- •07. Причини та початок Першої світової війни.
- •33. Паризька мирна конференція та її рішення.
- •08. Створення та діяльність Ліги націй.
- •23. Завершення складання Версияьсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі риси.
- •33. Плани Дауеса та Юнга , їх роль упіслявоєнному відродженні Німеччини.
- •35. Російська революція 1917 р. В Росії: причини та початок.
- •05. «Новий курс» ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •03. Франція у 20-30-ті роки. Діяльність уряду Народного фронту.
- •09. Тоталітаризм, ознаки тоталітарних режимів.
- •25. Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- •15. Встановлення нацистської диктатури а. Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу.
- •11. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- •33. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський.
- •37. Утворення Чехо-Словаччини. Т. Масарик.
- •29. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини.
- •13. Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни, її наслідки.
- •21. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього.
- •18. Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- •08. Створення Організації Об'єднаних Націй. Україна — співзасновниця оон. Роль оон у повоєнному світ
- •06. Рух Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •34. Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції. Підсумки війни в Європі.
- •45. План Маршала і його роль у відбудові господарства західноєвропейських країн.
- •02. Сша наприкінці XX - на початку XXI століття. Українці у сша.
- •22. Діяльність м. Тетчер. «Тетчеризм», його суть та результати для Великої Британії.
- •14. П'ята республіка у Франції. Політика Шарля де Голля.
- •50. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •42. Демократичні революції 1989 -1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- •04. Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- •20. Японське «економічне диво». Розвиток Японії на сучасному етапі.
- •16. Політика реформ у Китаї у 80-90-х рр. Українсько-китайські відносини.
- •62. Причини і початок холодної війни.
- •10. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес.
- •32. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80 — 90-хрр. Закінчення «холодної війни».
- •30. Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
- •36. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі.
- •5.2. Розширення Європейського Союзу та нато. Місце України в цьому процесі.
- •44. Причини, характер, періодизація Другої світової війни.
25. Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
Фашистський режим в Італії виріс почасти з гніву і відчаю народу, який після Першої світової війни відчув себе приниженим і обділеним. Італія програла Першу світову війну і прагнула реваншу. Соціальною опорою італійського фашизму виступали фронтовики, селяни та частина націоналістично налаштованої інтелігенції. Унаслідок післявоєнної розрухи вони перебували у важкій ситуації і шукали виходу з неї. Розв'язання усіх цих проблем демагогічно обіцяли фашисти. Перші фашистські організації з'явилися в Італії у 1919 році. Вони були сформовані як напіввійськові дружини колишніх фронтовиків і називались «фаші ді комбантіменто», тобто з'єднання військовиків. їх назва дала найменування усьому фашистському рухові. Підтримані великим капіталом, італійські фашисти розпочали боротьбу за владу. Вони висунули програму, обіцяючи восьмигодинний робочий день, республіканський лад і соціальне страхування. Оскільки Італія була аграрною країною, Муссоліні обіцяв селянам провести аграрну реформу і дати землю.
24 жовтня 1922 р. у Неаполі розпочався з'їзд фашистських союзів. На з'їзді Муссоліні в ультимативній формі зажадав від уряду надати фашистам п'ять міністерських портфелів і керівництво комісаріатом авіації. Того ж дня фашисти розробили план захоплення влади: 27 жовтня — загальна мобілізація фашистів, 28 — атака на головні центри країни. Три колони сквадрис-тів — членів фашистських бойових загонів — повинні були увійти до Рима, висунути уряду ультиматум та заволодіти головними міністерствами.
Під час фашистського «походу на Рим» кабінет міністрів пішов у відставку, але заздалегідь затвердив і розіслав на місця декрет про облогове становище, за яким армія отримала необхідні повноваження наведення порядку. Проте король, Віктор Еммануїл ІН, відмовився підписувати цей декрет і призначив Б. Муссоліні прем'єр-міністром. 28 жовтня Муссоліні прибув до Риму. Італійські фашисти прийшли до влади.
На чолі італійського фашизму стояв Беніто Муссоліні (1883-1945). За професією Муссоліні був учителем. Свою політичну кар'єру розпочав у рядах соціалістичного руху. У 1912-1914 рр. — редактор соціалістичної газети «Аванті». За агітацію за вступ Італії у війну на боці Антанти в листопаді 1914 р. був виключений із соціалістичної партії. Тоді ж заснував газету «Пополо д'Італіе» (майбутня газета італійських фашистів).
У березні 1919 р. став засновником фашистської організації «Фашіо ді комбатіменто». У 1922 p., як зазначено вище, Муссоліні прийшов до влади внаслідок державного перевороту. У цьому сенсі характерне його висловлювання: «Або нам дадуть владу, або я її візьму сам». Після захоплення влади Муссоліні приступив до ліквідації конституційних свобод і встановлення відкритої фашистської диктатури. Проводив експансіоністську політику, яка проявилась у захопленні Ефіопії (1936), Албанії (1939).
Після приходу до влади Гітлера підписав з Німеччиною політичний і військовий союз і вступив у 1940 р. у Другу світову війну як союзник Третього Рейху. У 1945 р. Муссоліні був захоплений партизанами і страчений.