- •07. Причини та початок Першої світової війни.
- •33. Паризька мирна конференція та її рішення.
- •08. Створення та діяльність Ліги націй.
- •23. Завершення складання Версияьсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі риси.
- •33. Плани Дауеса та Юнга , їх роль упіслявоєнному відродженні Німеччини.
- •35. Російська революція 1917 р. В Росії: причини та початок.
- •05. «Новий курс» ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •03. Франція у 20-30-ті роки. Діяльність уряду Народного фронту.
- •09. Тоталітаризм, ознаки тоталітарних режимів.
- •25. Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- •15. Встановлення нацистської диктатури а. Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу.
- •11. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- •33. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський.
- •37. Утворення Чехо-Словаччини. Т. Масарик.
- •29. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини.
- •13. Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни, її наслідки.
- •21. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього.
- •18. Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •08. Створення Організації Об'єднаних Націй. Україна — співзасновниця оон. Роль оон у повоєнному світ
- •06. Рух Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •34. Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції. Підсумки війни в Європі.
- •45. План Маршала і його роль у відбудові господарства західноєвропейських країн.
- •02. Сша наприкінці XX - на початку XXI століття. Українці у сша.
- •22. Діяльність м. Тетчер. «Тетчеризм», його суть та результати для Великої Британії.
- •14. П'ята республіка у Франції. Політика Шарля де Голля.
- •50. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •42. Демократичні революції 1989 -1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •04. Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •20. Японське «економічне диво». Розвиток Японії на сучасному етапі.
- •16. Політика реформ у Китаї у 80-90-х рр. Українсько-китайські відносини.
- •62. Причини і початок холодної війни.
- •10. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес.
- •32. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80 — 90-хрр. Закінчення «холодної війни».
- •30. Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
- •36. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі.
- •5.2. Розширення Європейського Союзу та нато. Місце України в цьому процесі.
- •44. Причини, характер, періодизація Другої світової війни.
37. Утворення Чехо-Словаччини. Т. Масарик.
Восени 1918 р. в умовах воєнної поразки Австро-Угорщини під час Першої світової війни розпочалася практична реалізація планів чеських і словацьких політичних кіл щодо утворення чесько-словацької держави. 28 жовтня 1918 р. Празький Національний Комітет у центрі Праги (Вац-лавська площа) у присутності тисяч чехів проголосив утворення Чехословацької Республіки і заявив про тимчасове взяття на себе функцій вищого органу влади. Того ж дня у Женеві між керівниками двох політичних центрів — празьким Національним комітетом і Тимчасовим чехословацьким урядом розпочалися переговори щодо практичної реалізації накреслених заходів. ЗО жовтня 1918 р. Словацька національна рада прийняла рішення про приєднання словацьких земель до Чехії у рамках єдиного державного утворення.
13 листопада 1918 р. Національний Комітет у Празі схвалив Тимчасову Конституцію, що проголошувала утворення Чехословацької Республіки. 14 листопада 1918 р. Національні збори обрали першим Президентом Т. Масарика, а уряд очолив К. Крамарж.
Насамперед були розпущені місцеві національні комітети, проведені зміни адміністративного, поліцейського й судового апаратів, створено центральний держапарат. Міністр оборони В. Клофаг оголосив створення регулярної армії, основу якої склали чехо-словацькі легіонери. Серед інших першочергових реформ уряд у 1918 р. скасував дворянські привілеї й титули, узаконив свободу слова і друку, право на страйк, запровадив 8-годинний робочий день, а також ухвалив закони про державну допомогу безробітним, розширення соціального страхування. Однією з основних була аграрна реформа — держава отримала право відчуження в громадське користування і передачу малоземельним селянам за викуп земельних володінь, що перевищували 150 га орної землі.
Кордони республіки були визначені Версальським (1919), Сен-Жерменським (1918) і Тріанонським (1920) мирними договорами. Лідери нової держави за активної підтримки Антанти чи не найкращим чином скористалися наслідками Першої світової війни. їм вдалося не тільки зберегти в цілісності територію історичної Чехії та Моравії, ще й приєднати Словаччину та Закарпаття, а також значну частину власне угорських земель і домогтися в цілому сприятливого для неї вирішення питання Тушинської Сілезії на північних кордонах.
Чехословацька держава охоплювала площу 140,4 тис км2, де проживало 13,6 млн чол. (чехи — 6,8 млн, словаки — 2 млн, німці — 3,1 млн, угорці — 0,7 млн, українці — 0,5 млн, інші національності — 0,5 млн). Понад третину населення республіки становили національні меншини. До складу Чехо-словаччини увійшли четверта частина населення, близько 1/5 частини території Австро-Угорщини і майже 70% усієї промисловості колишньої монархії, яка протягом двох-трьох повоєнних років була повністю відновлена і мала великий експортний потенціал. Проте економічний потенціал різних частин республіки був далеко не однаковим: питома вага зайнятих у промисловості Словаччини була у 2 рази, а в Закарпатті — у 4 рази нижча, ніж у Чехії.
Томаш Масарик— учений-філософ, політичний і державний діяч, перший Президент Чехословаччини. Народився у словацько-німецькій родині. Після Віденського університету — професор філософії у Празькому університеті. Був депутатом австрійського парламенту. Під час Першої світової війни зайняв антиавстрійську позицію і сподівався на розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти. У 1915 р. організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національні питання у Центрально-Східній Європі наданням самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Будучи президентом Чехословаччини (1918-1935), активно впроваджує ідеї гуманної демократії, під керівництвом якої в республіці розпочалося будівництво парламентської держави. Підтримував діяльність українських еміграційних кіл у Празі та інших містах. Допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою Український вільний університет, Вищий педагогічний інститут ім. Драгоманова, Українську господарську академію.