
- •Екзаменаційні питання
- •Культура фахового мовлення
- •Державотворча роль мови
- •Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування
- •Функції мови
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Типи мовлення
- •Особливості лексики офіційно-ділового стилю
- •Поняття літературної мови
- •Мовна норма, варіанти норм
- •Культура мови
- •Основні ознаки культури мови:
- •Як досягти високої культури мовлення, виразності й багатства індивідуальної мови? Поради:
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Мова і професія
- •Майстерність публічного виступу
- •Структура виступу
- •Види підготовки до виступу
- •Мова і думка
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Основні закони риторики
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •Етичні норми і нормативи Етичні правила ділового спілкування
- •Професійна етика
- •Основні види ділового спілкування Ділова бесіда
- •Підготовка до бесіди
- •Службова нарада
- •Його завдання під час підготування наради такі:
- •Під час проведення наради голова повинен:
- •Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- •Основні правила ділового спілкування
- •До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:
- •Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей
- •Правила спілкування фахівця при проведенні прийомів
- •Правила спілкування фахівця по телефону
- •Є декілька найважливіших правил телефонного етикету
- •Терміни і термінологія
- •З погляду походження розрізняють:
- •Лексика української мови (залежно від мети висловлювання і від того, яка мовна функція реалізується) поділяється на:
- •Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної
- •Типи термінологічних словників
- •Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури
- •Абревіатури в діловому мовленні Правила скорочування слів
- •Правила скорочування слів
- •Документ – основний вид офіційно – ділового стилю
- •Загальні вимоги до складання документів
- •До ділових документів відносяться:
- •Вимоги до мови ділових паперів
- •Критерії класифікації документів
- •Таблиця 1. Класифікація документів
- •Оформлення сторінки
- •Вимоги до тексту документа
- •Текст складається з таких логічних елементів:
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання
- •Основні правила оформлення реквізитів
- •Документи щодо особового складу автобіографія
- •Характеристика
- •Довідково-інформаційні документи оголошення
- •Запрошення
- •Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Протокол
- •Витяг з протоколу
- •Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування
- •Реквізити листа та їх оформлення
- •Вимоги до тексту листа
- •Оформлення листа
- •Етикет ділового листування
- •Телеграма
- •Телефонограма
- •Розпорядчі документи наказ
- •Розпорядження
- •Постанова
- •Організаційні документи статут
- •Положення
- •Інструкція
- •Господарсько-договірні документи договір
- •Трудова угода
- •Контракт
- •Обліково-фінансові документи акт
- •Доручення
- •Накладна
- •Таблиця
- •Вибір слова Відносини – взаємини
- •Об’єм – обсяг
- •Працівник – робітник
- •Значний – вагомий
- •Запущений – занедбаний
- •Тактичні – тактові
- •Адресат – адресант
- •Статут – статус
- •Ділянка – дільниця
- •Керівництво – керування
- •Особистий – особовий – особливий
- •Робітник – працівник – співробітник
- •Гарантійний – гарантований
- •Тактовний –тактичний
- •Економіка –економія
- •Абонент – абонемент
- •Авторитетний – авторитарний
- •Громадський - громадянський
- •Дипломат – дипломант – дипломник
- •Внесок – вклад
- •Головний – основний
- •Пам’ятник – пам’ятка
- •Зміст – смисл
- •Професіональний – професійний
- •Особа – особистість
- •Становище – положення – стан
- •Галузь – сфера – ділянка
- •Барва – фарба
- •Вежа – башта
- •Виключення – виняток
- •Відтінок – відтинок
- •Обсяг – розмір
- •Результат – наслідок
- •Відношення – ставлення
- •Висвітлювати – освітлювати
- •Виборчий – виборний
- •Зв’язати –пов’язати
- •Скоро – швидко
- •Зазнати – понести
- •Книга – книжка
- •Стан – становище
- •Суспільний – громадський
- •Місто – місце
- •Домовитися – договоритися
- •Рахувати – вважати
- •Розповсюджувати – поширювати
- •Являється – є
- •Познайомитися – ознайомитися
- •Приймати – брати
- •Прошу - прошу
- •Дзвонити – телефонувати
- •Мішати – заважати
- •Опанувати – освоїти
- •Грати – відігравати
- •Робітничий – робочий
- •Стійкий – тривкий
- •Стінний – стіновий
Особливості лексики офіційно-ділового стилю
Офіційно-діловий стиль (ОДС) – функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях. ОДС має певні ознаки, які зумовлені нормами загальнолітературної української мови. Головні з них такі:
використання слів тільки у прямому значенні;
вживання усталених форм і мовних зворотів;
точність, ясність, стислість викладу думки;
прямий порядок слів у реченні;
уникнення розмовних, емоційно забарвлених слів та висловів;
додержання норм сучасної літературної мови, недопущення калькування, змішування мов;
використання спеціальної термінології.
Специфіка ОДС полягає у певних стильових рисах, що притаманні лише йому, а саме:
- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
- точність та ясність поєднані з лаконічністю, стислістю й послідовністю
викладу фактів;
- документальність, наявність реквізитів;
- наявність усталених одноманітних мовних зворотів,
висока стандартизація тексту;
- сувора регламентація тексту (параграфи, пункти, розділи, абзаци).
Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:
• законодавчий – використовується у законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, статутах, постановах та ін.;
• дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях, комюніке, протоколах, меморандумах, ультиматумах ;
• юридичний – використовується у юриспруденції. Обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини. Реалізується в актах, позовних заявах, постановах, запитах, повідомленнях ;
• адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві. Реалізується в офіційній кореспонденції, договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках та ін.
Ділове мовлення повинно бути доступним і зрозумілим широкому слухачеві. Це стосується і ділових паперів. Виклад у текстах ділових паперів має бути чітким, ясним, логічним і водночас якомога лаконічним. Логічна послідовність у документах досягається за допомогою причинно-наслідкових зв’язків у реченні чи в тексті в цілому. У ділових паперах використовується загальновживана лексика та терміни, які включені до словників.
Поняття літературної мови
Українська мова належить до слов'янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу.
Українська національна мова існує:
а) у вищій формі загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові;
б) у нижчих формах загальнонародної мови - її територіальних діалектах.
Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут.
Вона характеризується уніфікованістю, стандартизованістю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка', "Москаль-чарівник"). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.
Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше "своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно-розмовні форми народної мови"1. Традиції Т.Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.
Українська літературна мова постійно розвивається та збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.