4. Характеристика культурно-історичних ресурсів

Діїв курган  — поховання скіфського вельможі ^[1], біля села (зараз селища міського типу) Нижні Сірогози Херсонської області України, створення якого датують другою половиною IV століття до нашої ери. Досліджувався 1891  та 1897 М.І. Веселовським та К. Є. Думбергом

Фортеці

Центром міста Херсона є Херсонська фортеця, яка розташувалася на 100 гектарах. Фортеця була споруджена за наказом Катерини II в 1778 році. Вона була побудована за проектом головного архітектора Адміралтейства- колегій М. Н. Ветошкина. Ім'я фортеці дав Олександр Потьомкін.  Це було невелике містечко всередині Херсона. У ньому налічувалося шістнадцять кварталів. Під землею фортеця була обладнана десятками тунелів, які виходили за кордон фортеці на 50 - 70 метрів. Будівлі які були в ті часи це широка дерев'яна набережна, зроблений з колод полісад, приватний пивоварний завод купця Лейер. Тут також розміщувалися солдатські казарми, артилерійські і збройові майстерні, склади, пкріпосні колодязі.  Під час свого знаменитого подорожі в Тавриду, в травні 1787 зупинялася Катерина II. Зараз це пам’ятка добре відвідувана туристами.

Сакральна архітектура

Катерининський собор у Херсоні - видатна пам'ятка XVIII в. Стиль раннього класицизму з використанням мотивів балканської середньовічної архітектури. Собор з монументальної дзвіницею зведено в 1782-87 рр. на місці дерев'яної Михайлівської церкви на території колишньої Херсонської фортеці. Названий на честь Св. Катерини і імператриці Катерини II, яка відвідала храм в 1786 р Збереглося крісло, встановлене виготовлене спеціально для імператриці. В інтер'єрі - твори живопису, приписувані В. Боровиковському і Д. Левицькому. У 1791 р в склепі під собором був похований князь Г. Потьомкін-Таврійський. На території Катерининського собору розташований "Пантеон херсонка фортеці" - поховання офіцерів, полеглих у російсько-турецькій війні.

Старовинний козацький храм, пам'ятник архітектури XVIII ст. Єдина дерев'яна церква на Херсонщині. Побудована з дуба в 1725 р в запорізькій фортеці перевалочною (нинішній п. Світлогірське у місця впадання р. Ворскла в Дніпро), спочатку називалася Воскресенської. У 1784 р храм був переправлений на плотах по Дніпру в Берислав. За радянської влади був закритий на нетривалий період з 1939 по 1941 р Тут зберігається Євангеліє 1695 г.

Греко-Софійська церква Різдва Пресвятої Богородиці - це найстаріша з усіх збережених церков у Херсоні. Кам'яний храм з дерев'яною головою побудували греки, які оселилися в Херсоні в XVIII в. В інтер'єрі Греко-Софійської церкви зберігся настінний живопис, прекрасний різьблений іконостас, дерев'яні скульптури.

Подійні ресурси

Херсонська область розташована на Півдні України, у басейні ніжньої течії Дніпра, у межах Прічорноморської нізовіні. На сході країни Межує Із Запорізькою, на Півдні - з автономними республікою Крим, на північному заході - Із Міколаївською, на півночі - Із Дніпропетровською областями.

На Півдні Херсонщину омівають Чорне и Азовське моря, а такоже Сиваш (Гниле море). Ріка Дніпро поділяє область на две части - правобережну и лівобережну, якові ще назівають Таврією.

Територія області становіть 28,5 тис. кв. км, протяжність Із півночі на південь - 180 км, Із заходу на Схід - 258 км.

