4. Метод оцінки впливу на навколишнє середовище за допомогою вартості відтворення

Метод призначений для порівняння витрат на відтворення природних ресурсів, яким можуть бути нанесені збитки при реалізації проекту, і витрат на заходи для запобігання збитків.

Суть даного методу полягає в тому, що витрати, зв'язані з відтворенням природних ресурсів, можуть бути виміряні і розглядатися як оцінка вигод, очікуваних при запобіганні збиткам. Допускається, що не існує непрямих вигод, пов'язаних з цими витратами, і що величина збитків є вимірюваною.

Даний вид аналізу припускає наступне: величина збитків є вимірюваною; витрати відтворення піддаються розрахунку і не перевищують вартості зруйнованих виробничих ресурсів (тому відтворення є економічно ефективним), не існує непрямих вигод, пов'язаних з цими витратами.

Природні ресурси розглядаються тут як потенційні виробничі ресурси, що можуть принести вигоду людині. Виходячи з їхньої виробничої цінності, визначається вартість їхнього відтворення, потім вона порівнюється з вартістю заходів щодо запобігання збиткам. Якщо вартість відтворення вище, то приймається рішення про запобігання збиткам.

Метод рекомендується застосовувати у випадках, коли реалізація проекту вплине на невеликі об'єкти, вартість відтворення яких легко підрахувати, наприклад, дорога, міст, гребля. Якщо об'єктами впливу є ґрунт, вода, ліс і т.д., то необхідно враховувати більшу кількість аспектів. При цьому варто пам'ятати, що не всі вигоди від природних ресурсів піддаються розрахунку на даному етапі розвитку науки.

Метод може використовуватися також для аналізу зовнішніх фізичних і економічних змін у навколишньому середовищу в результаті реалізації проекту.

5. Метод прямої неринкової оцінки на основі транспортно-шляхових витрат

Метод призначений для визначення рекреаційної і естетичної цінності природного об'єкта шляхом виявлення і порівняння витрат населення на відвідування даного природного об'єкта.

Витрати на відвідування природного об'єкта складаються з витрат на дорогу до місця відпочинку і назад, витрат на оплату за в'їзд на місце відпочинку, на проживання, харчування й ін. Дані про кількість відвідувачів і зроблених ними витратах беруться з опитувань відвідувачів, місцевих жителів, туристичних фірм. Усі відвідувачі розбиваються на групи по географічних зонах, відкіля вони приїжджають.

Витрати відвідувачів по кожній географічній зоні зіставляються з витратами відвідувачів із сусідньої географічної зони. Різниця між цими витратами збільшується на кількість відвідувачів і показник середньої відвідуваності по даній географічній зоні за рік. Цей показник характеризує розмір споживчих надлишків, що оплачують відвідувачі з даної географічної зони, у порівнянні з відвідувачами із сусідньої географічної зони. Визначення споживчих надлишків (ПІ) по даної географічній зоні (і) визначається за формулою:

Пиі = (Трі+1 – Трі) х Пі х Ni, ,

де:

Трі, Трі+1 – середнє значення транспортно-шляхових витрат відповідно відвідувачів даної зони й і відвідувачів сусідньої географічної зони і+1;

Пі – розрахункова кількість відвідувачів по i-ої зоні, чол./рік;

Ni – середня відвідуваність по i-ої зоні.

Споживчі надлишки відвідувачів по кожній географічній зоні складаються. Отримана сума характеризує рекреаційну цінність природного об'єкта.

Метод розроблений у США і широко застосовується у світовій практиці.