Тема 3. Детермінація злочинності

1. Методологічні засади причинності та детермінації злочинності.

2. Класифікація причин та умов злочинності.

3. Загальна характеристика основних шкіл та напрямків пояснення злочинності.

4. Біологічні концепції причин злочинності (ломброзіанство, біологічні концепції ХХ століття).

5. Психолого-психіатричні концепції причин злочинності (фрейдизм, клінічна кримінологія, теорія небезпечного стану злочинця та ін.).

6. Соціологічні концепції причин злочинності (теорії аномії, диференційованого зв’язку, стигматизації, віктимологічний напрямок, економічний детермінізм, радикальна кримінологія).

7. Причини та умови злочинності в сучасній Україні.

- протиріччя суспільного розвитку та злочинність;

- соціальні процеси (урбанізація, міграція, маргіналізація) та злочинність;

- дисфункції соціальних інститутів та злочинність;

- організаційно-управлінські та соціально-економічні криміногенні умови;

- криміногенна психологія;

- самодетермінація злочинності та інших видів соціальних відхилень;

- віктимізація населення та злочинність.

Теми рефератів:

1. Злочинність та безробіття.

2. Злочинність та міграція населення.

3. Маргіналізація та злочинність.

4. Урбанізація та злочинність.

5. Концепція причин злочинності за Н.Ф. Кузнецовою.

6. Концепція причин злочинності за І.І.Карпецом і А.Р.Ратиновим.

7. Концепція причин злочинності за Я.І.Гілінським та Н.С. Афанас’євим.

8. Концепція причин злочинності за В.М.Кудрявцевим та А.І.Долговою.

9. Концепція «класичної школи» причин злочинності (Ч.Бекаріа, І.Бентам).

10. Біологічний напрямок в теорії етіології злочинності (Ч.Ломброзо, Е.Фері, Р.Джефері).

11. Фрейдизм та теорія причин злочинності.

12. Марксистський підхід до визначення причин та умов злочинності. Критична кримінологія.

13. Теорія “конфлікта” (У.Чембліс, Е.Волд, Д.Дарендорф).

14. Теорія “аномії”(Е.Дюркгейм, Р.Мертон) та тенденції злочинності в Україні.

15. Теорія субкультур та злочинність неповнолітніх.

16. Теорія конфлікту культур і національно-етнічні конфлікти та злочини.

17. Концепція стигматизації (Г.Бекер) та тенденції групової та рецидивної злочинності.

18. Соціальна диференціація та злочинність.

19. Теорія диференційного зв’язку (Е.Сатерленд) та інші інтеракціоністські теорії і тенденції злочинності в Україні.

20. Злочинність та засоби масової інформації.

21. Віктимологічні детермінанти злочинності.

Література:

1. Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности. -М.:ИД «Камерон», 2005.

2. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях. М., 1939. С. 222.

3. Бурлаков В.Н. Зарубежная и российская криминология сегодня // Правоведение.- М., 2000.- №4.- 256с.

4. Гилинский я. Девиантность, социальный контроль и политический режим. В: Политический режим и преступность сПб., 2001. – с. 39-65.

5. Гилинский Я. И., Афанасьев В. С. Социология деви­антного поведения. СПб., 1993.

6. Гилинский Я.И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 27-31

7. Дремин В.Н. Социальная стратификация и преступность (к вопросу о криминализации общества)// В сб.: Проблемы политики. - №8, 2000.- С.299-305.

8. Дрьомін В.М. Особливості формування кримінальної субкультури // Актуальні проблеми держави та права. – вип.. 25. Одеса, 2006,– С. 498-504.

9. Дрёмин В.Н. Информационная мегасреда в механизме криминализации общества // В зб.: Актуальні проблеми держави та права, №27, 2006. – С.203-208.

10. Дрьомін В.М. Кримінальна ідеологія як фактор відтворення злочинності // Актуальні проблеми держави та права. - В сб. : Актуальні проблеми держави та права. - Одеса, 2001, Вип. №11, с. 499-505

11. Дремин В.Н. Безработица как фактор воспроизводства преступности // Актуальні проблеми держави та права, №9, 2000.

12. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение. Ответственность. – М., Изд-во полит. лит-ры, 1989.

13. Дюркгейм Э. Метод социологии. Киев; Харьков, 1899

14. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М. 1990. – С. 109.

15. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М: Изд. группа ИНФРА М – НОРМА, 1997.

16. Клауорд Р., Оулин Л. Дифференциация субкультуры // Социология преступности. С. 335.

17. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М.: Изд-во Московского университета, 1984.

18. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии. - Саратов: Сарат. ун-т, 1975. - 222 с.

19. Рущенко І.П. Соціологія злочинності: Монографія.- 2001.- 370с.

20. Тард Г. Законы подражания. СПб., 1892 (последнее издание—1999 г)

21. Тард Г. Преступник и преступление. - М.: Т-во И.Д. Сытина, 1906.-324 с.

22. Ферри Э. Уголовная социология. - М.: Изд-во В.М. Саблина, 1908.-590 с.

23. Фокс В. Введение в криминологию. М., 1980.

24. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. — М.: Наука, 1991. - 546с.

25. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности.- М., 1994.- 510с.

26. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність. – К., 1996.

27. Шур Э.М. Наше преступное общество. – М., «Прогресс», 1977.