Теорія Держави і права.

Зміст.

1. Поняття науки теорії держави і права.

2. Предмет і методи теорії держави і права.

3. Функції теорії держави і права.

4. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.

5. Основні причини виникнення держави. Теорії походження держави.

6. Поняття та ознаки держави, її сутність і призначення в суспільстві.

7. Основні підходи до розуміння держави.

8. Типологія держав. Поняття типу держави, їх види.

9. Поняття та види функцій держави.

10. Правові форми здійснення функцій держави.

11. Поняття і елементи форми держави.

12. Поняття, ознаки та види монархій.

13. Поняття, ознаки та види республік.

14. Характеристика унітарної форми державного ладу.

15. Характеристика федеральної форми державного ладу.

16. Конфедерація як форма об'єднання держав ..

17. Державно-політичний режим: поняття і види.

18. Поняття механізму та апарату держави. Принципи організації і діяльності апарату сучасних держав.

19. Орган держави: поняття, ознаки, види. Державний службовець: поняття, види.

20. Поняття та основні риси громадянського суспільства.

21. Співвідношення держави і громадянського суспільства.

22. Поняття та ознаки соціальної держави.

23. Поняття та ознаки правової держави.

24. Формування соціальної правової держави в Україні.

25. Політична система суспільства: поняття і структура.

26. Громадські об'єднання в політичній системі суспільства; їх поняття та види.

27. Поняття і види прав людини. Тенденції розвитку прав людини в сучасний період.

28. Юридичні гарантії прав людини: поняття, види.

29. Поняття правового статусу особи.

30. Елементи (структура) правового статусу особи.

31. Види правових статусів особи.

32. Основні підходи до розуміння права.

33. Поняття і сутність права.

34. Ознаки права.

35. Соціальна цінність права.

36. Поняття і види функцій права.

37. Поняття і види принципів права.

38. Соціальні норми: поняття, ознаки, види.

39. Право і мораль, їх співвідношення.

40. Право і корпоративні норми, їх співвідношення.

41. Поняття та ознаки норм права.

42. Структура норми права. Види елементів правових норм.

43. Класифікація норм права.

44. Способи викладу норм права в статтях нормативно-правових актів.

45. Поняття правотворчості і його ознаки.

46. Види правотворчості.

47. Принципи правотворчості.

48. Правотворча техніка: поняття та елементи.

49. Законотворчий процес: поняття та стадії.

50. Поняття та види форм права.

51. Поняття та ознаки нормативно-правових актів.

52. Види нормативно-правових актів.

53. Структура нормативно-правових актів.

54. Поняття юридичної сили нормативно-правових актів.

55. Поняття, ознаки та види законів.

56. Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів в Україні.

57. Дія нормативно-правових актів у часі.

58. Дія нормативно-правових актів у просторі і за колом осіб.

59. Поняття та елементи системи права.

60. Предмет і метод правового регулювання як критерії будови системи права.

61. Поняття та види галузей та інститутів права.

62. Поняття публічного та приватного права.

63. Співвідношення системи права і системи законодавства.

64. Систематизація законодавства: поняття, способи і значення.

65. Поняття та види кодифікації законодавства.

66. Поняття та види інкорпорації законодавства.

67. Поняття та ознаки правовідносин.

68. Види правовідносин.

69. Суб'єкти правовідносин: поняття, юридичні властивості та види.

70. Суб'єктивне юридичне право і юридичний обов'язок: поняття, елементи, види.

71. Об'єкти правовідносин: поняття і види.

72. Юридичні факти: поняття, види і значення.

73. Поняття і форми реалізації норм права.

74. Поняття та ознаки застосування норм права.

75. Основні стадії процесу застосування норм права.

76. Поняття прогалин у законодавстві. Аналогія закону і аналогія права як способи подолання прогалин у процесі застосування норм права.

77. Основні вимоги до правильного застосування норм права.

78. Поняття та ознаки актів застосування норм права.

79. Види актів застосування норм права.

80. Поняття і значення тлумачення норм права.

81. Способи тлумачення норм права.

82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.

