Таблиця 3.3 Калькуляція собівартості добових курчат

Показники	Кількість	Сума, грн
Незавершене виробництво на початок року	10 000	3700
Закладено яйця в інкубатор у звітному році, оцінені за фактичною собівартістю (700 000 × 143,1 грн) : 1000 шт.	700 000	100 170
Добові пташенята за плановою собівартістю голів (614 000 × 0,62 грн)	614 000	386 880
Витрати по цеху інкубації за звітний рік (без вартос­ті яєць, закладених на інкубацію)	×	270 946
Вартість побічної продукції	×	6400
Незавершене виробництво на кінець року	20 000	6496
Фактична собівартість добових курчат (3700 + 100 170 + 270 964 – 6400 – 6496)	×	361 920
Фактична собівартість одного добового курчати (361 920 : 614 000)	×	0,58

Калькулювання собівартості продукції рибництва. Собівар­тість товарної риби, що вирощується господарством у ставках та інших водоймах, складається з витрат на зариблення (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих підприємствах з повним рибним господарством (включаючи риборозведення) собівартість 1 тис. мальків визначається шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, які перебувають протягом року у маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків.

Собівартість 1 ц цьоголіток обчислюється діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів одержаної продукції (при цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів).

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як затрати в незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків включають вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації.

Собівартість 1 ц товарної риби визначається шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість центнерів одержаної товарної риби (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Калькуляція собівартості товарної риби

Показники	Кількість	Сума, грн
Вартість риби, випущеної до вигульних ставків	×	76 502
Витрати на утримання вигульних ставків (незавершене виробництво)	×	2480
Витрати на вирощування товарної риби та утримання вигульних ставків	×	932 638
Витрати на утримання вигульних ставків після вилову товарної риби (незавершене виробництво на кінець року)	×	3620
Собівартість товарної риби, всього (76 502 + 2480 + 932 638 – 3620)	5600	1 008 000
Собівартість 1 ц товарної риби (1 008 000 : 5600 ц)	×	180

Калькулювання собівартості продукції бджільництва. У бджільництві калькулюється собівартість меду, воску, нових сімей бджіл (роїв), плідних маток на продаж, маточне молочко, соторамка (приріст).

При калькулюванні собівартості продукції бджільництва враховується виробничий напрямок цієї галузі: медовий, медово-запилювальний, бджолорозплідницький, запилювальний. Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напрямку є розмежування витрат, що відносяться на одержану продукцію і на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами. Зокрема, на запилювальні культури відносяться 20—40% витрат, врахованих по бджільництву, а по плодо-ягідних насадженнях, насінниках конюшини і люцерни — 40—60%. Проценти розподілу витрат бджільництва встановлюються з урахуванням розміру площ запилювальних культур та їх урожайності.

У бджільництві запилювального напрямку всі витрати відносяться на собівартість запилених культур, що вирощуються в теп­лицях і парниках. Одержана продукція (мед, віск тощо) в цьому випадку вважається побічною. Її оцінюють за цінами реалізації і на цю вартість зменшують суму витрат, що підлягає списанню на запилені культури.

У валовий вихід меду в бджільництві включається весь товарний мед, а також мед, залишений у вуликах для зимового підгодовування бджіл. Калькулюється валовий вихід меду. Кількість меду, що залишилася у вуликах, визначає пасічник за участю зоотехніка. Шляхом розрахунку його додають до кількості меду, зданого на склад. Вартість меду, залишеного у вуликах, вважається незавершеним виробництвом у бджільництві, що переходить на наступний рік.

Собівартість окремих видів продукції бджільництва обчислюють шляхом розподілу суми витрат за видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість приросту кількості сот визначається за собівартіс­тю топленого кондиційного воску. При цьому гніздовий сот розміром 435 × 300 мм відповідає 140 г, розміром 435 × 230 мм — 110 г, магазинний сот розміром 435 × 145 мм — 70 г воску.

Нові бджолині сім’ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду.

Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджільництва складається калькуляційний розрахунок (табл. 3.5).