Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

тедепе

.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
170.5 Кб
Скачать

ТДП

Шпаргалка з ТДП

1.Предмет теорії держави і права. Предметом Т Д і П є загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку, держави і права, і пов’язані з ними суспільні відносини. Теорія Д і П –це провідна юридична наука, яка вивчає загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави і права та пов’язаних з ними суспільні відносини.

2. Система юридичних наук та місце в ній теорії держави і права. Всі юрид. Науки утворюють систему і поділяються на такі видові групи:

- Теоретико-історичні науки (Т Д і П, історія Т Д і П, ...);

- Галузеві юрид. науки, які вивчають окремі галузі права і суспільні відносини, які регулюються цими галузями (конституційне право, сімейне п., земельне п., ...);

- Прикладні юрид. науки, які вивчають можливість використання досягнень не юрид. наука у юрид. діяльності (судова медицина, криміналістика, судова статистика, ...);

- Міжнародне право.

В системі юрид. наук Т Д і П займає провідне місце, що обумовлюється такими фактами:

а) Т Д і П розробляє поняття і визначення, які використовуються всіма іншими юрид. науками;

б) Т Д і П розробляє методологію досліджень державно-правових явищ, яку використовують вісі інші юрид. науки;

в) Т Д і П визначає перспективні напрямки досліджень для інших юрид. науки.

3. Значення вивчення теорії держави і права для підготовки правознавців. Значення вивчення ТД і П полягає у тому, що вона:

- дає знання і розуміння зрозуміння змісту державно-правових категорій, без яких не можливе вірне розуміння положень галузевих наук і здійснення законодавства;

- дає вірне розуміння місця, ролі і завдань держави і права у суспільстві;

- забезпечує високий рівень загальної політичної і правової культури.

4. Функції науки теорії держави і права. Функції ТД і П – це ті завдання , які вона покликана виконувати , досліджуючи свій предмет:

- Онтологічна ф –я (пізнавальна) – встановлення основних характеристик об’єкту , який досліджується вперше;

- Евристична ф –я – полягає у встановленні нових або дійсних характеристик об’єкту , що раніше досліджувався;

- Метрологічна ф – я полягає у розробці понять і визначень, які використовуються іншими юрид, науками, методів дослідження державно – правових явищ, які використовуються іншими юрид, науками, та визначення актуальних напрямків дослідження інших юрид, наук;

- Політична ф –я – полягає у розробці принципів організації і функціонування органів держави;

- Прогностична ф – я – полягає у визначенні тенденцій розвитку державно – правових явищ.

5. Поняття і сутність держави. Держава - це особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, особливим апаратом управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов’язковий характер.

Сутність держави полягає у тому, що вона (держава) виступає організатором і гарантом певного типу суспільних відносин.

6. Відмінності держави від організації первісно-родового суспільства. Головні ознаки:

- розподіл населення за територіальною ознакою, на відміну первісного суспільства, в якому люди об’єднувались на основі кровних зв’язків з виникненням держави. На цій основі люди, незалежно від їх походження і бажання є підданими держави, на території якої вони проживають;

- особливий апарат управління і примусу, підвладний державі, який не бере участі у продуктивній праці, а забезпечує розвиток суспільних відносин згідно з інтересами і потребами пануючих класів;

- кошти, необхідні для утримання державного механізму управління суспільствам (публічної влади), які держава одержує з населення шляхом відповідної системи податків;

- права , тобто правила поведінки, необхідні для упорядкування суспільних відносин, і які держава формує або санкціонує за допомогою системи нормативно-правових актів і, перш за все, у законах.

7. Поняття і сутність права. Право – це система правил поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою, мають загальнообов’язковий характер і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.

Сутність права полягає у тому, що воно (право) є специфічним регулятором суспільних відносин, який нерозривно пов’язаний з державою.

Ознаки права:

- П. нерозривно пов’язане з державою;

- П. має загальнообов’язковий характер;

- П. забезпечується можливістю застосування держ. примусу;

- П. має формальну визначеність, тобто відповідні правила поведінки однозначно формулюються в офіційних письмових документах (нормативно-правових актах).

