Tovaroznav_pakuv_mater_i_tari-Sirohman

матичних режимах, а також для склеювання картонних упаковок. Готується на водній основі, має високу швидкість схоплення, без токсичних компонентів, і пожежобезпечний.

•Стач (порошок) — для етикетування вручну скляної і картонної тари, склеювання картону і паперу, паперових пакетів і мішків;

•Клей-розплав КР-2 (гранули) — для склеювання паперу, кар-

тону і целулоїдно-подібних матеріалів ручним і машинним способом. Робоча температура розплаву 140—160 °С. Клей екологічно безпечний.

Картонно-паперова галузь використовує декілька видів клеїв: силікатний, полівінілацетатний, на основі модифікованого крохмалю.

Силікатний клей відносно недорогий, але має ряд суттєвих недоліків: при підвищенні вологості повітря луг із силікату мігрує у товщину склеєного матеріалу і зумовлює появу плям, зменшення проклейки та механічної міцності, негативно впливає на барвники. При несприятливих умовах застосування він твердіє

увигляді ламкої плівки, яка може тріскатись при згинанні. Фізичні властивості розчинних силікатів визначаються від-

носними масовими співвідношеннями (модулями) SiO2 до Na2O. Для клею використовуються розчини силікату натрію з модулями від 2,0 до 4,0 і в’язкістю від 1 до 10 пуаз. Силікати з модулем нижче 2,0 характеризується високою лужністю і малою стійкістю.

Схоплення силікатного клею відбувається внаслідок втрати ним води. Поступове випаровування води забезпечує зростання міцності клейкових сполук, а при вмісті вологи 40 % вона досягає 7 МПа. В’язкість рідких силікатів може бути збільшена додаванням хлориду натрію. При співвідношенні Na2O : 3,8 SiO2 в’язкість силікату знижує цукор, і збільшує її для силікату Na2O : 3,2 SiO2. В’язкість силікатних клеїв різко понижується з підвищенням температури. Плівкоутворення зумовлене швидким випаровуванням води з поверхні при підвищенні температури і малій швидкості її просочування на поверхню із основної маси в’язкого клею. Гальмує плівкоутворення цукор, гліцерин, сорбіт, сульфітована олія, яка діє як змочувач.

Клеї на основі силікату натрію не липкі, але при втраті 10— 15 % води вони твердіють і утворюють міцний адгезійний зв’я- зок. Для забезпечення оптимального клейкового сполучення дуже важливо утримувати склеювані поверхні разом протягом часу, достатнього для затвердіння.

331

Додавання до розчину силікату карбаміду, бітуму, глини поліпшує клейкову здатність, в’язкість змочування, схоплення і змазуючі властивості клею.

Обмежують використання силікатного клею через відсутність водостійкості, гнучкості клейкової плівки. Для поліпшення водостійкостісилікатнийклеймодифікуютьрослиннимиітвариннимибілками.

Силікатні сполуки стійкі до дії пліснявих грибків. Міністерство охорони здоров’я України заборонило викорис-

тання силікатного клею у виробництві тари для харчових продуктів, оскільки він зумовлює подразнення верхніх дихальних шляхів.

Полівінілацетатні клеї почали використовувати з 1940 року як синтетичні замінники тваринного клею. Полівінілацетат (ПВА) — це продукт полімеризації вінілового ефіру оцтової кислоти (вінілацетату) уводномусередовищівприсутностіемульгаторатаініціатора.

УСША і країнах Європи близько 60 % вінілацетату використовується для виготовлення емульсій. На клей і фарби використовується близько 80 % усього виробництва емульсії у світі, а решту — для виготовлення паперу і текстилю. За останні роки спостерігається значне збільшенняспоживанняПВАдлявиготовленняклеївіфарб.

Клеї на полівінілацетатній основі можна поділити: на летких розчинниках, без розчинників та емульговані.

