60 Типи виборчих систем

Виборча система – порядок формування представницьких органів,

обрання деяких посадових осіб, а також визначення результатів виборів

Основне призначення виборів полягає у переведенні результатів народного

волевиявлення у кількісні показники депутатів у представницьких органах. На

основі різних способів переведення підсумків голосування в механізм

формування цих органів і визначення їхнього складу. На цій підставі

визначаються такі типи виборчих систем.

1.Мажоритарна. Згідно цієї системи, результати виборів визначаються

більшістю голосів виборців, отриманих кандидатом у депутати у певному

одномандатному окрузі. Існують такі різновиди мажоритарної системи: відносна

більшість, коли переможцю необхідно набрати просту більшість голосів

виборців; абсолютна більшість (для перемоги необхідно набрати 50 % + 1

голосів виборців, тому можливі 2 тури).

2.Пропорційна система дозволяє подолати зазначені недоліки мажоритарної. На

її основі голосування відбувається в одному загальнонаціональному

багатомандатному окрузі або декількох регіональних багатомандатних округах.

Майбутні місця у парламенті розподіляються пропорційно (у відсотках) до

кількості отриманих голосів виборців. Існують такі різновиди пропорційної

системи: з жорстким списком – виборець голосує за весь список партії, не маючи

можливості впливати на розташування місць у ньому; система з перевагами –

голосування відбувається за конкретних кандидатів у списку партії, яким

виборець віддає перевагу. На основі такого рейтингового голосування

визначається розташування місць у партійному списку; напівжорсткий список –

виборцю надається право вибору: голосувати за весь список або за окремих його

представників. Голоси підраховуються окремо. При пропорційній системі

встановлюється мінімальний “поріг”, який необхідно подолати, щоб потрапити у

парламент (від 1 до 10 % голосів виборців).

3.Змішана система передбачає подолати недоліки і посилити переваги двох

попередніх систем. За цієї системи частина депутатів обирається за

мажоритарною системою, а частина – за пропорційною, (як правило, 50% - 50%).

При двопалатному парламенті одна палата обирається за мажоритарною

системою, а друга – за пропорційною. Виборець має можливість віддати перевагу

водночас і певній партії, і конкретній особистості.

61 Виборча система України

Виборча система України, як система суспільних відносин, пов’язаних із формуванням складу представницьких органів шляхом виборів, включає вибори до органів державної влади, тобто до Верховної Ради України, вибори Президента України, та органів місцевого самоврядування.

В даному контексті йдеться передусім про проблемні питання виборчої системи, пов’язаної із виборами до Верховної Ради України; загрози, що виникають внаслідок її функціонування, для зміцнення державності та національної безпеки України, розвитку демократії; а також – здійснення необхідних кроків для її вдосконалення.

Головними загрозами функціонування виборчої системи є існування умов для: впливу на результати виборів з боку окремих посадовців, політичних сил і фінансово-промислових груп; впливу на результати виборів з-за кордону; фальсифікацій та спотворення результату волевиявлення громадян на післявиборчому етапі політичного процесу, та, як наслідок, недостатньої легітимації державної влади.

Виборча система має:

– відповідати принципам демократії та народовладдя, як основного джерела легітимації влади;

– забезпечувати максимальний рівень прозорості проведення виборів та мінімізацію можливостей для фальсифікацій, втручання з боку політичних сил та органів влади з метою впливу на результат виборів;

– нейтралізувати будь-яке зовнішнє, в тому числі інформаційне, втручання у виборчий процес з боку іноземних держав з метою впливу на результат виборів;

– бути достатньо зрозумілою, зокрема в процедурному аспекті, аби виборці мали всі можливості зробити власний вибір;

– бути достатньо стабільною, з тим, щоб виборці звикли до виборчої системи; зміни до неї мають відбуватися логічно і послідовно та виходити з попередньої практики суспільства;

– забезпечувати умови для оновлення влади, сприяти постійній конкуренції у владі на засадах виконання політичними силами завдань державного розвитку;