8. Відмінності права від норм первісно-родового суспільства. Основними відмінностями є те, що право:

- відповідає потребам пануючого у суспільстві класу, а не відображає волю та інтереси усіх членів роду;

- розрізняє і чітко формулює права й обов’язки учасників конкретних суспільних відносин;

- набуває формальної визначеності, тобто його норми чітко формулюються в офіційних державних документах;

- стає загальнообов’язковим, тобто виконання його приписів не залежить від бажання чи небажання конкретного суб’єкта, як це було у первісному суспільстві щодо звичаїв;

- забезпечується всіма доступними державі формами примусу, а до суб’єктів, які належним чином не виконують приписів правових норм, застосуються ті або інші санкції.

9. Основні шляхи виникнення держави (афінський, римський, східний, слов’янський, мусульманський). Афінський (класичний) шлях – із класових протиріч. У Стародавньому Римі особливості виникнення держави характеризується боротьбою патриціїв (родової знаті) та плебеїв ( прийшлого населення). У виникненні держави у народів Сходу велику роль відігравала організація суспільних робіт під час будівництва каналів. У східнослов’янських племен, що групувались навколо Київського князівства, результатом виникнення державності було переродження органів військової демократії в державні органи. Особливістю виникнення державності у слов’ян є те, що вони виникли як ранньофеодальні, минувши рабовласництво.

10. Поняття і суб’єкти політичної системи суспільства. Політична система суспільства – це система матеріальних та нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.

Політична влада – це здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншим суб’єктам у сфері управління справами держави і суспільства.

Систему матеріальних елементів політичної системи утворюють суб’єкти політики, тобто суб’єкти, які безпосередньо беруть участь у здійсненні політики, або інакше кажучи, в управлінні справами суспільства.

Суб’єкти: народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціальні прошарки, держава, певні об’єднання громадян, громадяни.

Нематеріальні елементи політичної системи суспільства:

- політичні принципи і норми;

- політичні відносини;

- політична свідомість, політична психологія, політична ідеологія, політична культура, політична діяльність.

11. Роль держави в політичній системі суспільства. Роль держави у політичній системи суспільства виявляється в тому, що вона:

- визначає перелік суб’єктів, які наділяються правом брати участь в управлінні справами суспільства, тобто визначає перелік матеріальних елементів політичної системи суспільства;

- визначає конкретні повноваження кожного з матеріальних елементів політичної системи у сфері політичних відносин;

- контролює, координує і припиняє діяльність будь – яких суб’єктів політики.

12. Поняття форми держави та її елементи. Форма держави – це комплексне поняття, яке характеризує її з точок зору форми правління, форми державного устрою, та державно-правового (політичного) режиму.

Елементи форми держави:

- форма державного правління – визначає порядок формування вищих органів держ. влади, їх компетенції та взаємовідносини між собою.

- Державний устрій – визначає поділ території держави на складові частини, компетенцію цих складових частин та їх взаємовідносини між собою та державою в цілому. Форма держ. устрою буває проста (унітарна держава) і складна (федерація, конфедерація);

- Державно-правовий (політичний) режим – визначає форми і методи здійснення державної влади і, перш за все, рівень реального впливу громадян на управління справами держави і суспільства, а також зміст, об’єм і реальність прав і свобод громадян. Види державно-правових (політичних) режимів – демократичні та антидемократичні.

13. Поняття і види форм державного правління. Форма держ. правління визначає порядок формування вищих органів держ. влади, їх компетенції та взаємовідносини між собою. Формами держ. правління є монархія і республіка. Монархія – це форма держ. правління, при якій вища держ. влада реально або формально належить одній особі (монарху), який, як правило, одержує цю владу у спадок. Монархія буває необмежена і обмежена. Республіка – це форма держ. правління, при якій вищі органи держ. влади обираються народом або формуються гранами, який обраний народом. Види республік: 1. парламентська республіка, 2. президентська республіка, 3. змішана президентсько-парламентська або парламентсько-президентська республіка.

14. Поняття і види монархій. Монархія – це форма держ. правління, при якій вища держ. влада реально або формально належить одній особі (монарху), який, як правило, одержує цю владу у спадок. Монархія буває необмежена і обмежена. Необмежена монархія – це монархія, в якій влада монарха не обмежується компетенцією якихось органів, або приписами законів. Види необмеженої монархії: 1. деспотія – в якій особа монарха обожнюється, 2. абсолютна монархія – в якій монарх вважається людиною, яка одержала владу від Бога. Обмежена монархія – це монархія, в якій влада монарха обмежується компетенцією певних держ. органів та приписами законів. Види обмеженої монархії: 1. дуалістична – в якій законодавча влада належить парламенту, а виконавча і судова – монарху. 2. конституційна монархія – в якій монарх не має реальних владних повноважень і йому притаманні виключно представницькі функції.

