2.1 Соціально-економічні фактори впливу

бідність та корупція;

браконьєрство; нові технології (зокрема вудочки, арбалети);

розпакування тварин (рибальство, заготівля лікарських рослин, збір ягід, заготівля дров тощо);

колекціонування, збір першоквітів;

надмірна експлуатація екосистеми (у тому числі полювання, рибальства, заготівля лікарських рослин та збір яєць);

домашні тварини;

медичні потреби (збір лікарських рослин);

випалювання рослинності (через порушення првил поведінки в місцях відпочинку);

розширення забудови;

підвищення рівня рекреаційного навантаження, розширення зон відпочинку, дачі;

Зміст заходів

Зменшення впливу вказаних чинників на довкілля можна досягти за рахунок суттєвого підвищення рівня достатку населення (в першу чергу в сільських регіонах країни) за рахунок підвищення ефективності традиційних для сільської місцевості виробництв (сільське та лісове господарство, промислова переробка), створення нових робочих місць в альтернативних сферах зайнятості (індустрія відпочинку та туризму), доступності медичних послуг та ліків, підвищення рівня екологічної культури населення (в тому числі в процесі господарської діяльності), дотримання правил поведінки в місцях відпочинку. З огляду на загальний економічний стан держави та населення в короткостроковій переспективі усунення впливу цих факторів є важко вирішуваним і потребує достатньо довгого часу. Можливе часткове зменшення їх тиску за рахунок адміністративних інструментів прямого охоронного характеру.

2.2 Техногенні фактори впливу

сільське господарство, включаючи специфічні загрози, такі, як:

зміна режиму та технологій землекористування (включаючи зміну типів землекористування);

інтенсифікація ведення сільського господарства (включаючи перевипас, хімічне забруднення тощо);

випас худоби в лісі;

евтрофування та гіперевтрофування в результаті забруднення вод біогенними елементами, пестицидами, гербіцидами тощо;

негативні наслідки будівництво меліоративних споруд (дамб тощо) і меліорації земель;

підйом рівня ґрунтових вод; осушувальна меліорація; спрямлення русел малих річок);

(порушення гідрологічного режиму;

порушення гідрохімічного режиму;

засолення;

замулення від змиву ґрунту;

знищення заплав;

випалювання рослинності;

Зміст заходів

Загальна спрямованість заходів по усуненню та зменшенню загроз біорізноманіттю, пов’язаних з сільськогосподарською діяльністю повинна полягати в зменшенні сумарного навантаження антропогенного впливу на природний фундамент в цілому та екосистеми зокрема. Вирішення цієї проблеми можливе лише за умови зміни парадигми розвитку АПК та поступового переведення сільського господарства та переробного комплексу на засади сталого розвитку. В основі нової парадигми розвитку повинна лежати економічна та соціальна відповідальність за якість продукції та стан довкілля, включаючи компоненти біорізноманіття. Досягнення цього завдання вимагає екологічної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, збільшення долі кінцевих продуктів переробки, що створить передумови для вивільнення значної частини сільськогосподарських угідь з традиційного виробництва, часткового заліснення вилучених територій та використання їх для створення альтернативних вартостей (рекреаційна сфера, сталий туризм). Важливим інстументом є технологічна модернізація та широкомасштабні інвестиції.

лісове господарство, включаючи специфічні загрози, такі, як:

залісення територій, інтенсифікація ведення лісового господарства (ведення рубок догляду, нових технологій тощо);

комерційна рубка лісу, вибіркова рубка лісу;