3. Проблеми захисту прав учасників рекламних відносин

1. Способи захисту прав учасників рекламних відносин.

Захист цивільних прав, як більш вузьке поняття охорони права, передбачає можливість особи застосовувати комплекс заходів примусового впливу для відновлення її порушеного чи оспорюваного права. Деякі вчені [⁵⁷, с.6; Error: Reference source not found, с.267; ⁵⁸, с.62, ⁵⁹, с.6] вважають право на захист самостійним суб’єктивним правом, що виникає у особи лише в момент порушення чи оспорювання її прав; інші дослідники [⁶⁰, с. 73-74, ⁶¹, с.248, ⁶², с.106] розглядають право на захист як невід’ємну частину самого суб’єктивного права. Остання позиція нам видається більш переконливою, бо саме порушення основного суб’єктивного права визначає появу, характер та допустимі способи захисту.

Проте незаперечним є той факт, що визнання за особою певних прав і обов’язків означає надання управненій особі також і права на захист; це визнає як доктрина [Error: Reference source not found, с.104]; так і законодавство (ст.15 ЦК [Error: Reference source not found]). Захищається і цивільне право особи, і цивільний інтерес [⁶³, с.4]. Очевидно, що до захисту можуть звертатись як суб’єкти права на рекламу, професійні посередники, так і треті особи, чиє право чи інтерес порушуються у рекламних відносинах.

Із змісту права на захист випливає, що управнена особа може його реалізувати самостійно (у неюрисдикційній формі) або шляхом звернення до спеціальних юридичних органів (у юрисдикційній формі). Серед юридичних заходів примусового впливу виокремлюють самозахист, заходи оперативного впливу та можливість особи звернутися з вимогою про захист до повноважних державних органів; допустимість окремого способу визначається змістом порушеного права, вони в різних поєднаннях складають право на захист в конкретному випадку.

Самозахистом є “здійснення управомоченою особою не заборонених законом дій фактичного порядку, спрямованих на охорону його особистих чи майнових інтересів” [⁶⁴, с.218], у випадку порушення чи загрози порушення. Цивільне законодавство не встановлює переліку управнених осіб, тому право на самозахист належить усім фізичним і юридичним особам, права яких порушені в рекламних відносинах. Право на самозахист може бути делеговане іншим особам; ознаки та умови його правомірності закріплені у ст.19 ЦК [Error: Reference source not found].

Як справедливо зауважено Богданом Й.Г., “зі змісту ч.1 ст.19 ЦК випливає, що самозахист може бути здійснений особою як у договірних правовідносинах, так і у деліктних. Самозахист у договірних правовідносинах застосовується лише у разі, якщо він передбачений нормою права, і за умови, що зобов’язана особа (боржник) не виконала зобов’язання, тобто вчинила порушення” [Error: Reference source not found, с.18].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Припиненням дій, що порушують право, можна розглядати судові заборони розповсюджувати неналежну рекламу, або припинити порушення вимог антимонопольного законодавства, нечесну практику без офіційних зізнань провини або виплати штрафів. Зокрема, якщо у рекламі порушуються особисті немайнові права третіх осіб, суд може заборонити розповсюдження реклами, вилучити і знищити тиражовані рекламоносії на підставі чч.4, 5 ст.278 ЦК [Error: Reference source not found]. Видається, що стосовно реклами, якавводить в оману, суд має таке правонавіть, якщорозповсюдження реклами ще не здійснювалося, а інформація поширена серед обмеженого кола осіб (виготовлювачів). Це випливає із використання правової конструкції “вводить або може ввести в оману” у визначенні недобросовісної реклами (ст.1 Закону “Про рекламу”) та узгоджується із ст.4 Директиви Ради 84/450/ЄЄС «Про рекламу, що вводить в оману» [Error: Reference source not found], яка встановлює умови профілактичного захисту: якщо реклама, що вводить в оману, ще не опублікована, але буде опублікована незабаром, повноважні органи можуть наказати припинити рекламу або подати позов про її заборону.

Відновлення попереднього становища полягає у покладенні на порушника обов’язку негайно вчинити дії, що необхідні для поновлення права, а у разі його невиконання – вжиття за рішенням суду примусових заходів для такого поновлення (ст.277 ЦК [Error: Reference source not found]), що виглядає як спростування або публікація виправної реклами.