15. Поняття і види республік. Республіка – це форма держ. правління, при якій вищі органи держ. влади обираються народом або формуються гранами, який обраний народом. Види республік: 1. парламентська республіка – в .якій обраний народом парламент формує повністю підконтрольний і підзвітний собі уряд (Німеччина, Італія, Індія). 2. президентська республіка –в якій поряд з обраним народом парламентом, функціонує обраний народом президент, який формує підзвітний і підконтрольний собі уряд (США, Аргентина). 3. змішана президентсько-парламентська або парламентсько-президентська республіка, яка має певні ознаки як президентської так і парламентської республік. (Україна відноситься до змішаної президентсько-парламентської республіки)

16. Форма державного правління в Україні. Україна відноситься до змішаних президентсько-парламентських республік.

17. Поняття і види форм державного устрою. Державний устрій визначає поділ території держави на складові частини, компетенцію цих складових частин та їх взаємовідносини між собою та державою в цілому. Форма держ. устрою буває проста і складно простою і складною. Простою формою держ. устрою є унітарна держава, тобто держава, складові частини території якої не мають жодних ознак державності. Складними формами держ. устрою є федерація і конференція. Федерація – це форма держ. устрою, при якій частина території держави мають певні ознаки державності. Федерації бувають: договірною (союзною) та федерацією, заснованою на автономії. Конфедерація – це союз декількох держав, які об’єднують свої певні зусилля для досягнення конкретної мети, зберігаючи, при цьому, повну взаємну незалежність.

18. Поняття і ознаки унітарної держави. Унітарна держава відноситься до простої форми державного устрою, тобто це держава, складові частини території якої не мають жодних ознак державності. Ознаки унітарної держави:

- існування однієї і єдиної в державі Конституції, систем законодавства і державних органів, податкової системи і громадянства.

- Відсутність права виходу із складу держави.

- Відсутність права вступати у зносини з іншими державами і міжнародними організаціями.

19. Поняття, види і ознаки федерацій. Федерація – це форма держ. устрою, при якій частина території держави мають певні ознаки державності. Федерації бувають: договірною (союзною) та федерацією, заснованою на автономії. Ознаки договірної (союзної) федерації:

- створюється на основі договору між суверенними державами.

- Існування загально-федеративної і кожного суб’єкта федерації: Конституції, систем законодавства, держ. органів, податкових систем, громадянства.

- Суб’єкти союзної федерації мають право вступати у зносини ї іншими державами і міжнародними організаціями.

- За суб’єктами союзної федерації зберігається право виходу з її складу.

Ознаки федерації, заснованої на автономії:

- створюються на основі рішення вищих або центральних органів держ. влади на підставі прохання населення певної частини території держави про надання їм автономії.

- Об’єм і зміст прав автономії визначається Законом або Положенням про автономію, які приймаються вищими держ. органами.

- Відсутність всіх ознак союзної федерації.

20. Поняття і ознаки конфедерації. Конфедерація – це союз декількох держав, які об’єднують свої певні зусилля для досягнення конкретної мети, зберігаючи, при цьому, повну взаємну незалежність. Ознаки конференції:

- конфедеративний договір, як правило, складається на рівні зацікавлених міністерств і не затверджується парламентами.

- Матеріальні і фінансові ресурси конфедерації складаються з добровільних взносів її суб’єктів.

- Порушення умов конфедеративного договору не тягне за собою ніяких юридичних санкцій.

22. Поняття і види державних (правових ) режимів. Державно-правовий (політичний) режим – визначає форми і методи здійснення державної влади, і перш за все, рівень реального впливу громадян на управління справами держави і суспільства, а також зміст, об’єм і реальність прав і свобод громадян. Існує 2 основних види державно-правових режимів: 1. демократичні режими, при яких громадяни реально впливають на управління справами держави і суспільства та володіють широкими, демократичними та реальними правами і свободами. 2. антидемократичні режими, при яких громадяни реально не впливають на управління справами держави і суспільства і не володіють широкими демократичними, реальними правами і свободами.

23. Державний (правовий) режим в Україні. В Україні склався державно-правовий режим, який активно розвивається в демократичному напрямку.

