20. Методи розрахунку внеску природних екосистем по країнах світу в глобальну сталість біосфери

Суть даних методів полягає в тім, що на основі даних про площі природних і порушених людиною земель, що маються в базах даних ООН, ФАО, Інституту світових ресурсів, оцінюється внесок кожної країни як у збереження сухопутних екосистем, так і в їхні втрати.

Більш точна оцінка враховує розходження екосистем суші по найбільш істотним для стійкості екосистем параметрам.

При цьому визначається внесок природних екосистем кожної країни в збереження рослинної маси, ефективності й адаптивного потенціалу наземної біоти планети, а також визначається роль кожної країни у втратах основних біосферних функцій природних екосистем суші, замінених штучними чи антропогенно порушеними екосистемами.

Сумарні втрати стійкості екосистем можна віднести до загальної чисельності людства, що дасть середньосвітовий показник утрат на душу населення. Аналогічні показники розраховуються для кожної країни окремо.

Співвідношення національного і середньосвітового показників відбиває неефективність використання біосферних ресурсів у кордонах національної території.

Висновок

Отримані оцінки дозволяють запропонувати варіант взаєморозрахунків країн за «збереження - втрати» біосферної стійкості. В основі таких взаєморозрахунків може лежати угода про ціну, що світове співтовариство готове платити за зниження ризику дестабілізації біосфери.

Стале використання природних ресурсів є основою для функціонування біосфери та підтримання її рівноваги, а також для забезпечення ресурсами виробничої сфери. Природні і антропогенно змінені екосистеми обумовлюють функціонування популяцій видів флори і фауни та загальний стан природного середовища в Україні. Біологічне різноманіття є не лише національним багатством, але й історичним надбанням народу України, що має бути збережене і передано у користування майбутнім поколінням. Всі заохочувальні заходи, що сприяють збереженню біорізноманіття, відповідають загальній логіці системи сталого використання ресурсів і, загалом, сталого розвитку суспільства

Пропоновані заохочувальні заходи переважно стосуються ситуацій, коли основними причинами втрати біорізномаїття є недостатня інтегрованість природних ресурсів в ринкові механізми та неефективність існуючих в Україні ринкових механізмів, які через економічні інтереси людей могли б забезпечувати стале використання природних ресурсів. Основним принципом, який використовувався при розробці заохочувальних заходів, був принцип інтерналізації в контексті вирішення основного завдання – інтерналізації використання природних ресурсів в економічні механізми шляхом регулювання індивідуальних граничних витрат або корисності таким чином, щоб вони відображали дійсні суспільні витрати або корисність та встановлення прав власності на використання ресурсу. Визначення цього принципу як основного при розробці в Україні заохочувальних заходів з метою сталого використання природних ресурсів витікає з їх слабкої інтеграції в механізми економічного регулювання, внаслідок чого більшість цих механізмів відіграє роль порочних стимулів щодо використання природних ресурсів. Тому переважна більшість пропонованих заохочувальних заходів в галузі економіки спрямована на усунення негативного впливу існуючих порочних стимулів (або самих порочних стимулів) на стан довкілля.

Література

1. Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 455 с.

2. Фоменко Г.А. Денежные оценки природных ресурсов как важнейшее условие устойчивого развития в России // Управление природопользованием для устойчивого развития. — Ярославль, 1997. Поступила в редакцию 10 октября 2006 г.

3. Боголюбова С.А. Екология.-М.:Знание,1999.-285 с.

4. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.

5. Основи екологічних знань /ред.В.І. Поліщук, Л.П. Царик/, Тернопіль, “Тернопіль”,1998. с 157-160.

6. State of environment in Ukraine for 1999. National report. Kyiv 2001., 192s.

1 ГДВ – гранично допустимі викиди, ГДК – гранично допустима концентрація шкідливих речовин.

45