Клеї на летких розчинниках — це 30 %-ві розчини ПВА в метил- або етилацетаті чи в толуолі. Концентрація ПВА в ацетоні може становили від 35 до 70 % залежно від молекулярної маси полімеру. Адгезія цих розчинників підвищується додаванням гліфталевих малеїнових смол.

Клеї без розчинників отримують із полівінілацетату його розплавленням у суміші зі смолами.

Клеї на основі полівінілацетатної дисперсії мають ряд переваг, зокрема — швидке схоплення, хімічну стійкість клейкової плівки, слабкий запах, білий колір, відсутність піноутворення, оптимальну текучість при низьких і високих температурах, збереження властивостей після замерзання — відтаювання, здатність до склеювання при температурі навколишнього середовища, негорючість, стійкість при зберіганні, нетоксичність.

Упакувальній промисловості клеї на основі дисперсії ПВА використовують для виготовлення упаковки із картону, багатошарових паперових мішків, картонних барабанів, комбінованих матеріалів, конвертів тощо.

Паперова промисловість наносить ПВА-емульсії на папір для поліпшення його жорсткості, кольору, сприйняття типографських фарб, стійкості до жирів і старіння.

332

Додавання емульсії у паперову кульку підвищує міцність паперу. При виготовленні гнучкого картону з відповідною удароміцністю використовують емульсію з 4 %-го дибутилфталату.

У тютюновій промисловості дисперсія ПВА використовується для виробництва сигаретних фільтрів.

Спиртові розчини ПВА можуть наносити на поверхню фруктів, овочів і яєць з метою подовження строків зберігання.

В Україні ПВА-дисперсії випускають у пластифікованому вигляді трьох марок за в’язкістю: низько-, середньо- і високов’язкі. Вміст сухого залишку становить 50—60 %.

Розрізняють два типи дисперсії: дрібнодисперсні, з розміром частинок 0,05—0,5 мкм (латексна) і крупнодисперсні — розмір частинок 0,5—10 мкм. Найбільше поширення в промисловості отримали крупнодисперсні системи.

Серед співполімерів вінілацетату для виготовлення клею застосовують його співполімери з етиленом, які утворюють гнучку плівку пластифікатора.

Водостійкість полівінілацетатних клеїв досить значна. Це зумовлено тим, що більша частина дисперсії містить як емульгатор і стабілізатор полівініловий спирт, плівки якого водонепроникні. Для підвищення водостійкості дисперсій, стабілізованих полівініловим спиртом, використовують гліоксаль.

Для ПВА-клеїв, виготовлених з додаванням казеїну, декстрину, крохмалю використовують консерванти (фенол, формальдегід, бензоати тощо). Внесенням у ПВА-клей тонкоподрібнених наповнювачів (крейда, каолін, алібастр) досягається відповідна його консистенція, завдяки якій поліпшується покрівельна здатність і знижується собівартість.

Клей на основі ПВА використовується також для виготовлення паперових гільз і склеювання клапанів ящиків для гофрокартону. З метою попередження заморожування в зимовий період до клею додають пластифікатор.

Крохмаль модифікований широко використовують для виробництва продукції із картону і паперу. Для поліпшення якості склеювання частіше використовують модифікований крохмаль, гідролізований кислотами або ферментами, окислений, заміщений. Під час модифікації знижується молекулярна маса поліцукрів і зменшується в’язкість його дисперсії. Більшість підприємств застосовують катіонний крохмаль, який містить іонізовану аміногрупу або четвертинну амонієву групу. Катіонний крохмаль у водному середовищі має позитивний заряд і тому легко адсорбується на целюлозному волокні, а також сприяє утворенню

333

зв’язків між волокнами гідроксильної групи крохмалю і целюлозними волокнами. За рахунок високої адгезії катіонного крохмалю на поверхні волокна його витрати можуть бути скорочені на 20—30 % порівняно з іншими видами крохмалю.