– бути гнучкою, в сенсі недопущення формування закритої політичної системи, консервації наявного розподілу влади, зокрема кадрового; водночас, забезпечувати такий рівень стабільності політичної системи, який є ефективним для функціонування і розвитку держави;

– забезпечувати механізми відповідальності депутатів перед виборцями та постійний вплив суспільства на владу через проведення чергових і позачергових виборів;

– зміцнювати територіальну цілісність країни, сприяти інтеграції різних етнічних, мовних, регіональних, релігійних груп українського суспільства;

– мінімізувати під час виборчого процесу вплив штучно загострених регіональних, мовних, конфесійних, етнічних, геополітичних питань тощо;

– бути здатною відсіювати прихід до влади політичних сил, діяльність яких керується з-за кордону, або спрямована на підрив незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та національної єдності країни.

Серед низки вад функціонування виборчої системи в Україні такі:

1. Виборчий процес та після виборчий етап в Україні в повній мірі не визнається суспільством як справедливий та демократичний.

За даними загальнонаціонального опитування населення України, проведеного у жовтні 2006 р. Фондом “Демократичні ініціативи” та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс”, на питання “Що заважає виборам в Україні стати механізмом демократичної участі громадян у державних справах?” найчастіше, серед низки причин, 47,3 % опитаних вказували на невиконання виборчих обіцянок, 23,7 % – на відсутність постійного громадського контролю за обраною владою, 22,1 % – формування виконавчої влади не за результатами виборів.

За пропорційної системи закритість виборчих списків змушує громадян обирати між кількома політичними силами, списки яких складені в непрозорий спосіб та є формально “ідеологічними” партіями. Це звужує можливості до якісного вибору та, водночас, дозволяє утримуватись при владі тим політикам, діяльністю яких незадоволені виборці. Позбавлена значного маневру для голосування, частина виборців усе одно схильна підтримувати такі списки, оскільки мотивована головним чином “ідеологічним вибором”. В такий спосіб, виборча система не забезпечує належного конкурентного середовища у політиці; навпаки, консервує політичний клас, який склався під впливом потужних корупційних процесів в економіці і політиці, та не здатний до повноцінної реалізації національних інтересів.

2. Існуюча виборча система достатньо зрозуміла в сенсі процедури, проте жорсткі партійні списки зумовлюють обмеження вибору громадян. Разом з тим, мажоритарна або змішана виборча система може бути більш ефективною за умови розв’язання проблем, які проявлялися на попередніх виборах: демократичності їх проведення, прозорого способу формування списків партій (за змішаної), мінімізації тиску адміністративного та фінансового чинників тощо.

Результати згаданого вище опитування, свідчать: по-перше, про невисокий рівень підтримки чистої пропорційної виборчої системи громадянами України, по-друге, про настрої громадян до часткового або повного повернення до мажоритарної системи. Щодо того яким має бути виборчий Закон на виборах до Верховної Ради з опитаних респондентів:

25,2 % – висловилися на підтримку такого як є, тобто за партійними списками,

16,3 % – за повністю мажоритарний (кандидати самовисуваються або висуваються партіями),

5,6 % – за інший повністю мажоритарний варіант Закону (депутати обираються в округах, але висуваються лише партіями),

13,1 % – за обрання половини депутатів за партійними списками, половини за мажоритарними, вагалися із відповіддю – 24,9 %, висловили байдужість – 14,4 %, за інший варіант – 0,4 %.

3. Діюча виборча система не ліквідовує повною мірою можливості фальсифікації. Під час виборів значним є вплив правоохоронних органів, передусім МВС, представники якого охороняють виборчі дільниці, бюлетені, супроводжують перевезення протоколів про результати виборів тощо, що надає важелі для прямого втручання у виборчий процес. Проблемою лишається ризик масового видалення під час виборів членів комісій і спостерігачів, без практичної можливості для скасування результатів виборів, а також – затягування підрахунку голосів з метою фальсифікації. Проблему лише підсилює той факт, що в Україні належно не поширене притягнення до відповідальності фальсифікаторів за вчинені злочини.