83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.

84. Поняття та ознаки актів тлумачення норм права.

85. Види актів тлумачення норм права.

86. Поняття, склад і види правомірної поведінки.

87. Правопорушення: поняття, ознаки та склад.

88. Види правопорушень.

89. Поняття, ознаки та підстави юридичної відповідальності.

90. Цілі та функції юридичної відповідальності.

91. Поняття, значення і принципи законності.

92. Гарантії законності: поняття і види. Поняття і види юридичних гарантій законності.

93. Поняття правопорядку та його співвідношення з законністю.

94. Поняття і структура правосвідомості.

95. Види правосвідомості.

96. Поняття та елементи правової культури особи, її значення для формування правової держави в Україні.

97. Поняття і засоби правового виховання особи.

98. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм як форми деформації правосвідомості.

99. Поняття та елементи правової системи. Основні сім'ї (типи) правових систем.

100. Характеристика основних родин (типів) правових систем світу.

101. Поняття, стадії і типи правового регулювання.

102. Поняття та елементи механізму правового регулювання.

103. Поняття та умови ефективності правового регулювання.

ВІДПОВІДІ:

1. Поняття науки теорії держави і права.

Багато гуманітарні науки вивчають державно-правові явища. На відміну від них теорія держави і права має юридичний характер, вивчає передусім юридичний аспект соціальних явищ. Іноді в предмет теорії держави і права включаються неправові категорії, що дозволяють краще зрозуміти і осмислити юридичні процеси. Це, наприклад, громадянське суспільство, політична система, мораль, культура, суспільна свідомість і деякі інші.

Держава і право вивчається цілим комплексом юридичних наук, утворюють особливу систему наукового знання - правознавство. Яке ж місце теорії держави і права в системі юридичних наук?

По-перше, теорія держави і права вивчає державно-правові явища цілком, в комплексі. Решта юридичні науки є вузькоспеціалізованими, досліджують лише окремі юридичні аспекти держави і права. Наприклад, наука кримінального права вивчає основу кримінально-правової охорони суспільних відносин; наука фінансового права - правове регулювання суспільних відносин у сфері фінансів; наука конституційного права - конституційні основи державного устрою. Предметом галузевого дослідження може виступати митна справа, виконавчо-розпорядча діяльність,арбітражний процес, природокористування, податкова система і т.д. Тобто більшість інших юридичних наук вивчають державу і право тільки з певних позицій.

У свою чергу, теорію держави і права характеризує комплексний, всебічний підхід до вивчення державно-правових явищ. Її предмет охоплює всі основні юридичні ознаки держави і права, взяті в єдності і взаємодії.

По-друге, теорія держави і права - загальнотеоретична наука, закладаються концептуальні основи всіх юридичних наук. Теорія держави і права співвідноситься з ними багато в чому як загальне та спеціальне наукове знання. Вона виробляє загальноправові категорії, які носять універсальний характер і надалі використовуються іншими юридичними науками. Загальні поняття права, держави, правової галузі, норми, правовідносини, правосуб'єктності, юридичної відповідальності і багато інших формулюються саме теорією держави і права. Галузеві науки розвивають, конкретизують загальноправові категорії з урахуванням своєї галузевої специфіки. Так, на базі загальнотеоретичних уявлень наука кримінального права формулює поняття кримінально-правової норми, джерела кримінального права, кримінально-правового відносини, кримінальної відповідальності. Отже, теорія держави і права формує основи юридичного світогляду.

По-третє, теорія держави і права має високий рівень абстракції, вивчає основні, глобальні, загальні закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ. До останніх відносяться, перш за все, поняття, сутність, типи, форми, функції, структура, механізм, історичні тенденції та перспективи держави і права. Головне тут - загальнотеоретичне осмислення правової реальності.

Галузеві юридичні науки носять більшою мірою прикладний, практичний характер, використовуючи висновки теорії держави і права як базис для наукових досліджень вже у своїй сфері. У свою чергу, теорія держави і права використовує теоретичний і емпіричний матеріал, накопичений галузевими науками, аналізує та узагальнює його для загальнотеоретичних висновків. Таким чином, відбувається взаємозбагачення загальнотеоретичного і галузевого наукового знання в системі юридичних наук.