24. Поняття і основні ознаки правової держави. Правова держава – це держава, в якій панує право. Основні ознаки правової держави:

- панування права в усіх сферах державного і суспільного життя, які підлягають правовому врегулюванню.

- Зв’язаність правом держави, її органів та посадових осіб.

- Непорушність законних прав і свобод громадян.

- Взаємна відповідальність держави і громадянина.

- Організація і здійснення держ. влади відповідно до принципу розподілу влади.

- Наявність ефективних форм контролю і нагляду за додержанням законності у країні.

- Забезпечення функціонування держави, її органів і посадових осіб за принципом: “Забороняється все, крім того, що прямо дозволяється законом”.

- Забезпечення участі громадян у всіх сферах державного і суспільного життя за принципом: “Дозволяється все, крім того/, що прямо забороняється законом”.

26. Поняття і елементи механізму держави. Механізм держави – це система всіх держ. організацій, які здійснюють її завдання і реалізують функції елементами механізму держави:

- Державні підприємства – це держ. організації, які забезпечують здійснення функцій держави у виробничій сфері (заводи, фабрики, ...).

- Державні установи – це держ. організації, які забезпечують здійснення функцій держави у невиробничій сфері (школи, театри, бібліотеки, ...).

- Державні органи – це держ. організації, які контролюють діяльність держ. установ і підприємств та забезпечують здійснення державного примусу (законодавчі, виконавчі, судові).

Сукупність органів держави утворює державний апарат. Орган держави – це особа чи група осіб, сформованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави і наділені правом застосування державного примусу.

27. Поняття і елементи апарату держави. Державний апарат – це система органів держави як держ. організацій, що наділені правом застосування засобів державного примусу і які контролюють і координують діяльність державних підприємств і державних установ. Елементами держ. апарату є державні органи – це держ. організації, які контролюють діяльність держ. підприємств і установ та забезпечують здійснення державного примусу. Держ. органи поділяються на законодавчі, виконавчі, судові.

28. Поняття і види органів держави. Орган держави – це особа чи група осіб, які виступають від імені держави й наділені владно-державними повноваженнями, в тому числі правом застосувати засоби державного примусу і здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення. Види держ. органів:

1. за місцем у системі держ. апарату органи держави бувають:

- первинні (створюються виборами (Верх. Рада, Президент)).

- похідні (створюються первинними (Каб. Мін., судові органи)).

2. за характером і змістом діяльності: органи законодавчої влади; органи виконавчої влади; органи судової влади.

3. за способом створення: виборні (В.Р.); призначувані (місцеві держ. адміністрації).

4. за часом функціонування: постійні, тимчасові.

5. за територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальнодержавні (Каб. Мін.); місцеві (місцеві держ. адміністрації, міський суд).

6. за персональним складом: одноособові (Президент); колегіальні (Верховна Рада).

29. Поняття і види функцій держави. Функції держави – це основні напрями діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі. Види ф-цій держави поділяються:

1. За соціальним призначенням: А) основні. Це такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати та розвиватись (ф-ції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян). Б) неосновні ф-ції держави, які є складовими елементами основних ф-цій.

2. за сферами діяльності держави: внутрішні і зовнішні

3. з точки зору тривалості здійснення у часі: А) постійні ф-ції, що здійснюються протягом всього часу існування держави (оборона країни, ...) Б) тимчасові, що здійснюються лише протягом певного періоду існування держави (у перші роки існування Радянської держави – придушення опору пануючих раніше класів).

30. Внутрішні функції держави. Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Внутрішні функції держави здійснюються в межах даної держави і в яких виражається її внутрішня політика.

- Регулювання економічних відносин.

- Організація суспільної праці.

- Охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян

- Соціальний захист населення

- Охорона й раціональне використання природних ресурсів.

31. Зовнішні функції держави. Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Зовнішні ф-ції держави – це функції, які забезпечують здійснення зовнішньої політики держави.

- Оборона країни.

- Підтримання міжнародного миру.

- Підтримання економічного співробітництва.

32. Відмінності права від інших соціальних норм. Соціальні норми – це правила поведінки людей та їх об’єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з метою забезпечення в ньому порядку і стабільності. Види соціальних норм:

- Норми моралі – регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла.

- Звичаї – це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень увійшли у звичку людей.

- Традиції – це правила поведінки, які впроваджуються в суспільну практику за ініціативою певних структур, з метою витіснення (заміни) якихось існуючих правил поведінки.

