11.Систематизація законодавства: поняття, значення, форми.

Систематиза́ціязаконода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Форми систематизації є:

-кодифікація;

-інкорпорація.

Кодифікація – це систематизація певної групи юридичних норм в єдиному нормативно-правовому акті. При кодифікації замінюються і скасовуються старі юридичні норми, встановлюються нові, заповнюються прогалини у праві, усуваються суперечності між нормами (кодекси).

Кодекси – це єдині внутрішньо-узгоджені за змістом юридично-цілісні, нормативно-правові акти.

До кодифікації відноситься кодекси, статути і закони.

Інкорпорація – це систематизація чинних правових актів у одному збірнику за певним критерієм, тобто за хронологією або за алфавітом. До інкорпорації відноситься звіт законів. В історії є і така форма систематизації законодавства, як консолідація – це об’єднання законодавств декількох країн.

12.Поняття галузі права та правового інституту.

Галузі законодавства — великі об'єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв'язки між собою.

Зазвичай галузь законодавства «очолюється» кодексом, який визначає юридичну цілісність галузі. Конституція служить нормативною базою формування всіх галузей законодавства.

Інститут законодавства — система нормативних розпоряджень галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних відносин.

Важливим елементом структури законодавства є комплексні інститути, що об'єднують нормативні розпорядження кількох галузей законодавства.

13.Система права та система законодавства, їх співвідношення.

Система права --- це об’єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість правових норм, правових інститутів, підгалузей, галузей, блоків галузей, яка виражається в системі законодавства і інших нормативно-правових актах, а також в інших формах права.

Система законодавства –цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являють собою зовнішній вираз системи права.

Таблиця

Система права:

-Відображає внутрішню будову права, його зміст

-Змістом є сукупність норм права

-Відображає стан розвитку суспільних відносин, тому має об'єктивний характер

-Норми права об'єднуються в інститути, підгалузі та галузі права

-Первинним елементом є норма права, що завжди має чітку структуру (диспозиція, гіпотеза, санкція)

-Структурні елементи(норми права) не мають назв статей, глав, розділів тощо

Система законодавства:

-Відображає зовнішню будову права, його форму

-Змістом є сукупність нормативно-правових актів

-Відображає волю законодавця, тому суб'єктивна за характером

-Нормативно-правові акти об'єднані за галузями законодавства, які, у свою чергу, поділяються на інститути законодавства

-Первинним елементом є нормативно-правовий акт

-Структурні елементи (нормативно-правові акти) завжди мають назви розділів, глав, статей тощо

14.Поняття і форми реалізації права.

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в іх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:

-Реалізація загальних установлень — це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспільні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний характер, виражає «дух» права, а не його «літеру».

-Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами – це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта віддій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, не порушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.

-Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах — це втілення в реальні відносини конкретних норм права (див. главу «Правовідносини. Юридичні факти»).

15.Застосування права як особлива форма його реалізації.

Реалізація права – це втілення встановлених правових норм у діяльність суб’єктів права через використання суб’єктивних прав, виконання юридичних обов’язків чи дотримання заборон.

Загалом, право знаходить свій вираз через три основних форми його реалізації: використання, виконання та дотримання.

Використання права – форма реалізації уповноважуючих норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб’єктів, здійснюваній ними за власним бажанням. Уповноважуючі норми наділяють особу певними суб’єктивними правами. Фактично усі норми, якими за особою закріплюється якесь право, є уповноважуючими і реалізуються, відповідно, через використання права.

Виконання права – форма реалізації зобов’язальних норм, яка полягає в активній поведінці суб’єктів, здійснюваній ними незалежно від їх власного бажання.

Дотримання – форма реалізації заборонних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб’єктів, утриманні від заборонених діянь.

Норма права - це логічно завершене правило поведінки , а стаття закону - це форма його викладу. У статті закону, як видно, може міститися частина норми чи навіть частина її елемента. Норма права, тому, може викладатися в ряді статей одного, чи навіть декількох нормативно-правових актів. Дану обставину необхідно мати на увазі виді усім, хто користується правовими нормами чи застосовує їх у юридичній практиці.