Катіонний крохмаль середнього ступеня заміщення, переважно картопляний, почали застосовувати при емульгуванні сумішей ди- мер-алкілкетонів і алкілянтарних кислот з метою отримання проклеюваних дисперсій із катіонним зарядом. Завдяки цьому також підвищується механічна міцність паперу, а катіонний крохмаль утримується в паперовому полотні на 75—95 %. Цей крохмаль не впливає на оптичний підбілювач і тому може конкурувати з полімерними флокулянтами наоснові акрилових мономерів.

За своїм використанням крохмаль поділяють на такі групи:

•Для введення в макулатурну масу (гарячого і холодного приготування). Гаряче приготування вимагає заварювання крохмалю при температурі 85—95 ºС, а холодного — допускає розчинення у воді притемпературі 20—25 ºС з відповідним перемішуванням.

•Для підвищення утримування наповнювача на волокні використовують такі види крохмалю, які також поліпшують показники механічної міцності, опірпродавлюванню, площинногостискання.

•При поверхневому обробітку на клейковому пресі, застосовується у вигляді зв’язуючих для крейдованого складу паперу і картону різні серії крохмалю. Клеї на основі цих видів крохмалю утворюють дуже пластичну плівку, збільшують міцність поверхні, підвищуютьутриманнянаповнювача на волокні припереробці браку.

•Для обробки поверхні шляхом розпилювання підвищують міжшарову міцність багатошарового картону і паперу, поліпшують структурно-механічні показники картону, відрізняються низьким ступенем клейстеризації.

•Для виробництва паперово-навивної тари, гільз, тубів використовують силікатний клей і декстрини картопляного крохмалю. Вони розчинні у холодній воді, мають велику силу мокрого склеювання в різних концентраціях розчинів, короткий період висушування і невеликі витрати.

Контрольні питання

1.Яка роль етикетки для товару?

2.Які функції виконує етикетка?

3.З яких матеріалів виготовляють етикетку?

4.Які типи етикеток найбільш відомі?

334

5.Використання захисних елементів при виготовленні етикеток.

6.Основні елементи фірмових та інших етикеток.

7.Що входить до конструктивних елементів етикеток?

8.Основні переваги самоклейних і термоусадкових етикеток.

9.Які відмінні особливості захисних етикеток?

10.Якізакупорювальні засобизастосовують ухарчовій промисловості?

11.Які переваги і недоліки коркових пробок, металевих закупорювальних засобів, кришок для скляної тари, ковпачків, полімерних пробок,

кришок для термоформованої полімерної тари?

12.Як поділяють закупорювальні засоби за призначенням, за способом закупорювання, за способом відкриття, за ущільненням горловини скляної тари?

13.В яких спрямуваннях удосконалюються традиційні та нові закупорювальні засоби?

14.Які стрічки використовують при формуванні транспортної упако-

вки?

15.Які переваги і недоліки термоусадкових, розтягувальних, клейових стрічок?

16.Для яких цілей використовують клейові стрічки і за якими ознаками їх класифікують?

17.Які клеї найбільш ефективні при виробництві клейових стрічок?

18.Які марки етикеткових клеїв використовують вітчизняні товаровиробники?

335

12

МАРКУВАННЯ

12.1. Маркування полімерної тари

Маркування має забезпечити повну і достовірну інформацію про товар з метою виключення неправильної уяви щодо його властивостейабо помилково прийняти певний товарза інший.

Нашими стандартами не передбачені вимоги міжнародних стандартів і директив ЄС про виділення у маркуванні продукції, обробленої іонізованим опроміненням, у письмовому вигляді або використанні міжнародного символу харчового опромінення.

Маркування полімерної тари має сприяти ефективній її утилізації. Згідно Директиви Європейського парламенту і Ради Європи 94/62/ЕС від 20 грудня 1994 року, пріоритетним вважається попередження утворення відходів упаковки, її багаторазове використання, рециркуляція, сортування і, відповідно, скорочення кількості для утилізації. Використання та переробка відходів полімерної тари має здійснюватись з урахуванням її дії на оточуюче середовище. Важливою складовою у сортуванні відходів є рециркуляція, яка забезпечує зниження споживання енергії і первинної сировини, а на завершальному етапі — утилізація відходів.

