- •Екзаменаційні питання
- •Культура фахового мовлення
- •Державотворча роль мови
- •Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування
- •Функції мови
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Типи мовлення
- •Особливості лексики офіційно-ділового стилю
- •Поняття літературної мови
- •Мовна норма, варіанти норм
- •Культура мови
- •Основні ознаки культури мови:
- •Як досягти високої культури мовлення, виразності й багатства індивідуальної мови? Поради:
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Мова і професія
- •Майстерність публічного виступу
- •Структура виступу
- •Види підготовки до виступу
- •Мова і думка
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Основні закони риторики
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •Етичні норми і нормативи Етичні правила ділового спілкування
- •Професійна етика
- •Основні види ділового спілкування Ділова бесіда
- •Підготовка до бесіди
- •Службова нарада
- •Його завдання під час підготування наради такі:
- •Під час проведення наради голова повинен:
- •Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- •Основні правила ділового спілкування
- •До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:
- •Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей
- •Правила спілкування фахівця при проведенні прийомів
- •Правила спілкування фахівця по телефону
- •Є декілька найважливіших правил телефонного етикету
- •Терміни і термінологія
- •З погляду походження розрізняють:
- •Лексика української мови (залежно від мети висловлювання і від того, яка мовна функція реалізується) поділяється на:
- •Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної
- •Типи термінологічних словників
- •Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури
- •Абревіатури в діловому мовленні Правила скорочування слів
- •Правила скорочування слів
- •Документ – основний вид офіційно – ділового стилю
- •Загальні вимоги до складання документів
- •До ділових документів відносяться:
- •Вимоги до мови ділових паперів
- •Критерії класифікації документів
- •Таблиця 1. Класифікація документів
- •Оформлення сторінки
- •Вимоги до тексту документа
- •Текст складається з таких логічних елементів:
- •Реквізити документів та вимоги до їх написання
- •Основні правила оформлення реквізитів
- •Документи щодо особового складу автобіографія
- •Характеристика
- •Довідково-інформаційні документи оголошення
- •Запрошення
- •Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Протокол
- •Витяг з протоколу
- •Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування
- •Реквізити листа та їх оформлення
- •Вимоги до тексту листа
- •Оформлення листа
- •Етикет ділового листування
- •Телеграма
- •Телефонограма
- •Розпорядчі документи наказ
- •Розпорядження
- •Постанова
- •Організаційні документи статут
- •Положення
- •Інструкція
- •Господарсько-договірні документи договір
- •Трудова угода
- •Контракт
- •Обліково-фінансові документи акт
- •Доручення
- •Накладна
- •Таблиця
- •Вибір слова Відносини – взаємини
- •Об’єм – обсяг
- •Працівник – робітник
- •Значний – вагомий
- •Запущений – занедбаний
- •Тактичні – тактові
- •Адресат – адресант
- •Статут – статус
- •Ділянка – дільниця
- •Керівництво – керування
- •Особистий – особовий – особливий
- •Робітник – працівник – співробітник
- •Гарантійний – гарантований
- •Тактовний –тактичний
- •Економіка –економія
- •Абонент – абонемент
- •Авторитетний – авторитарний
- •Громадський - громадянський
- •Дипломат – дипломант – дипломник
- •Внесок – вклад
- •Головний – основний
- •Пам’ятник – пам’ятка
- •Зміст – смисл
- •Професіональний – професійний
- •Особа – особистість
- •Становище – положення – стан
- •Галузь – сфера – ділянка
- •Барва – фарба
- •Вежа – башта
- •Виключення – виняток
- •Відтінок – відтинок
- •Обсяг – розмір
- •Результат – наслідок
- •Відношення – ставлення
- •Висвітлювати – освітлювати
- •Виборчий – виборний
- •Зв’язати –пов’язати
- •Скоро – швидко
- •Зазнати – понести
- •Книга – книжка
- •Стан – становище
- •Суспільний – громадський
- •Місто – місце
- •Домовитися – договоритися
- •Рахувати – вважати
- •Розповсюджувати – поширювати
- •Являється – є
- •Познайомитися – ознайомитися
- •Приймати – брати
- •Прошу - прошу
- •Дзвонити – телефонувати
- •Мішати – заважати
- •Опанувати – освоїти
- •Грати – відігравати
- •Робітничий – робочий
- •Стійкий – тривкий
- •Стінний – стіновий
Основні правила ділового спілкування
Потреба людей у спілкуванні - одна із базових, вона визначає їх сумісну діяльність і викликається об'єктивною необхідністю співіснування. Успіх тієї чи іншої справи більш ніж на 80% залежить від уміння спілкуватись. У спілкуванні розкривається суб'єктивний світ однієї людини для іншої. Згадаймо відомий вислів французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері: "Людське спілкування є найвищим благом і радістю у житті".
А за висловом французького письменника Ларошфуко, істинне красномовство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати — поняття не тотожні.
До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:
1) точність у формулюванні думки, недвозначність;
2) логічність;
3) стислість;
4) відповідність між змістом і мовними засобами;
5) відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу;
7) вживання сталих словосполучень;
8) різноманітність мовних засобів;
9) нешаблонність у побудові висловлювання;
10) доречність;
11) виразність дикції;
12) відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), в якому здійснюється обмін інформацією; обмін діями; сприйняття і розуміння партнера.
Спілкування - одна із граней способу життя людини, не менш суттєва, ніж діяльність. А спосіб життя - це не тільки те, що і як робить людина, але і з ким, і як вона спілкується.
У ході спілкування можуть скластися взаємини різного характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, конкурентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.
Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.
Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:
наявність певного офіційного статусу об'єктів;
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’ язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожного партнера як особистості;
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.
Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів.
Ефективне ділове спілкування - це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення.
У процесі ділового спілкування важливо враховувати особисті риси, характер, вік, настрій співрозмовника, але інтереси справи важливіші, ніж можливі особисті розбіжності.
Кодекс ділового спілкування передбачає:
принцип кооперативності — твій внесок повинен бути таким, якого вимагає спільно розроблений напрям розмови;
принцип достатності інформації — «говори не більше й не менше, ніж потрібно в даний момент»;
принцип достовірності інформації — «не бреши»;
принцип доцільності — «не відхиляйся від теми, зумій знайти рішення»;
передавай думку ясно й переконливо для співрозмовника;
умій вислухати й зрозуміти потрібну думку;
намагайся враховувати індивідуальні особливості співрозмовника заради інтересів справи.
Мовленнєвий етикет
Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін етикет походить від французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка.
Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. Їх розмова має бути ввічливою, статечною, пристойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність.
Головне призначення етикету, у тому числі й мовленнєвого, – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, особистість не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може з найбільшою користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування.
Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.
Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній влив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності. Засвоєння національного мовленнєвого етикету, вміння користуватися ним робить спілкування приємним і бажаним. Для ділової людини користуватися правилами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації є конче необхідно.
Загальна ж функціональна типологія одиниць мовленнєвого етикету українського народу може бути представлена у такому вигляді (наводимо приклади найбільш типових формул):
1. Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров’я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Скільки літ, скільки зим! Яким вітром? Салют! Радий (рада) вас (тебе) бачити (вітати)!
Адже перше враження про людину складається від того, наскільки щиро і привітно вона вітається. У вмінні вибрати доречну форму вітання виявляється загальна і мовна культура людини.
Поради:
• Вітаючись, добирайте ту вітальну формулу, яка підходить
для даної ситуації.
• Вітаючись, привітно посміхайтеся. Дивіться людині у вічі.
• Вітаючись, не тримайте руки в кишенях. Зніміть рукавички (у рукавичках може дозволити собі вітатися лише жінка).
• Якщо ви молодший, вітайтеся першим.
• Якщо ви кудись зайшли (до установи, до квартири чи хати друзів), вітайтеся першим (першою).
• Жінку має вітати чоловік (руку для вітання першою подає жінка).
• Підлеглий має привітати свого керівника (а руку може подати першим керівник).
• Незалежно від віку, статі, посади тощо першим (першою) вітається той (та), хто заходить до кімнати (кабінету).
• Ідучи в гості, не забудьте, що першою маєте привітати господиню, потім господаря, потім гостей (у тому порядку, як вони сидять).
2. Формули із значенням прощання: Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а, -і)! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!
3. Вислови вибачення: Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої вибачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас пробачення...
4. Мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання: Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб’язні, прошу Вас.., чи не змогли б Ви ...., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важко..., не відмовте, будь ласка, у проханні..., можливо, Ви мені допоможете...
5. Формули подяки: Спасибі! Дякую! Прийміть мою найсердечнішу (найщирішу) подяку! Не знаю, як і дякувати вам (тобі)!
6. Конструкції побажальної модальності: Будь(-те) щасливий(-а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі (Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!
7. Формули привітань з певної нагоди: Поздоровляю з …, Вітаю (Вас, тебе) з …, Прийми (-іть) поздоровлення (привітання) з …, З Новим роком! З днем народження
8. Типізовані фрази ритуалу знайомства: Знайомтесь …. Я хочу представити тобі (Вам)…. Дозволь(-те) представити (познайомити, рекомендувати) …. Рекомендую …. Маю честь представити (рекомендувати) тощо.
9. Звертання: Мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего...
10. Згода, підтвердження: Згоден, я не заперечую, домовилися, Ви маєте рацію, це справді так, авжеж, звичайно, певна річ, так, напевно, обов’язково, безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в цьому впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), з приємністю (із задоволенням)...
11. Заперечення: Ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитись; нізащо; це даремна трата часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови...
12. Співчуття: Я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильованість (Ваш біль, Вашу стривоженість, Ваше хвилювання); це болить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж перейнялася Вашим болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); треба триматися, людина сильна; не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилікує, загоїть рану, втамує біль)...
13. Пропозиція, порада: Дозвольте висловити мою думку щодо..., а чи не варто б..., чи не спробувати б Вам..., чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію, пораду), чи не погодилися б Ви на мою пропозицію.
Як бачимо, кожна із ситуативно-тематичних груп становить синонімічний ряд етикетних одиниць, які різняться за семантичними і стилістичними ознаками. Наявність синонімічних рядів обумовлює можливість вибору одиниці в комунікативному акті, оскільки особистість характеризується не лише тим, що вона робить, але й тим, як вона це робить.
Вибір етикетних одиниць комунікантами передусім залежить від таких визначальних екстралінгвістичних факторів, як:
1) соціальна роль;
2) вік;
3) місце проживання;
4) стать;
5) культурно-освітній рівень адресата й адресанта, соціальна дистанція між ними;
6) характер ситуації спілкування;
7) специфіка взаємин між комунікантами;
8) меншою мірою вибір потрібної етикетної одиниці обумовлений особистісними характеристиками мовця, його психологічними установками (напр., схильність до руйнування мовленнєвого шаблону, намагання виявити свою індивідуальність у ситуаціях - стереотипах).
Поради:
• Завжди контролюйте себе що – кому – чому – про що – де –коли ви говорите.
• Дотримуйтесь правил мовного етикету.
• Засвідчуйте свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичливість, делікатність.
Мовленнєвий етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше – повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації