- •5.Зв»язок політології з іншими гуманітарними науками
- •6.Історичні умови виникнення соціально-політичної думки
- •Політична думка Середньовіччя і епохи Відродження
- •9Політична думка Нового часу
- •10 Плюралізм політичних концепцій 19-20 ст.
- •11 Зародження політичної думки в Україні Тема 22. Зародження і розвиток політичної думки в Україні
- •12 Лібералізм як фактор сучасного політичного життя
- •13 Консерватизм і неоконсерватизм
- •14 Радикалізм та радикальна політика
- •15 Політичний екстремізм .Тероризм
- •16 17 Лівий екстремізм ,Правий екстремізм
- •18 Клерикалізм
- •19Соціал – демократична концепція реалізму
- •20Марксистська концепція реалізму
- •21 Походження і історичні типи влади.Політична влада в Україні
- •22Політична влада,її суть ,функції та типи
- •23 Джерела та засоби встановлення політичної влади
- •Ресурси (або засоби )політичної влади
- •24Суспільне призначення влади
- •25 Проблеми легітимності влади м.Вебер та д.Істон про типи влади
- •Типологія за Вебером[ред. • ред. Код]
- •Інші типи легітимності[ред. • ред. Код]
- •26Політична система суспільства :поняття ,сутність , структура . Функції
- •2. Політична система: сутність, структура, функції.
- •27Основні політичні системи сучасності
- •28Критьерії типологізації політичних систем
- •29 Держава як центральний інститут політичної системи
- •30Форми державного устрою .Державні інститути та органи
- •3. Форми правління і державного устрою.
- •31.Форми державного правління :монархія республіка
- •33. Парламентська ,президентська і змішана форми правління , їх сутність ,ознаки ,відмінність
- •34. Політична соціалізація як суспільна проблема
- •35 Сутність і структура політичного режиму
- •36 Тоталітаризм : сутність та причини виникнення
- •37 Авторитариз та його різновиди
- •38. Основні риси демократичних режимів
- •39.Прноблема трансформації режимів у посткомуністичному суспільстві
- •40. Політичний режим сучасної України
- •41 .Зміст понять політичний процес , політичне життя , політична діяльність
- •42 Харатерні риси сучасного політичного процесу
- •43 Зміст та основні риси політичної діяльності
- •45 Основні форми і методи політичної діяльності
- •46 .Політичне функціонування
- •46.Анархічна форма влади , ії сутність і характерні риси
- •48 Політична участь
- •49 Політичні технології
- •50 Політичний ризик
- •51 Політичний маркетинг
- •52 Політична партія як інститут політичної системи
- •53Політичні партії в україні , та їх основні типи
- •54 Партійні системи , заходи і коаліції
- •55 Суспільні організації та рухи , форми їх участі в політичному житті
- •57 Етапи становлення багатопартійності в сучасній україні
- •58. Поняття виборів , їх види .Абстентеїзм та його причини
- •59. Основні принцими функціонування виборчих систем
- •60 Типи виборчих систем
- •61 Виборча система України
- •62Поняття міжнародних відносин
- •63.Міжнародна політика:сутність , цілі, функції
- •64.Міжнародні відносини і геополітика
- •65Україна в геополітичному просторі
20Марксистська концепція реалізму
Марксистська соціально-політична думка. Учення К. Маркса (1818—1883) і Ф. Енгельса (1820—1895) виникло в кінці 40-х років ХІХ ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн, бурхливого промислового розвитку та загострення класової боротьби.
Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових та національних відносин, створяться умови для розкріпачення людини. Свобода та всебічний розвиток людини, з погляду засновників марксизму, можливі тільки в асоціації та через асоціацію. Але просування до звільнення людини здійснюється через класову боротьбу і революцію, знищення одного класу іншим, через установлення влади робітничого класу, котра остаточно усуне поділ суспільства на соціальні класи і приведе до однорідного, соціально справедливого суспільства.
Проблема визволення людини, формування цілісної, гармонійної, всебічно розвиненої людини — головна ідея Маркса та Енгельса. Уже в своїх ранніх працях Маркс писав про необхідність установлення принципово нового суспільного устрою, який би зробив вихідним моментом розвитку саме людину. Енгельс також у своїх перших творах виступав як послідовний прихильник гуманізму.
У творах періоду формування марксизму, особливо в «Маніфесті Комуністичної партії», Маркс та Енгельс формулюють розуміння історичного процесу як суспільно-політичної діяльності народних мас, обґрунтовують необхідність заміни капіталізму та переходу до комуністичного суспільства. Тут же дається аналіз шляхів розвитку робітничого класу, його ролі в історії, робиться висновок про необхідність пролетарської революції для соціалістичних перетворень суспільства. У «Маніфесті» сформульовано одне з центральних положень соціально-політичної теорії марксизму — ідея диктатури пролетаріату, намічено контури майбутнього суспільства [4].
