Розділ 1

Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі

Термінологічний словник ключових понять теми, що характеризують торговельну діяльність з визначенням їх сутності

Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку.

Оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності з придбання товарів оптом для їх подальшої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб’єктам підприємницької діяльності. В широкому розумінні оптовими вважають операції, коли суб’єкт підприємницької діяльності (покупець) придбає у великій кількості товари не для власного споживання, а для подальшого їх перепродажу меншими порціями від свого імені іншим споживачам, виконуючи в цей період функції зберігання і транспортування товарів.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів (послуг) безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Договір купівлі-продажу — письмова чи усна угода між продавцем і покупцем про ціну товарів, їх якість, строки поставки та інші умови, а також відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань.

Витрати обігу — витрати у вартісному вимірнику, пов’язані з просуванням товарів від виробника до споживача.

Ціна — виражена у грошовому вимірнику вартість одиниці товару.

Відпускна ціна — ціна, за якою виробник або збутова організація реалізує продукцію виробничим чи роздрібним підприємствам для її наступної переробки або реалізації.

Оптова ціна — ціна товару за умови його продажу великими партіями (оптом).

Оптова надбавка — складова частина оптової ціни товару, призначена для покриття витрат обігу і створення прибутку оптово-збутових організацій.

Роздрібна ціна — ціна, за якою реалізуються товари кінцевим споживачам.

Торгова націнка — частина роздрібної ціни товару, призначена для покриття витрат обігу і забезпечення прибутку роздрібних торгових підприємств.

Вільна ціна — ціна, яка встановлюється продавцем товару з урахуванням кон’юнктури ринку, попиту та пропозиції.

Договірна ціна — ціна, що встановлюється за домовленістю між продавцем (виробником) і покупцем (споживачем) товарів (послуг).

Фіксована ціна — ціна, незмінна у визначеному періоді часу.

Регульована ціна — ціна, яка може змінюватися щодо базового рівня у відповідності з порядком, встановленим державними органами. Для роздрібної торгової мережі це може бути встановлення максимального рівня цін або торгової націнки.

Торгова знижка — умова операції купівлі-продажу, за якою відбувається зменшення вартості продажу товарів.

Переоцінка товарних запасів — зміна вартості товарів у напрямі її збільшення (дооцінка) або зменшення (уцінка).

Товарні втрати — виражені у грошовій оцінці втрати від кількісного зменшення товарів або погіршення їх якості, що відбуваються в процесі транспортування, зберігання та реалізації товарів.

Природний убуток — втрати товарно-матеріальних цінностей при транспортуванні, зберіганні і реалізації товарів внаслідок впливу на них об’єктивних природних чинників (усихання, розпилення, розтрушування, витікання тощо).

Договір комісії — договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобо­в’язується за дорученням іншої сторони (комітента) здійснити за винагороду одну або декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір консигнації — договір, за яким іноземна фірма-експортер товарів в Україну (консигнант) постачає товар на склад українського посередника (консигнатора) і доручає йому від свого імені здійснити за певну винагороду подальшу реалізацію поставленого за договором товару протягом визначеного строку.

Митна декларація — заява, в якій містяться відомості про товари, мета їх переміщення через кордон, характер угоди, а також інформація, необхідна для митного контролю і розрахунку митних платежів. Вона є головним документом для оприбуткування товару при його надходженні від іноземного постачальника (по імпорту).

Тема 1. Основи організації та бухгалтерського обліку в торгівлі

Методичні вказівки

Торгівля має важливе значення для ефективного функціонування економіки країни. Для того щоб розуміти основи організації та обліку в торговельній діяльності при вивченні програмного матеріалу даної теми, необхідно особливу увагу звернути на такі питання:

• організація торговельної діяльності;

• організація бухгалтерського обліку в торгівлі;

• формування цін на товари, контроль за їх дотриманням;

• ліцензування та патентування окремих видів торговельної діяльності;

• застосування Регістраторів розрахункових операцій (РРО) в обліку торговельної діяльності.

1.1. Організація торговельної діяльності

Однією з важливих передумов ефективного функціонування економіки країни є розвиток торгівлі, яка повинна спиратися як на державний, так і на ринковий механізм впливу на споживчий ринок.

Під торговельною діяльністюрозуміютьініціативну самостійну діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купів­лі-продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку.

Торговельна діяльність здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності державного дозволу (ліцензії, патенту) на право здійснення такої діяльності. Залежно від форм організації і призначення вона поділяється на оптову і роздрібну.

Оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності з придбання товарів для їх подальшої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Вона включає як безпосередні комерційні зв’язки в умовах договору купівлі-продажу й поставки між підприємствами-виробниками і спо­живачами, так і зв’язки між ними через торгових посередників.