По-четверте, більшість юридичних наук вивчає державно-правові явища на прикладі конкретної держави - Російської Федерації, або зарубіжних країн. Існує, наприклад, наука кримінального права Росії, наука конституційного права Росії, наука цивільного права Росії. На відміну від них теорія держави і права на перше місце ставить не закономірності якогось конкретного держави і права чи групи держав, а загальнотеоретичні правові категорії. Це універсальна наука, в основі якої - аналіз всіх без винятку державно-правових явищ в загальносвітовому масштабі.

По-п'яте, одні юридичні науки вивчають історичний аспект держави і права, інші - сучасність. Теорія держави і права досліджує одночасно і історичний, і сучасний «розріз» державно-правових явищ. Предметом вивчення виступають державні і правові системи минулого і сьогодення, їх закономірності, взаємозв'язку, генезис (розвиток), загальні проблеми і перспективи. Таким чином, теорію держави і права цікавить минуле, сьогодення і майбутнє держави і права.

Структура теорії держави і права органічно поєднує два блоки - загальну теорію держави і загальну теорію права. Слід зазначити, що і право, і держава - самостійні соціальні явища і об'єкти дослідження. Але є ряд факторів дозволяють об'єднати їх вивчення в рамках єдиної наукової дисципліни. Це:

· Єдині категорії, такі, як суспільство, публічна влада, соціальне управління, що реалізуються в цих явищах;

· Загальний генезис. Держава і право виникають більш-менш одночасно в силу тих самих причин;

· Загальні закономірності розвитку держави і права;

· Відповідність історичних типів державних і правових систем;

· Держава і право нерозривно пов'язані між собою, не можуть існувати ізольовано, взаємодіють і взаємно впливають один на одного. Право - атрибутивний ознака держави. Держава не може існувати без відповідної правової системи. Права без держави теж не буває.

Зазначені чинники дозволяють вивчати державу і право в їх єдності і взаємодії. З іншого боку, незважаючи на взаємозв'язок між собою, держава і право можуть розглядатися і як самостійні, досить автономні об'єкти дослідження. Таким чином, держава і право вивчаються як самостійні, але взаємозалежні, взаємодіють, органічно доповнюють один одного соціальні явища.

2. Предмет і методи теорії держави і права.

Предмет і метод теорії держави і права

У ТГП потрібно розрізняти об'єкт і предмет даної науки. Об'єкт - більш широке поняття, повністю охоплюють явище зовнішнього світу, на кіт. поширюється пізнання і практичний вплив суб'єктів, людей. Об'єктом даної науки як юридичної є суспільні відносини, а зокрема такі феномени як держ. і право. Предмет - це частина, одна із сторін, аспект об'єкта, досліджуваний даною наукою, коло основних, найбільш суттєвих питань, кот. вона вивчає. Предметом же ТГП є їх загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування. Так само в предмет ТГП входять:

1. Інші соц. явища і процеси, що впливають на гос. і право,

2. Держ. і право як феномен,

3. Поняття, що дозволяють зрозуміти сутність держ. і права,

4. Правосвідомість (наше уявлення про держ. Та право).

Особливостями і характерними рисами предмета ТГП є:

1. Вивчає загальні специфічні закономірності - виникнення, розвиток. функціонування держ. правових відносин,

2. Розглядає основні корінні питання, пов'язані, до предмета ТГП-сутність, тип, форма, функції, структура гос. і права,

3. Загальна теорія для всієї ю. науки в цілому, формування єдиного понятійного апарату,

4. Єдність науки, теорії держ. і теорії права

1. виникли одночасно,

2. в процесі розвитку тип держ. і тип права збігалися і змінювалися одночасно,

3. тісно пов'язані і практично не можуть існувати окремо).

Поняття предмета відповідає на питання - що вивчать дана наука, поняття методу - як вона це робить. Метод ТГП включає способи, прийоми, засоби вивчення. Метод - сукупність прийомів, принципів, способів вивчення загальних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування держ. і права та отримання знань.

