6. Стадії управлінського циклу

Процес управління, здійснюваний менеджерами, має безупинний, циклічний характер і протікає в просторі і часі. За часом він може тривати від кількох хвилин до кількох місяців, а інколи й років.просторові характеристики процесу управління можуть охоплювати від робочого місця підрозділу організації до галузі в цілому.

Тривалість циклу управління складається з часу на збір, передачу й опрацювання інформації; розробку і прийняття рішення; організації виконання рішення.

Діяльність менеджера за технологією проходження кожного циклу умовно можна поділити на три основні забезпечуючі цикли: 1) інформаційний цикл – пошук, збір, передача, опрацювання, збереження науково – технічної, економічної, облікової та іншої інформації; 2) логіко – розумовий цикл – розробка і прийняття управлінських рішень; 3) організаційний цикл – організаційний вплив на об’єкт управління для реалізації рішень.

Результативність управління організацією визначається тим, наскільки добре виконуються етапи циклу управління.

7. Підвищення кваліфікації управлінського персоналу

Розрізняють 4 види підвищення кваліфікації працівників:

1. підготовка у професійних училищах, коледжах, вищих навчальних закладах, котра передбачає одержання базової спеціальності;

2. підвищення кваліфікації у навчальних закладах (центри, школи, інститути), тобто одержання нових знань з базової спеціальності;

3. перепідготовка персоналу для здобуття нової спеціальності;

4. післядипломна професійна освіта (магістратура, аспірантура, докторантура).

Форми підвищення кваліфікації працівників:

1. Одержання базової освіти через навчання працівників;

2. Проходження навчально – виробничої практики, стажування;

3. Одержання навиків та досвіду роботи під час безпосередньої практичної діяльності.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть зміст предмету та структури науки управління.

2. Які види та форми управління ви знаєте?

3. Що передбачають та яку роль виконують основні функції менеджменту?

4. Сформуйте портрет сучасного менеджера: риси, якості, ролі тощо.

5. Яким чином можуть підвищувати кваліфікацію менеджери?

6. У чому полягає суть управлінського циклу?

Нові категорії та поняття: предмет та структура менеджменту. Види і форми управління. Функції менеджменту. Ролі менеджера. Управлінський цикл.

Рекомендована література:

Основна:

[1],[4],[18],[21],[24],[35],[59].

Додаткова:

[5],[9],[25],[27],[37],[40],[43],[52],[53],[62],[70],[71],[75],[81],[82].

Тема 4. Комунікації в менеджменті

1. Поняття комунікацій та комунікаційного процесу

2. Канали та засоби комунікацій

3. Документація та діловодство

4. Бар’єри комунікацій

5. Забезпечення ефективних комунікацій

6. Методи поширення інформації

7. Розвиток технічної бази комунікацій

1. Поняття комунікацій та комунікаційного процесу

Менеджмент — це процес, який забезпечує виконання людьми певних дій, і основою цього процесу є комунікації.

Проблема ефективних комунікацій — одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами та мають певне змістове навантаження (містять ідеї і нову інформацію).

Комунікації— це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа — це сукупність індивідів, які постійно взаємо­діють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Один із сучасних авторів теорії комунікацій, Клауд Шеннон, проводить паралель між способами спілкування техніки (машин) та людей. У праці «Математична теорія комунікацій» Клауд Шеннон та Уоррен Вівер дають таке визначення комунікацій: "Це усі дії, за яких один розум впливає на інший".

Обмін інформацією пронизує всі управлінські функції, тому комунікації розглядаються як сполучний процес у менеджменті. Якщо комунікації на­лагоджені погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може не­правильно розуміти керівні команди, міжособистісні стосунки можуть деформуватися. Західні спеціалісти стверджують, що керівники від 50 до 90% свого робочого часу витрачають на комунікації¹. Це стає зрозумілим, коли врахувати, що керівники обмінюються інформацією для реалізації своєї ролі в міжособистісних стосунках, в процесі прийняття управлінських рішень, а також для виконання функцій планування, організації, мотивації та контролю.

Для ефективного функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість конста­тувати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка би відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості, — це одна із найскладніших проблем в організаціях. Тому цілком зрозуміло, що ефективно працюючий керівник — це керівник ефективний в комунікаціях.

Комунікації — складний процес, який включає ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація — це обмін, в якому кож­ному належить активна роль. У процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресату (отримувачу).

Комунікаційний процес — це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну.

У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією:

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).

2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).

3. Канал (засіб передачі інформації).

4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).

5. Зворотний зв'язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку. Для пояснення процесу комунікації пропонувалося багато моделей. На жаль, значна кількість теоретиків та практиків менеджменту недооцінили значення етапів розуміння, сприйняття повідомлення в комунікаційному процесі, поділяючи, таким чином, підхід так званої "конвеєрної" теорії комунікацій. При цьому не беруть до уваги, чи зрозумів отримувач суть повідомлення, тобто, з поля зору випадає надзвичайно важливий аспект комунікаційного процесу, а саме: деформація інформації в процесі передачі. Практика свідчить, що такий однобічний тип комунікації є неефективним.

Найпростіші теорії комунікації передбачають взаємодію трьох елементів (складників): відправника (того, хто надсилає повідомлення), самого по­відомлення та адресата (того, хто його сприймає). Один з найперших тео­ретиків у галузі комунікацій С.Е.Осгуд доповнив основну модель концепцією зворотного зв'язку. Він довів, що повідомлення ніколи не сприймається в чистій формі, а завжди по-різному інтерпретується його отримувачами.

При обміні інформацією відправник та адресат здійснюють свої дії реаліза­цією кількох взаємозв'язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджменту формулюються так:

^ зародження ідеї;

^ кодування та вибір каналу;

^ передача інформації;

^ декодування (переведення символів відправника у думки отримувача).

Отже, при проектуванні та експлуатації комунікаційних систем необхідно враховувати наявність багатьох джерел деформації інформаційних потоків (мова, сприйняття, статус керівника та підлеглого тощо). У теорії передачі інформації це явище називається шумами, до яких належить все те, що спотворює суть повідомлення. Менеджери повинні пам'ятати, що шуми при­сутні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викривлення суті повідомлення. Тому необхідною умовою ефективних комунікацій в організації є забезпечення надійного зворотного зв'язку, адже будь-яка система, в тому числі і комунікаційна, може ефективно функціо­нувати лише за умови наявності ефективного зворотного зв'язку. При цьому відправник та адресат міняються ролями, і відправник має можливість впевнитися у правильності інтерпретації свого повідомлення.

Ефективна комунікація (тобто така, що приводить до бажаного типу поведінки адресата) має чотири стадії:

1. Забезпечення уваги адресата (забезпечення готовності адресата прий­мати інформацію). Процес комунікації може розірватися вже на першій стадії, якщо відправник не зможе подолати конкуренцію повідомлень, під якою розуміють одночасну дію на адресата кількох джерел інформації.

2. Забезпечення розуміння суті повідомлення. Багато комунікацій на цій стадії терплять крах, тому менеджер, використовуючи канали зворотного зв'язку, повинен переконатися у розумінні підлеглими суті повідомлення.

3. Визнання. Цей етап передбачає забезпечення готовності адресата підко­рятися (виконати те, що вимагається від нього у зв'язку з отриманим повідомленням).

4. Дія. Це останній етап ефективної комунікації. Він передбачає виконання адресатом певних дій на основі повідомлених вимог. Найбільш ефектив­ним засобом реалізації цього етапу є переконання підлеглих у наявності зв'язку між цілями організації та потребами працівників.