- Корпоративні норми встановлюються та забезпечуються об’єднаннями громадян і є обов’язковими лише для членів цих об’єднань.

- Соціально-технічні норми – правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах.

- Релігійні норми – правила поведінки людей, що містяться в тих чи інших релігійних ученнях.

33. Відмінності права від інших соціальних норм. Особливим видом соціальних норм є норми права, які є “елементарною частиною” права. Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами. Відмінності:

- Норми права виникають разом з державою, формулюються або санкціонуються виключно держ. органами.

- Вони виражають волю не всього суспільства, не всього населення держави, а лише цього керівної частини.

- Норми права мають формально визначений характер, тобто зафіксовані у письмовій формі в офіційному документі.

- Вони видаються або санкціонуються держ. органами у суворо визначеному процесуальному порядку.

- Норми права мають загальнообов’язковий характер.

- Вони регулюють суспільні відносини шляхом встановлення конкретних прав і обов’язків їх конкретних учасників.

- Межі дії норм права завжди точно визначені у просторі, у часі та в певному колі осіб.

- Виконання приписів норм права забезпечується державою шляхом застосування тих чи інших засобів примусу.

34. Поняття і види джерел права. Джерела (форми) права – це засоби його зовнішнього виразу, за допомогою яких право набуває формальної визначеності та загальнообов’язковості. Соціально-правові джерела права – це суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість і т. ін. Юридичні джерела права – це нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо. Основні джерела права:

- Нормативно-правові акти – це офіційні письмові документи, прийняті компетентними суб’єктами, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов’язкові правила поведінки (конституція, закони, укази, постанови).

- Правові договори – це добровільні й узгоджені рішення двох чи більше сторін, які містять юридичні норми (міжнародно-правові угоди, колективні угоди).

- Правовий звичай – це правило поведінки, що склалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухвалено й охороняються державою.

- Судовий чи адміністративний прецендент – це рішення по конкретній юридичній справі, яке виносить судовий чи інший компетентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов’язковим для вирішення подібних справ у майбутньому.

35. Поняття і види норм права. Норми права – обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюються, відмінюється та забезпечується відповідними держ. органами в межах їх компетенції. Види норми права поділяються:

1. За функціональною спрямованістю:

- Регулятивні (встановлюють права та обов’язки суб’єктів).

- Правоохоронні (регламентують засоби юрид. Відповідності за порушення прав і невиконання обов’язків).

2. За предметом правового регулювання:

- Матеріальні (встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів).

- Процесуальні (регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права).

3. За функціональним призначенням:

А) Відправні (мають загальний характер):

- Норми-начала (закріплюють основні підвалини суспільного та держ. устрою).

- Норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права).

- Визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права).

- Норми-дефініції (містять повні або неповні визначення певних правових категорій і понять).

Б) Норми – правила поведінки (регулюють поведінку людей, суспільні відносини).

4. З точки зору характеру приписів:

- зобов’язуючі (закріплюють обов’язки певних суб’єктів );

- забороняючи (містять у собі заборону стосовно здійснення тих або інших діянь);

- уповноважуючи (наділяють суб’єктів певними правами);

- заохочувальні (надають суб’єктам певні пільги у випадках вчинення ними певних діянь);

5. За формою закріплення бажаної поведінки суб’єктів :

- категоричні (імперативні) (приписують чітко визначені дії, закріплюють перелік і зміст прав і обов’язків суб’єктів);

- диспозитивні (встановлюють певні права і обов’язки суб’єктів );

- рекомендаційні (встановлюють варіанти бажаної поведінки);

- заохочувальні (встановлюють засоби заохочування на здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь).

36. Структури норми права. Кожна норма права складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція – це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки (що повинен робити, що не повинен робити адресат норми). Диспозиція буває: визначена(закріплює однозначне правило поведінки), не повністю визначена (вказує на загальні ознаки поведінки, суб’єкти оточують свої права та обов’язки самостійно), відносно визначені (надає можливість для уточнення прав та обов’язків суб’єктів залежно від конкретних обставин).

Гіпотеза – це частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність права, що встановлені в диспозиції ( Коли? Де? В якому разі?). Гіпотеза буває: визначена (вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми), не повністю визначена (містить формулювання у загальній формі), відносно визначена (обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог). Також гіпотеза поділяється на:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]