Принципи:

1. Комплексність вивчення держ. правових явищ,

2. Принцип всебічності розгляду з різних ракурсів, максимально повно, предметно і контрастно,

3. Принцип історизму. Використання ТГП конкретних фактів, історичних подій для аналізу загальних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування держ. правових відносин.

Класифікація методів ТГП: 1. Загальний діалектико-матеріалістичний метод - загальні закономірності гос. правових явищ, кіт. розглядаються у взаємному зв'язку між собою і суспільним життям (специфіка: 1. Яке заг. на даному етапі ІТС. розвитку, таке держ. і право., 2. Держ. і право - надбудова над е.. базисом, 3. Загальнолюдське і класове в держ. і право (поєднання суто класових завдань з загальнолюдськими місіями, гуманізм і лобі). 2. Загальні методи (використовуються не тільки в ТГП, але і в інших науках) - аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, маделірованія, абстракціонірованія, прогнозування. 3 . Спеціальні методи (Розробляються в рамках спец. науки використовуються для ізученіягос. та права) - математичний, соціологічний, статистичний, історичний. 4. Приватні (Ті методи, кіт. виробляються самі собою ТГП та іншими ю. науками для аналізу держ.-правових явищ) - метод тлумачення правових норм.

3. Функції теорії держави і права.

Значення ТГП найбільш повно розкривається в її функціях.

Гносеологічна функція. Гносеологія - теорія пізнання, вивчення дійсності. Ця функція означає вивчення та пояснення процесів, що відбуваються в гос-но-правової надбудові, визначення їх сутності і змісту, і тенденції розвитку.

Онтологічна ф. Онтологія - вчення про буття. виконуючи дану Ф., загальна теорія відповідає на запитання, що таке гос-во, право, як вони виникли, яка їхня доля в майбутньому.

Евристична ф. Евристика - це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів. ТГП не обмежується пізнанням і поясненням основних закономірностей гос-но-правової дійсності, а відкриває нові закономірності в прогресі гос-но-правових явищ.

Методологічна ф. полягає в тому, що виробляються загальною теорією методи пізнання гос-но-правових явищ використовуються галузевими юр. науками як засіб вирішення галузевих теоретичних проблем.

Ідеологічна ф. притаманна всім суспільним наукам. ТГП нерозривно пов'язана з політико-правової ідеологією, тобто з сукупністю поглядів та ідей щодо чинних в суспільстві політичного режиму, правопорядку, законодавства, правової системи і т.д.

Виховна ф. проявл. в 3-х формах:

- Має навчальне значення, тому що покликана знайомити студентів з вихідним поняттям правової науки;

- Сприяє вихованню поваги до права, закону, підвищення правової культури;

- Озброює держ. органи, посадових осіб, ЗМІ правильними орієнтирами у сфері гос-но-правового життя.

Практично - організаторська ф. зміст якої об'ємно і різноманітне. Наприклад, ТГП розробляє рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, поліпшенню правотворчої і правозастосовчої діяльності д-ва сприяє своїми висновками до прийняття скоєних НПА і т.д.

Прогностична ф. полягає в тому, що на основі виявлених закономірностей у розвитку гос-ва і права загальна теорія висуває прогнози (гіпотези) їх подальшого розвитку.

Всі названі функції пов'язані між собою, доповнюють один одного. Теорія держави і права виконує зазначені функції стосовно предмету дослідження, спираючись як на власні результати, так і на дані інших юридичних наук. Особливість функцій теорії держави і права полягає в тому, що вони здійснюються у формі загальнотеоретичного мислення, яке логічним шляхом виявляє причинні і функціональні зв'язки державно-правових явищ, визначає загальні закономірності їх розвитку у звільненому від історичних випадковостей і відхилень вигляді.

4. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.

Раніше зазначалося, що предмет  теорії держави і права відрізняється від предмета інших юридичних наук. Разом з тим об'єкт дослідження у всіх юридичних наук один і той же: держава і право.