Управління виробництва споживчої тари та використання її відходів повинні передбачати створення і впровадження системи збирання, сортування та утилізації відходів. При цьому важливо враховувати особливості маркування, створення необхідних умов, що залежать від складу і природи повторно використаної упаковки.

Для забезпечення збирання, багаторазового використання та сортування відходів упаковки її слід ідентифікувати з урахуванням особливостей складу пакувального матеріалу. Для встановлення природи матеріалу, який підлягає ідентифікації, вводиться нумерація і скорочення, на яких базується ідентифікаційна система. Маркування тари повинно бути чітке, виразне і стійке при зберіганні.

336

Згідно з Директивою 94/62/ЄС передбачено таку нумерацію:

•від 1 до 19 — для полімерів;

•від 20 до 39 — для паперу і картону;

•від 40 до 49 — для металів;

•від 50 до 59 — для деревини;

•від 60 до 69 — для текстилю;

•від 70 до 79 — для скла.

Додатково можуть використовувати скорочені назви матеріалів, наприклад, НДРЕ (ПЕВГ) — поліетилен високої густини. Частина матеріалів може бути ідентифікована системою нумерації або скороченням назви. Ідентифікаційні знаки розміщують у центрі або нижче графічного маркування, що вказує на повторно використану чи встановлену природу упаковки.

Встановлено номери і скорочення для різних пакувальних матеріалів. Наприклад, для групи полімерів: поліетилентерефталат

— РЕТ, 1; поліетилен високої густини — НDРЕ, 2; полівінілхлорид — PVC, 3; поліетилен низької густини — LDPE, 4; поліпропілен — РР, 5; полістирол — PS, 6 і т. д. до 19 (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Маркування полімерної тари залежно від використаного матеріалу

Маркування пакувальних матеріалів регламентують міжнародні стандарти серії ІSO.

Упаковка з чистих матеріалів або співполімерів маркується символами, встановленими знаками пунктуації «<», наприклад, > PP <. Суміші полімерів або сплави маркують відповідними скороченими термінами. На першому місці наведено символ головного компонента, а за ним наводять інші з урахуванням зни-

337

ження концентрації та їх складу. Вони відділені один від одного одним знаком.

Матеріали зі спеціальними добавками, з окремими наповнювачами або із зміцнювальним матеріалом маркують скороченим терміном для полімерів з дефісом, а потім розміщують скорочений термін чи символ для добавки відповідно до ISO 1043-2, з його відсотковим вмістом за масою. Прикладами можуть служити різні матеріали:

•> РР — MD30< — ПП (містить 30% за масою мінерального порошку);

•> РА66 — (GF25 — МД15)< або > PA66 (GF+МД)40< (GF

—скловолокно; МД — мінеральний порошок);

•> UP — (МД50+GF25)< або > UP — (МД+GF)75, < (UP —

ненасичений поліефір, який містить 50 % мінерального порошку; 25 % скловолокна);

•> PVC — P (ДВР)< (полівінілхлорид, який містить пластифікатор дибутилфталат).

Маркування виконується як символами, що включені в дизайн форми, так і тисненням або іншими способами.

З екологічних міркувань упаковка може містити знаки, представлені на рис. 12.2.

Рис. 12.2. Символи і знаки екологічного спрямування, що використовуються для маркування упаковки

338

В Україні підготовлено проект ДСТУ «Споживча тара і пакування. Маркування. Загальні вимоги». Цей документ передбачає особливості маркування будь-якої упаковки, у тому числі і полімерної, з наведенням ідентифікації пакувального матеріалу, символу кільця Мебіуса, який характеризує особливості переробки і код підприємства.

Для ідентифікації матеріалу вводиться відповідна нумерація і скорочення.

Додатково використовують скорочені назви матеріалу, наприклад, ПЕТ — РЕТ, 1; ПЕВГ — НDРЕ, 2; ПВХ — PVC, 3; ПЕНГ

—LDPE, 4; ПП — РР, 5; ПС — РS, 6 і т. д. до 19.

