6. Екологічнв ситуація.

Щодо забрудненості атмосферного повітря м. Херсона у порівнянні з іншими регіонами України знаходиться в більш сприятливих умовах. Валові викиди забруднюючих речовин по місту значно менші, ніж в окремих містах з середнім рівнем розвитку промисловості.

У місті налічується 100 великих підприємств, річні викиди яких складають 19,6 тис. тонн. Основні джерела забруднення атмосферного повітря зосередженні і м. Херсоні. У порівнянні з 1990 роком обсяги викидів від стаціонарних джерел зменшились у три рази, що передусім, є наслідком спаду промислового виробництва.

Основними забруднювачами атмосферного повітря є АТ “Херсоннафтопереробка” (13,9 тис. тонн), Херсонський суднобудівний завод (1,7 тис. тонн), Херсонське підприємство теплових мереж (1,6 тис. тонн).

По інгредієнтах викиди забруднюючих речовин розподіляються на тверді (2,7 тис. тонн) та газоподібні і рідкі (16,9 тис. тонн). Серед останніх домінують легкі органічні сполуки (8,3 тис. тонн), сірчистий ангідрид(5,8 тис. тонн), оксид вуглецю (1,1 тис. тонн) та окису азоту (1,3 тис. тонн). АТ “Херсоннафтопереробка” та Херсонське підприємство теплових мереж викидають 5,7 тис. тонн сірчистого ангідриду, особливо небезпечного для здоров’я людини забруднювача атмосферного повітря.

Найбільш ваговий внесок у забруднення, викиди яких оцінюють понад 8,9 тис. тонн і не мають тенденцій до зниження, а зростають. Це є наслідком недосконалого стану організації дорожнього руху, низької якості моторного палива та відсутності на автомобілях технічних засобів нейтралізації токсичних вихлопів ( каталітичні нейтралізатори) та обмеження кола авто підприємств, які використовують альтернативне паливо (газ та різноманітні паливні добавки).

Регулярні спостереження Херсонського Гідрометцентру за якістю атмосферного повітря свідчать про стабілізацію показників забруднення на рівні, що не перевищує гранично допустимих концентрацій спостерігаються у місцях скупчення автотранспорту.

Через 12 промислових та 14 автошляхових зливних випусків у Дніпро надходить велика кількість неочищених зливних вод.

Промислом підприємства не завжди виконують умови скиду виробничих стоків у міську каналізацію, через що погіршується біологічний процес очистки на міських очисних спорудах, і як наслідок не доочищення води надходять до водойм. Шляхи вирішення проблем, пов’язаних із запобіганням забрудненню водойм, знаходження джерел водопостачання, зменшення водопостачання питної якості, припинення скид забруднюючих стоків бачаться у будівництві очисних споруд, переведення підприємств на технічну воду та зворотні системи водопостачання, вода яких після очистки відповідала б усім вимогам ГОСТу “Вода питна”, запобігання потраплянню у водойми шкідливих речовин при аварійних ситуаціях та у результаті всієї різноманітності народногосподарської діяльності.

Список використаної літератури

Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. – 1999. – 162 с.
Нормативно-правові акти України з питань туризму Збірник законодавчих та нормативних актів. – К.: «Атака», 2004. – 464 с.
Политика мобилизации интегрального ресурса региона. Книга 2/ Под ред. Б. В. Буркинского и С. К. Харичкова. ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. – 346.
Соколенко С.И. Развитие туристическо-рекреационных кластеров: региональная инициатива Украины // Регион: Восток – Запад. – 2004. - № 2 (7).
Стартовые условия для экономического чуда // Голос Украины – 2006. – № 198 – С. 2.
Шмагина В. В., Харичков С. .К. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития. ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. – 70 с.