У зв'язку з цим неминучі їхні зв'язки і взаємодію. Теорія держави і права входить до системи юридичних наук, об'єднаних родовою назвою «правознавство» і посідає серед них особливе місце. Вона є вступної наукою та навчальною дисципліною, тому саме з неї починається вивчення юриспруденції, тобто загальнотеоретичних, галузевих і спеціальних юридичних наук.

Говорячи про систему юридичних наук, слід зазначити, що вона має свою власну структуру, в яку входять наступні юридичні науки.

Загальнотеоретичні та історичні (фундаментальні) юридичні науки: теорія держави і права, історія держави і права України і зарубіжних країн, історія політичних і правових вчень, а деякі автори до цієї групи відносять і римське право як вперше склалася історичну науку про право та ін

Галузеві юридичні науки: державне (конституційне) право, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне і багато інших галузей права. Слід зауважити, що іноді виділяють і міжгалузеві юридичні науки, які є похідними по відношенню до галузевих наук. Це такі, як господарське, підприємницьке, комерційне право та ін

Юридичні науки, що вивчають міжнародне право і, зокрема: міжнародне публічне право, що включає в себе такі підгалузі як: дипломатичне і консульське право, морське право, міжнародне повітряне та космічне право та ін, а також міжнародне приватне право.

Юридичні науки, що вивчають організацію і порядок діяльності окремих державних органів, (наприклад, суду, прокуратури, нотаріату, адвокатури та інших правоохоронних органів).

Спеціальні (прикладні) юридичні науки - криміналістика, судова медицина, судова психіатрія та судова бухгалтерія та ін

Говорячи про місце теорії держави і права в системі гуманітарних наук, слід зазначити, що вона тісно взаємодіє з іншими суспільними науками такими як філософія, соціологія, політологія, історія,економічна теорія, етика та ін У зв'язку з цим теорія держави і права вивчає ті сторони державно-правової дійсності, які є загальними, знання про які необхідні для всіх суспільних та юридичних наук. В рамках загальної теорії держави і права формуються і основні правові категорії (поняття), які служать також базою для інших наук. Крім того, теорія держави і права має методологічне значення для інших юридичних наук, яке проявляється і в системі категорій (понять), що формуються в рамках даної науки, і у виробленні конкретних методів правових досліджень. Слід також зазначити, що по відношенню до інших юридичних дисциплін теорія держави і права є базовою наукою. Без методологічних положень, вироблених нею, неможливо пізнання історії держави і права, політичних і правових ідей, а її загальні положення, такі як норма права, правопорушення, відповідальність та ін - лежать в основі державного, адміністративного, цивільного, кримінального права та інших галузевих наук, а також є ключем до розуміння конкретних правових норм усіх галузей права. У свою чергу конкретні юридичні науки надають теорії держави і права емпіричний матеріал для подальших узагальнень і загальнотеоретичних висновків. Крім того, теорія держави і права формує правові ідеї, принципи і загальні положення, які мають основне значення для правознавства в цілому.

5. Основні причини виникнення держави. Теорії походження

Подальший розвиток племінних об'єднань пологів послужило підставою для початку розкладання первіснообщинного ладу. Цей період характеризується переходом від присвоює економіки до виробляючої, який отримав назву неолітичної революції, що мала місце 10-15 тисяч років тому.

Таким чином, перехід від присвоює економіки до виробляючої, а також майнове і соціальне розшарування суспільства на класи з неминучістю вимагало нових форм організації та управління суспільством. У цьому зв'язку, Ф. Енгельс у своїй роботі зазначав: «Родовий лад віджив свій вік. Він був підірваний поділом праці та його наслідками - розколом суспільства на класи, він був замінений державою »  . У зв'язку з цим зазначені вище обставини послужили підставою для формування особливої ​​організації публічної влади - держави.

Говорячи про основні теоріях виникнення права, слід зазначити, що основні вчення про походження права зазвичай тісно пов'язані з концепціями походження держави, хоча в їх утриманні чимало специфічного. Нерідко проблеми правообразования розглядаються в єдності з проблемами його природи, сутності, призначення права та правового регулювання. Коротко розглянемо деякі теорії походження права.

