29 Держава як центральний інститут політичної системи

держава – це політична форма організації суспільства, що

відображає зумовлену економічним ладом політичну владу більшості,

регулює суспільні відносини за допомогою норм права, які є обов’язковими

для всіх людей.

Держава як провідний інститут політичної системи характеризується

такими специфічними ознаками.

1.Суверенітет – це невід’ємна і найбільш визначальна політико-правова

властивість держави, що відображає самостійність і незалежність державної влади

від будь-якої іншої організації на території певної країни та за її межами.

Характеризується як верховенство, повнота і неподільність державної влади.

2.Організація публічної політичної влади, яка відокремлена від суспільства, стоїть

над суспільством і здійснює від імені всього суспільства та в його інтересах

зовнішню і внутрішню політику.

3.Всеохоплюючий, універсальний інститут, що поширює свої дії і вплив на

територію всієї країни, всіх громадян.

4.Наявність чітко визначених кордонів і території. Територія виступає

простором реалізації державою своїх повноважень.

5.Народ є одним із державоформуючих чинників. Він розглядається не лише як

населення країни, а насамперед як певна спільнота, що здійснює право на

політичне самовизначення.

6.Професійний апарат, який виконує функції управління суспільними справами.

7.Самостійна фінансова система – невід’ємне і неподільне право формувати

бюджет і збирати податки.

8.Система права – система норм, за допомогою яких держава регулює суспільні

відносини і яким надає обов’язкової сили.

Місце і роль держави у політичній системі суспільства визначаються її

функціями. Функції – це основні напрямки діяльності держави, в яких

відображаються і конкретизуються її завдання та мета, виявляються її зміст

та сутність. Функції держави класифікують в основному за територіальною

спрямованістю та сферою здійснення. Внутрішні – це напрямки діяльності

держави, в яких відображається її внутрішня політика:

1)господарська – забезпечення економічної основи держави, системи

виробництва, регулювання економічних відносин;

2)соціальна – створення умов для нормальної життєдіяльності суспільства,

зокрема, у сфері охорони здоров’я, соціальних послуг, забезпечення житлом;

3)освітня – розробка узгодженої системи безперервної освіти;

52

4)культурно-виховна – діяльність держави у сфері, науки, культури, фізичної

культури і спорту;

5)правова поділяється на правотворчу та правоохоронну, які полягають у

формуванні і реалізації норм, що регулюють суспільні відносини, а також в

охороні існуючої системи правопорядку і у захисті існуючого суспільного ладу;

6)захист прав і свобод громадян.

Зовнішні – напрямки діяльності держави поза її межами:

1)дипломатія – здійснення міжнародного співробітництва, налагодження

відносин з усіма суб’єктами міжнародних відносин;

2)забезпечення безпеки і територіальної цілісності держави від зовнішніх

зазіхань;

3)міжнародне співробітництво у різних галузях: економіка, торгівля, наука,

освіта, культура, спорт тощо.