, що відображається в програмах політичних партій та кандидатів. Політичне функціонування передбачає таку діяльність, що сприятиме узгодженню інтересів у суспільстві, отже, функціонування завжди супроводжується прогнозуванням, зокрема йдеться про передбачення реакції тих чи інших груп на політичні рішення.

1) за М. Вебером: політика як професія починається тоді, коли починаєш заробляти на ній гроші;

2) за Арістотелем: тоді, коли починаєш дбати про загальне благо, за Платоном: коли починаєш дбати про державу та її громадян;

3) за Адлером: тоді, коли у політиці людина самореалізовується;

4) тоді, коли особа здобуває політичну владу. У демократичному суспільстві є декілька основних видів професійної політики, що акумулюють у собі всі підходи: це діяльність члена представницького органу, консультант (експерт) або ж політичний чиновник та робота в органах державної влади. Зокрема Л. Мілбрас, американський дослідник, визначає гладіаторську діяльність, до якої належать участь у політичній кампанії, роль активіста в політичній партії, роль члена ядра партії, участь у розробці її стратегії, акумулювання грошових ресурсів, роль кандидата, керівні посади в органах влади або партії.