4. На сьогодні зберігається ризик іноземного тиску на перебіг виборчого процесу та на результати виборів. По-перше, в Україні не вироблено ефективної протидії з боку держави фінансуванню політичних сил з-за кордону. По-друге, бракує дієвих засобів відсіювання приходу у владу політичних сил, діяльність яких керується з-за кордону, та спрямована на підрив незалежності, суверенітету, територіальної цілісності країни. Навпаки, окремі політичні сили здатні добиватися для себе вагомих політичних результатів, шантажуючи державу розколом, сепаратизмом тощо.

5. Ухвалені у 2005 році зміни до Закону про вибори народних депутатів України надали інструмент для обмеження іноземного інформаційного впливу на волевиявлення громадян. Так, у ч. 11 статті 71 Закону стверджується: “Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення своїм рішення припиняє трансляцію на території України, в тому числі операторами телекомунікацій, іноземних телеканалів, у діяльності яких порушується норма щодо заборони громадянам іноземних держав, особам без громадянства ведення передвиборчої агітації через журналістську діяльність або в діяльності яких містяться заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення”. Ця норма містить конкретну санкцію щодо іноземних телеканалів, як основного і найбільш масового засобу інформаційного впливу. Водночас, ця норма ще не має практики втілення і жодного разу не була використана під час виборчої кампанії 2006 року, хоча члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення визнавали наявність відповідних підстав для її застосування.

6. Виборча система, запроваджена в Україні з виборів 2006 року, радикально змінила політичний ландшафт та саму логіку виборів. Зміна виборчої системи на суто пропорційну була зумовлена ситуативним збігом інтересів партійних лідерів у Верховній Раді. Ліквідація мажоритарних округів суттєво знизила зв’язок виборців з обраною владою. Запровадження суто пропорційної виборчої системи, після достатньо тривалого існування мажоритарної та змішаної системи, дезорганізувало виборців, підмінивши логіку здійснення ними свого вибору. Крім того, через ліквідацію мажоритарних округів звужено залучення до загальнодержавної політики представників з усіх регіонів держави, які б посилювали політичну конкуренцію та зміцнювали єдність країни.

7. Діюча виборча система в цілому уповільнює оновлення політичної еліти. В країні відбувається постійний кругообіг одних і тих же політиків. Відсутність дієвого контролю за виборчими фондами політичних сил дає найбільше шансів тим політичним силам, які здобули найбільші капітали, в тому числі й через корупційні діяння, формування партійних списків за гроші тощо. Необхідність виключно грошової застави, як передумови для реєстрації виборчого списку партії чи блоку на виборах, дозволяє маніпулювати і створювати політичний ландшафт, який не потребує суспільної підтримки.

8. Виборча система України не здатна на тривалу перспективу забезпечити стабільність політичної системи. Так, чинний закон передбачає бар’єр у 3 % для проходження до Верховної Ради. Втім, як свідчить досвід кампаній 1998, 2002, 2006 років, в українському суспільстві частка громадян, які роблять вибір щодо політичної сили на основі перебування під впливом маніпулятивних технологій, “телевізійних проектів”, екстремістських ідей тощо є близькою до 3 %. Тому, збільшення виборчого бар’єру до 4-5 % здатне впорядкувати політичну конфігурацію, зробити її менш вразливою до таких явищ. Водночас, радикальне збільшення виборчого бар’єру теж недоцільне, оскільки консервує стан низької конкуренції в політичному процесі, нівелює розвиток партійної системи.

9. Виборча система, яка передбачає вибори до Верховної Ради України в загальнодержавному виборчому окрузі, в цілому сприяє інтеграції різних етнічних, мовних, регіональних, релігійних груп українського суспільства. Водночас, не створено бар’єрів для гіпертрофованого акцентування виборчих кампаній на питаннях мови, геополітики тощо, створення партій суто на мовній, регіональній тощо риториці.