В широкому розумінні оптовими вважаються операції, коли суб’єкт підприємницької діяльності (покупець) з метою отримання прибутку купує у великій кількості товари не для власного споживання, а для подальшого перепродажу їх меншими порціями від свого імені іншим споживачам, виконуючи в цей період функції зберігання і транспортування товарів.

Оптова торгівля здійснюється через:

• оптові бази — основні господарські одиниці оптової торгів­лі, що здійснюють оптові закупки і продаж товарів та надають торгові послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування, іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

• товарні склади, склади-холодильники — відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів;

• склади-магазини — торговельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (будівельних матеріалів, меблів тощо).

Підприємства оптової торгівлі, виконуючи роль сполучної ланки між виробниками і роздрібною торгівлею та іншими споживачами, покликані забезпечити найраціональніше просування товарів від виробників до роздрібних підприємств, а також промислових та інших підприємств для переробки і споживання.

Основні завдання підприємства оптової торгівлі полягають у тому, щоб:

• забезпечити відвантаження товарів покупцям оптимальними партіями, що допомагає раціональному використанню транспортних засобів, зниженню витрат на перевезення;

• своєчасно забезпечити роздрібні торгові підприємства товара­ми, необхідними для населення, а підприємства виробничої сфери — матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів (послуг) безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного споживання. Роздрібний товарооборот включає як продаж товарів населенню вроздріб, так і відпуск за безготівковими розрахунками дрібним оптом продовольчих товарів закладам освіти, охорони здоров’я, соціального за­безпечення тощо (школам, інтернатам, будинкам відпочинку, лікарням тощо).

Основними завданнями підприємств роздрібної торгівлі є:

• своєчасне забезпечення споживачів необхідними товарами;

• підтримка балансу між виробництвом і попитом з одночасним активним впливом на виробництво товарів, які користуються найбільшим попитом на ринку;

• скорочення витрат обігу та забезпечення рентабельності дія­льності.

1.2. Організація бухгалтерського обліку в торгівлі

Бухгалтерський облік у торгових підприємствах здійснюється з дотриманням єдиних методологічних принципів, установлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», національними Положеннями (стандартами) бух­галтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, а також іншими нормативними актами щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

Облік наявності і руху товарів відповідно до Плану рахунків у торгових підприємствах ведеться на рахунку 28 «Товари» за субрахунками:

• 281 «Товари на складі»;

• 282 «Товари в торгівлі»;

• 283 «Товари на комісії»;

• 284 «Тара під товарами»;

• 285 «Торгова націнка»;

• 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведуть облік наявності і руху товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих складах і базах, в овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведуть облік наявності та руху товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі.

Субрахунок 283 «Товари на комісії» призначений для обліку товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими актами, які не передбачають перехід права власності на ці товари до оплати їх вартості.

На субрахунку 284 «Тара під товарами» ведуть облік тари під товарами та порожньої тари (покупної і власного виробництва), крім інвентарної, що служить для виробничих і господарських потреб, і облік якої здійснюють на відповідних субрахунках рахунків 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та 20 «Виробничі запаси».

Облік товарів в оптових підприємствах ведуть за цінами придбання, а в роздрібній торгівлі — за продажними (роздрібними) цінами. При обліку товарів за продажними цінами різниця між їх вартістю за продажними і покупними цінами (яка утворюється за рахунок торгових націнок на товари) відображається на пасивному субрахунку 285 «Торгова націнка». При обліку товарів за покупними цінами субрахунком 285 «Торгова націнка» не користуються.

Субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати», введений до Плану рахунків згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. № 131 «Зміни і доповнення до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку», призначений для обліку транспортно-заготівельних витрат, пов’язаних з придбанням товарів (витрат на заготівлю запасів, оплати тарифів (фрахту) за наван­тажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Облік витрат операційної діяльності торгових підприємств (витрат, пов’язаних з управлінням діяльністю, реалізацією товарів, та інших операційних витрат) ведуть відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Відображені на зазначених рахунках витрати в кінці звітного періоду списуються на фінансові результати (дебет рахунка 791 «Результат операційної діяльності»).

1.3. Формування цін на товари, контроль за їх дотриманням

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» торгові підприємства застосовують ціни на товари: вільні ринкові та державні (фіксовані і регульовані). На даний період в Україні діють такі види вільних цін:

• вільна відпускна ціна виробничого підприємства;

• вільна відпускна ціна оптового підприємства;

• вільна роздрібна ціна на товари.

Вільна відпускна ціна виробничого підприємства встановлюється виробниками продукції самостійно за погодженням з торговими підприємствами. Вона складається з виробничої собівартості і запланованої суми прибутку (після сплати ПДВ та інших обов’язкових платежів).

Особливістю формування цін на товари в торгових підприємст­вах є використання для встановлення ціни торгових націнок на товари (призначених для покриття витрат операційної діяльності, сплати податків і одержання прибутку).