Після революційних подій у Європі 1848—1851 рр. увага Маркса та Енгельса до соціально-політичної проблематики ще більше посилюється. Виходячи з досвіду буржуазних революцій, а також Паризької Комуни 1871 р., вони розробляють своє вчення про революцію і державу, про роль ідей, мас та особистості в історії. Принципове значення для розуміння соціально-політичної концепції марксизму має праця Маркса «Критика Готської програми» (1875), в центрі якої — питання про диктатуру пролетаріату як перехідний період від капіталізму до соціалізму та про дві фази комуністичного суспільства — соціалізм і комунізм [5].
У другій половині ХІХ ст. марксизм набув значного поширення в багатьох країнах світу, де розгорнувся робітничий рух. Починаючи з 50-х років ідеї марксизму стали популяризувати і в Росії. Ґрунт для їхнього сприйняття вже був підготовлений революційними демократами та народниками.
Особливу роль у поширенні й розвитку марксистської соціально-політичної теорії в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. відіграв В. І. Ленін (1870—1924). Розробляючи свої організаційно-тактичні ідеї, Ленін використав як досвід європейської соціал-демократії, так і традиції російського визвольного руху: традиції Чернишевського, народників. На перетині історії соціалізму та російської історії виник своєрідний російський варіант марксизму, що відбивав особливості історичного розвитку країни.
З теоретичних положень, що характеризували внесок Леніна в соціально-політичну теорію марксизму, необхідно назвати вчення про роль революційної теорії в робітничому русі, про гегемонію пролетаріату в демократичній революції і про революційно-демократичну диктатуру пролетаріату та селянства як перехідну форму влади в період між буржуазно-демократичною і соціалістичною революціями, розкриття революційних можливостей селянства в боротьбі проти капіталізму. Ленін зробив також висновок про можливість перемоги соціалістичної революції спочатку в кількох або навіть в одній країні. Предметом особливого інтересу Леніна було вчення про державу, котрому він присвятив спеціальну працю «Держава і революція» [6]. У післяжовтневих працях він багато уваги приділяв визначенню шляхів будівництва соціалізму в колишньому СРСР.
Марксизм справив могутній вплив на долю людської цивілізації в ХХ ст. Але не всі ідеї соціально-політичної концепції марксизму витримали перевірку часом. Історичний розвиток людства привів до таких змін та епохальних зрушень, котрих ця теорія не передбачала. Сталися серйозні зміни в складі суспільних сил, що виборюють соціальний прогрес, у способах здійснення соціальних перетворень. Перестали бути актуальними ідеї конфронтації, революції, збройної боротьби.
Нині по-іншому виглядає і сам процес суспільного розвитку. Змінюються уявлення про владу та її носіїв, державу і роль насилля, диктатуру і демократію, уявлення, які раніше складалися під впливом психології протистояння і боротьби. Вони мають бути переглянуті з позицій сучасного етапу світового розвитку, загальнолюдських інтересів.
По-новому необхідно оцінити й ленінську теоретичну спадщину. Ленінізм сформувався в період різкого загострення кризи всієї системи капіталізму і пожвавлення через це революційного руху. Таку ситуацію В. І. Ленін та його однодумці сприйняли як канун соціалістичної революції, щодо успіху якої в них не було жодних сумнівів. Незрілість матеріальних передумов для такої революції, низький рівень масової політичної культури Ленін намагався компенсувати активною діяльністю пролетарської партії, котра, на його думку, могла внести в робітничий рух передову соціалістичну свідомість. Зростаюча конфронтація між класами, посилення збройної боротьби породили водночас ідею про неминучість і доцільність використання насилля для здійснення соціалістичних перетворень. Згодом поняття революційного насилля і його носія — диктатури пролетаріату — були абсолютизовані. А це, у свою чергу, призвело до впровадження однобічного класово-партійного підходу до всіх явищ дійсності, особливо до науки і культури, нетерпимості до релігії та інакомислення. Відбулася канонізація ленінської теоретичної спадщини та створення культу особи Й. В. Сталіна з його численними злочинами проти свого народу та народів світу [7].
Суспільна практика показала, що історично обмеженими виявилися положення марксизму про насилля як бабу-сповитуху історії, про всесвітньо-історичну місію пролетаріату та його диктатуру, про зникнення товарно-грошових відносин за соціалізму. Проте і нині залишаються актуальними діалектичний метод аналізу суспільних явищ, ідеї соціальної справедливості і солідарності, положення про те, що вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх та багато іншого.