1.  Теологічна теорія виходить з божественного походження права як вічного, що виражає Божу волю і вищий розум явищ. Разом з тим вона не заперечує наявність у праві природних і людських (гуманістичних) почав. Багато релігійні мислителі стверджували, що право - Богом дане мистецтво добра і справедливості. Теологічна теорія одна з перших зв'язала право з добром і справедливістю. У цьому її безперечна гідність. Ця теорія спирається не на наукові докази, а на віру.

2.  Теорія природного права відрізняється великим плюралізмом думок її творців з питання походження права. Прихильники цієї теорії вважають, що паралельно існує як позитивне право, створене державою шляхом законодавства, так і природне право. При цьому, якщо позитивне право виникає з волі людей, держави, то причини появи природного права були інші. Природне право людьми не створюється, а виникає саме по собі, спонтанно, люди якимось чином лише пізнають його як якийсь ідеал, еталон загальної справедливості. У природно-правової теорії домінує антропологічне пояснення права і причин його виникнення. Якщо право народжене незмінною природою людини, то воно вічне і незмінне, поки існує людина. Однак такий висновок не можна назвати науково обгрунтованим.

3. Творець  нормативістської теорії права  Г. Кельзен виводив право з самого права. Право, стверджував він, не підпорядковане принципу причинності і черпає силу і дієвість в самому собі. Для Кельзена проблеми причин виникнення права взагалі не існувало.

4.  Психологічна теорія права (  Л. Петражицький) вбачає причини правотворення в психіці людей. Право - це «особливого роду складні емоційно-інтелектуальні психічні процеси, що відбуваються у сфері психіки індивіда». Заперечувати вплив психологічного чинника на виникнення і функціонування права немає підстав, однак ще менше немає підстав вважати психічні переживання людей його першопричиною.

5.  Марксистська концепція походження права є послідовно матеріалістичної. Марксизм переконливо довів, що коріння права лежать в економіці, в базисі суспільства.Тому право не може бути вище економіки. У цьому й полягає безсумнівна гідність даної теорії.

6. Поняття та ознаки держави, її сутність і призначення в суспільстві.

Держава-це складне історично розвивається суспільно-політичне явище. -Це організація публічної влади на певній території, що володіє спеціальним апаратом і регулює суспільні відносини шляхом видання правових норм.

основні ознаки держави, що відрізняють його від інших видів соціальної влади.

1. Наявність особливої ​​публічної влади, тобто органів, що видають від імені держави закони та нормативно-правові акти, що володіють особливим апаратом управління і державного примусу.

2. Поділ населення за територіальним принципом, тобто наявність чітко визначених зовнішніх кордонів і внутрішнього територіального поділу населення, при захисті його інтересів, незалежно від приналежності до будь-якого роду, племені, релігії або класу.

3. Справляння податків з фізичних та юридичних осіб для утримання публічної влади.

4. Державний суверенітет, тобто верховенство державної влади всередині країни, а також незалежність у зовнішньополітичній середовищі.

5. Правотворча діяльність органів держави, тобто видання нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, розпоряджень та інших) обов'язкових для виконання кожним членом суспільства.

Говорячи про сутність держави та існуючих в науковій літературі підходів у її розумінні, слід зазначити, що держава може розглядатися як «об'єднання людей, підпорядкованих праву, інтереси яких висловлюють владні органи», або як «система інститутів публічної влади, апарат управління, відокремлений від суспільства і виражає його інтереси або інтереси будь-яких груп.

Таким чином, залежно від різних наукових розумінь (підходів) в сутності держави можна виділити два підходи:

1. здатність висловлювати загальнозначущі інтереси більшості (загальносоціальна сутність);

2. здатність представляти інтереси економічно панівного класу, або окремих соціальних груп (класова сутність)  .

Крім того, говорячи про сутність держави, слід зазначити, що її внутрішній зміст також становлять перераховані ознаки, які відрізняють державу від недержавних інститутів і громадських організацій.

7. Основні підходи до розуміння держави.