Оптові підприємства з цією метою встановлюють оптово-збутову націнку в процентах до відпускної ціни підприємств-виробників або до митної вартості імпортних товарів.

Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва, а також на імпортні товари формуються підприємствами роздрібної торгівлі, виходячи з вільної відпускної ціни виробника (або відпускної ціни оптового підприємства) і торгової націнки самого роздрібного підприємства (призначеної для покриття власних витрат операційної діяльності, сплати податків і одержання прибутку).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» вільні ціни залежно від джерел надходження товарів формуються з урахуванням:

• відпускної ціни виробника;

• митної вартості імпортних товарів (з урахуванням суми ввізного мита та митних зборів);

• суми непрямих податків, які не відшкодовуються покупцеві;

• транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю запасів, оплати тарифів (фрахту) на навантажувально-розвантажу­вальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів);

• інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням запасів (товарів) і доведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях;

• оптово-збутової націнки (в оптових підприємствах) або торгової націнки (в роздрібних підприємствах) на товари.

Вільна ціна торгового підприємства повинна передбачати виконання зобов’язань перед бюджетом по сплаті ПДВ. Тому націнки на товари оптової і роздрібної торгівлі повинні певною мірою перевищувати суму ПДВ (для забезпечення прибутку під­приємства). Ставка ПДВ встановлюється державою. Розмір націнок на товари визначається суб’єктом підприємницької діяльності самостійно, виходячи з витрат операційної діяльності, рів­ня рентабельності та кон’юнктури ринку.

За домовленістю сторін постачальники можуть надавати торговим підприємствам знижки з відпускної ціни товарів (для відшкодування додаткових транспортних витрат, за придбання великої партії товарів, за дострокову оплату товарів та ін.).

Відпускна ціна виробника, митна вартість товарів, транспортні та інші витрати, що підлягають оплаті, сума ПДВ і акцизного збору в рахунках-фактурах постачальників (продавців) повинні відображатися окремими рядками. Це дає можливість торговим підприємствам здійснювати контроль за правильністю вказаних постачальниками цін і тарифів, дотриманням договірних зобов’язань.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів торгових націнок та нормативів рентабельності на окремі види продукції і товарів, які мають соціальне значення (продовольчі і непродовольчі товари першої необхідності, продукти дитячого харчування, готові лікарські вироби тощо), а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку (тарифів на послуги зв’язку, перевезення населення та вантажу, цін на паливно-енергетичні ресурси, які відпускаються для побутових потреб населення, й ін.).

Державний контроль здійснюється у разі встановлення і застосування фіксованих цін і тарифів. При цьому у сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх використання і дотримання вимог антимонопольного законодавства.

Контроль за дотриманням державної дисципліни цін покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами Міністерства економіки України. Її посадові особи мають право у будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності здійснювати перевірку документів, облікових регістрів, звітів, розрахунків, пов’язаних з визначенням та застосуванням цін і тарифів, їх економічним обґрунтуванням.

У разі виявлення порушення державної дисципліни цін (застосування вільних цін при наявності фіксованих державних цін, завищення або заниження розмірів передбачених законодавством податків і обов’язкових платежів, що включаються до структури ціни товарів тощо) до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються санкції згідно із законодавством. Статтею 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що вся виручка, необґрунтовано одержана підприємством у результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню до бюджету. Крім того, до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. На посадових осіб, винних у порушенні порядку формування та застосування цін і тарифів, згідно зі ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладається штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян, а у разі повторного порушення — від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів.

1.4. Ліцензування і патентування окремих видів торговельної діяльності

Ліцензування торговельної діяльності. Здійснення торговельної діяльності в Україні передбачає дотримання суб’єктами підприємницької діяльності певних вимог і норм, передбачених чинним законодавством. Однією з таких вимог є ліцензування і патентування.

Ліцензія — це державне свідоцтво, що засвідчує дозвіл на право здійснення суб’єктом господарювання окремих видів діяльності. Відповідно до Закону України «Про підприємництво» ліцензуванню підлягають лише ті види діяльності (товарів), які безпосередньо впливають на здоров’я людини, безпеку держави, навколишнє середовище, зокрема:

• реалізація лікарських засобів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

• продаж виробів з дорогоцінних металів і коштовних каменів;

• здійснення операцій з металобрухтом;

• виробництво і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м на секунду;

• виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-пошукових заходів.

Для отримання ліцензії підприємству (підприємцю) необхідно подати до органу, уповноваженого видавати ліцензії, заяву встановленого зразка, до якої мають бути додані такі документи:

• підприємцями-громадянами — копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповідного виду діяльності, а також копія свідоцтва про держав­ну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;

• юридичними особами — копії свідоцтва про державну реєстрацію та засновницькі документи.

В бухгалтерському обліку операції, пов’язані з придбанням та спи­санням вартості ліцензії, відображаються в такому порядку (табл. 1.1).