10. Внаслідок конституційних змін, ухвалених 8 грудня 2004 року, вибори президента і парламенту відбуваються раз на п’ять років. Отже, зміни до виборчої системи звужують права виборців обирати. До 2006 року вибори до вищих органів влади відбувалися: Президента – раз на п’ять років, і Верховної Ради – раз на чотири роки. При цьому, вибори Президента, після радикального зменшення його повноважень в результаті конституційних змін, уже не є настільки вирішальним для країни, як раніше, оскільки не визначають напрямок соціально-економічного розвитку країни. Вибори вкрай важливої за нових умов посадової особи – прем’єр-міністра – фактично перенесено до Верховної Ради. Таким чином, внаслідок конституційних змін від 8 грудня 2004 року, виборці обирають вищу верховну владу лише раз на 5 років. Крім того, одночасне проведення виборів до парламенту та до органів місцевого самоврядування, фіксує статус-кво теж на 5 років, обмежує необхідні ротації політичних сил. Між тим, аби забезпечити стабільний, безкризовий розвиток країни, вибори мають відбуватися достатньо часто, зокрема для забезпечення постійного контролю і впливу з боку суспільства на владу.

Таким чином, для вдосконалення виборчої системи та зняття основних вад, що пов’язані із специфікою її функціонування в Україні, доцільно:

1. При внесенні змін до Конституції передбачити конституційне закріплення характеру виборчої системи, що збільшить її стабільність, зменшить ризики для маніпуляцій.

2. Відновити обрання половини парламенту за рахунок мажоритарних округів, що сприятиме залученню нових кадрів до складу політичної еліти, зміцнюватиме зв’язок з виборцями.

3. Розвести у часі вибори до Верховної Ради та до органів місцевого самоврядування, що знімає проблеми, пов’язані із одночасним висуненням на посади в органи різних рівнів, надає можливості для більш ретельного кадрового підбору кандидатів.

4. Закріпити систему “відкритих списків” при голосуванні за партії і блоки.

Простий і ефективний спосіб – передбачити право виборців при голосуванні за партію чи блок виставляти фіксовану кількість (до 5) номерів бажаних кандидатів, за їхнім номером у виборчому списку. Технічно це забезпечується через дописування виборцем на виборчому бюлетені, відданому за партію чи блок, номерів у списку бажаних депутатів. В разі утримання виборця від розстановки пріоритетів, він відриває цю частину бюлетеню. Всі депутати, які отримують більше встановленого мінімуму голосів проходять до парламенту, а проходження до парламенту для решти кандидатів визначається їхнім порядковим номером у виборчому списку.

Такий порядок обрання зданий послабити суто грошовий принцип формування списків, дозволить громадянам визначати власні пріоритети у виборчих списках, зменшить ймовірність постійного повернення до влади дискредитованих політичних сил та її представників. Крім того, „відкриті списки” змушуватимуть політиків до ведення більш публічної політичної боротьби, відкритої для суспільства, а політичні сили – більш ретельного кадрового підходу до наповнення виборчих списків.

5. Забезпечити виконання чинного законодавства про діяльність ЗМІ, зокрема й – іноземних, під час виборів, про відповідальність за фальсифікації тощо.

6. Відновити необхідний мінімум зібраних підписів для реєстрації партії чи блоку на виборах, що є показником підтримки певної політичної сили та, водночас, дозволяє “відсікти” реєстрацію на виборах “партій-клонів”.

7. Підняти виборчий бар’єр для голосування за партії і блоків до 4-5 %. Це той бар’єр, який в умовах України здатна здолати кожна реально підтримувана громадянами політична сила. Такий бар’єр дає можливість зменшити політичну результативність штучних маніпулятивних технологій, екстремістських ідей тощо.

8. Закласти, під час реформування Конституції, реальний механізм позачергових виборів. Це дозволить: запобігати спотворенню результатів волевиявлення громадян на післявиборчому етапі політичного процесу; забезпечити відповідальність перед виборцями; посилити ефективність суспільного контролю і впливу на владу.

Запровадження наведених вище ініціатив стимулюватиме:

- приведення виборчої системи до більшої відповідності національним інтересам України;

- зростання легітимності політичної системи для українських громадян;

- збільшення прозорості політичного процесу в Україні, оновлення політичної еліти;

- запобігання втручання іноземних держав у політичний і виборчий процес;

- збільшення демократизації і відкритості для суспільства політичних сил та конкурентності в політичному середовищі в Україні.