1.2. Поняття держави

Питання про походження держави протягом не одного століття був предметом довгих дискусій. Одним з найстаріших пояснень походження держави є теократична теорія, тобто божественного походження, згідно якої держава, як форма спілкування, наказано людині Богом. Існує юридична формула: будь-яка державна владапоходить від Бога, і все государі здійснюють свою владу як виконавці волі божої ¹¹ Загальна теорія права і держави: Підручник. Під ред. Лазарєва В.В. М.1994. С.23 ..

Інше пояснення дається державі з точки зору теорії договірного походження. Перехід від природного (додержавного) стану суспільства до державного досягається відразу - шляхом угоди, укладення договору, яким люди з'єднуються в одну державу і підкоряються тут же встановлюється державної влади.

Наука знає й інші гіпотези походження держави, які, як і вищеназвані, не підкріплюються даними історичної науки, що розглядає державу як результат закономірного історичного розвитку.

Держава - продукт внутрішнього розвитку суспільства, об'єктивно потребує організаційному оформленні. У різні епохи в різних умовах держава виступає як організація для управління суспільством, як механізм володарювання.

Виникнення держави пов'язане з розкладанням родового ладу, появою приватної власності, класовим розшаруванням суспільства та іншими причинами.

Державу можна визначити як "особливу організацію політичної влади суспільства, що розташовує спеціальним апаратом примусу, що виражає волю й інтереси панівного класу або всього народу" ²² Храпанюк В.М. Теорія держави і права. М. 2000. С.34 ..

Держава, його механізм (система державних органів) не залишаються незмінними. Держава змінюється разом зі зміною суспільства, політичною формою організації якої вона є. Ми можемо говорити про особливості державного механізму рабовласницького, феодального, буржуазного суспільства та ін Це один підхід до класифікації держав; існують і інші (див. розділ 4 цієї курсової роботи).

В основі класифікації функцій лежать сфери діяльності держави, тобто ті галузі суспільних відносин, на які воно впливає. Залежно від цього функції держави можна розділити на зовнішні і внутрішні.

Внутрішні функції - це основні напрями діяльності держави в межах даної країни. Вони характеризують внутрішню політику держави. До внутрішніх функцій відносяться охоронні та регулятивні.

Здійснення охоронних функцій передбачає діяльність держави щодо забезпечення та захисту всіх закріплених і регульованих правом суспільних відносин. У цих цілях держава забезпечує правопорядок в суспільстві, рівний захист всіх форм власності, прав і свобод громадян, а також охорону навколишнього природного середовища і так далі.

Здійснення регулятивних функцій припускає роль держави в організації суспільного виробництва, розвитку економіки країни, у створенні необхідних умов для формування особистості. У цих цілях держава здійснює регулювання господарського життя в інтересах людини і суспільства, дбаючи про матеріальний добробут ідуховний розвиток людини.

Зовнішні функції проявляються у зовнішньополітичній діяльності держави, в його взаєминах з іншими країнами. До числа зовнішніх функцій відносяться: взаємовигідне міжнародне співробітництво, забезпечення оборони держави від нападу ззовні та інші. "Зовнішньополітична діяльність РФ грунтується на визнанні та повазі державного суверенітету та суверенної рівності всіх країн, рівноправності і невтручання у внутрішні справи, поваги територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів, відмови від застосування сили і погрози силою, економічних та інших методів тиску, поваги прав і свобод людини, включаючи права національних меншин, сумлінного виконання зобов'язань та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права ^"11 Лівшіц.Р.З. Сучасна теорія права. М. 1992. С.32 ..

Зовнішні та внутрішні функції держави тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Загальні основні ознаки держави дозволяють насамперед розкрити відмінності будь-якої державної організації суспільства від його недержавних об'єднань, від інших частин політичної системи суспільства. Такі ознаки є "певний, відносно незмінний каркас державної організації людського суспільства, який у міру суспільного розвитку наповнюється новим змістом, втрачає віджилі і набуває нові структури і функції" ¹¹ В.О. Мушинський. Основи правознавства. М.: Межд. Відносини. 1994. С.57 ..