Спростування неналежної інформації в усіх її проявах здійснюється тим самим способом, яким вона була поширена (ч.6 ст.278 ЦК [Error: Reference source not found]). Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду, за рахунок винної особи і через той же рекламний засіб з використанням того ж простору, часу, місця і в тому ж порядку, в якому здійснювалася реклама. Так, зокрема, у разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб’єкта (підприємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням (ст.26 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» [Error: Reference source not found]).

Виправна реклама передбачає публікацію або інше інформування споживача про те, що фірма допустила неточність у рекламному зверненні, а тому вносить відповідні корективи. Така реклама є дієвою альтернативою адміністративним штрафам, бо вони не завжди ефективні у боротьбі з неналежною рекламою; наприклад, покупець, що вже введений в оману, продовжує купувати товари без належних для здоров’я характеристик або небезпечні; обсяги продаж фірми ростуть і штраф у порівнянні з ними є мізерним [Error: Reference source not found, с.49].

Виправну рекламу повинен давати рекламодавецьпорушник для виправлення враження, що склалося від його попередньої реклами, що визнана неправдивою. Підставою для розповсюдження виправної реклами є встановлення факту розповсюдження неналежної реклами. Вважаємо, що не має значення, чи продовжується експонування цієї реклами, важливо лише, щоб вона була хоча б раз доведена до споживача.

Різновидом відновлення попереднього становища є також опублікування судового рішення. Вищий господарський суд України роз’яснив, що для задоволення вимоги про захист прав на знак шляхом опублікування судового рішення в засобах масової інформації з метою відновлення ділової репутації суб'єкта підприємницької діяльності, права якого порушено, названа вимога повинна бути обґрунтованою. У вирішенні відповідних спорів суди мають виходити з принципів розумності та достатності, зобов'язуючи відповідача опубліковувати судове рішення тільки в тому конкретному друкованому органі, в якому відповідачем в будь-якій формі розміщувалася реклама продукції з незаконним використанням знака, а не у низці друкованих органів [Error: Reference source not found, п.53].

Рекламодавець чи продавець зобов’язаний надати повну інформацію стосовно рекламованих властивостей товару, умов його купівлі, наявності ліцензії; а також підтвердити достовірність поданої в рекламі інформації (справедливості тверджень, вказівок чи демонстрацій [⁶⁵, с.169]) шляхом надання висновків експертиз, науково-дослідних лабораторій [⁶⁶, с.291], або надання відповідних документів, якими обґрунтовані заяви рекламодавця про технікоекономічні параметри продукту, споживачеві чи службовцям уповноважених державних органів або суду.

В порядку захисту честі, гідності та ділової репутації, в межах права навідповідь, суд може надати постраждалій особі право на контррекламу (спростовну рекламу). Касаційний суд Франції у рішенні від 11.06.1998р. встановив наступне. Авіакомпанія Ер Франс розмістила на чотирьох каналах телебачення рекламу такого змісту: “Це оголошення мало розповідати про переваги нових салонів Ер Франс і нових далекорейсових послугпродукту, розрахованого на потреби клієнта. На жаль, два союзи екіпажів цивільної авіації вирішили бастувати. Пристосуватися чи загинути? Більшість особового складу Ер Франс вже дали відповідь: життя продовжується”. Вимоги Національного союзу льотних екіпажів надати йому право на контррекламу були відхилені, бо реклама Ер Франс не містила висловлювань, що заподіювали б шкоду його честі, гідності чи діловій репутації [⁶⁷].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Якщо реклама порушує права інтелектуальної власності, то суд на підставі ст.432 ЦК [Error: Reference source not found] може постановити рішення про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню означеного права, вилучення такої реклами, застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єктів права інтелектуальної власності у розмірі, що вираховується з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення, опублікування у ЗМІ відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення про таке порушення (виправну рекламу).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди як найбільш універсальні способи захисту права в межах інституту цивільно-правової відповідальності мають власну специфіку в рекламних відносинах, а тому будуть розглядатися в наступному параграфі.