Найбільш Ранні сліді людини на территории области відносяться до XV тис. до н.е. У ІІІ - на поч. ІІ тис. до н.е. Більшу часть Стьопу Займаюсь скотарські племена. Напрікінці ІV- на поч. І тис. до н.е. наш край почінає заселятіся значний густіше. У VІ-ІІІ ст. до н.е., кіммерійців вітіснілі и частково підкорілі Нові кочові племена скіфів, де утворена Власний державу - Скіфію. Часи Київської Русі були представлені як кочовімі племенами (Печеніги, торки, Половці), так и слов'янським населенням - у м. Олешшя, что знаходится на территории Великого Потьомкінського острова Поблизу сучасного Херсона. Починаючі з ХV ст. територія майбутньої Херсонщини знаходится під властью Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII - XVIII ст. входила до складу Кам'янської та Олешківської Січей. На хвилі національного опору качана 18 ст. січове товариство звертаючись Кошова отаманом Гордієнка, козака Платнірівського куреня. Кость Гордієнко - випускник Київської духовної академии, як один зі складачів однієї з дере в історії людства Демократичної Конституції («Конституції України Гетьмана Пилипа Орлика»). - Останній уславлених кошовий отаман. На территории Кам'янської Запорозької Січі (біля сучасного села Республіканець Бериславського району Херсонської області) на січовому цвинтарі до нашого часу зберегліся могила Костя Гордієнка, и хрест на могилі. Курган з похованням отамана є складового Частина пам'ятки національного значення «Кам'янська Запорозька Січ». После російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) На звільнені землі начали переселятіся селяни Із Киевськой, Полтавської, Ніжегородської та других губерній, что спріяло розвіткові у посушлівіх степах землеробства и скотарство. У 1796 году вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На качану XIX ст. Правобережна часть ее включено до складу Міколаївської губернії, а лівобережну - до Таврійської. У 1803 году Створено Херсонська губернію и повіт Із центром у Херсоне. Херсону судилося стати центром суднобудування для Чорноморського флоту. Важливі тодішні промисли - вітоплювання сала и торгівля вовною.

Видатні люди

Суворов Олександр Васильович ї 1730-1800 Видатний російський військовий діяч, генералісимус (1799). Неодноразово перебував у Херсоні в 80-х рр. XVIII ст. Напередодні російсько-турецької війни у серпні 1787 р, був призначений командувати військами при Херсоні та Кінбурні. Керував укріпленням Херсонської фортеці та підступів до Херсона. Перемога під Кінбурном 1 жовтня 1787 р., одержана російськими військами на чолі з Суворовим, відвернула небезпеку від Херсона. У 1792-1794 рр. у Херсоні розміщувалася штаб-квартира Суворова.

Калагеоргій Іван ХристофоровичДійсний статський радник, Херсонський віце-губернатор (1814-1816 рр..). Особливу увагу в своїй діяльності приділяв розвитку освіти. За його ініціативою 12 березня 1815 р. в Херсоні було відкрито перший середній учбовий заклад Херсонську чоловічу гімназію.

Вадон Євген Ежен Йосипович Представник родини французьких емігрантів, яка оселилась на Півдні України наприкінці XVIII ст., технік, промисловець. Засновник чавуноливарного та. механічного заводу (1855 р.) в Херсоні, суднобудівної верфі (поч. 70-х рр. ХІХ ст.). Таким чином, його можна назвати фундатором сучасного суднобудування в Херсоні. 

Волохін Олександр Іванович . Представник херсонської родини землевласників та підприємців, потомствений почесний громадянин, відомий земський діяч. У 1868-1874 рр.голова Херсонської повітової земської управи, в 1872-1875 рр. - Херсонський міський голова. Під час його головування міська дума прийняла важливі рішення про відкриття в Херсоні міського громадського банку, відділу Державного банку. У Херсоні відкрились декілька нових учбових закладів: сільськогосподарське училище, фельдшерська школа, учительська семінарія та ін..Волохін О.І був широко відомий значними доброчинними внесками, відкрив на свої кошти лікарню в Тягинці та ін. На знак пошани одну з вулиць Херсона було названо його ім'ям: Волохінська (нині частина вул. Червонофлотської).

Терещенко Василь Григорович. Херсонський міський голова на протязі 1875-1893 рр. За його головування та ініціативою проведено роботи по створенню глибоководного фарватеру від гирла Дніпра до Херсона, що дозволило повернути нашому місту статус морського порту. Дбав про розвиток освіти та культури. Завдяки його діяльності було відкрито 5 початкових училищ, реальне училище. На свої кошти створив декілька стипендій для малозабезпечених учнів гімназій. При його сприянні будувались театр, міська бібліотека (один з засновників - заступник міського голови - М.Є. Беккер), створювався музей.