Марксистський погляд на ознаки держави, що відрізняють друге від організації суспільної влади в родовому ладі, викладено Енгельсом у праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави" ²² Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т.1. С.255. У розділі "Варварство і цивілізація" автор виділяє загальні ознаки, які притаманні цивілізованому суспільству:

1) Поділ підданих держави за територіальними одиницями;

2) Установа особливої ​​публічної влади, яка вже не співпадає безпосередньо з населенням;

3) Справляння податків з населення й одержання від нього позик для змісту апарата державної влади.

Якщо визначати держава з точки зору соціології, то виділяють наступні ознаки держави:

1) Сукупність людей - народ;

2) Пануюча над ними владу;

3) Територія - як межа дії цієї влади.

Всі представники різних наукових напрямків формально не суперечать один одному. Проте, держава в реальній дійсності - це держава на певному щаблі суспільного розвитку, що відрізняється від держав, які знаходяться на більш ранніх ступенях розвитку, тому доцільно виділити ті ознаки держави, які мають місце в наш час.

8. Типологія держав. Поняття типу держави, їх види.

У багатовіковій історії людства існувало й існує зараз, змінюючи один одного, величезна кількість держав. У зв'язку з цим виникла величезна проблема їх наукової кваліфікації.

Вперше така спроба була зроблена  Аристотелем і  Полібієм  . Так, Аристотель вважав, що основними критеріями розмежування держав на тому чи іншому історичному етапі їх розвитку є:

• кількість пануючих у державі (в цьому зв'язку він розрізняв правління одного, небагатьох або правління більшості);

• здійснювана державою мета (по даним критерієм всі держави ділилися на правильні, тобто досягалися загальні для всіх блага і неправильні - досягалися приватні цілі окремих індивідів).

При цьому Аристотель основну увагу звертав на місце і роль людини, яке він займає в державі та захист його права і свободи.

Дещо інший позиції дотримується Полібій, відзначаючи, що розвиток держави, зміна його типів - природний процес, обумовлений природою, який включає в себе фазу зародження, становлення, розквіту, занепаду і зникнення. Головне він бачив в тих змінах, які були пов'язані з відносинами державної влади і людини, при цьому держава виступала б головним інструментом встановлення соціальної справедливості в суспільстві.

Із зазначених вище наукових положень виходила і сучасна політико-правова думка при розгляді питань, пов'язаних з типологією держав.

Говорячи про типологію держав, слід зазначити що вона сприяє глибшому виявлення та вивчення ознак, властивостей, сутності держави, дозволяє простежити закономірності їх розвитку, суть що відбуваються в них структурних змін. Таким чином, типологія являє собою один з видів класифікації і, разом з тим, її вищу форму, тому в її основі лежить угруповання держав по одному з найбільших і вищих кваліфікаційних критеріїв - типу держави. Крім того, типологія держав базується на узагальненні великого фактичного, історичного, соціологічного, правового та іншого матеріалу, на виявленні об'єктивних процесів і зв'язків, що існують в конкретному суспільстві, а також на основі аналізу особливостей функціонування державно-правових явищ і систем.

У зв'язку з цим типологію держав можна розглядати як певну угруповання по різних типів.

Марксистська типологія заснована на суспільно-економічної формації, під якою розуміють історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва. Останній висловлює єдність класової сутності всіх держав, які мають загальної економічної основою, зумовленої пануванням даного типу власності на засоби виробництва. Таким чином, тип держави характеризується економічним базисом, який захищає дана держава і інтересам якого панівного класу воно служить.

Незважаючи на безліч визначень типу держави, що містяться у науковій та навчальній літературі пропонується наступна дефініція даного визначення. Історичний тип держави є сукупність класової сутності всіх держав, які мають загальної економічної основою, зумовленої пануванням даного типу власності на засоби виробництва. Таким чином, історичний тип держави завжди пов'язаний з встановленням закономірної залежності класової сутності держави і права від економічних відносин, які панують в класовому суспільстві на певному етапі його розвитку  .