На кожний ящик із зовнішньої сторони наносять маркування

методом відбитку від преформи із зазначенням: назви і (чи) товарного знака підприємства-виробника, місця та року виготовлення, позначення стандарту. Допускається нанесення на транспортну тару додаткових відомостей методом гарячого тиснення, штампуванням, легкої аплікації чи іншими способами, які забезпечують чітке маркування та необхідну якість за погодженням між виробником і замовником. Транспортне маркування вантажу (пакета) передбачає нанесення маніпуляційних знаків «Обережно від нагрівання», «Крихке» тощо.

Для пакетів передбачено вкладання у кожну упаковку ярлика або наклеюванням його на вільне місце від транспортного маркування з нанесенням: найменування підприємства-виробника і його товарного знака, найменування і марка матеріалу, тип і розмір пакета, кількість пакетів в упаковці, номер пакувальника, позначення нормативно-технічної документації на пакеті. Транспортне маркування додатково передбачає нанесення маніпуляційних знаків: «Боїться вологи», «Боїться нагрівання», «Боїться опадів» тощо.

На маркуванні можуть бути нанесені певні сертифікаційні знаки, що наносять на стаціонарну частину кожної одиниці сертифікаційної продукції, або на кожну пакувальну одиницю товару. У випадку необхідності використовують спеціальні технічні засоби (ярлики, стрічки тощо). Маркування товарів знаками відповідності здійснюється способами, які забезпечують чітке зображення цих знаків, їх стійкість до зовнішніх впливів чинників, а також довговічність протягом встановленого строку служби чи придатності продукції. При цьому виконання знака має бути контрастним на фоні поверхні, на яку він нанесений.

Особливу увагу потрібно приділяти знакам відповідності, захищеним від підробки (комп’ютери, аудіо-відео товари тощо).

339

В окремих країнах для їх маркування використовують єдиний захищений номерний голографічний знак. Для частини товарів може застосовуватись знак відповідності вимогам пожежної безпеки, знак проходження гігієнічної оцінки, знак відповідності національної системи сертифікації певної країни з наведенням абревіатур органу, який видав сертифікат.

12.2. Маркування товарів

Маркування товарів уважається невід’ємною складовою частиною виробів. Воно забезпечує споживачів актуальною інформацією про відповідний товар і тару та упаковку, а також відображає якість і безпечність продуктів. При цьому обов’язковою є інформація, передбачена законодавством, і додаткова інформація часто рекламного спрямування. Для товарознавців цінними є відомості про основні споживні властивості і характеристику товару щодо складу, перелік використаної сировини, харчових добавок, калорійність, вміст у них шкідливих для здоров’я речовин порівняно з вимогами стандартів, а також протипоказання при окремих захворюваннях.

Маркування може передбачати правила й умови безпечного зберігання товару. В цілому маркування являє собою комплекс відомостей у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових знаків (умовних позначень) і їх комбінацій, які наносять залежно від конкретних умов безпосередньо на товар, упаковку (тару), ярлик (бірку) або етикетку.

Важливе місце займає якість і розміщення знаків як особливих засобів інформації. Вони в основному базуються на текстовій основі. Це обумовлено здатністю знаків стисло представити інформацію про об’єкт з виділенням серед монотонної маси текстової інформації. Особливе значення воно набуває при використанні дво- і більше мовного маркування відповідно до чинного законодавства, а також сприяє скороченню затрат, збереженню ресурсів і орієнтує споживачів кількох країн або регіональних просторів залежно від типу товару.

На сучасному етапі виникає необхідність у розробленні та застосуванні стандартних міжнародних вимог до маркування товарів і знаків, які можуть стисло і водночас досить повно передавати споживачеві важливу інформацію про продукт. В окремих випадках важливі попередження подають у формі спеціальних знаків, які враховують особливі групи споживачів (дітей, інвалі-

340